Читайте также:
|
Великі географічні відкриття завдали величезного впливу на розвиток філософської думки та природознавства. Вперше дослідним, а не теоретичним шляхом було отримане правильне (в своїх загальних рисах) уявлення про конфігурацію Землі, розподіл суходолу та моря, тобто під землезнавські концепції була підведена фактична основа.
Значного розвитку отримує картографія, яка розробляє нові проекції для зображення сферичної поверхні всієї Земної Кулі на площині.
Так, німець Мартін Бехайм в 1492 р. виготовив глобус на якому були відображені географічні знання европейців перед відкриттям Америки. Величина глобуса, прозванного «Земним яблуком», — 507 мм в діаметрі; на ньому немає вказівок широти і довготи за сучасним методом, але є екватор, меридіани, тропіки і зображення знаків зодіаку. Також представлені короткі описи різних країн та зображення їх жителів.
Фламандський картограф і географ Герхард Меркатор найбільш відомий як автор рівнокутньої циліндричної картографічної проекції, яку він вперше застосував при складанні навігаційної карти світу на 18 листах у 1569 р.
Фламандський картограф Абрахам Ортелій склав перший в світі географічний атлас, що складався з 53 карт великого формату з детальними пояснювальними географічними текстами, який був надрукований в Антверпені 20 травня 1570 р.
Найвизначнішим досягненням науки першої половини ХVІ ст. було геліоцентричне вчення польського астронома Ніколая Коперніка. До цьго ж часу відноситься і діяльність його великих послідовників – Джордоно Бруно, Галлілео Галілея, Іогана Кеплера, які сприяли розвитокові астрономії.
В 1650 р. в Нідерландах вийшла в світ “Географія генеральна” Бернхарда Вареніуса, в якій були узагальнені нові географічні відкриття і досягнення в області природознавства.
Результатом звитяг епохиВеликих географічних відкриттів став не лише безприцедентний якісний стрибок у географічних пізнаннях людства. Неминучим супутником відкриттів став “вихід Європи за її межі” – тобто колонізація нових земель, насаджування там європейського права та адміністративних систем, а також випробуваних в Європі методів економічної експлуатації.
В географічному сенсі колонії дещо різнилися. Іспанці віддавали перевагу провінційним утворенням. Їхні колонії були зведені у два віцекоролівства – Нову Іспанію (південь Північної Америки) та Перу (Південна Америка). Португальці та голандці практикували “крапковий варіант” з опорою на міста-фортеці прибережної смуги. Суть політики при цьому не змінювалась. Корінне населення або зганялося з колонізованих територій і заміщувалось білими поселенцями, або ж просто винищувалось і замінювалось рабами-неграми, вивезеними з Африки.
Хижа експлуатація ресурсів колоній дала поштовх економічному розвиткові Європи вцілому і її західної частини зокрема. Саме з епохи Великих Відкриттів бере початок нова структура світової економіки на чолі з Західною Європою, по відношенню до якої решта регіонів грали роль експлуатованої аграрно-сировинної перифирії.
Ще одним важливим наслідком Великих Відкриттів стала зміна самої географії світових торгівельних зв’язків. Вони проходили тепер по Атлантиці, минаючи Середземномор’я, яке до цього служило провідним осередком таких зв’язків. Тому закономірно, що Венеція поступово втрачала колишню роль. І ця роль перейшла спочатку до Антверпена (Фландрія – сучасна Бельгія), який контролював потоки срібла з Південної Америки. А з кінця XVI ст. – до Нідерландів та їхньої економічної столиці Амстердаму. Завдяки розвиненому суднобудуванню та найбільшому в Європі, а отже і в світі, торговому флотові Нідерланди спочатку взяли під свій контроль торгівлю в Північному та Середземному морях. А завдяки спеціально створеній Ост-Індійській компанії та її опорним пунктам на Півдні Африки, Малакському півострові, освтровах Ява та Суматра, Індії – і торгівлі прянощями, цією “пахучою валютою” того часу.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 186 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |