Читайте также:
|
|
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1999, 374 с.
2. Атватер И. Я Вас слушаю... (Советы руководителю, как правильно слушать собеседника) / Сокр. пер. с англ. – М., 1984.
3. Бодалев А. А. Психология общения. – Москва-Воронеж, 1996.
4. Вилсон Г., Макклафлин К. Язык жестов. – СПб., 2001.
5. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – М.: 2000.
6. Грушевицкая Т.Г., Попков В.Д., Садохин А.П. Основы межкультурной коммуникации: Учебник для вузов Под ред. А.П. Садохина. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 352 с.
7. Журавлев А.Л., Соснин В.А., Красников М. Социальная психология. – М.: Форум, 2008. – 416 с.
8. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 2002.
9. Конева Е.В. Психология общения: Учеб. пособие. – Ярославль: 2002.
10. Куницына В.Н., Казарнова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. Учебник для вузов. – СПб., 2001.
11. Лабунская В. А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание. – Ростов-на-Дону. 1999.
12. Леонтьев А. А. Общение как объект психологического исследования. // Методологические проблемы социальной психологии. – М. Наука, 1975.
13. Леонтьев А.А. Психология общения. – М.: 1997.
14. Мак-Фарленд Д. Поведение животных. – М., 1988.
15. Меграбян А. Психодиагностика невербального поведения. – СПб., 2001.
16. Межличностное общение: Хрестоматия. – СПб.: Питер, 2001.
17. Пиз А. Язык жестов: увлекательное пособие для деловых людей. – М.: Ай - Кью, 1992.
18. Пиз Аллан. Язык телодвижений. – Нижний Новгород: 2002. – 237 с.
19. Рамендик Д. М., Зонабед Ф. М., Клименко А. Н. О значении когнитивных и коммуникативных свойств в понимании вербальных и невербальных сообщений // Психологический журнал. – М.: 2002, № 6.
20. Рюкле Х. Ваше тайное оружие в общении: мимика, жест, движение. – М.: Интерэксперт: Инфра - М, 1996.
21. Фаст Дж. Язык тела / Пер. с англ. – М., 1997.
1 Меграбян А. Психодиагностика невербального поведения. – СПб., 2001.
2 Куницына В.Н., Казарнова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. Учебник для вузов. – СПб., 2001.
3 Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1999, 374 с.
4 Конева Е.В. Психология общения: Учеб. пособие. – Ярославль: 2002.
5 Леонтьев А.А. Психология общения. – М.: 1997.
6 Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 2002.
7 Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1999, 374 с.
Тема 11. Базисні умови поставки товарів у міжнародній торгівлі
Загальна характеристика базисних умов поставки у зовнішньоекономічних договорах купівлі-продажу товарів. Особливості застосування правил "Інкотермс-2000" у комерційній роботі при укладанні зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу товарів. Базисні умови постачання відповідно до правил "Інкотермс-2000". Основні обов’язки сторін за базисом постачання.
Загальна характеристика базисних умов поставки у зовнішньоекономічних договорах купівлі-продажу товарів
Аналізуючи майбутню зовнішньоекономічну угоду, необхідно обрати оптимальні для кожного конкретного випадку умови поставки. При розгляді комерційної пропозиції від іноземного контрагента необхідно проаналізувати розподіл обов’язків між сторонами щодо транспортування, навантаження та розвантаження товарів, їх митного очищення, транспортного упакування та маркірування, страхування тощо. Так, пропозиція щодо продажу товару за низькою ціною, може містити мінімальні або взагалі відсутність обов’язків продавця щодо поставки, митного очищення, страхування товарів тощо.
В кожній країні історично склалися певні торговельні традиції, звичаї, порядки у визначенні прав та обов’язків сторін щодо постачання товарів. Втім торговельні порядки – це правила неписані, у зв’язку з чим їх рівнозначне застосування в різних країнах утруднено, найчастіше вони мають різний зміст в різних країнах або навіть в одній країні, якщо мова йде, наприклад, про звичаї морської торгівлі. Прийняте різне тлумачення однакових за назвою правил призводить до додаткових непорозумінь між контрагентами.
Для вирішення цієї проблеми в галузі міжнародної торгівлі проводиться спільна діяльність різних міжурядових та міжнародних неурядових організацій задля створення та втілення в торгові відносини правового режиму у вигляді подібних або співпадаючих нормативних вказівок з розподілу між контрагентами прав та обов’язків щодо постачання товарів. Такі вказівки отримали назву базисних умов постачання товарів, що є суттєвими умовами, які повинні бути визначені в зовнішньоекономічному договорі купівлі-продажу-товару при його укладенні.
Базисні умови постачання – це умови зовнішньоекономічної угоди, що визначають права та обов’язки продавця і покупця щодо поставки (транспортування, навантаження-розвантаження, митного очищення, страхування тощо) товару при виконанні зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товарів. Базисними ці умови називаються тому, що вони встановлюють основу (базис) ціни товару за договором, залежно від того, включаються чи ні витрати з доставки в ціну.
Зміст і тлумачення позицій, що включаються в базисні умови постачання при укладенні і виконанні зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу товарів, в міжнародній практиці регулюються рядом нормативних актів.
1. “Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів” 1980 р. (Віденська конвенція), що об’єднує більше 40 держав, у тому числі Росію, Бєларусь, Україну та Естонію. Вона, зокрема, містить конкретні роз’яснення положень про постачання товару і передачу документів, прийняття постачання покупцем і деяких інших, що входять у зміст базисних умов договору.
2. “Загальні умови постачання між організаціями країн-членів РЕВ ” (ОУП СЕВ, остання редакція 1988 р.) – рекомендаційний документ для договорів, які укладаються з організаціями з країн Східної Європи, а також Куби, Монголії і В’єтнаму. В умовах міститься трактування базисних умов поставок для кожного виду транспорту окремо.
3. Національне законодавство окремих країн також містить розділи, що стосуються змісту договорів купівлі-продажу. Так, у Російській Федерації ряд положень, що належать до базису постачання, регулюються Цивільним Кодексом 1994 р., (частина II), у якому вперше закріплене важливе положення про волю юридичних осіб при укладанні договору і визначенні його умов, у тому числі базису постачання, на розсуд сторін. При цьому ст. 7 кодексу передбачає, що загальновизнані норми міжнародного права і міжнародних договорів є складовою частиною правової системи країни. В Україні
4. Наступним регулятором відносин між сторонами договору купівлі-продажу товарів, у тому числі за базисом постачання, є торговельний порядок чи звичай ділового обороту. Віденська конвенція 1980 р. у ст. 9 закріплює значення звичаю, визначаючи, зокрема, що сторони пов’язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, і практикою, що вони встановили у своїх взаємних відносинах. При відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до договору звичаю, про який вони знали чи повинні були знати і який у міжнародній торгівлі широко відомий і постійно дотримується сторонами в договорах такого роду у відповідній сфері товарообміну. У Цивільному Кодексі України вперше також передбачено можливість використання у відносинах сторін звичаїв ділового спілкування, але при цьому обумовлюється, що, якщо вони суперечать обов’язковим для учасників угоди положенням законодавства чи договору, то вони не дійсні.
5. Найбільше широко в практиці міжнародної торгівлі застосовуються міжнародні правила тлумачення торгових термінів, що визначають зміст базису, які розробляються Міжнародною торговельною палатою з метою їх уніфікації і однакового розуміння контрагентами при укладанні і виконанні договорів учасниками з різних країн. Останню редакцію цих правил було розроблено в 2000 р. і вона відома під назвою “Інкотермс–2000”. Однією з важливих причин розробки цієї редакції торгових термінів став активний розвиток транспортування вантажів у міжнародній торгівлі укрупненими вантажними місцями, у першу чергу з використанням контейнерів, а також нових способів організації доставки – інтермодальних і комбінованих перевезень, що породило необхідність вироблення таких умов поставок, що давали б можливість реалізувати на практиці переваги їх використання.
Правила “Инкотермс – 2000” регулюють тільки чітко встановлені комерційні і юридичні аспекти відносин між продавцями та покупцями в рамах договору купівлі-продажу, а саме:
– розподіл прав і обов’язків між сторонами торговельної угоди щодо транспортування товарів та їх страхування, включаючи розподіл додаткових витрат, які можуть виникнути в процесі перевезення, та інших витрат за угодою;
– розподіл прав і обов’язків між сторонами торговельної угоди щодо здійснення “митних формальностей”, пов’язаних із вивезенням товару з території однієї держави, ввезенням його на територію іншої держави та транзитом через треті країни, включаючи сплату митних зборів і інших обов’язкових платежів;
– визначення момент переходу ризиків загибелі або пошкодження товару з продавця на покупця.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 252 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |