Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Регулювання надання державної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності

Основні положення щодо державної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності ЄС викладено у ст.ст. 107—109 Договору про діяльність ЄС. За загальним правилом будь-яка допомога, яка надається державою або через державні ресурси, принципово визнається несумісною зі Внутрішнім ринком ЄС. Така позиція викликана тим, що державна допомога становить загрозу єдності Внутрішнього ринку ЄС та його ефективному функціонуванню, оскільки перешкоджає вільній конкуренції та ефективному розподілу обмежених державних ресурсів, змен­шує ініціативність підприємств, надаючи окремим з них не­обгрунтовані переваги, негативно позначається на торгівлі в цілому. При цьому цей механізм державного регулювання все ж таки може бути застосований в певних випадках, частини 2, 3 ст. 107 Договору про діяльність ЄС передбачають окремі винятки із загальної заборони.

Зважаючи на можливі негативні наслідки державної допо­моги, в ЄС створена ефективна система контролю за її наданням та використанням. Відповідно до ст. 108 Договору про діяльність ЄС Європейська Комісія у співпраці з державами-членами ЄС уповноважена здійснювати постійний нагляд за системами надання допомоги державами-членами. Відповідно до принци­пу "stand still" дозволена державна допомога може бути надана лише за умови її затвердження Європейською Комісією. Також Європейська Комісія наділена повноваженнями вимагати скасу­вання або зміни несумісної зі Внутрішнім ринком ЄС державної допомоги, або тієї, що використовується не за призначенням.

Згідно зі ст. 107 (1) Договору про діяльність ЄС якщо інше не передбачено Договором про діяльність ЄС, будь-яка допо­мога надана у будь-якій формі державою або через державні ресурси, яка спотворює конкуренцію або становить таку загрозу внаслідок надання переваг окремим підприємствам або вироб­ництву окремих товарів та впливає на результати торгівлі між державами-членами, визнається несумісною з існуванням Внутріш­нього ринку ЄС. Вагому роль у розумінні цих базових критеріїв посідають рішення ЄСП та документи Європейської Комісії, які тлумачать положення ст. 107 (1) Договору про діяльність ЄС та визначають підхід самої Європейської Комісії до розумін­ня того чи іншого питання.

З огляду на положення ст. 107 (1) Договору про діяльність ЄС захід державного регулювання визнається державною до­помогою за умови дотримання наступних 4 критеріїв.

Перше — це участь держави/державних ресурсів. Цей кри­терій вимагає обов'язкового прямого чи непрямого залучення державних коштів. Такі ресурси можуть бути надані як органами державної влади безпосередньо, так і недержавними публіч­ними або приватними установами, що призначені або створені державою, які використовують передані в їх розпорядження ресурси, що належать або підконтрольні державі. При цьому державними визнаються такі ресурси, які прямо чи опосеред­ковано знаходяться під контролем або у розпорядженні держави.

Друге — наявність переваги. Цей критерій передбачає обов'яз­кове отримання конкурентної переваги, пільги одним або більше суб'єктами підприємництва ЄС в результаті отримання держав­ної допомоги. При цьому ця перевага є такою, отримання якої є неможливим за нормальних ринкових умов. З метою визна­чення існування пільги в результаті заходу державної допомоги проводиться тест приватного інвестора (англ. private investor test). Під час проведення цього тесту Європейська Комісія порів­нює дії держави з поведінкою приватного інвестора за схожих умов. Для висновку про наявність державної допомоги в розу­мінні ст. 107 (1) Договору про діяльність ЄС треба відповісти на питання, чи отримало підприємство-реципієнт економічну перевагу, яку б воно не отримало за звичайних умов.

Третє — селективність (вибірковість, адресність, специфіч­ність). Цей критерій передбачає адресний характер державної допомоги — спрямованість на окремих виробників або групи виробників, на виробництво окремих товарів, окремі галузі, визначену територію. І навпаки, захід не визнається селектив­ним, а є загальним заходом економічної політики, якщо засто­совується загально (автоматично) до всіх підприємств держави, що відповідають об'єктивним, недискримінаційним критеріям.

Разом з тим, практика застосування критерію селективності свідчить, що лише той факт, що захід є потенційно доступним за умови виконання об'єктивних критеріїв для всіх підпри­ємств, як і велика кількість підприємств, що отримали змогу скористатись пільгою, не виключає можливості визнання заходу селективним. Під час визначення вибірковості державного заходу до уваги береться ефект, до якого призводить застосування такого заходу на практиці, а не тільки наміри держави, яка його встановила та застосовує.

Якщо державні органи, наділені правом надавати державну допомогу, мають дискреційні повноваження щодо вирішення питання, які саме підприємства мають право отримувати пере­ваги від застосування заходу державного впливу та/або в якому обсязі, рівно як і відсутність автоматичної, незалежної про­цедури надання державної підтримки, можуть приводити до визнання такого заходу вибірковим.

Практикою ЄСП вироблено також умови, за яких різне став­лення до підприємств не визнається адресним, точніше, така селективність вважається виправданою та необхідною, а отже, не підлягає забороні. Йдеться про так звані відхилення від заходу загального характеру (загального заходу економічної політики). Таке відхилення можна вважати загальним (тобто селективність виключається) лише за умови, що це відхилення обумовлене природою або загальною схемою системи, части­ною якої воно є. Селективність такого відхилення може бути виправдана природою, метою чи/та загальною схемою системи, яка визнається за "норму". Щоб виключити адресність відхи­лення, воно має відповідати логіці, духу системи, бути зумов­леним нею. Загальним визнається таке відхилення, яке є необ­хідним та відповідним інструментом для досягнення мети самої системи. Подібні правила застосовуються і в сфері оподатку­вання.

Четверте — вплив на торгівлю та спотворення конкуренції. Відповідно до цих критеріїв вважається, що допомога держави підприємствам, які працюють на конкурентному ринку, пору­шує загальні принципи права ЄС або може призвести до їх порушення. При цьому, щоб довести, що порушення правил може вплинути на торгівлю між державами-членами ЄС, достатньо показати, що одержувач допомоги здійснює підпри­ємницьку діяльність на ринку, де існує торговельний обмін між державами-членами ЄС, при цьому така діяльність не обов'язково повинна бути пов'язана із експортом. За таких умов негативний вплив на торгівлю та спотворення конкуренції презюмуються.

Стаття 107 Договору про діяльність ЄС, окрім визначення критеріїв несумісності державної допомоги зі Внутрішнім рин­ком ЄС, зазначає допустимі вилучення (англ. exemptions) із загаль­ної заборони. Так, відповідно до ст. 107 (2) Договору про діяльність ЄС такі види допомоги, як:

а) допомога соціального характеру індивідуальним спожива­чам, за умови що надання такої допомоги не тягне дискриміна­цію товарів різного походження;

б) допомога призначена на відшкодування втрат, заподіяних стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями;

в) допомога для тих регіонів Німеччини, в яких відчува­ються економічні негативні наслідки поділу країни після Другої світової війни автоматично, лише на підставі їх законодавчого
закріплення, визнаються сумісними зі Внутрішнім ринком ЄС. Необхідність нотифікації такої допомоги до Європейської Ко­місії відповідно до ст. 108 (3) Договору про діяльність ЄС
залишається. При цьому Європейська Комісія лише має виріши­ти, чи підлягає застосуванню в конкретній ситуації відповідна автоматична сумісність.

Ще одна група вилучень із загальної заборони надання державної допомоги передбачена ст. 107 (3) Договору про діяль­ність ЄС. Ця група відрізняється від попередньої тим, (що для отримання такого вилучення необхідною є не тільки відповідна нотифікація, але і дозвіл Європейської Комісії, яка має виключні повноваження щодо вирішення цього питання. Відповідно до ст. 107 (3) Договору про діяльність ЄС вилученню підлягає: а) допомога для економічно нерозвинених територій; б) допомога для важливих проектів, спрямованих на задоволення загально­європейського інтересу; в) допомога, що слугує економічному розвитку окремих територій; г) допомога, спрямована на сприян­ня розвитку культури та збереження спадщини у ЄС; д) інші категорії допомоги, що можуть бути встановлені рішенням Ради Міністрів за пропозицією Європейської Комісії.

Найбільша частина державної допомоги, що нотифікується до Європейської Комісії з вимогою про вилучення на підставі ст. 107 (3) Договору про діяльність ЄС, стосується допомоги на розвиток певних видів економічної діяльності або окремих територій. Слід мати на увазі, що вилучення може бути отримане лише за умови, що така допомога не спричиняє негативного впливу на торгівлю між державами-членами таким чином, що це буде суперечити інтересам ЄС. Забороненою вважається лише допомога, яка суттєво впливає на торгівлю між державами-членами, отже відповідно до правила de minimis заходи державної підтримки, що можуть призвести до незначного ефекту, звіль­няються від нотифікації до Європейської Комісії.

Відповідно до права ЄС вважається, що державна допомога, попри всі можливі негативні наслідки, все ж таки може застосо­вуватись як інструмент для стимулювання окремих видів еко­номічної діяльності. Цей підхід знайшов відображення в ряді Регламентів, що встановлюють вимоги для групового вилучення окремих категорій держаної допомоги (англ. group exemptions).

Окрім того, слід зазначити, що, починаючи з 2005 р. система надання та контролю за використанням державної допомоги у ЄС зазнає значних змін відповідно до реформи, проголошеної у Плані дій у галузі державної допомоги2. Відповідно до ви­значеного курсу передбачено поступове і суттєве скорочення обсягів надання державної допомоги з боку держав-членів ЄС та переорієнтацію на надання допомоги на горизонтальні цілі та з метою подолання можливих "провалів ринку" (англ. market failure).

 




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 52 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав