Читайте также:
|
Гармонізація законодавства держав-членів ЄС у сфері захисту конкуренції та становлення конкурентного права на рівні Європейського Союзу, перш за все, зумовлені провідною метою ЄС — створенням Внутрішнього ринку ЄС, який передбачає вільний рух між державами-членами товарів, послуг і капіталу, пересування осіб (ст. 28 (2) Договору про діяльність ЄС). Тобто територія усього ЄС розглядається як один ринок, у межах якого товаровиробники усіх держав-членів, можуть вільно та на однакових умовах здійснювати підприємницьку діяльність, а споживачі отримувати кращу можливість безперешкодно купувати продукцію у будь-якому місці ЄС де, на їх погляд, умови є найсприятливішими. Зважаючи на це, одним із завдань ЄС є усунення існуючих та заборона створення нових перешкод у торгівлі між державами-учасницями на території Внутрішнього ринку ЄС, встановлення спільних правил гри у конкурентному середовищі для всіх учасників ринку. Отже, основною функцією конкурентної політики ЄС, у цьому розумінні, є забезпечення ефективного функціонування Внутрішнього ринку ЄС.
У Договорі про діяльність ЄС неодноразово наголошується, що діяльність ЄС, спрямована на досягнення цілей, проголошених у ст. 3 Договору про ЄС, має базуватися на принципі відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією (ст. 119 Договору про діяльність ЄС). Відповідно до цього одним із напрямів діяльності ЄС визначається створення системи, яка б гарантувала забезпечення конкуренції у межах Внутрішнього ринку ЄС.
Можна зробити висновок, що конкурентна політика ЄС окрім того, що виконує звичайну притаманну конкурентному праву роль — захист добросовісної конкуренції від неправомірних обмежень та спотворень, також є важливим чинником у досягненні інтегрованого Внутрішнього ринку ЄС. Конкурентна політика розглядається як інструмент досягнення економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності виробників ЄС не тільки на території ЄС, але і на світовій арені, забезпечення 
інтересів споживачів. Одним із завдань конкурентної політики ЄС також визнається посилення єдності Внутрішнього ринку ЄС шляхом усунення бар'єрів у торгівлі між державами-членами ЄС.
Основні положення про конкуренцію викладено у Договорі про діяльність ЄС (ст.ст. 101—109). Ці базові норми отримали подальшу деталізацію та тлумачення у вторинному законодавстві. Незважаючи на той факт, що конкурентне право є однією з найрозвиненіших та найбільш інтегрованих галузей права ЄС, конкурентні норми залишаються одними з найскладніших у застосуванні. Корисними, у цьому сенсі, є Повідомлення та Керівні Вказівки Європейської Комісії (англ. Commission Notices, Guidelines), в яких детально розтлумачений зміст багатьох понять та правил конкурентного права, наводяться практичні приклади та викладено позицію Європейської Комісії щодо порядку та процедури застосування норм конкурентного права ЄС. Хоча ці акти Європейської Комісії не є загальнообов'язковими для суб'єктів підприємницької діяльності ЄС, вони є обов'язковими для Європейської Комісії під час здійснення нею адміністративних процедур.
Конкуренція в межах Внутрішнього ринку ЄС може бути спотворена як через анти конкурентні дії держав-членів (наприклад, державні субсидії окремим підприємствам, завдяки яким ці підприємства отримують конкурентні переваги), так і через дії окремих підприємств (наприклад, поділ ринків, зловживання домінуючим становищем). Тому конкурентне право ЄС спрямоване на врегулювання відповідної діяльності як держав-членів так і окремих підприємств. Конкурентне право ЄС розвивається за основними 5 напрямами.
1. Регулювання домовленостей між суб’єктами підприємництва. Ці питання розглядаються у ст.. 101 Договору про діяльність ЄС, яка забороняє через несумісність зі Внутрішнім ринком ЄС будь-які угоди між двома або більше суб'єктами підприємництва (рішення асоціацій підприємств), а також узгоджені дії (картельну практику), які можуть впливати на торгівлю між державами-членами та мають своєю метою або результатом запобігання, обмеження чи спотворення конкуренції у межах Внутрішнього ринку ЄС.
2. Регулювання діяльності суб'єктів підприємництва, які мають домінуюче становище на Внутрішньому ринку ЄС. Принципові положення викладено у ст. 102 Договору про діяльність ЄС,
яка адресована підприємствам, що займають домінуюче становище на Внутрішньому ринку або в межах його значної частини. Зловживання домінуючим становищем одним або кількома
підприємствами є забороненим та визнається несумісним зі Внутрішнім ринком ЄС, оскільки воно може вплинути на торгівлю між державами-членами.
3. Регулювання концентрації суб'єктів підприємництва. Основним актом ЄС, що містить правила здійснення контролю за концентрацією підприємств, є Регламент Ради Міністрів 139/2004, який також відомий як "Регламент про концентрацію підприємств". Концентрація може відбуватися через злиття раніше незалежних підприємств або поглинання одним іншого. У Регламенті про концентрацію підприємств наголошується на необхідність проведення докладного аналізу обставин кожної справи, так як концентрація підприємств є неоднозначним явищем, яке може мати як позитивні, так і негативні наслідки для Внутрішнього ринку ЄС. Лише концентрація, що може призвести до значного погіршення ефективної конкуренції на Внутрішньому ринку ЄС або суттєвій його частині через створення або посилення домінантного становища, визнається несумісною зі Внутрішнім ринком ЄС..
4. Регулювання діяльності державних підприємств і підприємств, наділених спеціальними або виключними правами. Стаття 106 Договору про діяльність ЄС забороняє приймати державами-членами антиконкуренті рішення стосовно державних підприємств і підприємств, наділених державою спеціаль 
ними або виключними правами. Так, ч. 1 ст. 106 Договору про діяльність ЄС зобов'язує держави-члени не застосувати нові заходи до вказаних підприємств, які б де-факто чи де-юре суперечили положенням, викладеним у ст.ст. 101—106 Договору про діяльність ЄС. Відповідно до ч. 2 ст. 106 Договору про діяльність ЄС діяльність підприємств, яким доручено обслуговування загальних економічних інтересів, або які є монополіями, що відповідно до свого характеру є прибутковими, підпадає під дію конкурентних правил ЄС доти, доки дотримання цих правил не перешкоджає виконанню особливих завдань, покладених на такі підприємства. Але у будь-якому разі обмеження розвитку торгівлі не має суперечити інтересам ЄС.
5. Регулювання надання державної допомоги суб'єктам підприємництва. Статті 107—109 Договору про діяльність ЄС визначають ключові положення з регулювання державного втручання в економіку шляхом надання підприємствам державної допомоги. Будь-яка допомога, що надається державою-членом або через державні ресурси у будь-якій формі, яка спотворює або загрожує спотворити конкуренцію шляхом сприяння певним підприємствам чи виробництву певної продукції, вважається несумісною зі Внутрішнім ринком ЄС, оскільки це негативно позначається на торгівлі між державами-членами ЄС.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 224 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |