Серед властивостей і якостей співробітників правоохоронних органів (суб’єкта) особливе значення має:
По-перше - достатня розвиненість пізнавальних, емоційних і вольових процесів співробітника правоохоронних органів, визначає ефективність функціонування всього механізму психологічного впливу на громадян;
По-друге - немаловажне значення має спроможність співробітника правоохоронних органів діагностувати індивідуальні і соціально-психологічні якості особи, на яку впливають, що сприяє виборові цього чи іншого методу впливу.
Досвід свідчить, що впливаючий із допомогою так званого «клінічного методу впливу» - протягом 15 – 20 днів здатний вивчити до 10 чоловік. Однак співробітник правоохоронних органів часто такого часу не має і йому необхідно протягом декількох хвилин або навіть декількох секунд уловити, відчути найбільше характерні риси особи, на яку він повинен впливати. У цьому випадку йому необхідні уміння у використанні методів психодіагностики.
Співробітник правоохоронних органів повинен знати і вміти грамотно використовувати методи психологічного впливу на об'єкти правоохоронної діяльності, тобто сукупність засобів, прийомів, об'єднаних або реальною задачею або мінливими явищами дійсності. Це методи орієнтовані на:
- мотиваційно-спонукальну сферу об’єкта і націлені змінити його спрямованість;
- пізнавально-інтелектуальну сферу об'єкта, тобто покликані активізувати (інтелектуально) психологічні процеси (сприйняття, пам'ять тощо);
- на емоційно-вольові якості об’єкта, тобто спонукають його до необхідної самомобілізації для реалізації наміченого вчинку або реалізації діяльності;
- методи психологічного впливу, засновані на особливостях, наявних у людини рефлексів як умовних, так і безумовних.
Таким чином, психологічний вплив – це активна цілеспрямована діяльність, спрямована на зміну параметрів психіки об’єкта, що визначають спосіб активного відображення дійсності.
При здійсненні психологічного впливу варто керуватися принципами психологічного впливу та строгої відповідності застосовуваних прийомів і методів впливу, вимогам законності.
Серед основних у науковій літературі називаються наступні принципи здійснення психологічного впливу:
1. Сувора відповідність застосовуваних методів до вимог законодавства.
2. Системи детермінації.
3. Єдність пізнання і впливу.
Принцип відповідності застосовуваних прийомів і методів психологічного впливу вимогам законності.
Цей принцип є провідним у системі принципів психологічного впливу, тому що є гарантом правомірності, допустимості і справедливості. Дії співробітників правоохоронних органів при виконанні ними службового обов’язку, регламентовані Законом “Про ДПС України” та іншими підзаконними актами. Тим самим створено досить ефективне правове забезпечення неухильного дотримання кожним співробітником законності, вимог норм моралі і професійної етики.
Реалізація принципу дотримання законності (з точки зору психології) співробітниками при вирішенні оперативно-службових задач, виступає як задача поділу правомірних норм психологічного впливу і так званого психологічного насильства. При цьому якості основного береться критерій волі вибору об'єктом психологічного впливу того чи іншого варіанта поведінки, цієї або іншої позиції.
Укладаючи виклад найважливішого для співробітників правоохоронних органів принципу дотримання законності, варто доповнити перелік розглянутих вище критеріїв правомірності психологічного впливу, зокрема, у своїй основі такий вплив повинен формувати правильну позицію людини, свідоме ставлення до своїх громадянських обов'язків приводить його до вибору певної лінії поведінки. Основні критерії психологічного впливу на особистість:
1) наявність в об'єкта психологічного впливу волі вибору варіанта поведінки тієї чи іншої конкретної ситуації;
2) вибірковість психологічного впливу, розуміється як точне його адресування до негативних чи позитивних психологічно перемінних, конкретних осіб, груп;
3) відповідно до прийомів психологічного впливу, норм та вимог професійної етики співробітника правоохоронних органів.
Поданий набір критеріїв є далеко не повним, і головне не є гарантом суворого дотримання кожним співробітником правоохоронних органів. Не дивлячись на те, що він містить надійну перешкоду у вигляді вимог дотримання законності та моральних норм, поглиблення в психологічні механізми впливу, обумовлене досвідом використання засобів впливу людини на людину, потребує більш конкретного уявлення про те, які з прийомів, що виникають при практичному розкритті та розслідуванні злочинів, відповідають вимогам законності, а які – лежать за межами.
Принцип суворої відповідності застосовуваних методів психологічного впливу вимогам законодавства визначає те, що співробітники правоохоронних органів при вирішенні покладних задач повинні керуватися вимогами законів України і підзаконних актів. Так ст. 22 КПК України передбачає заборону домагання показань шляхом погроз, насильства й інших незаконних дій (обман, обіцянка зм'якшити покарання, звільнити з-під варти і т.ін.).
З погляду психології, реалізація даного принципу виступає як задача поділу правомірних методів психологічного впливу співробітників правоохоронних органів на об'єкти правоохоронної діяльності і неправомірних. Як критерії правомірного психологічного впливу в науковій літературі називаються: орієнтованість використовуваних методів на дотримання норм законності, моралі, професійної етики; відповідність обраних методів і прийомів впливу до морально-етичного положення громадянина і необхідності сформованої ситуації; надання об'єкту можливості самостійного вибору поведінки.
Потрібно відзначити, що поданий вибір критеріїв, незважаючи на черговість їхніх вимог, не є гарантом дотримання законності кожним співробітником правоохоронних органів. І тут справа тільки в їх недисциплінованості або некомпетентності. Поява нових більш складних видів злочинів, поглиблення в дослідження психологічних механізмів впливу на людину змінюють конкретні уявлення про те, які методи і прийоми з тих, що виникають у ході здійснення конкретних видів правоохоронної діяльності, відповідають вимогам законності та виходять за її межами. Наприклад, донедавна вітчизняними криміналістами заперечувалася можливість використання слідчим при розкритті і розслідуванні злочинів таких різновидів методу психологічного насильства, як психологічне примушення, психологічне маніпулювання, психологічний терор тощо. У даний час їхнє застосування розглядається як «жорстока форма психологічного впливу співробітників правоохоронних органів у встановлених законом і підзаконними актами» випадках на певну категорію осіб із метою позбавити їх права вільного вибору кращих для них варіантів поведінки.
Одним із напрямків вирішення проблеми правомірності використання психологічного впливу в оперативно-службовій діяльності є вивчення цих впливів.
Психологічне насильство необхідно розглядати як жорстку форму психологічного впливу співробітників правоохоронних органів у встановлених законом (підзаконними актами) випадках і формах на певну категорію осіб з метою позбавити їх права вільного вибору найкращих для них поведінки.
Під психологічним маніпулюванням в широкому змісті розуміється психологічний вплив на людей в результаті якого вони схиляються до вибору варіанта поведінки, який об’єктивно суперечить їх істинно людським інтересам, яке досягається шляхом психологічного маніпулювання.
В оперативно-службовій діяльності особового складу правоохоронних органів психологічне маніпулювання як прийом впливу використовується у вигляді “маніпулювання ситуацією“, в якій перебуває особа, на яку впливають, чи “маніпулюванням“ уявленням індивіда про цю ситуацію, тобто до маніпуляційного впливу належать “слідчі хитрощі”.
Маскування мети впливу або самого впливу, тобто коли співробітник, наприклад тільки робить вигляд, що він намагається досягти якоїсь мети, а під цим “прикриттям” добивається іншої.
Крайньою формою психологічного впливу, який застосовується в роботі співробітників правоохоронних органів у виняткових випадках, головним чином при нейтралізації організованих злочинних угруповань, є психологічний пресинг. В цьому випадку використовуються такі засоби як “постійне весіння на хвості“, чутки, ліквідація можливих сховищ, “обривання” зв’язків, оточення районів можливого знаходження та проведення спеціальних заходів у них, погроза застосування зброї, спеціальних засобів і техніки. Використання цих крайніх засобів психологічного впливу на злочинців також будується на основі найсуворішого дотримання принципу законності.
Викладаючи найважливіший для співробітників правоохоронних органів принцип дотримання законності, варто доповнити перелік розглянутих вище критеріїв правомірності психологічного впливу, зокрема, у своїй основі такий вплив повинен:
- бути орієнтованим на неухильне дотримання вимог і норм законності, моралі і професійної етики;
- забезпечуватися відповідно до обраних прийомів впливу соціально-юридичному і морально-етичному становищу громадянина (як об'єкта впливу) у сформованій ситуації;
- орієнтуватися на досягнення гуманних соціально схвалюваних цілей;
- спиратися на свідомі процеси, на методи переконання;
- забезпечувати з самого початку правильне розуміння об'єктом впливу соціального і юридичного змісту сформованої проблемної ситуації;
- надавати можливість цьому об'єкту право самостійності вибору обраного ним варіанта поведінки.
Принцип системної детермінації
У своїй повсякденній життєдіяльності кожна людина постійно відчуває сили, що впливають на неї, і сама є суб'єктом значної кількості впливів. Вона зазнає вплив конкретних осіб, груп, вплив по каналах засобів масової інформації, вплив реальних умов життя. Тому при вирішенні питань тактичного впливу на осіб і групи людей, які становлять інтерес для рішення оперативно-службових задач, неприпустимо абстрагуватися від усієї цієї сукупності факторів, що впливають на людину, віддаючи перевагу тільки одному з них, нерідко обраному цілком довільно. Ефект психологічного впливу в тому випадку досить складно прогнозувати і заздалегідь припускати його величину, а вплив співробітника поводиться як стихійно некероване і тому не передбачуване утворення, і навпаки, ретельне пророблення основних детермінуючих (впливаючих на психіку людини) факторів вносять у процес психологічного впливу організованість і порядок.
Видатний психолог С. Л. Рубінштейн сформулював принцип детермінізму так: «Зовнішні причини діють через внутрішні умови». Необхідно підкреслити, що зовнішній світ детермінує поведінку людини через її психологічну діяльність. Але психологічна діяльність людини не тільки пасивно переломлює зовнішні впливи. Саме її існування в цій чи іншій якості визначається характером зовнішніх умов, що вона знаходить як умови свого існування. Вихідна формула детермінізму немов обертається: «внутрішні причини діють через зовнішні умови».
Стосовно до задач, що розв'язуються співробітниками правоохоронних органів за допомогою прийомів психологічного впливу, сказане означає наступне - що при організації психологічного впливу співробітник правоохоронних органів повинен, з одного боку, враховувати впливи на поводження об'єктів правоохоронної діяльності їхніх індивідуально-психологічних особливостей, конкретних осіб, груп, засобів масової інформації, конкретних умов життя. А з іншої, диференціювати весь комплекс методів психологічного впливу на об’єкт впливу. При порушенні вимог цього принципу ефективність даного методу психологічного впливу досить складно прогнозувати.
Постановка в центрі уваги зовнішнього впливу дозволяє співробітнику впевнено братися за рішення таких складних задач, як психологічна боротьба з розумним, хитрим, підступним злочинцем, і виходити з цієї боротьби переможцем. Досягається це шляхом певної організації його психічної діяльності (зміст спілкування, психічного стану, динаміка переходів), що складає справжню сутність психологічного впливу.
Як і в різних сферах соціальної практики до аналізу поведінки людини дедалі частіше застосовується системний підхід. Поведінка особи, що становить оперативний службовий інтерес, не є результатом впливу одного якого-небудь (нехай дуже важливого) фактора. Існує кілька причин неефективного психологічного впливу на зазначену категорію осіб:
- при застосуванні методу переконання – переконання зводиться до сугубо словесних норм (різного роду бесід – пізнавальних, попереджуючих, виховних), і як наслідок, недооцінка і неволодіння багатьма співробітниками методикою «матеріального» впливу (надання допомоги у влаштуванні на роботу, визначення дитини в дитячий садок, забезпечення паливом), тобто спостерігається абсолютизація словесних (мовних) методів впливу;
- абсолютизації (часом змушена) індивідуальних форм впливу, тобто весь комплекс психологічних впливів зводиться до спроб особисто вплинути на об’єкт впливу. Це чітко просліджується при вирішенні профілактичних задач. Співробітник правоохоронних органів часом чітко бачить, що для розв’язання конфлікту необхідно розмістити людей по різних квартирах, ізолювати від родини чи батька-п’яницю, чи мати, що зловживає спиртними напоями. Але це лежить за межами можливостей працівника міліції, а спроба залучити громадськість за місцем проживання чи роботи особи, на яку справляється профілактичний вплив, не завжди вдається. Усі надії покладаються на метод індивідуального переконання, ефективність якого при збереженні в недоторканності реальних несприятливих умов життєдіяльності особи, яка профілактується, не може бути високою;
- абсолютизації адміністративно-правових методів, тобто перебільшення ролі тих засобів як факторів психологічного впливу на особистість, групу людей, що призводить до консервації сформованих у ході практичної роботи навичок впливу.
Після декількох іноді невміло і бездумно виконаних спроб уплинути на особистість з тією чи іншою формою поведінки, що відхиляється, інший співробітник швидко здається, пасує перед задачею, намагаючись усі невдачі звалити на "важкий випадок", і обґрунтувати необхідність застосування до даної особи адміністративно-правових методів впливу. Тому що це більш легкий шлях, - нерідко саме йому віддається перевага. Так часом атрофується здатність глибоко розбиратися в психології людини, причинах форм поведінки, що відхиляються, намічати міри ефективного, психологічного впливу на осіб з важкою долею.
Особливу заклопотаність викликає перекіс в уявленнях окремих співробітників про причини того чи іншого відхилення в поведінці осіб, які становлять оперативно-службовий інтерес. Поширені серед зазначених категорій співробітників повсякденних, часом обивательських уявлень про рушійні сили людської життєдіяльності. Це відображається в таких висловленнях: «Яблуко від яблуні далеко не падає» (про важкого підлітка з неблагополучної родини), «Такого тільки могила виправить» (про рецидивіста, що ухиляється від суспільно корисної праці). Наявність таких уявлень у свідомості людини заздалегідь прирікає її на вибір не найкращих шляхів впливу, що прирікає її на невдачу.
Психіка особистості органічно включена в оточуючий світ, зазнає на собі величезний комплекс впливів, у якому вплив співробітника може загубитися. Дотримання цього принципу ставить співробітника, який вирішує задачу по наданню глибокого психологічного впливу, у роль свого роду організатора і координатора всієї системи цих впливів, що можуть йти і йдуть із різних джерел. Виявити, підкорити їхній вплив задачі, що стоїть, усунути вплив негативного фактора, активізувати внутрішні психологічні сили особистості - такою повинна бути тактика системного психологічного впливу співробітників на осіб, групи, що становлять інтерес для рішення оперативно-службових задач.
Таким чином, дотримання принципу системної детермінації поведінки людини немов застерігає співробітника правоохоронних органів від спрощених уявлень про шляхи реального психологічного впливу на особистість, групу.
Принцип єдності пізнання і впливу
Принцип єдності пізнання і впливу вказує на те, що процес пізнання найбільше значущий для психологічного впливу чинників і умов та виступає як передумова або як його результат. В останньому випадку пізнавальні задачі вирішуються як неспецифічними засобами, так і за рахунок використання специфічних засобів психологічного впливу, спеціально орієнтованого на одержання інформації, що має проміжний характер.
Прийомом використання неспецифічних засобів є пред'явлення оперативником особі, що обшукується, виявлених у ході обшуку об'єктів, що підтверджують причетність до злочину, і по реакції останнього визначення тактики своєї поведінки. Сутність специфічних засобів психологічного впливу спеціально орієнтованих на одержання інформації, що має проміжний характер, можна пояснити на прикладі використання оперативником у ході обшуку прийому, що одержав назву словесної розвідки.
Основний зміст його полягає в тому, що оперативник вголос повідомляє про перехід до наступної стадії обшуку (в іншу кімнату) із метою простежити за реакцією і поведінкою особи, що обшукується. Такий словесний подразник, посилений збудженим станом особи, може викликати з її боку реакцію, що підкаже оперативнику дійсне ставлення особи, що обшукується, до того, що відбувається.
Застосування прийомів психологічного впливу ефективне в тому випадку, якщо воно будується на розумінні (знанні) механізмів людської поведінки. Це не означає, що таке розуміння повинне мати винятково науковий характер. Аналіз способів впливу на людей, до яких вдаються, наприклад, досвідчені шахраї, показує, що рівень науковості їхніх уявлень про природу рушійних сил людини невисокий, а в більшій частині його узагалі важко назвати науковим. Проте деяким із них удається знайти воістину магічний вплив на людей. Той же аналіз показує, що досвідчені шахраї, як правило є досить тонкими знавцями людської психіки. Вони вміють діагностувати основні потреби людини, розпалити деякі з них, оцінити розум, здатність, моральні якості. Відповідно до особливостей психології людини підбираються відповідні приводи для знайомства і засоби, які деяких людей змушують “поділитися”. Крім цього, досвідчений шахрай не стільки змінює тактику психологічного впливу, скільки ретельно підбирає такий тип жертви, до якого підходить відпрацьована, часом стереотипна процедура психологічного впливу.
Тому чим більш глибокі і різнобічні пізнання має співробітник міліції, тим легше йому зрозуміти механізм впливу людиною на людину, тим легше йому опанувати навичками застосування різних засобів і способів психологічного впливу на осіб і групи.
На одному з перших місць у пізнавальному забезпеченні впливу виступає здатність співробітника до диференціації груп, їх окремих психічних характеристик. Дослідження показують, що чим більш точною і глибокою є внутріособистісна і міжособистісна диференціація, тим більший арсенал засобів і прийомів психологічного впливу має співробітник міліції. Принцип єдності пізнання і впливу визначає широту діапазону засобів і прийомів психологічного впливу. От чому ніщо так не знижує ефективність психологічного впливу, як переконаність деяких співробітників, що всі правопорушники однакові.
В оперативно-службовій діяльності послідовність "пізнання-прийом" може бути зворотним, і тоді прийом психологічного впливу стає засобом пізнання, засобом отримання значущої для вирішення оперативно-слідчих задач інформації.
У такий спосіб принцип єдності пізнання і впливу є відображенням їх діалектичного взаємозв'язку в реальній оперативно-службовій діяльності. Пізнання значущих для психологічного впливу факторів і умов виступає то як передумова впливу, то як його результат.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 169 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |