Дотепер ми розглядали механізм психологічного впливу «з боку впливаючої особи”. Однак успіх такого впливу залежить від особистих якостей особи, на яку впливають: спрямованості її характеру; темпераменту; рівня розвитку пізнавальних, емоційних, вольових процесів; досвіду подібного роду спілкування.
З усіма цими явищами доводиться мати справу співробітникам правоохоронних органів у ході психологічного впливу на об'єкти правоохоронної діяльності. Так оперативник, що прагне допомогти свідку згадати важливу деталь події, що відбулась, має справу з таким пізнавальним психічним процесом, як пам'ять. Оперативний працівник, що намагається заспокоїти враженого потерпілого, стикається з емоційно-вольовими процесами. Дільничний інспектор, що доводить громадянину необхідність зміни способу життя, або слідчий, що переконує обвинувачуваного в необхідності дати правдиві показання, мають справу з потребами, мотивами, мисленням, пам'яттю і деякими іншими психологічними явищами.
Працівник податкової міліції, що кидає пісок в очі озброєного злочинця з метою його обеззброїти, обпирається на механізм психічних рефлексів і стійких стереотипів поведінки. З погляду психологічного впливу усі раніше перераховані якості можна розділити на чотири групи.
Мотиваційно-потребнісні якості
До числа таких якостей належать різного роду потреби особистості особи, що становить оперативний інтерес і виникаючі на їхній основі мотиви. Серед них найбільше значення для організації ефективного впливу мають потреби людей: у позитивній оцінці своєї особистості, симпатії, співчутті, любові навколишніх, у взаємовідносинах із навколишніми людьми, їхніх уявлень про красоту, добрі, справедливості і життя взагалі, у цікавій, змістовній діяльності, у матеріальному положенні індивіда (у їжі, одягу, предметах побуту і т.д.).
Потреби створюють різні мотиви поводження людини, тобто сили, що спонукають його до дії, прийнято називати «мотивами - за», сили, що протидіють учиненню вчинку, називаються «мотивами - проти». Від їх взаємовідносин в значній мірі залежить, яке рішення прийме індивід у конкретному випадку - зробить вчинок або відмовиться від нього. Той чи інший вчинок людини, як правило, визначаються значним числом мотивів. Так, рішення особи, що скоїла злочин, щиро розповісти усе оперативнику може бути обумовлено такими мотивами, як самолюбство, розкаяння совісті, тривога за майбутнє, антипатія до інших учасників злочину і т.д.
Інтелектуально-пізнавальні якості
Це психічні передумови для здійснення індивідуумом своїх бажань (особливо пам'яті, інтелекту, сприйняття, уяви, мови і т.д.). Вони складають основу правильних уявлень про реальну дійсність, її пізнання, орієнтації в ній, виявлення і рішення в ній, виявлення і рішення виникаючих проблем.
Найважливішим результатом функціонування інтелектуально-пізнавальної сфери особистості є існування в індивіда психологічних утворень, охоплюваних поняттям «спосіб світу», тобто упорядкований системою знань людини про світ, і інших про себе. Він виступає як вихідний пункт і результат будь-якого пізнавального процесу.
Емоційно-вольові якості.
Вони виявляються насамперед в емоційно-вольовій усталеності, тобто спроможності людини протистояти негативному фруструючому впливу емоцій на його поводження за допомогою волі при досягненні мети. Ці якості виконують мобилизирующую функцію в діяльності що впливається.
Механізм психологічних рефлексів і стійких стереотипів поводження.
Психологічні впливи можуть засновуватися не тільки на закономірностях функціонування мотиваційно-потребнісної і емоційно-вольової сфер того, на кого впливають, але і на особливостях, наявних у людини рефлексів, як умовних, так і безумовних, що змушують його стереотипно реагувати на ситуацію або дії протилежної сторони. Таких автоматизмів у людини чимало. До їх числа належать рефлекторні рухи у відповідь на:
- загрозливий замах на удар в область живота, ока, деяких інших ділянок тіла «змушують людину рефлекторно захистити дану ділянку тіла»;
- погляд за спину, убік або нагору, як правило, людина повторює дії що виконується, відкриваючи для удару уразливі точки тіла;
- різкий окрик або шепіт, в екстремальній ситуації веде до короткочасної дезорганізації, розгубленості;
- типові образи: «рогоносець», «півень», «шістка», «козел» приводить до втрати самовладання і вчинення помилки;
- кинутий на підлогу сторонній предмет, що створює шумовий ефект, змушує переключити увагу на шум, зробити помилку;
- раптова поява джерела підвищеної небезпеки викликає переляк, дезорганізацію діяльності.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |