Читайте также:
|
Оскільки розшукова робота в силу своєї специфіки потребує оперативності вміння приймати рішення у випадках дефіциту часу, запросити для рішення вказаних питань спеціаліста психолога не завжди можливо. Тому працівник карного розшуку повинен вміти самостійно, за допомогою експрес-методів визначити основні ознаки тих чи інших особливостей особи свідків, потерпілий, підозрюваних, які впливають на встановлення істини.
Вже на стадії прийняття свідчень оперативний працівник часто стикається з тим, що підозрюваний (свідок, потерпілий) тримається занадто насторожено, занадто слідкує за кожним своїм словом. В усіх випадках застосування в ОРД методів психологічного впливу тільки іноді може бути ефективним, коли вони одночасно впливають на всі сфери психіки людини:
- емоційну;
- інтелектуальну;
- вольову.
Методи психологічного впливу на мотиваційно-потребнісну сферу особистості
Даний вид методів впливає на потреби особистості і виникаючі на їхній основі мотиви.
Потреба – стан організму, особистості, соціальної групи, суспільства, який залежить від об’єктивного змісту умов їхнього існування та розвитку; необхідність у чомусь. Потреби людини поділяються на матеріальні та духовні, вітальні(природні) та культурні, фізичні та соціальні, реальні та ілюзорні тощо.[1]
Індивід, який є членом суспільства, має потребу в повазі, визнанні з боку навколишніх. Не меншу роль грає і прагнення індивіда до позитивної самооцінки. У нього є певне уявлення про те, яким би він хотів бути і який є в дійсності. Розбіжність між цими уявленнями і дійсністю може стати джерелом негативних переживань. Потреби в симпатії, співчутті, любові навколишніх. Відчуття індивіда, що його особистість, переживання, доля нікого не цікавлять, як правило, виступає як негативне переживання. Воно може стати джерелом серйозних психічних і інших порушень. Поряд з описаними в поведінці людини виявляється значне число й інших потреб. Потреби впливають на людську поведінку, створюючи різні мотиви.
Мотив спонукальна причина дій і вчинків людини, основою якої є потреби.[2] Мотив є спонукання до визначеної діяльності. Однак він не тільки спонукує індивіда до конкретного чи вчинку поводженню, він "зв'язує" потребу з вчинком.
Той чи інший вчинок індивіда, як правило, визначається значним числом мотивів. Частина мотивів спонукує індивіда зробити вчинок. Такі мотиви називаються мотивами-за. Інша група мотивів протидіє здійсненню вчинку. Вони називаються мотивами-проти. Від взаємного співвідношення мотивів - за, мотивів - проти значною мірою залежить у кожнім конкретному випадку, яке рішення прийме індивід - чи зробити вчинок чи відмовитися від нього. Чим більше мотивів за і чим вони сильніше, тим вище імовірність того, що індивід зробить вчинок.
Відповідно до цього, сутністю розглянутих методів психологічного впливу є формування у особи, на яку впливають таких мотивів, які б стимулювали вчинок, потрібний з погляду виконання задачі, що стоїть перед співробітником. Усі ці методи вказують на різні способи необхідні для того щоб зв'язати визначені потреби особи, на яку впливають з тим вчинком який потрібний співробітнику.
При виборi методу психологiчного впливу слiд враховувати позицiю особи, сферу (мотивацiйну, пiзнавальну, емоцiйно-вольову), на яку буде спрямований вплив, маючи на увазi, що можливе їх сполучення та змiна (трансформацiя) залежно вiд ситуацiї i ставлення об’єкта впливу. Бачачи, що та або інша людина не може відразу вступити у відвертий діалог, співробітник правоохоронних органів може спробувати поправити положення такою фразою: «Я Вас не кваплю, цілком можливо, що Ви ще не готові оцінити ситуацію по-діловому. Подумайте» або такий «Ваше становище - важкий вантаж, я це розумію. Я таку ношу носив не раз, але коли Ви цей вантаж знімете, полегшає», тобто прийоми реалізації даного методу спрямовані на формування або зміцнення психології що впливається, рішучості до ведення відвертого діалогу.
Для впливу на мотивацiйну сферу при позицiї спiвробiтництва можуть застосовуватись:
Методи стимулювання. Усі методи даної групи єдині в тім, що ґрунтуються на стимулюванні - посиленні яка вже є в індивіда позитивна тенденція поводження: індивід хоче, має намір діяти так, як цього хоче і співробітник. Однак дане бажання не достатньо виражено, на шляху його реалізації коштують якісь перешкоді, як об'єктивні (ті чи інші труднощі), так і суб'єктивні (брак знань).
До методів стимулювання належать: схвалення, висловлення подяки, вдячностi, визнання. Суть цих методів полягає в тому, що оперативник говорить, показуючи особі, на яку впливають, як зросте повага до неї, якщо вона вчинить так, як потрібно. Їх реалiзацiя вiдбувається за формулою: «Я до вас добре ставлюсь i вiдчуваю щиру симпатiю. Моє ставлення буде ще кращим, якщо...». В основі даного методу лежить потреба до симпатії. Чим більше у особи, на яку впливають виражена потреба в серцевій, співчутливій повазі з боку інших людей, тим ефективніше може виявитися даний метод.
Стимулювання матеріального інтересу. При даному методі використовуються матеріальні потреби особи, на яку впливають. В основі методу – показ оперативником особі, на яку впливають, що вчинить так, як радять, їй вигідно.
Метод коректування уявлень про можливий розвиток ситуацiї в позитивному напрямi — пiдкреслювання переваг позицiї спiвробiтництва i перспектив такої лiнiї поведiнки. У цьому співробітнику правоохоронних органів може зробити допомогу теорія аргументування, що радить:
- оперувати простими, достовірними, переконливими поняттями й аргументами;
- оперувати фактами і доводами, що впливається за допомогою цифр, прикладів, удалих порівнянь, гумору й ін.;
- застосовувати наочних засобів, що завжди підвищують зацікавленість і активність співрозмовника;
- замість повчальних фраз уживати найбільше прийнятні, наприклад: “У результаті нашої бесіди, Ви зможете самі переконатися, що вона необхідна насамперед Вам”, “Якщо ми будемо взаємовідвертими, то швидше встановимо істину” і т.ін.
Методи психологічного впливу на потребнісно–мотиваційну сферу при відносинах конфронтації. Ці методи застосовуються у випадках, коли особа, на яку впливають, опирається оперативнику, схильний чинити інакше. Однак джерелом опору не є ведуча тенденція особистості. В основі даної групи методів - використання протиріччя між ведучими бажаними тенденціями особистості цими побічними небажаними. До цих методів відносяться:
Метод критики - його сутнiсть виявляється через судження, що мiстять аналiз, узагальнення та об’єктивну оцiнку дiяльностi чи поглядiв, спрямованi на усунення помилок та розвиток почуття вiдповiдальностi за свою поведiнку. Суть методу можна було б передати словами: "Те, як Ви хочете вчинити, суперечить Вашому ж уявленню про те, яка Ви людина. Ви позбавите себе права поважати себе. Інші також перестануть Вас поважати". Реалiзується за рахунок таких прийомiв, як спiвпереживання, докiр, нерозумiння, жаль, обурення, негативне узагальнення. Напр., критика у формi спiвпереживання: «Я вас розумiю, але зрозумiйте й ви мене».
Даний метод спирається на потребу особи, на яку впливають в симпатії, співчутті навколишніх.
Метод коректування уявлень про можливий розвиток подiй в негативному напрямi - пiдкреслення недолiкiв обраної позицiї i роз’яснення можливих негативних варiантiв розвитку подiй. Наприклад: «Ваша поведiнка суперечить здоровому глузду. Вона може призвести до того, що...».
Методи психологічного впливу на потребнісно-мотиваційну сферу, як застосовуються при відносинах психологічного протиборства. До цих методів належать:
Метод викриття. Мета застосування - зруйнувати прагнення індивіда позитивно оцінювати себе, змусити його визнати низьку оцінку своєї особистості. Застосовується в тому випадку, коли людина, демонструючи згоду в яких-небудь другорядних питаннях і тим самим усипляючи пильність співробітника, має на меті “уторгувати” для себе які-небудь вигідні умови. У даному випадку оперативник для встановлення дійсного контакту висловлює сумнів, у щирості співрозмовника, але робить це тактовно. Наприклад: «Я не очікував, що Ви так швидко погодитеся на відверту розмову і будете шукати компроміс. Ваша позиція це нова загадка для мене. А тепер перейдемо до головного...». При такому підході оперативник, уникаючи прямого конфлікту, спонукає співрозмовника до щирої розмови.
Метод вираження антипатії. Цей метод ґрунтується на потребі особи, на яку впливають, у симпатії, співчутті, любові оточуючих.
Метод моральний осуду, вираження відрази й обурення. Цей метод спирається на етичні і естетичні потреби і прагне до руйнування етико-естетичних уявлень особи, на яку впливають.
Метод негативне узагальнення. Даний метод ґрунтується на потреби особи, на яку впливають в цікавій, змістовній діяльності. Мета застосування - збудити в індивіда, відчуття монотонності, біс свідомо з його життя.
Таким чином, усі методи даного виду спираються на визначені потреби особистості і підказують особі, на яку впливають способи формування, на основі потреб “мотивів – за” потрібного поводження.
Методи психологічного впливу на пізнавально-інтелектуальну сферу особистості
До пізнавально-інтелектуальної сфери особи належать психологічні особливості індивіда - це - відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява.
Найважливіший результат функціонування пізнавально-інтелектуальної сфери особистості - існуванні в індивіда психологічних утворень, охоплюваних поняттям "образ світу". Образ світу" - це певна сукупність, упорядкована система знань людини про світ, себе і т.ін. Він виступає як вихідний пункт і найважливіший результат будь-якого пізнавального процесу.
Впливаючи на уявлення індивіда і пізнавальні процеси, що безпосередньо беруть участь у їхньому формуванні, співробітники стикаються з різними задачами (подолання нерозуміння, необережності, виклик специфічної розслабленості і заспокоєння-скорочення пауз, зменшення односкладових відповідей, готовність підтримати розмову).
В одних випадках їм доводиться підсилювати позитивні відповідні розв’язуванні задачі. В інших випадках вони стикаються з задачею руйнувань неправильних уявлень. При цьому такі уявлення можуть не відповідати загальній спрямованості особистості і навіть суперечити їй, а можуть і цілком узгоджуватися з нею. При здiйсненнi впливу на iнтелектуальну сферу з позицiй спiвробiтництва нерiдко виникає необхiднiсть активiзацiї мислення, пам’ятi, iнших пiзнавальних процесiв людини, що повiдомляє помилкову чи перекручену iнформацiю про будь-який об’єкт, явище, подiю. Застосування методiв психологiчного впливу потребує тут особливої уваги i обережностi, оскiльки є небезпека дiстати «навiяну» вiдповiдь про те, чого насправдi не було.
Відповідно до цього все різноманіття обговорюваних методів впливи також може бути розбите на 3 групи методів: стимулювання, подолання, опір (конфронтації) і протиборства. До методів стимулювання відносяться методи:
1. Розширення уявлень особи, на яку впливають. Мета застосування даного методу - розширити уявлення особи, на яку впливають про якусь ситуацію, проблему тощо.
2. Подання допомоги в побудуваннi системи уявлень i переконань — реалiзується за рахунок постановки конкретних запитань, що сприяють виникненню бiльш правильної картини; формулювання проблемних питань, що потребує мобiлiзацiї всього комплексу уявлень; образного (наочного) опису предмету чи явища для активiзацiї пам’ятi; використання аналогiй, порiвнянь, зiставлень; спiльнi обговорення тощо. Наприклад, при виникненнi труднощiв у визначеннi точного часу необхiдну iнформацiю можна дiстати за допомогою конкретних запитань: «Що ще вiдбувалося в той час?», «Згадайте, де ви були до цього i коли звiдти пiшли?».
3. Навчання. Ціль застосування методу - формування необхідних для рішення різних задач, умінь і навичок, зокрема — змiнити поведiнку в бажаному напрямi. У процесі боротьби зі злочинністю застосування методу навчання виявляється особливо необхідним коли мова йде не про єдиний вчинок, а про серію вчинків, цілої лінії по ведення. Напр., пiдлiток бажає позбутися нестриманостi, запальностi, але йому бракує досвiду. Допомогти тут може аналiз «гарячих» ситуацiй та засвоєння рекомендацiй щодо бажаних варiантiв поведiнки.
До методів психологічного впливу на iнтелектуально - пізнавальну сферу особистості при психологічному опорі з боку особи, на яку впливають (конфронтації) відносяться методи:
1. Стимулювання розумових процесів, для забезпечення усвідомлення суперечливості і помилковості своєї позиції, сократичний діалог має на метi дезорганiзувати iнтелектуальнi зусилля супротивника, позбавити його можливостi дiяти планомiрно й продумано. У цьому випадку співробітник не прагне безпосередньо переконати особу, на яку впливають, він лише задає питання. Однак ці питання такі, що відповідь на них спонукує самого що переконується засумнівається в правильності і непохитності своєї позиції.
Застосовуються прийоми: створення високого рiвня невизначеностi; формулювання надто важких завдань; створення умов, що утруднюють пiзнавальну дiяльнiсть; створення умов, що викликають перекручене уявлення про ситуацiю;
2. Постановки незвичайних сенсаційних проблем, тобто суть даного методу перебуває в різкому збільшенні зацікавленості що впливається в спілкуванні. І одночасно, зниження бар'єра недовіри шляхом повідомлення дуже важливої і незнайомої інформації або постачання несподіваного питання, що мотивують розумові процеси.
Формула даного методу впливу розшифровується в залежності від ситуації. Наприклад так: «Ви погоджуєтеся пристати на мою раду, тому що Ви не все знаєте про сформовану ситуацію, не звернули уваги на важливі моменти, або так: «Те, що я зараз скажу, допоможе Вам уявити всю ситуацію і сподіваюся Ви зважитеся на відверту розмову…»
3. Акцентація (підкреслення, посилення) позитивних сторін уявлення. Даний метод застосуємо у випадках, якщо уявлення про ситуацію, на основі якого індивід приймає рішення про те, як поводитися суперечливо і що впливає підсилює позитивну, бажану сторону цього уявлення. Для цього на визначений час увага особи, на яку впливають відволікається від небажаної частини представлення, від всіх обставин, що заважають йому погодиться з що впливає.
4. Конкретизації уявлень індивіда про ситуацію, ухвалення рішення - полягає в допомозi усвiдомлення помилковостi своєї позицiї та сприяннi її переосмисленню. Прийомами можуть стати: сократичний дiалог (пiдкреслення помилковостi окремих суджень без оцiнки позицiї загалом); пiдкреслення позитивних сторiн вiдмови вiд займаної позицiї; конкретизацiя уявлень про ситуацiю прийняття рiшення. Нерідко співробітники стикається з тим, що якась особливість у сформованій ситуації утримує, осіб, на яких впливають від прийняття пропозицій цих співробітників. Однак конкретизація, розкладання на складові частини того, що викликає побоювання, приводить до ослаблення цього почуття. Напр., громадянин вiдмовляється допомогти працiвниковi мiлiцiї через побоювання засудження з боку сусiдiв, тобто йдеться про ставлення сусiдiв у цiлому. Конкретизацiя такого становища дозволяє сформулювати висновок, що якась частина сусiдiв ставиться до такої допомоги позитивно, iнша — нейтрально, а дехто — негативно, але думка останнiх для об’єкта впливу не така вже й суттєва.
В їх основі лежить виявлення чи створення внутрішніх протиріч між неправильними, невідповідними уявленнями і правильними, які визначають спрямованість особистості індивіда.
До методів психологічного впливу застосовуваних при відносинах протиборства відносяться методи:
1. Створення високого рівня невизначеності в рішенні задач, що стоять перед індивідом. Співробітники, розслідуючи злочин, використовують метод створення невизначеності найчастіше у виді прийому приховання своєю істиною поінформованості. При цьому вони прагнуть ретельно ховати рівень поінформованості від осіб, що стали на шлях приховання істини. Поводження співробітника спонукає особу, на яку впливають будувати всілякі нерідко протилежні домисли про те, що співробітнику відомо про злочин, у якому ступені він інформований про осіб, що його вчинили. Досвід показує, що такий прийом створює серйозні розумові труднощі для особи, на яку впливають, що в підсумку викликає порушення розумової протидії, паралізує його волю до опору.
2. Дезорганізація пізнавально-інтелектуальних процесів шляхом тривалого їхнього перевантаження, шляхом постановки занадто важких задач. Практичний досвід і дане психологічне дослідження показали, що такі умови створюють "збій" розумової діяльності, спрямованої на рішення визначеної проблеми. При реалізації даного методу застосовується прийом "інформаційний випад" раптового повідомлення співробітником наявної в нього інформації; причому таким чином, що повідомлення співробітника раптово змінює сформоване у особи, на яку впливають уявлення про рівень інформованості цього співробітника. Така зміна уявлення ставить перед особою, на яку впливають надзвичайно важку задачу моментально перешикувати оборону з обліком сказаного. Аналогічну роль грає і прийом раптового спростування версії особи, на яку впливають чи цілком у якомусь досить важливому пункті.
При постановці занадто важких задач мається на увазі створення моменту розгубленості. Метод перевантаження ставить іншу задачу – створити постійне надмірне навантаження на розумові процеси особи, на яку впливають. Психологічні наслідки, такого перевантаження добре відоме: зниження ефективності розумових процесів, і отже опору що впливає. Реалізується цей метод прийомом синхронного і збалансованого впливу групи співробітників. Іншим способом реалізації методу створення перевантаження є прийом стимулювання помилкових версій. Співробітник у цьому випадку не прагне відразу спростувати помилкову версію, що висуває особа, на яку впливають. Навпроти, демонструється наростаюче увага і готовність повірити. У результаті в міру наростання кількості помилкових відомостей, що повідомляються особа, на яку впливають, його задача безупинно ускладнюється, йому доводиться ретельно контролювати два протилежні зразки дійсності - той, що був насправді, і той який створений їм у виправдувальній версії. Усе це створює тривале розумове перевантаження, у силу якої неминуче знижується пильність.
3. Дезорганізації пізнавально-інтелектуальних процесів шляхом створення зниженої здатності до переключення. Даний метод впливу ґрунтується на дослідженні тієї властивості пізнавально-інтелектуальних процесів, що вони мають визначеною "інерцію", і необхідність швидкого переключення викликає короткочасне зниження ефективності розумової діяльності індивіда. Застосовуючи цей метод, використовуючи прийом створення інерції мислення і подальшого раптового переключення. У цьому випадку співробітник розвиває активне "настання" на одному з другорядних напрямків, мір зосереджує зусилля на установленні взагалі ж не дуже важливої обставини. У момент, коли увага індивіда цілком зосереджується на цьому аспекті, випливає раптове "переключення" - ставляться запитання, що стосуються ключових обставин справи. Необхідно відзначити, що визначеною інерцією володіє не тільки напрямок розумових процесів, але і їхня інтенсивність. У визначеної частини людей викликає утруднення швидка перебудова від стану розслабленості до крайньої мобілізації. Ця обставина використовується при застосуванні прийому "притуплення пильності".
4. Створення перекрученого уявлення про ситуацію. В основі даного методу лежить створення у особи, на яку впливають свідомо помилкового уявлення про окремі сторони сформованої ситуації. При цьому створюється саме таке уявлення, що сприяє вибору потрібного з погляду варіанта поводження, що впливає. Цей метод здійснюється за допомогою застосування прийому "слідчо-оперативної хитрості".
Дослідження пізнавально-розумових процесів указує, на цілий ряд моментів, що утрудняють і дезорганізують розумову діяльність, це:
- невизначеність задач, що стоять перед індивідом, (для їхнього рішення не вистачає багато важливих відомостей, умови задач сформульовані не ясно і двозначно);
- надмірна складність задач (доводиться при їхньому рішенні оперувати занадто великим обсягом інформації);
- необхідність швидкого переключення з одного способу рішення (уже стало звичним) на інший, новий.
Розглянуті методи інтелектуального протиборства ґрунтуються на використанні цих усіх закономірностей. Застосування методів протиборства жадає від співробітників особливої обережності і високого почуття відповідальності, особливо важливі наступна об'єктивна перевірка й оцінка отриманих даних.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 119 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |