Читайте также:
|
До емоційно-вольової сфери належать властивості особистості, що виконують стосовно діяльності мобілізуючу функцію.
Воля – саморегуляція людиною своєї поведінки і діяльності, що полягає в здатності свідомо домагатись поставленої мети, переборюючи зовнішні та внутрішні перешкоди.[3]
Емоції – психічний стан людей і тварин, в яких реалізуються їхні ситуативні переживання; властивість людини, що виражає позитивне або негативне ставлення індивіда до певних об’єктивів, сфер діяльності, до інших людей, до самого себе.[4]
Методи впливу на емоцiйно-вольову сферу при позицiї спiвробiтництва в найбiльш загальному виглядi можуть бути зведенi до:
1) схвалення вольових зусиль, підбадьорення особи, що робить вольові зусилля — для посилення стану мобiлiзацiї, нейтралiзацiї вiдчуття своєї нездатностi подолати проблему, невпевненостi у своїх силах, розгубленостi. За допомогою цього методу можна зняти несприятливі для вольового зусилля стану розслабленості, відчуття своєї нездатності справитися з задачею, що коштує, непевності у своїх силах, розгубленості. Сутнiсть методу полягає в зосередженостi уваги на позитивних моментах своїх переживань. Напр., потерпiлий вiд злочину не може заспокоїтися, повiдомити необхiднi для розшуку злочинця данi, тому необхiдно стимулювати кожну його спробу подолати свiй стан («Отак вже краще. Спробуймо ще згадати... Молодець...»);
3) навiювання необхiдного стану — формування впевненостi у своїх силах та необхiдностi саме такої тактики поведiнки. У цьому випадку індивіду вселяються стани, необхідні для вольового зусилля. Це реалiзується за рахунок впевненого тону, що не допускає сумнiвiв та вагань. Напр., при ознаках нервозностi пiдлеглих при очiкуваннi небезпечної змiни ситуацiї керiвник рiшуче i впевнено говорить: «Все в порядку. Всi готовi, спокiйнi, зосередженi. Всi знають, як дiяти, i все буде гаразд!».
4) консультування, допомога в оволодінні методами самомобілізації. Тут оперативник пояснює людині, як поступити у випадках, коли він відчує розгубленість, страх.
Методи впливу на емоцiйно-вольову сферу при позицiї конфронтацiї застосовуються, коли в силу різних причин індивід не може розвити вольового зусилля для здійснення вчинку, що відповідає загальної спрямованості його особистості. Оперативнику доводиться в цих умовах на якийсь період, створити в нього це зусилля усупереч усіляким протидіючим психологічним процесам. При позицiї конфронтацiї на емоцiйно-вольову сферу можна впливати за допомогою:
1. Нейтралізації механізмів, що протидіють вольовому зусиллю. Вольове зусилля не завжди приємне. Нелегко перебороти страх, утома, злість, що виникають тоді, коли приходиться напружувати всі сили. Дані процеси, що протидіють вольовому зусиллю, небезпечні не тільки тоді, коли вони сильні, але і тоді коли погано усвідомлювані, вислизають від уваги індивіда. До таких процесів відносяться:
- зрушення, вольового зусилля в майбутнє, зіткнувшись із труднощами, індивід почуває, що йому частіше приходять у голови думки відкласти здійснення задуму, що вимагає вольового зусилля, почекати більш придатного моменту, краще підготуватися і т.д.;
- сумнів про раціональність обраного шляху;
- наростання жалості до себе, небажання випробувати які-небудь неприємності, як би це ні було потрібно.
Задача особи, яка впливає в цих умовах - домогтися усвідомлення особою, на яку впливають цих процесів і їхнього зв'язку з бажанням припинити вольове зусилля.
2. Нейтралiзацiї мотивiв, що протидiють правильному рiшенню — спрямований на дезорганiзацiю волi особистостi i спонукання його до змiни своєї позицiї i поведiнки в цiлому. Реалiзується за рахунок прийомiв: демонстрацiя переваги сил; завбачливе попередження можливих варiантiв дiй; показ даремностi вольових зусиль; збудження жалостi до себе. Напр., «Ви намагаєтесь усмiхатись, але на душi у вас тривожно. Ваша посмiшка зникне, коли будуть пред’явленi деякi докази» або ж: «Вашi зусилля абсолютно даремнi. Навiщо так опиратися, все це марно, i менi шкода вас»;
3. Психологiчного примусу, за допомогою якого оперативник енергійно, тоном, що не викликає сумніву, говорить про те, що повинна зробити особа, на яку впливають. Метод використовується у випадках, якщо особа, на яку впливають уже цілком, розуміє необхідність вчинку, про яке говорить що впливає, але не може прийняти відповідного рішення негайно. Реалiзується категоричною вимогою («Я вимагаю, щоб ви негайно виконали...»), попередження про притягнення до вiдповiдальностi, наказ, покарання;
4. Психологiчний преcинг передбачає жорсткий психологiчний вплив, що призводить до капiтуляцiї. Застосовується в надзвичайних випадках у межах закону (попередження злочину, затримання злочинця, попередження масових заворушень та iн.). за допомогою прийомiв: встановлення постiйного спостереження («висiти на хвостi»), поширення брехливих чуток, лiквiдацiя можливих схованок, психологiчна iзоляцiя («обривання зв’язкiв»), оточення району можливого перебування злочинця, загроза застосування зброї та спецiальних засобiв, використання пасток та iн.
До методів психологічного впливу на емоційно-вольову сферу особистості, застосовуваним при відносинах протиборства, відносяться методи:
1. Дезорганізації волі, шляхом створення впевненості в неможливості подолання труднощів, що коштують на шляху до мети. Здатність до вольового зусилля в чималому ступені залежить від впевненості індивіда в реальній меті, до якої він прагне, в здійсненності планів по її досягненню, у своїй здатності перебороти труднощів, що коштують на шляху до неї. Впевненість у зворотному грає демобілізуючу роль. Надзвичайно важко мобілізувати себе на досягнення свідомо нездійсненної чи мети хоча б такий у досягнення, який індивід не дуже вірить. Саме ця особливість вольових якостей використовується в даному методі дезорганізації.
2. Дезорганізації волі шляхом демонстрації безуспішності, неефективності вольових зусиль. При застосуванні даного методу співробітник прагне зосередити увагу особи, на яку впливають на тім, що її вольові зусилля не досягають мети. Цим викликається демобілізуюче відчуття безглуздості вольового зусилля.
3. Демобілізації волі шляхом посилення мотивації, що протидіє вольовому зусиллю. Вольове зусилля є емоційним стресом, породжує цілий ряд негативних, фруструючих відчуттів. При використанні даного методу співробітник прагне розбудити у особи, на яку впливають жалість до себе, прагнення зберегти себе від надмірних вольових зусиль, активізувати потреба в пасивності, розслабленні.
Слід зазначити, що методи впливу на вольові якості індивіда значно розрізняються в залежності від позиції, що займає об'єкт впливу. Методи стимулювання застосовуються, якщо індивід вже усвідомив необхідність потрібного поводження, і має можливість поводитися так, як потрібно. Йому заважає лише те, що він не здатний мобілізувати себе на подолання труднощів, що виникнуть. У випадку конфронтації - головне допомогти індивіду усвідомити і перебороти суперечливість своєї волі. Нарешті, при протиборстві, руйнування волі нерідко виявляється, першим, кроком для того, щоб знешкодити, суспільно-небезпечні дії індивіда.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 176 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |