Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ТЕМА 5. Організація як функція управління.

Читайте также:
  1. Адміністративні методи -це сукупність прийомів, впливів, за­снованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  2. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
  3. Бюрократичні структури управління.
  4. В.Г. Афанасьєв називає наступні основні управлінські функції: вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання і корегування; облік і контроль.
  5. Взаємозв’язок операційної функції з іншими функціями організації
  6. Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями прийнята
  7. Влада і управління. Державна влада
  8. Всесвітня туристична організація.
  9. Галицько-Волинське князівство – державна організація "Малої Русі".
  10. Д) розгляд спорів у регіональних організаціях.

1. Требуется определить мощность полевой эквивалентной дозы гамма-излучения с помощью дозиметра РКСБ-104. Провести измерения в трёх точках помещения и в одной точке на улице (в каждой точке по 3 раза) и вычислить среднее арифметическое значение. Исходя из полученных данных, рассчитать, какую дозу получит человек за всю жизнь (за 70 лет, в бэрах), соответствует ли она допустимым нормам.

Показания приборов заносим в таблицу:

Местоположение Показания приборов общие
  1 корпус, 3 этаж 9,0 7,0 12,0 9,3
  1 корпус, 2 этаж 8,0 9,0 11,0 9,0
  1 корпус, 1 этаж 14,0 11,0 9,0 11,3
  на улице, у входа в здание 1 корпуса 6,0 5,0 5,0 5,3

Определяем среднее значение показаний прибора и находим мощность полевой эквивалентной дозы гамма-излучения в [мкЗв/ч]:

;

;

В 70 лет (24 х 365 х 70 = 613200) 613200 часов

за 70 лет: 0,0883 х 613200 = 54145, 56 х 10-6 Зв т.к. 1 Зв = 100Бэр → 5,41 Бэр

Вывод: учитывая тот факт, что за всю жизнь (70 лет) человек может без большого риска набрать радиацию в 35 бэр, полученное значение мощности полевой эквивалентной дозы гамма-излучения (5,41 бэр) можно считать безопасным. Следовательно, уровень гамма - излучений внутри первого корпуса и вблизи его не представляет угрозы здоровью и жизни человека.

2. Измерить загрязненность поверхностей бета - излучающими радионуклидами образцов – химических солей, содержащих К+, выданных преподавателем. Рассчитать процентное содержание калия в них. Построить график зависимости плотности потока бета - частиц от процентного содержания калия. Объяснить полученные результаты.

Поочерёдно измеряем плотность потока бета - излучений для каждого образца по три раза и заносим показания в таблицу:

Образец Показания приборов Ср. арифметическое
  K2SO4        
  K2Cr2O7       37,6
  K4Fe(CN)6·3H2O       45,6
  KCl       61,6
  KI        

Рассчитываем среднее арифметическое (результаты вписываем в таблицу выше):

K2SO4:

K2Cr2O7:

K4Fe(CN)6·3H2O:

KCl:

KI:

Составляем и заполняем новую таблицу:

Образец Молекулярная масса, а.е.м. % содержания калия в молекуле Плотность потока φ,
  K2SO4 174,25 44,8 11,0
  K2Cr2O7 294,18 26,5 9,4
  K4Fe(CN)6·3H2O 422,2 36,94 7,4
  KCl 74,54 52,32 12,7
  KI 165,99 23,49 4,7
             

Молекулярная масса рассчитывается с помощью таблицы Менделеева. Определяем процент содержания калия в молекуле (масса калия ≈ 39 а.е.м.):

K2SO4:

K2Cr2O7:

K4Fe (CN)6·3H2O:

KCl:

KI:

 

 

Находим плотности потока φ:

Строим график зависимости плотности потока φ от % содержания калия:

 

 

Вывод: химические соли, содержащие ионы калия, являются источниками бета - излучения. При этом плотность потока излучения тем выше, чем больше величина процентного содержания ионов калия в веществе.

ТЕМА 5. Організація як функція управління.

 

План лекції

1. Сутність функції організації.

2. Основи теорії організації.

3. Основи організаційного проектування.

4. Типи організаційних структур управління.

5. Управління організаційними змінами.

 

1. Сутність функції організації

 

В процесі вивчення цієї теми важливо, насамперед, усвідомити сутність трьох ключових категорій: "організація", "організаційний процес (діяльність)", "організаційна структура". Всі вони тісно пов’язані між собою, але не є синонімами.

Організація – це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

Організаційна діяльність – це процес, за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людьми щодо роботи або повноважень і створює середовище придатне для їх спільної діяльності.

Основними складовими організаційного процесу (організаційної діяльності) є (докладніше вони розглядаються у третьому питанні лекції):

а) розподіл праці - розподіл загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей;

б) групування робіт та видів діяльності у певні блоки (групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо) - департаменталізація;

в) підпорядкування кожної такої групи керівникові, який отримує необхідні повноваження ( делегування повноважень );

г) визначення кількості робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові ( встановлення діапазону контролю );

д) забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності ( створення механізмів координації ).

Організаційний процес – це достатньо складний вид діяльності. Його складність полягає у необхідності вибору рішення з безлічі можливих альтернатив, кожна з яких не поступається решті з точки зору раціональності прийняття організаційного рішення. Це наочно підтверджує рис.4.1., на якому представлено континууми можливих рішень в межах організаційної діяльності. (Континуум – це безперервна сукупність, наприклад, в математиці – це сукупність всіх точок прямої, яка еквівалентна сукупності всіх дійсних чисел). Кінцевим

 
 

 

 


Рис.4.1. Континууми можливих рішень в процесі організаційної діяльності

 

результатом організаційної діяльності є вибір певної позиції на всіх континуумах складових організаційної діяльності. Такий вибір у підсумку і формує організаційну структуру.

Організаційна структура в теорії управління визначається як абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації (рис.4.2.).

 
 

 


Рис.4.2. Основні складові категорії "організаційна структура"

 

Під складністю розуміється те, як багато виразних ознак має організація. Чим глибше розподіл праці, чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління, тим більше структурних підрозділів, тим складніше координувати діяльність людей в організації.

Ступінь, у якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх робітників і є ступенем формалізації. Чим більше правил та регуляторів в організації, які вказують, що можуть робити співробітники, а що - ні, тим більш формалізованою є структура організації.

Централізація визначає місце, де переважно зосереджено право прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою. Децентралізація означає, що право прийняття певних рішень передається з вищих рівнів управління на нижчі.

2. Основи теорії організації

За критерієм часу в розвитку теорії організації виділяють:

1) класичну (ієрархічну) теорію організації;

2) неокласичну (поведінкову) теорію організації;

3) сучасну (ситуаційну) теорію організації.

Класична теорія організації сформувалася як загальний теоретичний підхід до визначення організаційних параметрів, який ґрунтується на:

- вивчені анатомії організації;

- її формальній структурі;

- розподілі праці та спеціалізації;

- використанні ієрархії у побудові організації.

В центрі уваги неокласичної ( поведінкової) теорії організацій знаходиться людина в організації, більш конкретно – соціо-психологічні відношення, індивідуальні та групові взаємозв’язки, децентралізація повноважень тощо.

Сучасна теорія розглядає організацію як відкриту систему, яка знаходиться у постійній взаємодії зі своїм зовнішнім середовищем, до якого вона має пристосуватися. Сучасна теорія організації спрямована на вивчення механізмів адаптації організації до свого середовища.

В основу класичної теорії організації покладено результати досліджень А. Файоля та М.Вебера. Вони намагалися виділити загальні характеристики та закономірності управління будь-якою організацією. За мету своїх досліджень вони ставили виділення "універсальних принципів управління", дотримуючись яких можна забезпечити успіх організації.

Найбільш чітко 14 таких універсальних принципів сформулював А. Файоль (див. рис.1.7. (Тема 1. “Поняття і сутність менеджменту”)) у книзі "Загальна промислова адміністрація" (Париж, 1916).

Іншим відомим теоретиком класичної школи теорії організацій був М.Вебер ("Теорія соціальних та економічних організацій", 1947). Він в результаті емпіричного аналізу церковних, урядових, військових та комерційних організацій сформулював концепцію ідеальної бюрократії. Вебер розглядав бюрократію як нормативну модель, як ідеал, досягнення якого мають прагнути всі організації.

За Вебером ідеальна бюрократія має 5 наступних основних характеристик:

1) високий ступінь розподілу праці - кожна операція повинна виконуватися спеціалістом;

2) чітка управлінська ієрархія - кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

3) численні правила, стандарти та показники оцінки роботи - організація повинна розробити та встановити певний набір правил та стандартів, аби гарантувати певну єдність виконання робіт;

4) "дух формальної безособовості" - менеджери повинні управляти бізнесом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих робітників;

5) підбір кадрів в організації має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.

Таблиця 4.1.

Сильні та слабкі сторони ідеальної бюрократії

Сильні Слабкі
1. Такі елементи, як: - розподіл праці - ієрархія повноважень - використання правил - підбір кадрів за їх діловими якостями звичайно підвищують ефективність   2. Бюрократична модель є основою для розуміння сутності процесу організації 1. Бюрократична модель є жорсткою, стабільною та негнучкою   2. У кожній моделі не приймаються до уваги людські та соціальні процеси в організації   3. Тезис щодо управління в дусі формальної безособовості не є реалістичним

 

Найбільш чітко поведінковий підхід в теорії організації був сформульований у працях професора Мічиганського університету Р. Лайкерта. Вивчаючи результати діяльності багатьох великих комерційних організацій з метою з’ясування питань, що робить їх роботу більш ефективною, він дійшов висновку, що організації, які орієнтувалися на бюрократичну модель були менш ефективними проти організацій, які приділяли більше уваги створенню робочих груп, поведінковим та соціальним аспектам діяльності організацій.

Лайкерт запропонував характеризувати організації за допомогою таких 8 ключових характеристик:

- процеси лідирування;

- процеси мотивації;

- процеси комунікацій (формальної і неформальної);

- процеси взаємодії (керівник підлеглий);

- процеси прийняття рішень(зверху, знизу);

- процеси встановлення цілей (залучення підлеглих);

- процеси контролю (жорсткий, частий і навпаки);

- процеси досягнення цілей (оцінка роботи по досягненню цілей).

Відповідні значення кожного з цих параметрів дозволяють віднести ту або іншу організацію до однієї з 4 запропонованих Лайкертом систем управління (рис.4.3.).

Базисну бюрократичну форму організації Р. Лайкерт назвав "Система 1". Іншою крайньою формою є "Система 4".

Лайкерт вважав, що до "системи 4" як найбільш ефективної з точки зору організаційних параметрів мають прагнути всі організації.

Таким чином, поведінковий підхід (так само як і бюрократичний) є універсально орієнтованим, тобто з позицій цих двох підходів існує лише один найкращий варіант організаційного рішення. В цьому і полягає основний недолік як класичної, так і поведінкової теорій організації.

Система1 Система2 Система3 Система4
“Експлуататорсько- авторитарна” “Прихильно-авторитарна” “Консультативно-демократична” “Партисипативно-демократична”
ò ò ò ò
Керівники автократичні, не довіряють підлеглим, мотивують працівників погрозою покарання, застосовують заохочення, інформацію допускають тільки зверху вниз, обмежують прийняття рішень тільки вищою ланкою Керівники поблажливо впевнені і собі і вірять у підлеглих, мотивують їх заохоченнями та в якійсь мірі страхом і покаранням, допускають деяку інформацію знизу, отримують ідеї від підлеглих, дозволяють приймати рішення з деяких питань, але під суворим контролем Керівники надають значну, але не повну довіру підлеглим, прагнуть конструктивно використати їх ідеї і точки зору, використовують для мотивації заохочення з рідким покаранням, організовують потік інформації в обох напрямках, консультуються з підлеглими Керівники виявляють повну довіру до підлеглих з усіх питань, завжди вислуховують їх думки та конструктивно їх використовують, заохочують підлеглих, залучають їх до постановки цілей і оцінки роботи по їх досягненню, організовують широкий обмін інформацією, діють як рівні у складі груп

 

Рис.4.3. Системи управління організацією за Р. Лайкертом

 

Сучасна теорія організації (ситуаційний підхід в теорії організації)розглядає організацію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вовна має пристосуватися. На відміну від класичного та неокласичного підходів сучасна теорія ґрунтується на тому, що не існує найкращої, ідеальної структури або моделі до якої мають прагнути всі організації. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуаційних факторів, які характерні для даної організації.

До основних ситуаційних факторів, які впливають на формування організаційної структури сучасна теорія організації відносить такі:

1) технологію;

2) розміри організації;

3) середовище;

4) стратегію.

При цьому слід зауважити, що кожний із зазначених факторів впливає на формування організаційної структури не тільки прямо, але і непрямо (опосередковано), тобто шляхом їх взаємного впливу один на одного.

Технологія. У широкому розумінні технологія – це процес конверсії (перетворення) входів в організацію (людських, фінансових, фізичних та інформаційних ресурсів) у виходи з організації (продукція, послуги, прибутки/збитки). Таке розуміння технології дозволяє використовувати цю категорію для характеристики будь-якої організації, а не лише виробничої.

Дослідження пов’язані з вивченням взаємозв’язків "технологія-структура" проводилися Джоан Вудворд і Чарльзом Перроу.

На початку 60-х років група науковців під керівництвом Дж. Вудворд досліджувала діяльність малих підприємств з метою встановити взаємозв’язки між розмірами організації та її структурою. Але такі взаємозв’язки не виявилися доти, доки всі фірми не класифікували за типами технологій. Були визначені 3 типи технологій:

- одиничне виробництво,

- масове виробництво,

- процесне (безперервне) виробництво.

Результати подальших досліджень дозволили зробити такі висновки:

1. Що існує тісний зв’язок між типом технології і організаційною структурою.

2. Що ефективність діяльності організації залежить від того, наскільки структура фірми відповідає використовуваній технології. Отже, не існує "ідеальної" організаційної структури фірми. Органічний принцип побудови організаційної структури сприяє ефективній роботі організацій, які використовують технології одиничного та процесного виробництва, а бюрократичний (механістичний) принцип підходить для організацій з технологією масового виробництва (див. табл.4.2.).

Таблиця 4.2.

Вплив типу використовуваної технології на

вибір організаційної структури за Дж. Вудворд

 

  Типи технологій
Одиничне виробництво Масове виробництво Процесне виробництво
Структурні характеристики підприємств а) низька вертикальна диференціація   б) низька горизонтальна диференціація   в) низька формалізація а) середня вертикальна диференціація   б) висока горизонтальна диференціація   в) висока формалізація а) висока вертикальна диференціація   б) низька горизонтальна диференціація   в) низька формалізація
Найефективніша структура органічна механістична органічна

 

Недоліком класифікації технологій, запропонованої Дж. Вудворд є те, що її можна застосувати переважно для виробничих організацій.

Більш широку основу для класифікації технологій запропонував Ч. Перроу. Він розглядав технології крізь призму двох таких критеріїв:

1) ступінь мінливості завдань у роботі індивідуума;

2) тип дослідних процедур для пошуку методів реагування на ці зміни (або ступінь, у якому проблема піддається аналізу).

Відповідно до цього (див. рис.4.4.) Ч. Перроу виділив наступні технології: рутинну, інженерну, нерутинну, ремісничу.

 

Ступінь мінливості завдань

 
 

низький високий

 

Рис.4.4. Класифікація технологій за Ч. Перроу

Рутинна технологія – за такої технології робітники мають відносно постійні (усталені) завдання, а проблеми, які при цьому виникають легко піддаються аналізу і вирішенню (виробництво сталі, автомобілів).

Інженерна технологія – для такої технології характерні часті зміни завдань, проте проблеми, які при цьому виникають, вирішуються відпрацьованими, раціональними та системними методами (будівництво мостів).

Нерутинна технологія – має справу з частими змінами завдань робітникам та багатьма проблемами, які важко піддаються вирішенню (аерокосмічна промисловість).

Реміснича технологія – за такої технології завдання не змінюються часто, проте проблеми, які при цьому виникають досить складні для аналізу (ремонт машин та устаткування).

На закладі такої класифікації Ч. Перроу зробив такі висновки:

1) якщо проблеми, які виникають в організації можна вивчити на системній основі з використанням логічного та раціонального аналізу, то слід використовувати рутинну та інженерну технологію;

2) якщо проблеми, які виникають в організації не можуть бути вирішені раціональними методами, а вимагають використання інтуїції, передбачень, досвіду, то слід використовувати ремісничу та нерутинну технологію;

3) якщо нові, незвичайні проблеми з’являються досить часто, для їх вирішення доцільно використовувати інженерну або нерутинну технології;

4) якщо нові проблеми виникають порівняно рідко, то перевагу слід надавати рутинній або ремісничий технології.

Що ж це все означає з точки зору взаємозв’язку технології та структури? На думку Ч. Перроу, технологія – це процес або методи трансформації входів у виходи, які відрізняються за ступенем їх рутинності. Чим більш рутинну технологію використовує організація, тим більш стандартизованою має бути її структура. Рутинна технологія асоціюється з бюрократичною структурою. Чим більш нерутинною є технологія, тим більше підстав для застосування органічної організаційної структури.

Розміри організації. Вчені Астонського університету з Бірмінгему вивчали широке коло організацій з метою визначення впливу технології та розмірів фірми на її структуру. За результатами своїх досліджень вони прийшли до таких висновків:

1. Технологія чинила сильний вплив на структурні характеристики тільки в малих фірмах.

2. В крупних фірмах тісний зв’язок між технологією та структурою зникає. Сильніший вплив на структуру в цьому випадку чинили розміри організації.

Ключові аспекти впливу розміру організації на її структуру схематично можна представити так (див. рис.4.5.):




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.02 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав