Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Міждисциплінарне співтовариство міжнародних досліджень.

Наука про міжнародні відносини за не дуже великий період свого існування пройшла складний шлях еволюції від спрощеного, неверіфікуємого ствердження до більш складної, багатоваріантної веріфікуємої моделі, від описання міжнародних інститутів до вивчення світових політичних процесів, від механічних теорій рівноваги до організмічних теорій сплетень, від хаотичного енциклопедизму до різноманітних індивідуальних напрямків досліджень. В ній знайшли застосування складні технології збирання даних та методи їх аналізу. Теоретичні здобутки цих соціальних наук використовуються сьогодні в дослідженні міжнародних відносин, сприяючи розвитку більш систематизованих та полідисциплінарних досліджень.

Міжнародні відносини сьогодні досліджуються багатьма дисциплінами – крім політології, це філософія, соціологія, психологія, економіка, історія та інші науки. Їх інтеграція у єдине міждисциплінарне співтовариство міжнародних досліджень відбувалась у період та після Другої світової війни на основі розширення емпіричних досліджень. Поступово зростає питома вага екологічних, географічних, демографічних напрямків досліджень міжнародних відносин.

За післявоєнні роки у США, Канаді та країнах Західної Європи сформувалась складна інфраструктура різного роду наукових центрів, вчених та досліджень, поєднаних завданням багатоаспектного вивчення міжнародних відносин. Ця інфраструктура великою мірою інтегрована у політичну систему суспільства. Результатом та втіленням цієї інтеграції є існування в цих країнах “політико-академічного комплексу”, який охопив урядові структури, місцеві влади, приватний сектор, громадські організації, університети та дослідницькі центри. Його існування є прикладом партнерства практики та науки у сфері міжнародних відносин та міжнародної політики.

Одним з найстаріших науково-дослідницьких центрів США є Гуверовський інститут з проблем війни, революції та миру, створений у 1919 р. при Стенфордському університеті. В центрі його дослідницької роботи – політичні та соціальні трансформації у ХХ ст., зовнішня політика постсоюзних держав, геополітичні процеси на постсоюзному просторі.

У 1927 р. в результаті злиття трьох приватних наукових установ створюється Брукнгський інститут, яки є одним з найбільш впливових дослідницьких центрів США. Його відділ зовнішньополітичних досліджень працює у напрямах національної безпеки та оборони, американо-японських відносин та інших азійських проблем, зовнішньої політики та загальних міжнародних проблем.

В рамках Стенфордського університету в 1946 р. створюється Стендфордський міжнародний науково-дослідний інститут, який з 1970 р. стає самостійним науковим підрозділом, в якому діє Центр стратегічних досліджень. Він досліджує проблеми стратегії національної безпеки США, їх військової.

Провідним центром міжнародних відносин є створена у 1946 р. школа міжнародних відносин Каліфорнійського університету. В рамках школи сьогодні діють Дослідницький інститут з питань війни та миру, створений у 1951 р. та розробляючий фундаментальну проблематику міжнародних відносин, проблем воєнної стратегії та контролю над озброєнням; Інститут Східної Азії (1949), Інститут Середнього Сходу (1954), Інститут Центральної та Східної Європи (1956); Інститут Південної Азії (1967) та інші установи.

У Принстонському університеті в 1951 р. було створено Центр міжнародних досліджень, що займається такими проблемами як міжнародна правова структура в майбутньому, екологія та політика, кризова дипломатія, політика у галузі міжнародних економічних відносин. Серед провідних його спеціалістів – Стефен Коен, Річард Фалк, Роберт Гілпін, Клаус Норр, Едвард Морзе, Роберт Такер, Оран Янг. Аналогічний центр створюється у 1952 р. у Масачусетському технологічному інституті. Його спеціалісти займаються дослідження економічного та політичного розвитку країн “третього світу”, військового та зовнішньополітичного курсу США, відносин США з Японією та Китаєм, методологічних проблем соціальних наук, а також міжнародних конфліктів.

Створений у 1958 р. Центр з міжнародних відносин Гарвардського університету, провідними спеціалістами якого є або були Семен Хантінгтон, Деніел Белл, Стенлі Хоффман, Джозеф Най, Грехем Аллісон, Харвей Брукс, Натан Глейзер, здійснює важливі дослідницькі програми у галузі транснаціональних процесів та інститутів, процесу доорегування зовнішньої політики, впливу на міжнародні відносини трансформаційних процесів в сучасному світі, використання збройних сил у міжнародних відносинах та контролю над озброєнням, розповсюдження ядерної зброї, відносин США з Західною Європою, Канадою, Латинською Америкою, проблем прав людини та ін. З центром пов’язаний Інститут міжнародного розвитку Гарвардського університету, заснований у 1962 р., що займається проблемами країн “третього світу”. Ще раніше, у 1948 р., у Гарвардському університеті за сприянням Фонду Карнегі створено Російський дослідницький центр, найбільш відомими з працівників якого є Адам Юлем, Річард Пайпс, Грехем Аллісон.

Авторитетною установою по вивченню проблем міжнародних відносин є Вашингтонський центр зовнішньополітичних досліджень Університету Джона Гопкінса, з діяльністю якого пов’язані імена Роберта Такера, Джорджа Ліски, Девіда Каллеоа. Велика увага приділяється впливу НТП на міжнародні відносини, проблеми взаємовідносин Схід – Захід.

Для проведення порівняльних досліджень у галузі міжнародних відносин у 1955 р. утворюється Інститут міжнародних досліджень Каліфорнійського університету (Берклі). Він розробляє теорію та методологію проведення порівняльних досліджень, здійснює порівняльні дослідження у міжнародній економіці, вивчає американську політику в Європі в глобальній перспективі, політику США в інших районах світу.

Одним з провідних дослідницьких центрів південного Сходу США став організований у 1961 р. Інститут міжнародних досліджень Університету Південної Кароліни у Колумбії, який вивчає різні аспекти політичного, соціального та економічного розвитку країн Латинської Америки, Близького та Середнього Сходу, Північної Африки, Східної та Південно-Східної Азії, а також проблеми типології поведінки у зовнішній політиці, зовнішньої політики країн Східної Європи.

В 1962 р. у Джоджтаунському університеті створюється Центр стратегічних та міжнародних досліджень, в якому працюють Генрі Кіссінджер, Зібгнев Бжезинський, Рей Клайн, Амос Джордан. Основні напрямки його дослідницької діяльності охоплюють такі теми як стратегічні інтереси та зовнішньополітичний курс США, віськово-політичні проблеми, розвиток відносин Схід – Захід, глобальні політичні та економічні тенденції.

Координацією навчальної та дослідницької діяльності у галузі міжнародних відносин займається створений у 1968 р. Центр міжнародних досліджень Піттсбурзького університету. Його програми передбачають дослідження процесів прийняття рішень у міжнародних організаціях, контролем над озброєнням, торгівлі зброєю, а також дослідження по державам Азії, Латинської Америки, Європи.

Стратегічний інститут США, створений у 1972 р., є форумом для обговорення та вирішення проблем національної оборони. Університет національної оборони, створений Міністерство оборони США у 1976 р., займається розвитком стратегічних концепцій, військовими та імітаційними іграми. Серед інших науково-дослідницьких центрів можна виділити Інститут сучасних досліджень (1972), Інститут з проблем глобальних конфліктів та співробітництва Каліфорнійського університету в Ла-Йолле (1983), Інститут міжнародних відносин у Фулбрайті (1982), Університет Арканзаса.

Особливе місце серед науково-дослідницьких установ займають так звані “фабрики думки”, які перетворились на самостійну специфічну галузь міжнародних досліджень. Основним їх продуктом є політичні дослідження, що просувають нові знання у практику роботи зовнішньополітичних та військових відомств.

Першою та провідною “фабрикою думки” є “РЕНД корпорейшн”, що основана у 1946 р. На початку свого існування вона займалась вивченням прийомів та засобів ведення міжконтинентальних бойових дій. З 50-х років вона переходить до дослідження більш широкого кола воєнно-стратегічних та зовнішньополітичних проблем, її діяльність представлена такими іменами, як Герман Кан, Томас Шеллінг, Дональд Райс. До основних напрямків досліджень “РЕНД корпорейшн” належать проблеми регіональної та національної безпеки, стратегічних і тактичних сил, сучасні внутрішні проблеми американського суспільства.

У 1961 р. Герман Кан заснував Гудзонівський інститут, який розробляє воєнно-стратегічну проблематику, займається довгостроковим прогнозуванням економічного та соціально-політичного розвитку світу. Інститут приділяє увагу так званим “нестандартним війнам”, непередбаченим джерелам конфлікту, невідомим видам зброї, можливостям обмеженого застосування стратегічних ядерних сил, наслідкам розробки зброї великої точності. Консультантами Гудзонівського інституту були Денієл Белл, Генрі Кіссінджер, Амітаі Єтціоні, Томас Шеллінг, Уільям Кігтнер. Також у 1958 р. була основана незалежна дослідницька організація “МАЙТРЕ корпорейшн”, яка займається дослідження технічного та управлінського характеру для воєнних відомств США, розвідувального співтовариства США та ін.

Координація співробітництва між спеціалістами з міжнародних досліджень здійснюється Асоціацією міжнародних досліджень, заснованої в 1959 р.. Також цим зацмаються Американська академія політичних наук (1903), Американська академія політичних та соціальних наук (1889), Міжнародне товариство з досліджень проблем миру (1963), Атлантична Рада (1961). Особливе місце серед цих об’єднань займає заснована у 1923 р. Рада з досліджень у галузі соціальних наук, яка робить акцент на проблематиці міжнародних відносин. Робота Ради здійснюється через її численні комітети, серед яких Комітет по Східній Європі, сучасному Китаю, вивченню Південної Азії, Японським дослідженням, досліджень Близького та Середнього Сходу.

Провідну роль у висуванні основних зовнішньополітичних концепцій відіграє Рада з міжнародних відносин, вона також суттєво впливає на формування громадської думки США. Рада зосереджує увагу на комплексному аналізі найважливіших рим сучасної світової системи та проблем, що можуть виникнути у майбутньому. Також в країні діє Асоціація національного планування (1934) та Трьохстороння комісія (1973). Фінансову та технічну підтримку програм міжнародних досліджень здійснюють Фонд Карнегі для цілей міжнародного миру (1910), Фонд Рокфелера (1913), Фонд Форда (1996), Фонд Джонсона, Фонд Макартура (1978), Фонд Стенлі (1956), Фонд миру (1967).

Не можна не визнати, що дотепер у науці про міжнародні відносини домінують американські школи, ідеї, методи. Однак розрив між США та Західною Європою неухильно скорочується. Навпаки, багато європейських вчених значно впливають на розвиток теоретичної думки у США. Від­бувається обмін науковими і викладацькими кадрами, здійснюються спільні проекти, ведуться дискусії, створюються міжнародні центри наукових досліджень, як, зокрема, Лондонський інститут стратегічних досліджень або Атлантичний інститут у Франції. У рамках європейського консорціуму політичних досліджень створено Постійну групу з міжнародних відносин. І хоча розвиток теорії міжнародних відносин у Західній Європі в цілому відтворює загальну лінію еволюції американської науки, все ж він відрізняється специфічними національними явищами.

В Англії наука про міжнародні відносини не відрізнялася розмахом або глибиною досліджень, там довго зберігалося панування традиціоналістич­них напрямків. Значна частина міжнародних досліджень зосереджується у трьох науково-дослідницьких інститутах: у Лондонському інституті страте­гічних досліджень (серед його відомих працівників - А. Бакен, Х. Булл), у Ко­ролівському інституті міжнародних відносин у Чатам-Хаус (Р. Морган, М. Кемпс, Ф. Норсідж, П. Келвокорессі) та у Інституті по вивченню конфлік­тів у Лондоні (Б. Кроз’є, Дж. Шапіро). Значна частина міжнародних дослід­жень зосереджена у системі університетських дослідницьких центрів та кол­леджів, де виділяються Оксфордський, Кембріджський та Лондонський університети.

Міжнародні дослідження набули значного розвитку у Франції, хоча “чистих” теоретиків міжнародних відносин тут немає, за виключенням П’єра Аснера. Концепції французьких дослідників міжнародних відносин сформу­вались на грунті філософських і соціологічних вчень О. Конта, А. Бергсона, Е. Дюркгейма та представників історичної школи “Анналів”, але під сильним впливом американської науки. В центрі уваги французьких вчених - методо­логічні проблеми міжнародних досліджень, міжнародні системи, теорія кон­флікту, теорія прийняття рішень, вплив різних факторів на міжнародні від­носини.

Головним науковим центром французьких досліджень теорії міжна­родних відносин є Центр по вивченню міжнародних відносин при Націо­нальній федерації політичних наук. Дослідженням проблем війни та миру займаються в Інституті полемології, що його заснував Гастон Бутуль у 1951 р., а військово-політичною стратегією та конфліктами - у Паризькому інсти­туті стратегічних досліджень. Серед університетських центрів виділяється Сорбонна, професорами якої були Р. Арон та Ж-Б. Дюрозель.

Ряд орігінальних праць належить італійським спеціалістам з теорії міжнародних досліджень Р.Гуіді (сфера стратегічних досліджень), А. Спінеллі (проблеми європейської інтеграції), а також Дж. Ведовато, П. Квароні, Дж. Ловізетті, Л. Бонанате. В цій сфері діють Міланський інститут дослід­ження міжнародної політики, Римський інститут міжнародних відносин та Флорентійський центр міжнародних відносин.

Серед провідних канадських науково-дослідницьких центрів виділяються Канадський інститут міжнародних відносин (1928), Канадський інститут з дослідження проблем миру (1961), Центр російських та східноєвропейських досліджень Університету Торонто (1963), Школа міжнародних відносин ім. Н. Патерсона Карлтонського університету (1966), Канадський інститут українських досліджень Університету Альберти (1978).

На відміну від країн Заходу, доля теорії міжнародних відносин у СРСР була дуже складною. Розвиток окремих прикладних напрямків міжнародних досліджень поєднувався з майже повною відсутністю фундаментальних тео­ретичних розробок. Не дивно, що десять варіантів “Теорії міжнародних від­носин”, підготовлених у Інституті світової економіки та міжнародних відно­син АН СРСР на протязі 1974-1985 рр. під керівництвом академіків М.М. Іноземцева та Є.М. Примакова, так і не побачили світла. Більш того, навіть у Московському державному інституті міжнародних відносин теорія міжнародних відносин неодноразово вилучалася з навчального плану як “така, що не відповідає завданням підготовки фахівців”. Сьогодні ж, з ліквідацією минулих ідеологічних перешкод, виникли труднощі фінансового та кадрового порядків.

В центрі уваги російських дослідників - філософські та геополітичні проблеми міжнародних відносин, пов’язані з переосмисленням нової ролі та місця Росії у сучасній світовій системі, формуванням зовнішньої політики та стратегії національної (державної) безпеки, яка відповідатиме російським державним інтересам. Цією проблематикою займаються такі провідні російські вчені, як К.С. Гаджієв, О.Г. Дугін, В.В. Ільїн, М.О. Косолапов, Н.О. Нарочницька, Ю.М. Павлов, О.С. Панарін, К.В. Плешаков, Е.А. Поздняков, В.В. Разуваєв, С.М. Рогов, С.М. Самуйлов, К.Е. Сорокін, М.Л. Титаренко, О.В. Торкунов, Г.О. Трофіменко, П.О. Циганков, В.Л. Цимбурський, А.І. Уткін, Т.О. Шаклеіна, М.М. Шмєльов.

Провідними російськими центрами міжнародних досліджень в системі Російської Академії Наук є Інститут світової економіки та міжнародних відносин, Інститут США і Канади, Інститут сходознавства, Інститут слов’янознавства та бал­каністики, Інститут Європи, Інститут Далекого Сходу, Інститут Африки. Також у країні діюить Центр міжнародних досліджень МДІМВ-Університету, Дипломатична академія МЗС РФ та багато інших науково-дослідних установ і аналітичних центрів.

Міжнародні дослідження в інших державах СНД також набувають нового якісного стану по мірі інтеграції цих держав у глобальну та регіональні міжнародні системи, вони поступово оформлюються в інституційному плані. Зо­крема, в Україні в системі Національної Академії Наук України діють Інститут світової економіки та міжнародних відносин, Інститут Європи та Інститут сходознавства НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України. Серед провідних українських фахівців можна виділити О.Г. Білоруса, А.С. Гальчинського, О.П. Дергачова, В.О. Дергачова, О.В. Зернецьку, Є.Є. Камінського, Б.І. Канцелярука, Д.Г. Лук’яненка, Ю.В. Павленка, Ю.М. Пахомова, С.І. Пірожкова, Г.М. Перепелицю, О.К. Скаленка.