Читайте также:
|
На кожне підприємство як відкриту систему внутрішнє і зовнішнє середовище здійснює різноманітний вплив. Для того, щоб утримати цілісність та здатність функціонувати, система управління підприємства відповідає на нього певною протидією у визначений час. Зміст процесу управління характеризують наступною спрямованістю управлінського впливу: визначення норм і критеріїв ефективності та обмежень. Основні елементи управління підприємством: стратегія; структура; системи; склад персоналу; стиль; сума навичок; спільні цінності. Елементи управління поділяють на: жорсткі (стратегії; структура; системи) та м’які (склад персоналу; стиль; сума навичок; сумісні цінності). Існують результативний та дієвий підхід до управління підприємством. Дослідження процесів управління виробництвом складається з етапів: постановка задачі й визначення мети дослідження; обстеження форм і методів управління виробництвом з оцінкою й порівняльним аналізом; визначення „вузьких” місць в управлінському процесі; визначення позитивних і негативних факторів впливу на управління в організації; пошук критеріїв оцінки ефективності управління; розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності; експериментальна перевірка.
Сучасні принципи управління поділяють: на загальні (принцип поєднання демократизму й доцільного економічного централізму; досягнення високої економічної ефективності в будь-якій діяльності; принцип стимулювання; єдиноначальності; принцип науковості; принцип правильної розстановки кадрів і підготовки; інтегрованості; принцип відповідності та ін.) та спеціальні (найважливішим з них є принцип забезпечення прибутковості бізнесу в поєднанні з максимальним добробутом працівників підприємства; принцип пріоритету споживача, висока якість і доступні ціни і т. інше).
Перший елемент організаційної діяльності – спеціалізація робіт. Для уникнення проблем, пов’язаних зі спеціалізацією, існують альтернативні підходи: ротація робіт; укрупнення технологічних операцій; урізноманітнення процесу роботи; зміна характеристики роботи та методів робочих груп.
Другий елемент організаційної діяльності – структуризація, тобто групування робіт за певною логікою (функціональний поділ та поділ за продукцією, за споживачами, за розміщенням).
Третій елемент організаційної діяльності – звітність (для відображення субординації та управлінської норми, вертикальної та горизонтальної організації).
Четвертий елемент організаційної діяльності – повноваження (делегування, децентралізація та централізація).
П’ятий елемент організаційної діяльності – координація.
Центральний елемент організаційного механізму – структура управління, яка поєднує технічну, економічну, виробничу та соціальну сторону діяльності підприємства, регламентує внутрішні виробничі зв’язки і за допомогою якої досягається стійка система службових взаємовідносин між структурами й працівниками апарату управління. Структура управління – це упорядкована сукупність взаємозв’язаних елементів, що визначає поділ праці та службових обов’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень.
Структуру управління поділяють: по горизонталі – на окремі ланки; по вертикалі – на ступені управління. Звідси структура управління – це кількість і склад ланок та ступенів управління. Основою вертикальних управлінських відносин є відносини субординації; основою горизонтальних є професійні відносини, коли кожний структурний підрозділ (працівник) має професійні зв’язки з іншими підрозділами, але отримує розпорядження тільки зверху.
Залежно від поєднання відповідних функцій з елементами субординації на підприємстві формують відповідні види організаційних структур: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, матрична, дивізіональна та інші.
В залежності від конкретних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі (ситуації) підприємство проводить організаційні зміни, тобто реструктуризацію системи управління: реорганізацію та реінжиніринг.
Реорганізація передбачає визначений алгоритм дій:
- підготовка (створення реорганізаційної групи та розробка плану дій);
- збір інформації та визначення проблем;
- вироблення й доведення до виконавців розв’язуваних проблем;
- організаційно-технічне проектування.
- соціальне проектування;
- перетворення.
Реінжиніринг – фундаментальне переосмислення й радикальна перебудова бізнесу. Виступає як один з головних інструментів антикризового управління. В реінжинірингу виділяють: реінжиніринг розвитку і кризовий.
Виділяють різні підходи до реструктуризації бізнес-процесів: удосконалення (послідовне поліпшення діяльності фірми); перебудова (позбуваються ефективних процесів із заміною на нововведення, яке вписується в існуючу організацію і технологію); саме реінжиніринг (радикальні перетворення в існуючих технології і організації з переходом на якісно новий рівень бізнесу).
Реінжиніринг передбачає визначений алгоритм дій:
- постановка мети та завдань;
- створення моделі існуючої фірми та бізнес-процесів;
- перепроектування бізнес-проектів;
- розробка системи організаційної взаємодії персоналу;
- підготовка підтримуючої інформаційної системи;
- впровадження оновлених процесів.
Реінжиніринг вимагає виділення спеціального бюджету для його проведення.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 173 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |