Читайте также:
|
Організацію характеризують наступні загальні ознаки: визначення її характеру кадрами та менеджментом; об’єднанням процесів, які без цього взаємодіють неефективно; збереженням запланованого порядку процесу; визначенням залежно від процесу гнучкістю, що забезпечує функціонування системи в змінних умовах; єдністю робочих процесів і процесів управління як результату розумного поділу праці.
Організація – це єдність стану і процесу, оскільки забезпечує стабільні організаційні рішення, але сама лише відносно стабільна внаслідок постійного розвитку зовнішнього та внутрішнього середовища фірми, ситуаційних чинників. Виділяють чотири групи таких чинників: стан зовнішнього середовища; технологія роботи всередині організації; стратегія підприємства по відношенню до її цілей; поведінка працівників.
Основа сучасного уявлення про організаційний проект бере початок з бюрократичної моделі, що ґрунтується на легітимній формальній системі влади (М. Вебер – п’ять ознак ідеальної бюрократії).
Д. Вудвард першою виявила зв’язок між технологією та проектуванням організації. А. Чендлер сформулював принцип, відповідно до якого проектування організації повинно відповідати стратегії, обраній фірмою.
П. Лоуренс та Д. Лорч довели, що кожен організаційний підрозділ має своє власне середовище і реагує на нього, а також запропонували параметри визначення ступеня диверсифікації.
Вибір організаційної структури, таким чином, залежить від впливу ряду факторів. Найбільш значущими з яких є: розмір підприємства та ступінь диверсифікації його діяльності; геоекономічна характеристика підприємства; стратегія, що реалізується підприємством; торгівельно-технологічний процес; характеристика впливу зовнішнього середовища; стосунки на підприємстві управлінців та працівників.
При цьому необхідно враховувати норму керованості й контролю (кількість фахівців, підпорядкованих одному керівнику). При зростанні організації утворюються нові рівні управління й структурні підрозділи. Структура управління забезпечує виконання загальних і конкретних функцій управління, зберігає необхідні вертикальні й горизонтальні зв’язки, розподіл елементів управління („управлінський хрест”).
Вертикальний розподіл визначають числом рівнів управління, а також їх підпорядкованістю і директивними відношеннями. Горизонтальний розподіл визначають за галузевою ознакою. Він може бути зорієнтований на: під процеси промислового виробництва; вироби, що виготовляють; просторові виробничі умови.
Організаційна структура регулює: розподіл задач між підрозділами; їх компетентність у вирішенні визначених проблем; загальну взаємодію цих елементів.
Основні закони раціональної організації: впорядкування задач згідно з найважливішими точками процесу; приведення управлінських задач у відповідність з принципами компетентності і відповідальності; обов’язковий розподіл відповідальності; найкоротші шляхи управління; баланс стабільності циклічно повторювальних дій.
Проектування організації пов’язано з прийняттям її керівництвом рішень, що мають відношення до багатьох сфер життєдіяльності організації: поділ праці та спеціалізація; департаменталізація та кооперація; зв’язок в організації та координації; масштаб керованості та контролю; ієрархія організації та її ланцюговість; розподіл прав та відповідальності; централізація та децентралізація.
Схема організаційної структури управління відбиває статичне положення підрозділів і посад, характер зв’язків між ними (формальна організація). Число вертикальних рядів підрозділів вказує на кількість рівнів управління організації.
Розрізняють зв’язки: лінійні (адміністративне підпорядкування); функціональні (за сферою діяльності без прямого адміністративного підпорядкування); міжфункціональні, або коопераційні (між підрозділами одного рівня).
В залежності від характеру зв’язків виділяють декілька основних типів організаційних структур управління: лінійна; функціональна; лінійно-функціональна; дивізіональна; матрична; множинна. З багатьох інших: конгломератна; філіальна; адаптивна; венчурна; проектна. Кожна зі структур управління має як переваги так і недоліки. Роботи згаданих структур дозволяє знайти критерії їх оптимального використання.
Сьогодні продовжуються пошуки та експерименти з новими формами проектування організації: групова, віртуальна, навчальна та інші.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, приведемо недоліки в роботі оргструктур більшості українських підприємств:
- надмірна замкненість структурних підрозділів на перших керівниках з неминучим зниженням ефективності управління в зв’язку з перевантаженням;
- наявність великої кількості заступників директора з розмитими та перехресними діапазонами відповідальності;
- неадекватна інформаційна підтримка комерційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства;
- недостатня або структурно розмита робота з персоналом (відділ кадрів, відділ роботи з персоналом; відділ праці та заробітної плати та ін.);
- відсутність або формальна наявність життєво-необхідних фінансово-економічних підрозділів і керівників, які відповідають за результати фінансово-економічної діяльності підприємства;
- відсутність служби управління змінами, яка орієнтує організацію до конкретного моменту часу на вимоги зовнішнього середовища.
Наведені вище фактори свідчать про те, що більша частина завдань залишається невирішеними, оскільки відповідальної особи нема взагалі, або таких керівників забагато.
Найважливіші принципи, яким повинні відповідати ефективні організаційні структури і функції підприємства:
- співвідношення генеральної мети реорганізації (розвитку) підприємства з ланцюжком переходу від мети організації до її структури (мета стратегічна концепція розвитку стратегія розвитку організаційної структури організаційна модель організаційний проект організаційна структура підприємства);
- адаптованість структури і функцій, тобто здатність ефективного пристосування до нових завдань та умов їх вирішення;
- забезпечення оптимального рівня централізації керівництва фірмою, як правило із зниженням числа зв’язків, замкнених на першого керівника, і чіткого розподілу функцій директора з виробництва й головного інженера;
- системне використання концепції проектного менеджменту з глибоким відпрацюванням початкової (передінвестиційної) фази проектів;
- наявність системи управління якістю;
- створення цілісної системи корпоративного й виробничого планування;
- системне використання сучасних інформаційних технологій;
- розвинута система маркетингу;
- наявність підрозділу по зв’язках з громадськістю;
- створення системи персональної відповідальності за реалізацію кожної функції (встановлюють одного відповідального – того, хто її здійснює);
- структура повинна забезпечувати стандартний рівень керованості (кількість філіалів та інших структурних підрозділів, що замкнені на керівника – 3+5; кількість підлеглих – 3+12; забезпечення сумісництва посад по вертикалі й по горизонталі на всіх рівнях з коефіцієнтом сумісництва для апарату керівництва на рівні 0,8+0,85);
- наявність гнучкої комерційної служби, організованої за регіональним та продуктивним принципами з повноваженнями і відповідальністю за прийняті рішення з продажу і закупівель;
- створення служби управління змінами;
- введення посади директора-адміністратора з передачею йому всіх допоміжних та обслуговуючих підрозділів;
- часткове винесення за межі фірми задач, що потребують значних витрат і висококваліфікованих кадрів (маркетингові дослідження, трастове управління тимчасово вільними ресурсами, заходи з податкового планування, управління майном, розробка бізнес-планів інвестиційних проектів).
Також необхідно висвітлити питання оптимізації організаційної структури, яку розглядають як приведення її при взаємодії з ринком у стан, що сприяє максимально ефективному досягненню цілей підприємства в рамках прийнятої стратегії. Оптимізація організаційної структури змінює ефективність підприємства наступним чином (рис. 2):
Рис. 2 – Змінювання ефективності підприємства при оптимізації оргструктури (t 1 - етап діагностики та вироблення рекомендацій; t 2 – етап впровадження змін; t 3 - етап адаптації).
Ідеальна ефективність недосяжна за будь-яких обставин. При всякій оптимізації з перебігом часу відбувається часткове повернення до старих методів роботи і взаємодії. Це об’єктивний процес.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 135 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|