Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види будівельних розчинів

Приложение Б

СОДЕРЖАНИЕ

Приложение В

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

1 Новая история стран Европы и Америки. Первый период. - М., 1997. – 126 с.

2 Пономарев М.В. Новая и новейшая история стран Европы и Америки. Уч. пос. М., 2000. – 167 с.

3 Cборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII-XVIII вв.- М., 1990. – 213 с.

4 Хрестоматия по новой истории. В 2 т. – М., 1963-1965

5 Павлова Т.А. Джерард Уинстенли и диггеры // Новая и новейшая история. - 2002.- №6. – С.24-31

6 Романова М.И. Парламентская реформа 1832 г. в Англии и ее последствия // Новая и новейшая история. - 2005.- №4. – С.25-29

7 Фурсенко А.А. Американская революция и образование США // www.history/american.ru

ТЕМА 10. БУДІВЕЛЬНІ РОЗЧИНИ

Види будівельних розчинів

Будівельним розчином називають штучний кам'яний матеріал, що отриманий у результаті твердіння правильно підібраної суміші в'язкої речовини, води, дрібного заповнювача (піску) і в необхідних випадках різних добавок (мінеральних, поверхнево-активних, хімічних і ін.). Суміш цих матеріалів до затвердіння називають розчинною сумішшю.

За своєю сполукою будівельний розчин є дрібнозернистим бетоном, і для нього справедливі закономірності, властивим бетонам.

Будівельні розчини почали застосовувати ще кілька тисячоліть назад, наприклад при спорудженні пірамід у Єгипті. Широко використовують їх і в цей час при зведенні різних будівель і споруд. Детальні дослідження властивостей будівельних розчинів з різними пластифікуючими добавками були проведені радянськими вченими Н. А. Поповим, В. И. Сорокером, И. Т. Котовим і ін.

Будівельні розчини характеризуються більшою різноманітністю видів і можуть бути поділені на групи залежно від щільності, виду в'яжучого й призначення.

За щільністю в сухому стані розчини поділяють на важкі щільністю 1500 кг/м³ і більше (для їх виготовлення застосовують важкі кварцові або інші піски), і легкі щільністю менш 1500 кг/м³ (заповнювачами в них є легкі пористі піски з пемзи, туфів, шлаків, керамзиту й інших легких дрібних матеріалів).

За видом в'язкої речовини будівельні розчини ділять на цементні (на портландцементі або його різновиди); вапняні (на повітряному або гідравлічному вапні); гіпсові (на основі гіпсових в'яжучих речовин — будівельного гіпсу, ангідритових в’яжучих); змішані (на цементно-вапняному, цементно-глиняному, вапняно-гіпсовому в'яжучому).

Розчини, виготовлені на одному в’яжучому, називаються простими, а на декількох в’яжучих — змішаними, або складними.

В’яжуче вибирають залежно від призначення розчину, запропонованих до нього вимог, температурно-вологісного режиму твердіння й умов експлуатації будинків і споруд.

За призначенням розрізняють будівельні розчини кладкові, що застосовують для кам'яних кладок і монтажу стін із крупнорозмірних елементів, оздоблювальні, використовувані для штукатурки, нанесення декоративних шарів на стінові блоки й панелі; спеціальні, що володіють особливими властивостями (гідроізоляційні, акустичні, ренгенозахисні й т.д.).

В'яжучими для простих розчинів служать портландцементи, пуцоланові портландцементи, шлакопортландцементи й спеціальні низькомарочні цементи, наприклад піщаний портландцемент марки 200, а також вапно й гіпс. Для економії гідравлічних в’яжучих і поліпшення технологічних властивостей будівельних розчинів широко застосовують мішані в’яжучі.

Вапно в будівельних розчинах застосовують у вигляді вапняного тіста або молока. Гіпс використовують головним чином у штукатурних розчинах як добавку до вапна.

Вода для схоплення розчинів не повинна містити домішок, що роблять шкідливий вплив на твердіння в'язкої речовини. Придатною для схоплення розчинів є водопровідна вода.

Як дрібний заповнювач для важких будівельних розчинів застосовують кварцові й полевошпатові природні піски, а також піски, отримані дробленням щільних гірських порід, для легких розчинів - пемзові, туфові, жужільні піски. Найбільший розмір зерен піску не повинен перевищувати 2,5 мм. Зміст у піску глинистих, мулистих і пилоподібних часток, обумовлених відмулюванням, не повинне перевищувати 10 %. У той же час пісок визнають придатним для кладкових розчинів, якщо в ньому нема органічних домішок.

З метою поліпшити зручність укладання розчинних сумішей у їхню сполуку вводять пластифікуючі добавки. У якості мінеральної пластифікуючої добавки в цементні й вапняні розчини використовують глину у вигляді глиняного молока або тонкомолотого порошку. Крім того, у розчини для тої ж мети вводять тонкомолоті гідравлічні добавки - трепел, вулканічний попіл і ін. Як органічні пластифікатори застосовують СДБ, під-мильний луг (ПМЩ), милонафт і ін.

До складу розчинів, призначених для застосування в зимових умовах, вводять прискорювачі твердіння, а також добавки, що знижують температуру замерзання води (хлористий кальцій, хлористий натрій, поташ, літрат натрію й ін.).

Сполуку будівельного розчину позначають кількістю (по масі або об'єму) матеріалів на 1 м³ розчину або відносним співвідношенням (також по масі або об'єму) вихідних сухих матеріалів. При цьому витрати ’яжучих приймають за 1. Для простих розчинів, що складаються з в’яжучих й не містких мінеральних добавок (цементних або вапняних), сполука буде позначена, наприклад 1:4, тобто на 1 частину цементу доводиться 4 частини піску. Змішані розчини, що складаються із двох в’яжучих або місткі мінеральні добавки, позначаються трьома цифрами, наприклад 1:0,3:4 (цемент: вапно: пісок). Однак варто враховувати, що в цементних змішаних розчинах за в’яжуче приймають цемент разом з вапном.