Читайте также:
|
Липиды – это большая группа нерастворимых в воде органических соединений, образованных многоатомными спиртами и жирными кислотами. К липидам относятся жиры, масла, воска, стероиды, терпены и др.
Самые распространенные из липидов, встречающихся в природе – это триацилглицеролы, которые подразделяют на жиры (у животных) и масла (у растений). Это неполярные молекулы, нерастворимые в воде. Основная функция – служить депо энергии, теплоизоляцией, способствуют плавучести. У некоторых обитателей пустыни жир служит источником воды, выделяющейся при его окислении.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ СТАЕДАРТИЗАЦІЇ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Стандартизація має за мету досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері шляхом встановлення в нормативних документах положень і показників продукції, процесів та послуг, що відповідають новітнім досягненням науки та техніки, сприяють усуненню технічних бар`єрів в торгівлі та впровадженню результатів інноваційних проектів.
Ефективність стандартизації в умовах ринкових відносин проявляється через економічну, соціальну та інформаційну функції.
Економічна функція охоплює такі аспекти:
- надання інформації у промисловості щодо продукції та її якості, що дає змогу правильно оцінити й вибрати той чи інший товар, оптимізувати капіталовкладення;
- розповсюдження у промисловості інформації щодо техніки, матеріалів та методів вимірювання і випробування;
- підвищення ефективності та продуктивності праці і зниження собівартості продукції;
- сприяння конкуренції на основі стандартизації методів випробування та уніфікації основних параметрів продукції, що зумовлює її об’єктивне порівняння;
- вдосконалення управління виробництвом та забезпечення певного рівня якості продукції;
- забезпечення сумісності та взаємозамінності.
Соціальна функція стандартизації визначає такий рівень показників та параметрів продукції, який відповідає вимогам охорони здоров’я, санітарії та гігієни, забезпечує захист природного довкілля і безпеку людей під час виробництва, використання та утилізації продукції.
Інформаційна функція стандартизації передбачає створення бази для об’єктивізації сприйняття людьми інформації, а також встановлення термінів та визначень, класифікаторів, методів вимірювання та випробування, креслень, умовних знаків і тощо, забезпечуючи взаєморозуміння.
Стандарт є еталоном всього нового в науці і техніці, а стандартизація – сприяє проведенню інноваційної політики. Саме стандартизація є тою третьою стороною, яка допомагає знайти порозуміння та дістати згоди між виробником та споживачем. В цьому є її мета, як інструмент технічного регулювання.
Міжнародна, регіональна та національна стандартизація складають систему глобальної стандартизації, яка охоплює практично всі сфери економічного та суспільного життя. Цю глобальну систему можна зобразити пірамідою, основою якої є національні системи стандартизації країн світу, а вершиною – міжнародна система добровільної стандартизації, очолювана трьома загальновизнаними організаціями: Міжнародною організацією з стандартизації (ISO), Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС) та Міжнародним союзом телекомунікацій (ІТU).
Процедури трьох організацій та широке експертування гарантують, що провідні експерти з усього світу – з промислових, урядових, академічних та соціальних кіл – працюють разом задля розроблення міжнародних стандартів, які допомагають будувати безпечніший, гармонізований та екологічно і соціально розвинутий світ. Отже, міжнародні стандарти базуються на подвійному рівні консенсусу: між зацікавленими сторонами та між країнами.
Стандарти ISO, ІЕС та ІТU, розроблені на міжнародному рівні, застосовують на національному і регіональному рівнях, відповідаючи на соціальні, ринкові та регуляторні потреби. Вони допомагають поширювати найкращу практику і нові технології, уникаючи створення нових бар’єрів у торгівлі, що можуть виникати через національні вимоги з питань безпеки та захисту. Стандарти на продукцію дають можливість провести сертифікацію на відповідність міжнародно визнаним стандартам безпеки.
Стандартизація якнайтісніше пов’язана зі сферою технічного регулювання, оскільки вона є інструментом його практичної реалізації і, з огляду на це, її розглядають як аспект технічного регулювання або включають стандартизацію в саме технічне регулювання.
Засади стратегії розвитку технічного регулювання і стандартизації на цей час визначені в Указі Президента України від 13 липня 2005 р. № 1105/2005 „Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики” та розгорнуто в Концепції, розробленій на виконання цього Указу.
Прагнення України інтегруватися у світову економіку шляхом вступу до СОТ та інтеграції в ЄС, вимагає створення сучасної системи технічного регулювання сумісної з аналогічною системою розвинутих країн. Об’єктивною необхідністю на нинішньому етапі є застосування стандартів, технічних регламентів, процедур оцінки відповідності і ринкового нагляду, які б сприяли міжнародному обміну товарами і послугами, підвищенню якості і конкурентоспроможності на всіх рівнях виробництва та торгівлі заради кінцевої мети – задоволення споживачів та надійного захисту життя, здоров'я, створення безпечних умов праці і збереженню навколишнього природного середовища в інтересах населення всіх країн світу.
З огляду на це основні передумови розвитку та вдосконалення сфер стандартизації та суміжних видів діяльності такі:
- визнання необхідності певного державного регулювання економіки, яка інтенсивно роздержавлюється і набуває високого рівня самостійності щодо безпеки діяльності чи її результатів для людини та суспільства в цілому;
- перехід від загальної ідеї інтеграції економіки України з міжнародною та європейською економікою до реалізації конкретних заходів щодо членства України у Світовій організації торгівлі та Плану дій Україна – ЄС;
- визнання необхідності інноваційного розвитку вітчизняної економіки та технологій на основі впровадження сучасних наукових технічних досягнень впровадження передових міжнародних та європейських стандартів, міжнародно-визнаних процедур оцінки відповідності та принципів ринкового нагляду за безпечністю продукції;
- інтереси зацікавлених сторін повинні стати суттєвим елементом ефективної економічної політики шляхом забезпечення їх участі у формуванні та реалізації політики у сфері стандартизації на міжнародному, регіональному і національному рівнях.
Актуальність вдосконалення сфери технічного регулювання і стандартизації зростає у зв’язку з тим, що переговори про вступ нашої країни до Світової організації торгівлі знаходяться на завершальному етапі.
Норми і принципи Світової організації торгівлі у цій сфері викладені в Угоді про технічні бар’єри в торгівлі. Цією Угодою встановлюються вимоги до стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а саме:
- застосування національних стандартів має бути добровільним;
- стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності повинні бути гармонізованими та відповідно застосовуватися на недискримінаційній основі як до національної продукції, так і до імпортованої з країн - членів Світової організації торгівлі;
- чинні стандарти повинні перевірятися не рідше, ніж один раз на п’ять років, а в результаті такого перегляду вони підтверджуються або скасовуються, або до них вносяться зміни;
- має бути забезпечено функціонування національного інформаційного центру для надання відповідей на запити стосовно стандартів, технічних регламентів та процедури оцінки відповідності.
Процес технічної та регуляторної гармонізації в Україні повинен здійснюватися на основі відкритого процесу розроблення і прийняття технічних регламентів та національних стандартів, а у сфері оцінки відповідності – шляхом використання міжнародних стандартів, настанов і рекомендацій Міжнародної організації стандартизації, які прийняті як національні нормативні документи.
Головною метою державної політики у сфері технічного регулювання та стандартизації є:
- сприяння вільному руху товарів на державному та світовому ринках;
- задоволення визначеної у світі вимоги: один стандарт – одне випробування (вимірювання) – один сертифікат;
- створення збалансованої системи технічного регулювання з оптимальною часткою обов’язкових вимог, встановлених однозначно органом влади з функціями державного регулювання у відповідній сфері, та добровільних стандартів у цій сфері;
- належне інформування про безпеку та якість продукції, процесів та послуг.
Реалізація цих цілей забезпечить впровадження науково-технічних досягнень, уникнення повторних вимірювань і випробувань, дасть змогу домогтися економії ресурсів, добросовісної конкуренції та захисту прав споживачів.
Сфера технічного регулювання та стандартизації надалі повинна розвиватися, виходячи з таких міжнародно визнаних принципів:
- сприяння сталому зростанню економіки, добросовісній конкуренції, захисту життя, здоров’я людей, навколишнього середовища, інтересів споживачів, усуненню зайвих технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі;
- залучення усіх зацікавлених сторін, представників бізнес-середовища до розроблення відповідних нормативно-правових актів;
- відкритість та прозорість процедур розроблення і прийняття стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;- доступність стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності та інформації щодо них усіх зацікавлених сторін;
- широке залучення представників бізнес-середовища до співпраці;
- розвиток наукових досліджень, застосування сучасних досягнень наукового прогресу, інформаційних та управлінських технологій;
- запровадження добровільного маркування продукції знаком відповідності національним стандартам;
- активізації міжнародної діяльності на регіональному та міжнародному рівнях, участь України у міжнародних проектах відносно реалізації поставлених цілей.
Національна система стандартизації базується на принципах міжнародної та європейської стандартизації. Серед цих принципів – використання сучасних досягнень науки, техніки і практичного досвіду, участь в розробленні стандартів всіх зацікавлених сторін і прийняття їх на засадах консенсусу. За таких умов стандарт є визнаним технічним правилом, що відображає досягнутий рівень розвитку науки і техніки.
Основою державної політики України в сфері стандартизації на сучасному етапі є пріоритетність впровадження міжнародних та європейських стандартів. Це дозволить використати досвід та досягнення розвинутих країн в національній економіці, сприятиме виходу українських товарів на світовий ринок.
З оглядом на сформовану стратегію розвитку технічного регулювання необхідно зробити поглиблений аналіз досягнутих результатів у сфері стандартизації, виявити наявні проблеми, визначити шляхи та напрямки їх вирішення і на цій основі сформулювати програму розвитку стандартизації на 2012 – 2017 роки.
Національна стандартизація України створювалась в умовах переходу до ринкової економіки, нестабільної економічної та фінансової ситуацій і формувалась на розгалуженій системі стандартизації колишнього СРСР та отримала у спадок фонд його нормативних документів.
В Україні чинні близько 19 тис. міждержавних стандартів, з яких гармонізовано 10,3 відсотка.
Станом на 1 січня 2006 року в Україні прийнято 6295 нормативних документів (далі – НД) у сфері стандартизації, з яких близько 3000 НД гармонізовано з міжнародними чи європейськими стандартами, при цьому ступінь гармонізації складає 47,6 %. У той же час міжнародними організаціями стандартизації прийнято близько 20 тис. стандартів, які є нормативною базою для міжнародної торгівлі в Угоді ТБТ, а європейськими організаціями стандартизації – понад 14 тис. нормативних документів, що застосовуються Європейським Союзом та його торговими партнерами.
Це обумовило появу низки проблем, що потребують нагального вирішення а саме:
- наявність великої кількості нормативних документів колишнього СРСР, які залишаються чинними на території України (часто формально) та значною мірою не відповідають потребам економіки на сучасному етапі;
- суперечливість чи не узгодженість вимог законодавчих актів, які стосуються стандартизації;
- дублювання робіт і розпорошення ресурсів та недостатній рівень координації в цій сфері між суб’єктами стандартизації;
- недотримання вимог прийнятого в Україні „Кодексу доброчинної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів Угоди ТБТ суб’єктами стандартизації та надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України;
- низька активність виробників, бізнесових кіл, асоціацій і товариств у національній і міжнародній стандартизації, недостатня координація діяльності технічних комітетів стандартизації (ТК), що призводить до зниження якості НД;
- значне відставання у реалізації завдань Програми інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС) у частині гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими;
- обмеженість і нестабільність фінансування, складність залучення промислових кіл та приватного капіталу для фінансування розроблення національних стандартів, участі у роботі міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації.
На сучасному етапі пріоритетними напрямами розроблення стандартів є такі:
- стандарти, дотримання вимог яких сприймаються як доказ відповідності вимогам директив „нового підходу”, запроваджених в Україні як технічні регламенти;
- стандарти на процеси, насамперед, які визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо);
- стандарти у сфері інформаційних технологій, зокрема на автоматизовані системи управління;
- стандарти на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів;
- перегляд та удосконалення національних стандартів (ДСТУ) на терміни та визначення.
Проблемою залишається підвищення кваліфікації виробничників та залучення міжнародних стандартів і НД промислово розвинутих країн для виготовлення вітчизняної конкурентоспроможної продукції.
Вирішення цих нагальних проблем та реалізація пріоритетів потребує покращання координації робіт суб’єктів стандартизації задля узгодженості політики у сфері стандартизації та ефективності використання бюджетних коштів.
Практика свідчить, що міжгалузеву координацію та функціональне регулювання ефективно здійснювати на програмних засадах.
Мета Державної програми стандартизації на 2011–2015 рр. полягає у забезпеченні розвитку національної системи стандартизації, її відповідності вимогам Угоди ТБТ СОТ та гармонізації з системою стандартизації ЄС.
Основними завданнями Програми є:
- розроблення та реалізація механізмів здійснення міжгалузевої координації та функціонального регулювання, в тому числі покращання планування робіт із стандартизації і розроблення Плану державної стандартизації, відповідність планів установленим пріоритетам і програмам економічного і соціального розвитку України;
- забезпечення відповідності комплексу організаційно-методичних НД "Національна стандартизація" вимогам міжнародної стандартизації та дотримання положень цих документів усіма суб’єктами стандартизації;
- удосконалення організаційної структури, створення нових технічних комітетів стандартизації (ТК) та оптимізації номенклатури ТК;
- оптимізація фонду чинних в Україні НД;
- удосконалення інформаційного забезпечення, актуалізація і поновлення головного фонду НД, створення бібліографічних і повнотекстових баз даних і розширення використання електронних версій документів;
- перегляд термінологічних стандартів, ширше використання стандартизованої лексики у документах;
- активізація участі України у міжнародній та регіональній стандартизації;
- залучення виробників та бізнесових кіл до фінансування робіт зі стандартизації;
- спрощення процедур стандартизації шляхом застосування під час прийняття національних стандартів усіх методів, передбачених міжнародними документами.
Узагальнені завдання, які підлягають виконанню за Програмою, такі:
- впровадження міжнародних та європейських стандартів для виконання вимог Угоди ТБТ СОТ та інтеграційних процесів України до ЄС;
- розроблення оптимального фонду нормативних документів у всіх галузях економіки України, який відповідав би її потребам;
- впровадження результатів стандартизації у виробничу та соціальну сфери;
- створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та добросовісної конкуренції, поліпшення захисту людей від шкідливих і небезпечних чинників та навколишнього середовища, усунення технічних бар’єрів у торгівлі.
За окремими напрямами завдання такі:
1. Нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення:
- удосконалення законодавчих актів і узгодження їх положень у різних законах у частині, яка стосується стандартизації;
- посилення координаційної ролі та функціонального управління центральних органів виконавчої влади роботами із стандартизації;
- розроблення нормативно-правового акта щодо порядку координації замовлень на роботи із стандартизації за кошти Державного бюджету України та контролю за цільовим і ефективним використанням коштів;
- удосконалення процедури планування робіт із стандартизації та включення до планів усіх тем незалежно від джерел фінансування та програм, у яких передбачено розроблення НД;
- актуалізація комплексу НД національної системи стандартизації і забезпечення їхньої відповідності директивам та настановам міжнародних організацій зі стандартизації;
- виконання всіма суб’єктами стандартизації „Кодексу доброчинної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів” (ДСТУ ISO/IEC Guide 59) Угода ТБТ, зокрема щодо надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України.
2. Удосконалення та оптимізація фонду чинних НД:
- виконання завдань з гармонізації національних стандартів;
- перевірка чинного фонду міждержавних стандартів (ГОСТ), приведення структури фонду до потреб економіки України;
- розроблення національних НД у сфері захисту прав споживачів, систем управління якістю та екологічного управління, оцінки відповідності, метрології та інших сферах загальнодержавного застосування;
- перегляд та удосконалення термінологічних стандартів;
- перегляд чи скасування республіканських стандартів (РСТ УССР);
- розроблення гармонізованих стандартів за скороченою процедурою (без технічного завдання, зменшення кількості погоджувальних організацій тощо);
- перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади чинних галузевих стандартів (ОСТ) колишнього СРСР.
3. Удосконалення інформаційного забезпечення:
- актуалізація і поповнення головного фонду НД;
- створення бібліографічних і повнотекстових баз даних національних стандартів;
- удосконалення видавничої діяльності та забезпечення видання у найкоротший строк після прийняття НД;
- узаконення електронних версій НД та розширення сфери їх використання;
- запровадження „електронного” голосування.
4. Активізація участі у міжнародній та регіональній стандартизації:
- розвиток та вдосконалення структури національних технічних комітетів стандартизації (ТК), оптимізація їхньої номенклатури, збільшення участі та представництва національних ТК на міжнародному та регіональному рівнях стандартизації;
- розвиток та забезпечення ефективного функціонування інформаційного центру ISONET.
5. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів:
- співробітництво з європейськими та міжнародними організаціями у сфері стандартизації щодо підготовки фахівців, компетентність яких визнається на міжнародному рівні;
- участь у розробленні програм навчальних дисциплін і підготовці кадрів у вищих навчальних закладах (ВНЗ) та надання консультацій викладачам ВНЗ.
До виконання заходів Державної програми стандартизації залучаються національні ТК, провідні виробники, науково-дослідні та академічні організації, бізнесові кола та провідні фахівці згідно з правилами національної стандартизації.
Найважливішими завданнями робіт із стандартизації стосовно значимості та обсягів є такі.
По-перше, це впровадження 80 % європейських стандартів як національних.
По-друге, це перегляд, скасування та внесення змін до міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди ТБТ СОТ.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 50 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |