Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сучасні концепції масової комунікації

Читайте также:
  1. III. Поняття комунікації, комунікаційного процесу, методи його удосконалення
  2. Буття:проблеми,концепції форми.
  3. Виникнення та формування концепції системного підходу.
  4. Віхи життєвого шляху Й.Ф.Гербарта. Основні положення філософсько-психолого-педагогічної концепції видатного педагога
  5. Власність та сучасні тенденції розвитку відносин власності
  6. Еволюція соціологічного бачення сутності засобів масової комунікації. Парадигми вивчення масової комунікації
  7. ЕТИКА ДІЛОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
  8. Етична специфіка професійної комунікації юриста
  9. Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
  10. Задоволення потреб споживачів як основна ціль маркетингу. Сучасні концепції мультиатрибутивного товару.

У поясненні образу масової комунікації комбінуються теоретичні й емпіричні контексти, особливості того, що умовно можна назвати «європейською» і «американською» науковими традиціями, їхньою схильністю до соціально-філософського аналізу в першому випадку і до позитивізму – в другому.

Масова комунікація розглядається переважно з позицій перспективи культури, а участь її у відтворенні соціально-структурних процесів, влади і контролю, повсякденного життя людей, людської індивідуальності розуміють як трансмісію культурних значеень і смислів у вигляді знань, цінностей, думок, переконань, навичок і зразків. Масова комунікація не стільки впливає на аудиторію, скільки репрезентує знання, цінності та зразки, які за певних умов засвоюються індивідами і групами.

Дослідження, які тяжіють до структурно-функціональних моделей, орієнтовані на процеси соціалізації. Мас-медіа трактуються як один з інструментів соціалізації індивідів, а також інтеграції і соціального контролю завдяки інтерналізованій системі цінностей і норм. Шведський соціолог Карл Розенгрен розглідає масову комунікацію як таку, що забезпечує «горизонтальні»й «вертикальні» зв’язки в соціальному відтворенні. Перші означають участь мас-медіа в поєднанні смислів і зразків, притаманних самостійним підсистемам суспільства (політиці, економіці, технології, науці, освіті), з культурою в цілому. Другі припускають можливість поєднання макто- і мікрорівнів соціуму.

У масовій комунікації вбачають і знаходять культурні індикатори, що вказують на структуру і динаміку ціннісних систем і ціннісних пріоритетів у суспільстві. Сам термін «культурні індикатори» запропонував Дж.Гербнер, а використання його свідчить про зміщення акцентів з вичення нетривалих чи ситуативних ефектів масової комунікації на дослідження культурних рухів і циклів. Дослідження такого типу містять контент-аналіз текстів, що функціонують у масовій комунікації, який дає змогу наочно зобразити, наприклад, зміну ціннісних домінант у політичному кліматі повоєнної Швеції, простежених за вибіркою газетних повідомлень.

Кількісний аналіз змісту масової ккомунікації - невід’ємна складова «культиваційного» підходу Дж.Гербнера, який за допомогою моніторингу телепрограм зафіксував, що телебачення є могутнім засобом культивації в суспільстві деяких тем, сюжетів і уявлень: про насильство, толерантне і нетолерантне ставлення до рас, людей похилого віку, про політичні установки, професійні вимоги, здоров’я, медицину, науку, тобто про основні аспекти соціалізації. Зіставлення цих даних з результатами опитування аудиторії, диференційованої за ступенем інтенсивності та регулярності звернення до телебачення, свідчить на користь того, що культурні зразки, які поширюються саме цим медіа, справляють істотний вплив на знання і цінності активних прихильників ТБ. «Культиваційний» підхід дав новий стимул дослідженням ефектів мас-медіа. Проте критики звернули увагу на досить сумнівну тезу про «масове суспільство», яке підпадає під не контрольований ним вплив аудіовізуальних засобів.

Виняткове місце посідають засоби масової комунікації у соціодинамічній концепції французького соціолога Абраама Моля. Він говорить про «мозаїчний» тип культури, відмінності якого від класичного, гуманітарного типу задано засобами виробництва, поширення та освоєння знань про навколишній світ. Якщо в класичному типі культури система знання будувалася на потребі осягнення ланцюга причин і наслідків, то в «мозаїчному» - знання є випадковою сукупністю розрізнених елементів. Як писав А.Моль, «сучасна людина відкриває для себе навколишній світ за законами випадку, у процесі спроб і помилок. Сукупність знань її визначається статистично, вона черпає їх з газет, з новин, здобутих у разі потреби. Вона йде від випадкового до випадкового, але іноді це випадкове є вельми суттєвим». Як підкреслє А.Моль, у сприйнятті масової інформації збудження раціональних пластів і механізмів індивідуальної свідомості не відбувається з тією обов’язковістю, яка є в освоєнні класичних текстів. Повідомлення мас-медіа звертаються найчастіше до почуттів, до логіки міфу, яка знімає суперечності та значно спрощує образи світу, соціуму, людини.

Інший варіант перспективи заснований на провокаційній теорії «перцепційної кризи». Атрофія здатності фіксувати інформацію, зниження функції об’єму уваги є похідними створюваної тепер соціальної психологічної обробки: «…капіталістичному суспільству з кожним наступним поколінням все більше властива тенденція зменшення об’єму уваги, а оскільки пролетарська нервова система першою спрямовується до розумової дезінтеграції, то росте почуттяя відчуження. Ця психологічна пошкодженість вже має помітні культурні наслідки. Нові кінофільми та музичні форми стоншують зміст до фрагментів чисто сенсаційного порядку. Навіть золота буржуазна молодь не зможе сприймати нічого складнішого, ніж рекламне оголошення. В кіно, призначеному для молодіжної аудиторії, режисери швидко будуть обмежувати тривалість кадру максимум пятьма секундами. А потім відтворювати його ще раз.»(Рошак Т. Кіноманія. – М. 2006 с.377).

Загальна думка така: за нинішнього темпу нарощення перцепційної кризи у молодого покоління обєм уваги скоротиться до низького рівня, - отже, не буде можливості розуміти текстові послання протяжністю більше, ніж довжина кінокадру. Не говорячи вже про сприймання гіперриторичних конструкцій класичної культури..

 

У постмодерністській перспективі вказується на здатність мас-медіа здійснювати соціальний контроль. Проте йдеться про іншу його форму, відмінну від запропонованої у «парадигмі ефектів». За Жан П’єром Бодрійяром, це контроль через зваблення публіки особливою чуттєво-знаковою реальністтю мас-медіа, яка має виразну схильність до саморозмноження, надмірного нарощування знаків, що призводить до вистіснення смислів і значень за межі комунікації й розчинення вірогідних знань у численних варіантах. Мас-медіа залишаються чутливими до загальнокультурних змін, але здатні також створювати різноманітні іміджі-симулякри, які своїм правдоподібним нагадуванням дійсності захоплюють, загартовують або викликають відразу в публіки. Такий контроль – «влада симулякрів» за висловлюванням Жіля Делеза – не менш жорсткий, ніж тиск будь-яких владних структур, і прагне тотальності. За Ж.П.Бодрійяром, він сприяє перетворенню членів аудиторії виключно на споживачів зваблюючих знаків, що призводить до руйнування соціальних зв’язків між ними та «зникнення соціальної реальності». Цей погляд на масову комунікацію добре засвідчує вислів близького до постмодернізму італійського письменника Джорджа Манганеллі: «Я не хочу сказати… що телевізор спокусливий, але він не може стриматися від настійливих, вправних, підлесливих спроб спокусити. Присутність у квартирі механічної «людини», яка постійно стурбована тим, щоб тебе привабити, вже сама здатна нервувати, але знати, що ця спокуса – всезагальна, глобальна, без індивідуального підходу, що підморгує вона всім одночасно, просто образливо… думка, що спокуса здійснюється в масштабах нації, справді пригнічує». Вона «бреше», я достеменно знаю: бреше. ЇЇ убогий ідеал – тримати мене прикутим до себе годинами; нахаба прагне, щоб я сміявся в ту мить, що й мільйони інших телеманів. Вона хоче керувати моїми обуреннями, ідеями, фантазіями, поглядами на безсмертя душі, на людожерство, висадку на Марс, на покинутих дітей…, що пити я «повинен» той, а не інший аперитив. Проте тут я не поступлюся».

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 252 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав