Читайте также:
|
Валюта використовується для обслуговування зовнішньоекономічних відносин і надає останнім специфічну форму валютних відносин.
Характерними особливостями валютних відносин є:
1) Належність економічних суб'єктів різним країнам.
2) Здійснення на різних сегментах світового ринку і регулювання нормами міжнародного права.
3) Схильність до валютних ризиків.
4) Перетин інтересів різних держав (у зв'язку з чим виникає ряд протиріч).
За економічним змістом, валютні відносини - це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.
Рівень розвитку валютних відносин залежить від рівня інтеграції країни у світове господарство. Чим вище розвинута в країні зовнішня торгівля, її кредитні та інвестиційні, культурні та інші зв'язки із зовнішнім світом, тим масштабнішими будуть і її валютні відносини.
Учасниками валютних відносин є: уряд і його окремі структури, центральний банк, юридичні особи, фізичні особи, міжнародні фінансові організації та інші структури.
Розрізняють такі основні види валютних операцій:
1) Міжнародні розрахунки по зовнішньоторговельних операціях.
2) Отримання і погашення різних видів міжнародних позичок.
3) Переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій.
4) Переміщення валюти при наданні економічної і технологічної допомоги.
5) Операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Валюта - це грошова одиниця країни, яка використовується для визначення величини вартості товарів.
Включає в себе три значення:
1) Грошова одиниця даної країни, яка використовується у зовнішньоекономічних зв'язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами;
2) Грошові знаки іноземних держав,іноземна валюта;
3) Міжнародна грошова одиниця і платіжний засіб.
Класифікація валют:
1) За принципом приналежності:
- Національна;
- Іноземна;
- Міжнародна;
- Резервна валюта - іноземна валюта, в якій центральні банки всіх держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями та іноземними інвестиціями. Спочатку в ролі резервної валюти виступав фунт стерлінгів, потім долар,тепер євро.
Для резервної валюти характерні: конвертованість (простий обмін на будь-яку іншу валюту), достатня стійкість її курсу,сприятливий правовий режим використання цієї валюти в міжнародних розрахунках.
Спеціальні права запозичення - міжнародні платіжні та резервні засоби, що випускаються міжнародним валютним фондом, і використовуються для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом запису на спеціальних рахунках і як розрахункової одиниці на МВФ.
2) За сферою і режиму застосування розрізняють:
- Вільно конвертовану валюту - грошові кошти, вільно і необмежено обмінюються на інші іноземні валюти, які є міжнародними платіжними засобами в будь-якій формі і за всіма видами операцій.Ступінь конвертованості валюти знаходиться в прямій залежності від економічного потенціалу країни, стійкості внутрішнього грошового обігу, а також ступеня розвитку національних товарних ринків і ринків капіталу. Також важливим є її стабільний валютний курс;
- Частково конвертована валюта - це національна валюта країни, конвертованість якої в тій чи іншій мірі обмежена, а також конвертована за окремими видами операцій;
- Неконвертована валюта - це національна валюта, яка функціонує в межах однієї країни, і не підлягає обміну на інші іноземні валюти.
3) За функціональною роллю валюти:
- Валюта угоди - валюта, що обумовлена в контракті між експортером і імпортером.Вона може бути: національною валютою експортера, імпортера або будь-якій іншій;
- Валюта платежу - це валюта, в якій відбувається фактична оплата товару в зовнішньоторговельній угоді чи погашення міжнародного кредиту. Вона може співпадати або відрізнятися від валюти операції.Якщо вона відрізняється від валюти операції, то в контракті вказується:
а) дата перерахунку;
б) валютний ринок;
в) середній курс між валютою продавця або покупця, прив'язка до курсу вільно конвертовної валюти;
- Валюта кредиту - валюта, яка використовується в кредитному договорі;
- Валюта клірингу - використовується при здійсненні міжурядових угод про взаємозалік вимог і зобов'язань по товарних операціях між країнами;
- Валюта векселя - грошова одиниця, використовувана при випуску векселя.
4) За положенням валюти на ринку розрізняють:
- Слабку (м'яку);
- Сильну (тверду).
Валютний курс - це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в іноземній валюті, або в міжнародних валютних одиницях, тобто, це співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке визначається їх купівельною спроможністю, а також низкою інших чинників.
Рівень валютного курсу суттєво впливає на: зовнішню торгівлю, конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку, рух капіталів, стан грошового обігу і весь відтворювальний процес.
Зниження курсу національної валюти стимулює експорт товарів і послуг.
Національний експортер виграє від зниження курсу національної валюти, отримуючи більше національної валюти при продажу експортної виручки в іноземній валюті на національному валютному ринку.
Національний імпортер навпаки, програє, купуючи іноземну валюту за вищою ціною.
Важливе економічне значення валютного курсу зумовлює необхідність його державного регулювання.
Основні методи регулювання валютного курсу.
Валютна інтервенція - покупка або продаж іноземної чи національної валюти центральним банком.
Операції центрального банку на валютному ринку:
1) Купівля-продаж цінних паперів.
2) Випуск облігацій.
3) Зміна центральним банком рівня процентних ставок і норми обов'язкових резервів.
Встановлення валютного курсу та визначення пропорцій обміну валют називають валютним котируванням.
Існує два методи валютних котирувань:
- Пряма - курс національної валюти виражається в курсі одиниці іноземної валюти, переведеної в національну валюту (1 долар = 8 гривням);
- Непряма - курс одиниці національної валюти виражається в певній кількості іноземної валюти.
Розрізняють котирування:
1) Офіційне - встановлюється Центральним банком країни (в Україну - НБУ).
2) Міжбанківське - встановлюється комерційними банками.
3) Біржове..
Способи визначення офіційного валютного курсу розрізняються по країнах - залежно від характеру валютної системи і режиму валютного курсу.
Існують такі режими валютних курсів:
1) Фіксований - визначається державою і не змінюється протягом часу.
2) Плаваючий - визначається ринком.
3) Валютний коридор - в цьому режимі призначаються максимальний (стеля) та мінімальний (підлога) рівні вартості валюти.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 159 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |