Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Опорний конспект

Читайте также:
  1. I. Изучите блок теоретической информации: учебник стр. 89-105, конспект лекций № 12-13.
  2. Внимание студент! Если разработаны карточки подвижных игр для данного возраста, то к конспекту можно их приложить (см. ниже образец карточки).
  3. ВТОРАЯ НЕДЕЛЯ, ТЕОРИЯ (конспект)
  4. Дәрістің конспектісі
  5. Дәрістің конспектісі
  6. Задание к лекции 2: составить краткий конспект. Оценивание: 10 б.
  7. Задание: составить конспект и сделать выводы
  8. Как конспектировать лекции
  9. Как конспектировать текст
  10. Конспект

1.Об’єднання Німеччини

У 1806р. припинила своє існування Священна Римська імперія Німецької нації. Більшість впливових князів підкорилась диктату Наполеона і проголосили про свій вихід з рейху та створення “Рейнського союзу“ (16 держав). До нього не увійшли Австрія та Пруссія. Хоча Рейнський союз не вніс особливого вкладу в німецьку історію, в період його існування відбулись значні переміни. На місці колишньої територіальної мозаїки з 300 князівств та “вільних міст“ появилася група досить великих централізованих держав. В ряді з них були проведені реформи за французьким зразком. Обмежувались привілеї аристократії і духовенства, ліквідовувалась кріпосна залежність селян, вводились “промислові свободи“.

8 червня 1815р. на віденському конгресі був прийнятий Німецький союзний акт про утворення Німецького союзу із 39 самостійних держав. Це була конфедерація, метою якої проголошувалась охорона внутрішньої і зовнішньої безпеки.

Влада імператора не відновлювалась, а єдиним органом союзу став союзний сейм.

У 1833р. під егідою Пруссії був створений Митний союз німецьких держав.

В серпні 1866р. був підписаний договір про створення Північно-Німецького союзу (північніше р. Майн). У 1867р. була прийнята конституція цього союзу. Це вже була не конфедерація, а федерація- - союзна держава. До її складу увійшли всі німецькі держави, крім Австрії і чотирьох південно-німецьких держав: Баварії, Вюртемберга, Бадена, Гессена. Главою союзу був прусський король, канцлером – О. фон Бісмарк.

У 1870р. об’єднання Німеччини було завершене. З 1 січня 1871р. Німеччина стала іменуватися імперією. 16 квітня 1871р. рейхстаг затвердив конституцію імперії.

 

2. Державний лад Німецької імперії за Конституцією 1871р

За формою державного правління це була конституційна монархія, а за формою державного устрою – федерація (у складі 22 монархій і чотирьох міст-республік). Столицею став Берлін.

Главою імперії – імператором - став прусський король Вільгельм І, що відповідало реальному співвідношенню сил суб’єктів федерації. На долю Пруссії приходилось більше половини всієї території і 60% населення країни. Від імені імператора здійснювалась і виконавча, і законодавча влада, визначалася компетенція державних установ і посадових осіб.

Законодавчу владу конституція доручала 2-палатному парламенту. Верхня палата – Союзна рада (бундесрат) формувалась із представників союзних держав. На долю Пруссії приходилось 17 депутатських місць із 58, решту держав мали від 1 до 6 депутатів. Нижня палата – рейхстаг – обиралась на 3 роки (з 1887р. – на 5) в ході загальних і прямих виборів при таємному голосуванні.

Фактична роль рейхстагу була невеликою. У випадках, коли він відхиляв урядовий законопроект, його пропускали через бундесрат, укази якого мали ту ж силу, що й закони, прийняті рейхстагом. До того ж рейхстаг міг бути розпущений простою постановою бундесрату.

Імперський уряд був представлений в особі канцлера. З 1862 по 1890р. цю посаду незмінно заміщував Отто фон Бісмарк. Кабінету міністрів не існувало.

Судова система Німеччини визначалася законом про судові установи 1877р. В окремих державах союзу існували 3 судові інстанції: дільничні суди, земські суди, вищі земські суди. Загальнонімецьким був імперський суд. Його члени призначалися імператором. У складі суду були відділення цивільних і кримінальних справ.

При всіх судах діяла прокуратура. На основі Положення 1878р. була організована адвокатура.

Спеціальний розділ Конституції був присвячений імперській армії. Кожен німець повинен був служити в ній 7 років, витрати на армію несли всі держави.

 

3. Загальне право і право партикулярне

Розвиток німецького права в ХІХ ст. був досить своєрідним. Це зумовлювалось збереженням економічної, політичної, правової роздробленості.

В країні налічувалось понад 30 діючих партикулярних правових систем. Своє право мали не тільки окремі німецькі держави, але навіть і землі, провінції, міста, села.

Крім того місцеве(“партикулярне“) право у свою чергу було роз’єднаним, суперечливим.

До найвідоміших партикулярних правових зводів належали Прусське земське уложення 1794р. і Саксонський цивільний кодекс 1863р.

Сфера дії Прусського земського уложення поширювалась на 21 млн. німців. Під дію Саксонського цивільного кодексу підпадало 3,5 млн. підданих саксонського королівства. Більше 8,5 млн. чол.. проживало в сфері дії Кодексу Наполеона (князівства на лівому березі Рейну, Баден).

Крім партикулярного права в Німеччині діяло і так зване загальне право. До його складу належали нечисленні імперські закони і пандектне римське право, яке мало в ряді областей Німеччини додаткове (допоміжне) значення, доповнюючи місцеве німецьке право. Територіально пандектне право діяло для 16,5 млн. осіб в західних прусських землях, значній частині Баварії, середньонімецьких державах, Гессені, Саксен-Веймарі, колишніх вільних імперських містах.

 

4. Німецьке цивільне уложення 1896 (1900р.)

Першою в історії Німеччини єдиною для всієї країни кодифікацією цивільного права став цивільний кодекс 1896р. (набрав чинності 1 січня 1900р., оскільки окремим землям потрібен був час для приведення свого законодавства у відповідність з новим уложенням).

До цього у 1869р. був прийнятий загально німецький торговий кодекс. Вступив у дію прийнятий ще у 1850р вексельний статут. У 1877р. появився статут цивільного судочинства, у 1871р. – кримінальне уложення.

Цивільне уложення було обширним кодексом (2385 статей). В його основу лягли римське право і попереднє німецьке право. Юридична конструкція уложення побудована за пандектною системою. В першій книзі, яка містила загальну частину, були кодифіковані положення про статус фізичних і юридичних осіб, про юридичні дії, волевиявлення, здійснення громадянських прав. Друга книга присвячена зобов’язальному праву, третя – речовому, четверта – сімейному, п’ята – спадковому.

Разом із цивільним уложенням було прийнято так званий вступний закон (218 статей). Це був своєрідний “міні-кодекс“, в якому характеризувався порядок застосування загальнонімецького цивільного права, його співвідношення із законодавством земель. Це було важливо, оскільки більшість приписів земського права зберігала силу.

 

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 66 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав