Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Територія ЄС.

Євросоюз – це не держава, однак це й не звичайна міжнародна організація.

Союз – це наднаціональна організація влади, на користь якої держави члени поступилися частиною свого суверенітету для досягнення спільної мети.

Територія Союзу – це простір, в межах якого право ЄС має обов’язковий характер. Юридичні кордони ЄС визначені установчими договорами, передусім Договором про Європейське співтовариство(ст. 299).

Прийнято вважати, що територія Союзу складається з територій держав членів. Як наслідок, вона охоплює не тільки територію Європи, але й територію в інших частинах світу, оскільки окремі держави члени ЄС мають територіальні володіння за межами Європи (Португалія – Азорські острови і Мадейру, Іспанія – Канарські острови, Франція – Реюн’йон, Гвіана, Гваделупа, Мартініка).

Крім того, Договір передбачає, що право ЄС також поширюється на окремі європейські території, які хоча й не входять до території відповідної держави члена, однак останні здійснюють від їх імені зовнішні відносини (наприклад, Гібралтар – Велика Британія).

Разом з тим слід вказати на той факт, що на окремі території та володіння держав членів право ЄС не розповсюджується (Фарерські острови – Данія) або поширюється частково (Норманські острови та острів Мен – Велика Британія) і, навпаки, деякі «заморські території» держав членів отримали особливий привілейований статус.

Існують й інші виключення. Окремі держави члени можуть не брати участь у досягненні окремих цілей Євросоюзу. Відповідно в цій частині право ЄС не є для них обов’язковим. Наприклад, не приймають участь у валютному союзі (не входять в зону «євро») Велика Британія, Данія та Швеція (відмовилися від участі), а та кож десять держав, які набули членства з 2004 р. (через не відповідність вимогам валютного союзу.

11. Інститути ЄС – загальна характеристика.

Європейський Союз (ЄС) – міжнародне політико-економічне об’єднання європейських держав.

У Євросоюзі існують три головні законотворчі інституції: Європейський Парламент, Рада Європейського Союзу та Європейська Комісія.

•Європейський Парламент представляє всіх громадян ЄС. Парламентські вибори відбуваються раз на п’ять років, і кожен громадянин ЄС, який зареєстрований як виборець, має право обирати.

Парламент виконує три головні функції:

1. разом з Радою здійснює законодав­чу функцію і, як орган, обраний прямим голосуванням, виступає гаран­том демократичної законності євро­пейських законів;

2. здійснює демократичний нагляд за діяльністю інституцій ЄС, зокрема Комісії. Парламент уповноважений схвалювати чи відхиляти кандидату­ри комісарів і має право не схвалю­вати діяльність Комісії в цілому;

3. разом з Радою він здійснює конт­роль за втіленням бюджету ЄС і таким чином впливає на витрати ЄС, він затверджує чи відхиляє бюджет в цілому.

•Рада Європейського Союзу – основний законодавчий орган ЄС.

Загалом існує дев’ять конфігурацій Рад:

§ Рада із загальних питань та зовніш­ніх відносин;

§ Рада з питань економіки та фінансів;

§ Рада з питань судочинства та внут­рішніх справ;

§ Рада з питань зайнятості, соціаль­ної політики, охорони здоров’я та захисту споживачів;

§ Рада з питань конкуренції (внутрішній ринок, промисловість та досліджен­ня);

§ Рада з питань транспорту, телекомунікацій та енергетики;

§ Рада з питань сільського господар­ства та рибальства;

§ Рада з питань довкілля;

§ Рада з питань освіти, молоді та куль­тури.

Європейська Рада об’єднує голів держав та урядів усіх країн-членів ЄС та Голову Європейської Комісії.

Члени Європейської Ради зустрічаються чотири рази на рік. У функції Ради входить схвалення загальної політики ЄС та оцінка результатів його діяльності.

Європейська Рада надає Союзу необхідний імпульс для розвитку і визначає його загальні політичні орієнтири.

Європейська Комісія – політично незалежний інститут, який представляє та сприяє просуванню інтересів ЄС в цілому. Комісія – рушійна сила всієї інституційної системи ЄС: вона пропонує нові законопроекти, виступає ініціатором політичних та програмних дій та несе відповідальність за втілення рішень Парламенту та Ради.

Комісія розглядається як виконавчий орган Співтовариства. Обсяг її повноважень значно перевищує повноваження будь-якого іншого органу Співтовариства.

Суд ЄС та його допоміжний орган, Суд першої інстанції, втілюють у собі судову гілку влади Співтовариства. Найважливішою функцією Суду Європейських Співтовариств є те, що він має діяти як об’єднавча сила в застосуванні й тлумаченні права Співтовариства.

Суд Аудиторів (чи Рахункова Палата) перевіряє фінансування діяльності Союзу. Він надає Європейському Парламенту і Раді декларацію, яка підтверджує правильність ведення рахунків, а також законність і правильність фінансових операцій, які лежать в їх основі

П’ять інших органів ЄС, які доповнюють систему.

Комітет з економічних і соціальних питань представляє громадян­ське суспільство і обидві сторони виробництва.

Комітет регіонів представляє регіональні та місцеві органи влади.

Європейський Центральний Банк відповідає за європейську моне­тарну політику.

Європейський Інвестиційний Банк фінансує проекти ЄС.

Європейський Омбудсмен захищає громадян і організації ЄС від порушень в адмініструванні.