Читайте также:
|
Суд Європейського Союзу (також Європейський суд, Суд справедливості) — є офіційною інституцією Європейського союзу, яка охоплює всю судову владу ЄС.
Європейський суд був заснований відповідно до Угоди про Європейське співтовариство вугілля та сталі у 1952 році як Суд Європейського співтовариства з вугілля та сталі. З набранням чинності Римськими договорами в 1958 році Суд став спільним інститутом для трьох Співтовариств (ЄСВС, ЄЕС, Євроатом). З набранням чинності Лісабонської угоди у 2009 році назву Суду було змінено на теперішню.
«Суд справедливості Європейського Союзу» позначає всю судову систему ЄС в сукупності і включає:
· Європейський Суд справедливості — найвища ланка судової системи Європейського Союзу;
· Загальний Суд (раніше Суд першої інстанції створений у 1989 році та перейменований Лісабонським договором на Трибунал);
· Трибунал у справах публічної служби (створений у 2004 році).
Суд першої інстанції -
Другий орган правосуддя ЄС має, в принципі, одну назву, але звучить воно на різних офіційних мовах ЄС неоднаково. Англійською та німецькою - Суд першої інстанції, французькою - Трибунал першої інстанції. Повна офіційна назва - Трибунал першої інстанції Європейських співтовариств.
Місце в системі органів ЄС. Трибунал заснований в 1989 р на підставі Єдиного європейського акта в якості другого органу правосуддя ЄС, що складається при Суді Європейських співтовариств. Статус інституту Трибунал не отримав, хоча de facto є таким, оскільки його рішення носять юридично обов'язковий характер. Як орган, що складається при Суді, Трибунал також не має свого Статуту.
Місцезнаходження. Резиденцією Трибуналу, як і Суду, служить Люксембург.
Трибунал першої інстанції був заснований з метою полегшити Роботу Суду Європейських співтовариств, звільнити його від частини справ, головним чином найбільш простих і не тягнуть політичних наслідків.
Судова палата –
Для полегшення роботи СПІ Ніццький договір передбачив створення судових палат, які є новими, спеціалізованими судами, що проводять слухання та вирішують певні питання.
Судові палати „проводять слухання та приймають рішення у певних категоріях справ, які відносяться до певних сфер діяльності”.
Детальний перелік повноважень кожної судової палати визначається відповідними Директивами Ради ЄС, згідно з якими створюється судова палата. На рішення, які виносяться судовими палатами, можна подавати апеляцію до СПІ виключно з питань права або за умови, що це передбачено рішенням про створення судової палати, з питань фактичних обставин справи.
66. Поняття комунітарного права ЄС.
Комунітаризм - обстоювання соціального устрою, за якого індивіди пов’язані спільними цінностями, які сприяють тісним зв’язкам у спільноті. Основна мета комунітаризму - загальне благо.
Отже, комунітарне право - це право об’єднаних держав, створене на основі того, що держави-учасниці такого комунітарного об’єднання (правової спільноти) передають певні суверенні (національні) права та повноваження спільному виборному управлінському органові й наділяють його певною компетенцією щодо реалізації цього права.
Комунітарне право наділене такими ознаками:
по-перше, воно стає водночас внутрішньодержавним правом її члена;
по-друге, його реалізує орган, який юридично непідконтрольний державам-членам і приймає обов’язкові для держав рішення, що не залежать від негативних наслідків для однієї або декількох держав;
по- третє, чиновники комунітарного об’єднання виступають в особливій ролі, а не як представники держав-членів;
по-четверте, органи комунітарного об’ єднання приймають рішення більшістю голосів шляхом пропорційного голосування й без особливої участі заінтересованих країн.
Комунітарне право має низку переваг перед національним правом. Вони визначаються пріоритетністю права Європейських Спільнот стосовно національного права держав-членів; принципом прямої дії інтеграційного права; можливістю, посилаючись на наднаціональне право унійних держав, його реалізації через суди держав-членів Європейських Спільнот; потужнішою юридичною гарантією захищеності інтересів держав-членів перед світовим співтовариством.
Однак було б помилковим вважати комунітарне право частиною тільки європейського права. Адже, за прикладом класичної Європи, цей тип права перейняли й інші економіко-правові утворення.
Прикладами таких комунітарних об’ єднань можна вважати Північну Раду, Мусульманську лігу націй, корпорацію «НАФТА», Східноафриканське співтовариство, Карибське співтовариство тощо.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 212 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |