Читайте также:
|
Європейська інтеграція — це процес політичної, юридичної, економічної (а в деяких випадках — соціальної та культурної) інтеграції європейських держав, у тому числі й частково розташованих в Європі. На даний момент європейська інтеграція досягається в основному за рахунок розширення Європейського Союзу та Ради Європи.
Серед сучасних підходів щодо європейської інтеграції виокремимо три основні концепції:
1) «останніх кордонів», до якої схиляється найконсервативніша частина політичної еліти ЄС. Основна її теза полягає в тому, що Європа «стомилася» від розширення;
2) «тривалого зближення», яка визнає можливість приєднання до ЄС східних сусідів. Для України – це варіант політики Східного партнерства та зближення з європейськими країнами шляхом поступового розширення співробітництва;
3) «Великої Європи», яка враховує існування двох основних центрів політичного та економічного тяжіння – ЄС і Росії. Ідея створення «Спільного Європейського економічного простору» передбачає тісний формат співробітництва у сферах – економіки, безпеки, науки і культури, що визначає його мінімізований інституціональний характер.
Основними чинниками, які зумовлюють скептичне ставлення до швидкої євроінтеграції України з боку ЄС є, по-перше, низький рівень економічного та соціального розвитку нашої країни; по-друге, незрілість громадянського суспільства, низький рівень демократичного розвитку та незадовільна якість державного управління; по-третє, відверто негативне ставлення Росії до української євроінтеграції; по-четверте, дуже повільний процес адаптації до європейських стандартів і суспільних відносин.
2.Гарантії прав та свобод людини в ЄС. 66
Декларація прав і свобод людини 1948 р., і Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р., і Міжнародні пакти про права 1966 р. - закріплюють перелік прав і свобод, які країни Євросоюзу гарантують своїм громадянам. Але основним гарантом прав та свобод людини є Хартія основних прав Європейського Союзу яка прийнята в 2000р.
Будь-яке обмеження прав і свобод, визнаних Хартією, повинно бути передбачено законом і дотримуватися основний зміст цих прав і свобод. Обмеження можуть застосовуватися лише при дотриманні принципу пропорційності і тільки в тому випадку, якщо вони необхідні і дійсно відповідають загальним цілям, визнаним Європейським Союзом, або необхідні для захисту прав і свобод інших людей.
Європейський суд з прав людини розглядає індивідуальні скарги з приводу порушення прав людини та основних свобод, передбачених Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950
Європейський суд з прав людини розглядає петиції (скарги) осіб, неурядових організацій, групи осіб, які посилаються, що стосовно них були порушені права і свободи, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї.
Конвенція гарантує захист головним чином цивільних і політичних прав.
3. Система права ЄС. 67
Договір про Європейський Союз сформував потрійну структуру системи права ЄС, якаскладається з трьох стовпів:
перший стовп – це Інтеграційні суспільні відносини (Європейські спільноти);
другий складається зі Спільної зовнішньої політики та політики безпеки (СЗППБ);
а третій - це Співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ (судових та правоохоронних органів).
Перший опора - це, як згадувалося, перший стовп – це Інтеграційні суспільні відносини (Європейські спільноти), якими є Європейський Економічний Союз (ЄЕС), а також Європ. Співтовариство вугілля та сталі (ЄСВС) і Євратом. Останні дві відіграють меншу роль в економічному житті ЄС.
Згідно зі статтею 5 Римського договору Інтеграційні відносини діють у рамках правового режиму цього договору, від 1957 р., за ред. Маастрихтського від 1992 р. і окреслених цим договором норм та відповідно до цілей, визначених у ньому. Питання, які не належать виключно до компетенції Спільнот, реалізуються ними лише в разі, якщо цілі не можуть бути досягнуті країнами-членами. Це і називається принципом субсидіарності, згідно з яким Європейські Спільноти не можуть займатися питаннями, реалізувати які можуть країни-члени. Вирішення спорів здійснюється в Суді ЄС. Первинним органом, який приймав рішення, через урядових предст. Д.-членів ЄС - Рада Міністрів, а виконавча гілка була представлена Єврокомісією. Джерелами права, що приймаються в рамках І-ї опори є регламенти, дерективи, рішення та висновки.
Друга опора – це Спільна зовнішня політика і політика безпеки. Договір про ЄС визначає цілі СЗППБ, серед яких:
охорона спільних вартостей, незалежності та інтегральності ЄС;
зміцнення безпеки ЄС та його країн-членів;
збереження миру та зміцнення міжнародної безпеки;
розвиток та утримання демократії та легітимних урядів, а також охорона прав людини та основних свобод.
В рамках СЗППБ обговорюються питання, що стосуються міжнародноїспівпраці. Тут вимагається одностайність, тобто відмова підтримати правовий документ будь-якою країною-членом веде за собою неможливість ухвалення цього документу. Винятком тут є спільні стратегії, для прийняття яких достатньо згоди кваліфікованої більшості. Це стосується питань щодо спільних дій та позицій, а також рішень, якщо вони не стосуються військових справ та оборони. Варто зауважити, що суперечки щодо другого стовпа не можуть розглядатися Європейським Судом.
Правове регулювання в ЄС за ІІ-ю опорою здійснюється відповідно до Маастрихтського договору від 1992 р., із змінами Лісабонського договору від 2007 р. (про реформування ЄС). Додалися нові органи і інститут: Європейської Ради. В цій опорі Суд ЄС не вирішує спорів. Джерелами права виступають: Спільна стратегія, спільна позиція, спільна акція.
Третя опора – Співпраця у сфері юстиції і внутрішніх справ. Діяльність у цій сфері була організована задля протидії (запобігання) та боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, торгівлею людьми, наркоманією, торгівлею зброї, расизмом та ксенофобією. У цьому допомагають, співпрацюючи, європейська поліція (Європол) та судові органи країн-членів. Правове регулювання зд. за Маастрихтським договорм, але з редакції Лісабонського договору (2007 р.). Суд ЄС використовується при вирішенні справ досить рідко, в окремих випадках (при спорах між країнами). Інститутами є: Єврокомісія та Рада Міністрів. Інструментами, що служать для реалізації цих цілей є такі: спільні позиції, рамкові рішення, рішення та конвенції.
Рамкове рішення – це директива, яка зобов'язує країни-члени, але не має безпосередніх наслідків.
Іншим характерним актом є рішення (інд. ситуацій), яке теж не має безпосередніх наслідків і не може бути засобом гармонізації права.
4. Право ЄС – особливості предмету і методів правового регулювання. 68
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 106 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |