Читайте также:
|
Хоча у переважної більшості українських компаній практично відсутня стратегія в області електронного бізнесу, більшість керівників вважають електронний бізнес перспективним напрямом в майбутньому, але в даний час, на їх думку, немає достатніх передумов для його впровадження.
Серед чинників ризику при впровадженні технологій електронного бізнесу майже всі компанії відзначають наступні:
o Неготовність персоналу
o Проблеми безпеки при передачі даних
o Недосконалість законодавства з електронної торгівлі
o Наявність комерційних даних, які не можуть бути загальнодоступними
o Неготовність контрагентів
o Невисока потреба в інноваційних каналах збуту
Велика частина майданчиків створена продавцями і орієнтовані вони на покупців. Іншими словами біржі виступають як один з каналів збуту продукції продавців. Половина торгових майданчиків створена лідерами галузей що забезпечує таким майданчикам достатню ліквідність. Торгові майданчики поки не приносять великого прибутку, і перед ними гостро постають питання підвищення прибутковості і ліквідності. У пошуках рішень для підвищення рентабельності своєї діяльності майданчики використовують різні стратегії. Вони направлені на зниження операційних витрат, розширення клієнтської бази і пошук шляхів отримання прибули. Зазвичай використовуються дві стратегії:
диверсифікація діяльності і розширення спектру послуг, що надаються.
1) Диверсифікація діяльності
В даний час біля третини обстежених компанією торгових майданчиків є міжгалузевими. Проте, найближчим часом частка таких майданчиків зросте до 50%, що відображає загальносвітову тенденцію до галузевої диверсифікації торгових майданчиків. Передбачається, що саме міжгалузева диверсифікація приведе до найбільшому збільшенню кількості учасників майданчика. В даний час частка бірж в загальному числі досліджуваних торгових майданчиків складає 50%. Проте в майбутньому деякі торгові майданчики, що функціонують у вигляді дошок оголошень, планують перейти до укладення угод. Іншими словами, дані торгові майданчики планують змінити свою бізнес-модель. Керівники торгових майданчиків припускають, в першу черга, підвищити рентабельність за рахунок географічної експансії і зміни моделі ведення бізнесу. Географічна експансія дозволяє розширити круг клієнтів за рахунок обхвату великих територій і підприємств, а зміна бізнес - моделі допомагає більш повно задовольняти різноманітність потреб клієнтів.
2) Розширення спектру послуг
Торгові майданчики планують досягти збільшення числа учасників шляхом розширення спектру послуг, що надаються, розвитку механізмів торгівлі і впровадження механізмів довіри клієнтів. У першу чергу це стосується впровадження систем відстеження ланцюжків постачань, електронних розрахунків по операціях і логістики. Розширення спектру додаткових послуг, що допомагають в проведенні трансакцій робить торговий майданчик привабливішим для учасників. Серед нових механізмів торгівлі називалися, головним чином впровадження аукціонних торгів можливість узгодження цін в онлайні. Для збільшення довіри клієнтів торгові майданчики припускають упровадити страхування операцій, оцінку і рейтинг репутації учасників торгів, сертифікацію що продаються на торговій майданчику товарів і механізми гарантування оплати здійснених операцій. Розширення механізмів довіри дозволить підвищити вартість середньої транзакції. У учасників торгів з'являється більше упевненості в торгових партнерах, якості товару і надійності торгового майданчика.
Послуга з розміщення заявок на покупку і пропозицій на продаж надається всіма обстеженими майданчиками. Розширення спектру послуг, що надаються, і механізмів торгівлі дозволить збільшити торгові обороти і за рахунок більшого числа трансакцій. Торгові майданчики також чекають зміни структури доходів в сторону збільшення надходжень від послуг, що надаються, при одночасному зменшенні прибутку від реклами.
Розширення спектру наданих послуг і функціональних можливостей є для українських торгових майданчиків не просто спробою стати привабливішими для потенційних учасників, але й збільшити прибутки.
Творцям торгових Інтернет - майданчиків в Україні доведеться зіткнутися з серйозними, специфічними для нашої країни проблемами. Річ у тому, що розвиток проектів В2В на Заході спирається на багатий досвід, отриманий компаніями при розробці і експлуатації корпоративних сайтів і інформаційних систем. В Україні ж такого досвіду немає. Як немає і звички ретельно планувати і розробляти стратегію свого бізнесу. Це перешкоджає великим інвестиціям у В2В проекти, тому багато хто з них живе довге час лише на папері.
Традиційна непрозорість великих корпорацій, а також неготовність ділитися з конкурентами є основними причинами нерозвиненості електронної комерції B2В в Україні. Високий ступінь концентрації і вертикальній інтеграції ключових українських ринків не сприяють прагненню гравців включити електронну торгівлю у розряд першочергових завдань.
Іншими причинами повільного розвитку B2В в Україні є неготовність менеджменту до складного процесу впровадження B2В, недолік в IT-фахівцях, що добре розуміють бізнес, - процеси відсутність Інтернет - законодавства і загальний скептицизм, зв'язаний з падінням NASDAQ.
Далі, щоб компанія могла вести успішний бізнес в Інтернет, вона повинна мати сучасну систему управління і планування виробництва (ERP - Enterprise Resource Planning). Саме така внутрішня інформаційна система є своєрідною стартовою майданчиком для переходу на системи електронної взаємодії з клієнтами, постачальниками і партнерами. В Україні далеко не все навіть крупні підприємства мають добре розвинену систему ERP. А що же говорити про їх клієнтів і постачальників, серед яких, в більшості випадків, малі і середні компанії? Багато підприємства про автоматизацію внутрішніх бізнес - процесів і не чули. У якомусь сенсі системи В2В - це наступне покоління систем ERP.
Тим часом на Заході поголовне захоплення системами ERP середини 90-х вже змінилося таким же поголовним захопленням CRM (Client Relations Management). Якщо раніше компанії намагалися підвищити ефективність свого бізнесу за рахунок оптимізації внутрішньої структури, то зараз - за рахунок оптимізації відносин з клієнтами оскільки Інтернет виводить компанію на загальний огляд. У нас же позитивний досвід впровадження звичайних систем ERP ще дуже малий, а досвід впровадження систем управління відносинами з клієнтами (CRM) зовсім відсутній.
Цікаво відзначити, що у більшості вітчизняних торгових майданчиків відсутні плани по розвитку інтеграції з корпоративними інформаційними системами управління підприємств (КIC). У відмінність від західних майданчиків плани, інтеграції з КIC підприємств - клієнтів є тільки у 20% майданчиків, інші не розглядають інтеграцію як пріоритетний напрям розвитку. Багато в чому це пояснюється низьким рівнем автоматизації бізнес - процесів на самих підприємствах клієнтів.
Проте, багато українських підприємств активно переглядають свої бізнес - стратегії і упроваджують технології електронного ведення бізнесу. Природно, в першу чергу це відноситься до систем ERP і їх адаптація до автоматизації процесів взаємодії з іншими учасниками ринку. Причому цей сектор розвивається вельми динамічно. Донедавна основними критеріями для вибору корпоративної системи були розвинена функціональність для автоматизації внутрішніх процесів, податкового і управлінського обліку і інтегрованість модулів системи. Сьогодні ж на перше місце виходить мінімізація сукупній вартості володіння системою (TCO - total cost of ownership) і автоматизація зовнішніх бізнес - процесів на базі ERP-систем інтегрованою з Інтернет. Перш за все, це робота з ERP-системою у віддаленому режимі, побудова на основі ERP електронного магазина, повна CRM-функціональність, управління ланцюжками постачань (SCM - supply chain management).
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 110 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |