Читайте также: |
|
Персонажі Хвильового – часто або розчаровані революціонери, або роздвоєні люди, змушені в різних обставинах поводитися і навіть думати по-різному. Саме тому вони сумніваються, дискутують з іншими і собою, порушуючи важливі для свого існування проблеми. Людина в творах Хвильового усвідомлює, що шлях до омріяної мети позначений її пролитою кров’ю, але найгірше те, що сама мета виявилася оманою.
Дійсність стає ірраціональною, але якщо казкова ірраціональність передбачала здатність героя вціліти і перемогти на загрозливому шляху, то ірраціоналізм постреволюційної епохи змушує людей відчути себе мешканцями особливої «санаторійної зони», виходу з якої немає. Удавання, видавання одного за інше, підміна понять у цьому світі виявилися нормою, і саме це стало причиною його приреченості, як і критерієм хибності відповідних ідеологій.
Події змінюються так швидко, що звичайна людина за ними просто не встигає, стає жертвою власної довірливості, приречена безперестанку спостерігати за крахом високих ідеалів. Прихильники нового життя навіть не задумуються над тим, що раз у раз вдаються до різних самообманів, які заважають їм тверезо подивитися на життя і бути самими собою. У зв’язку з цим виникає кризовий стан у свідомості героїв Миколи Хвильового: вони не можуть по справжньому відкритися цьому світу, тому що він не сприйме їх. Головні персонажі творів письменника опиняються у якомусь зачарованому колі, з якого намагаються знайти вихід. Як наслідок – деформація свідомості героїв, розщеплення їхнього природного «Я», що призводить до фізичної або моральної смерті. Така ситуація зумовлює, з одного боку, тяжку душевну кризу, а з іншого – намагання якось збагнути суть того, що відбувається.
Людина як така постала перед проблемою виродження, адже духовною сферою пожертвували на користь суспільних ідей, тому у багатьох творах письменника постає проблема роздвоєння. Вона зумовлена і внутрішніми і зовнішніми чинниками. Постреволюційна епоха, що вимагала в людини відповідних поглядів, переконань та поведінки, зробила все для того, щоб подвійні обличчя та маски перетворити на норму людського існування. Переважно проблема роздвоєння у творах Хвильового пов’язана із глибокою душевною кризою, а отже, прописується радше в трагічній, ніж іронічній тональності.
У даному дослідженні були досягнуті поставлені на початковому етапі цілі, були вивчені основоположні аспекти становлення поетики крику в експресіонізмі, систематизовано та узагальнено її основні функції та роль у творах Миколи Хвильового.
Узагальнюючи все вищезгадане можна зробити такі висновки, що крик у творах письменника виконує такі функції:
1. Cтворює необхідний емоційний фон для розуміння твору.
2. Він є знаком доби, яка позначена криком. У творах революція прийшла як крик. Серед крові, насильства і жорстокість він постає єдиною формою протесту, на яку здатна людина. Крик панує у природі: «Тоді кричать півні й стихають парубочі вигуки» [39, с. 262], «Потім іще крик — дикий і побідний» [39, с. 351]; передається через технізовані звуки: «Тоді на глухому півстанку кричав паровик, і пролітала стьожка огнів» [39, с. 259], «Савко раптом схопив рукою гвинтівку. Але в цей момент гримнув випал, і далеко пішла грізна луна» [39, с. 195]; крики людей, які наближаються до звуків живої природи: «Десь кричала перекупка:
— Куди ти потягнув, харцизяко! Людоньки добрі, держіть злодія!» [39, с. 194], «Десь викрикують щітинники й біжить гул за вигін, де стоять забиті панські будівлі. — Люди добрі, пізнавайте своє добро» [39, с. 192].
3. Крик постає як істерія, божевілля. Життєва дійсність за Миколою Хвильовим жорстока і хижа, тому крик у ній норма, ніж виняток. Криком реагує оточення на каліцтво Остапа із оповідання «Юрко», кричить Карло Іванович із твору «Свиня». Життя ставить такі правила і вимоги перед людиною, що вона не завжди може прийняти їх і реагує у такий спосіб.
4. Крик є реакцією на неможливість пристосуватися до нових умов життя, до вимог, які воно ставить перед людиною, тому виникає фізична смерть особистості і неприйняття нового життя або смерть духовна через прийняття нових умов і вимог.
Крик у творах Миколи Хвильового виконує багатофункціональну роль. Він допомагає відчути епоху, про яку пише письменник, передати почуття та емоції людини часів революційних дій. Крик стає частиною екзистенції самої людини та її життя.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 102 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |