Абсцес легень - порожнина в легені, заповнена гноєм і відмежована від довколишніх тканин піогенною мембраною, сформованою з грануляційної тканини і шару фіброзних волокон.
Гангрена легенів – значно важчий патологічний стан з масивним омертвінням і гнильним розпадом, швидким гнійним розплавленням і відторгненням тканини легені без тенденції до чіткого відмежування життєздатної частини.
Гангренозний абсцес- менш обширне і більш схильне до відмежування, чим при поширеній гангрені, омертвіння легеневої тканини, в процесі демаркації якого формується порожнина з пристіночними або вільнолежачими секвестрами легеневою тканини і тенденцією до поступового очищення.
Абсцеси легенів в 3-5 разів частіші, ніж в загальній популяції, спостерігаються у чоловіків у віці 20-50 років. Смертність при даному захворюванні висока і складає 4-7%, досягаючи 20% при аспіраційних абсцесах.
Всі ці стани об'єднуються рядом термінів: інфекційна або бактерійна деструкція, деструктивний пневмоніт, легеневі нагноєння.
Етіологія
Причиною розвитку інфекційної деструкції можуть бути будь-які мікроорганізми або їх асоціації.
- Анаероби: Peptostreptococcus, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium necrophorum, Bacteroides,
- Аероби: Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus pyogenes, Haemophilus influenzae, Legionella sp, Actinomyces israelii, Str. pneumoniae.
- Найпростіші: Paragonimus westermani, Entamoeba histolytica
Патогенез
Шляхи проникнення інфекції:
• Аспіраційний
• Бронхогенний
• Контактний
• Гематогенний
• лімфогенний
Відповідно до класифікації легеневих нагноєнь за етіологією і патогенезом виділяє посттравматичні, гематогенні, включаючи емболічні,бронхогенні, включаючи аспіраційні, лімфогенні, по клинико- морфологічним ознакам розрізнюють: гострий абсцес, одиничний або множинні абсцеси, гангрена легені (обмежена – гангренозний абсцес) або поширена гангрена легені.
Клінічна картина
Скарги: в початковому періоді (10-12 днів) обумовлені перебігом пневмонії: загальне нездужання, слабкість, озноб, висока температура (39-39,4 °С), кашель з мізерною мокротою, іноді кровохаркання і біль в грудній клітці, задишка.
При прориві абсцесу в бронх - раптове виділення великої кількості смердючого мокротиння (гною) повним ротом.
Об'єктивне обстеження
Огляд: легкий ціаноз обличчя та кінцівок, тахіпное, тахікардія, відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання, вимушене положення на хворому боці, «барабанні палички» (ознака гіпертрофічної легеневої остеоартропатії), ознаки правошлуночковою недостатності.
Пальпація: хворобливість по межреберья на хворому боці при залученні плеври і судинно-нервового пучка, посилення голосового тремтіння - при субплевральном розташуванні абсцесу
Перкусія: у початкову фазу вкорочення перкуторного звуку на боці ураження, потім інтенсивність і площа укорочення зменшуються. При поверхнево розташованих порожнинах спостерігається тимпанічний звук.
Аускультація: у перший період жорстке дихання, іноді бронхіальне і ослаблене дихання, на тлі якого вологі та сухі хрипи. При домінуванні картини пневмонії - крепітація. Після прориву абсцесу - вологі хрипи різного калібру, бронхіальне, рідко амфорічне дихання.
Лабораторні та інструментальні методи
- Загальний аналіз крові
- Загальний аналіз мокротиння
- Загальний аналіз сечі
- Мікробіологічне дослідження мокротиння
- Імунологічні дослідження
- Рентгенологічні методи дослідження: оглядова рентгенографія органів грудної клітки (Інтенсивні інфільтративні затінення, а потім порожнина округлої форми з рівним внутрішнім контуром і горизонтальним рівнем рідини з найбільш частою локалізацією в задньому сегменті верхньої частки (S2), і верхньому сегменті нижньої частки (S6), а також у сегментах S8, S9, S10; при хронічному абсцесі порожнина має щільні стінки, оточена зоною інфільтрації; при залученні плеври спостерігається плевральний випіт), комп'ютерна томографія (уточнення топографії абсцесу), бронхографія
- Бронхоскопія
- Функціональне дослідження (СПГ, ЕКГ)
Ускладнення:
- Емпієма плеври
- Піопневмоторакс
- Кровохаркання
- Легенева кровотеча
- Дисемінація процесу з утворенням абсцесу головного мозку, менінгіту
- Бактеріємічний шок
- Респіраторний дистрес-синдром дорослих
Зразок клінічного діагнозу
Абсцес верхнього сегмента (S6) нижньої долі правої легені.
Ускладнення: Емпієма плеври. Кровохаркання. ЛН 2
Лікування
Консервативне і хірургічне (лобектомія, сегментарні резекції, пульмонектомії)
1. Антибактеріальна терапія:
Кліндаміцин 600 мг внутрішньовенно 3 рази на добу, потім 300 мг per os 4 рази на добу
Пеніцилін 2-10 млн ОД / добу
Ванкоміцин 1,0г внутрішньовенно 2 рази на добу
Цефалоспорини 3-й або 4-й генерації
2. Інфузійна терапія
3. Постуральний дренаж
4. Санації бронхіального дерева з аспірацією гною (бронхоскопія), верхніх дихальних шляхів, порожнини рота
5. Бронхолитики, муколітіки
6. Лікування ускладнень
7. Естракорпоральні методи (УФО, плазмаферез, гемосорбція)
8. Масаж грудної клітки
9. Повноцінне харчування
10. Санаторно-курортне лікування
Тема 7. Легенева недостатність. Визначення. Класифікація. Причини виникнення. Особливості клінічного перебігу різних форм. Діагностика, роль дослідження функції зовнішнього дихання. Диференційний діагноз. Лікувальна тактика. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність
Дихальна недостатність – це невідповідність функціональних можливостей апарату зовнішнього дихання метаболічним запитам організму по доставці кисню і виділенню вуглекислого газу. Дихальна недостатність – це патологічний синдром, при якому парціальна напруга О2 в артеріальній крові (Ра О2) < 60 мм рт ст., Ра СО2 > 45 мм рт ст.
По патогенезу розрізняють 2 великих категорії ДН: гіпоксемічну (паренхіматозну), легеневу 1 типа (пневмонія, гострий респіраторний дистресс- синдром, набряк легенів) і гиперкапнічну (вентиляційну, насосну), ДН 2-го типа (ХОЗЛ, бронхіальна астма, кіфосколіоз, зниження активності дихального центру і ін.)
По термінах розвитку ДН може бути гострою (ГДН) або хронічною.
По тяжкості виділяють 3 ступеня:1- характеризується Ра О2-60-79 мм.рт.ст., Sа О2- 90-94%; 2 - Ра О2- 40-59 мм.рт.ст., Sа О2- 75-89%, 3- Ра О2<40 мм.рт.ст., Sа О2-<75%.
У нормі: Ра О2>80мм рт ст, Sа О2>95%. Пацієнтам з 2-ою і 3-ою ст. ДН показана киснетерапія.
За анатомічним принципом ДН може бути обумовлена патологією ЦНС і дихального центру (центральне апное, передозування наркотиків, гіпотиреоз, НМК), нейром'язовою патологією(ботулізм, синдром Гийєна- Барре, міастенія, слабкість і стомлення дихальних м'язів), патологією грудної клітки (кіфосколіоз, ожиріння, стан після торакопластики, пневмоторакс, плевральний випіт), патологією дихальних шляхів (ларингоспазм, набряк гортані, бронхіальна астми а, ХОЗЛ, муковісцидоз, облітеруючий бронхіоліт), поразкою альвеол (пневмонія, ОРДР, набряк легенів, альвеолити, легеневі фибрози, саркоїдоз).
Дата добавления: 2015-02-22; просмотров: 89 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |