Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Управление процессом компиляции. Директивы компилятора.

Читайте также:
  1. Административно-территориальное устройство России и местное самоуправление XVIII в
  2. Административное управление
  3. АДМИНИСТРАТИВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ
  4. Административное управление природопользованием.
  5. Антикризисное управление
  6. Антикризисное управление конфликтами
  7. Б. Реформы Екатерины II. Государственное управление. Уложенная комиссия
  8. Базы данных. Назначение и основные функции. Системы управление базами данных (СУБД).
  9. Брендинг – управление брендом.
  10. Бюджетный дефицит и государственный долг. Управление государственным долгом.

Компилятор — программа, преобразующая текст другой программы в машинный код. Некоторые свойства компилятора Turbo Pascal управляются с помощью директив. Директива компиляции является комментарием со специальным синтаксисом. Turbo Pascal допускает указание директив компилятора в любом месте, где допустимы комментарии. Директива компилятора начинается с символа $, который является первым символом после открывающего комментарий разделителя, а за ним сразу указывается имя (одна или больше букв), обозначающие определенную директиву. Есть три типа директив:- Директивы переключения. Эти директивы включают определенные свойства компилятора или выключают эти свойства с помощью + или -, указанных сразу же после имени директивы. - Параметрические директивы. Эти директивы задают параметры, которые влияют на компиляцию, например: имена файлов и размеры памяти.

- Условные директивы. Эти директивы управляют условной компиляцией частей исходного текста в зависимости от условных символов, определенных пользователем. Все директивы, за исключением директив переключения, должны иметь по крайней мере один пробел между именем директивы и параметром. Ниже приведено несколько примеров директив компилятора: {$B+} {$R- Выключение проверки допустимого диапазона} {$I TYPES.INC} и т.д. Можно помещать директивы компилятора непосредственно в исходный код. Можно также изменить, определенные по умолчанию директивы и для компилятора командной строки (TPC.EXE) и для компилятора IDE (TURBO.EXE). Меню Options/Compiler (опция/компилятор) содержит все директивы компилятора; любые изменения в установках этих директив будут влиять на все последующие компиляции. Когда используется компилятор командной строки, можно задать директивы компилятора в командной строке (например, TPC / $R+ MYPROG), или можно поместить директивы в файл конфигурации (TPC.CFG - более подробная информация содержится в главе 9 Руководства пользователя). Директивы компилятора в исходном коде всегда отменяют определенные по умолчанию значения и в компиляторе командной строки, и в компиляторе IDE.

31. Технологія програмування: основні етапи та принципи.

Під програмуванням розуміють представлення в деякій символічній формі певного алгоритму. В якості символічної форми може використовуватися будь-яка мова спілкування, спеціально створена штучна мова, набір графічних знаків.

Алгоритмом прийнято вважати деяку послідовність команд, виконання яких в певному порядку дає очікуваний результат. Таким чином програмування і розробка алгоритму тісно пов’язані, оскільки самі алгоритми можуть бути записані мовою програмування.

Постановка задачі. На цьому етапі замовник формулює проблему і вимоги до очікуваного результату. Тут можливі непорозуміння, оскільки „замовник” і „виконавець-програміст” є спеціалістами у своїх предметних областях.

Опис математичної моделі. Реальне явище або процес замінюється певним математичним співвідношенням, при цьому допускаються певні спрощення в математичній моделі.

Розв’язання математичної моделі. Якщо математичні співвідношення допускають точні розв’язки, то нема потреби використовувати наближені методи. Якщо ж модель є достатньо складною, то використовується якийсь із наближених чисельних методів.

Побудова алгоритму розв’язку. Часто одну і ту ж задачу можна розв’язати різними способами. Отримавши різні алгоритми, звичайно обирається найефективніший з них. В якості критерію ефективності вибирається час виконання, точність отриманого результату, використанням системних ресурсів. Оскільки час роботи суттєво залежить від машини, на якій реалізується алгоритм, то швидкодію алгоритму прийнято в кількості так званих „важких” операцій. Під „важкими” розуміють ті операції, на які процесор затрачає більше часу та ресурсів. Для математичних задач – операції множення, ділення та звернення до функції, для задач обробки структур даних – операція порівняння, для задач системного програмування процесора – операція пересилки даних.

Якщо не вдається точно порахувати кількість важких операцій, то проводиться їхня оцінка. Тобто вибирається деяка функціональна оцінка алгоритму, яка визначає складність алгоритму в залежності від розміру задачі.

Проаналізувавши всі параметри, вибирається найбільш ефективний.

В будь-якому випадку алгоритм повинен будуватися без орієнтації на якусь конкретну мову програмування.

Програмна реалізація алгоритму. Вибір мови програмування здійснюється з двох основних міркувань:

а) можливостями мови;

б) наявність матеріальних ресурсів та апаратних засобів.

При програмуванні проводиться верифікація програм та їх оптимізація. Це ніби продовження аналізу ефективності алгоритму та покращення за рахунок можливостей певної мови програмування.

Під верифікацією розуміється правильності програми.

Документування програми. При передачі П.З. замовнику, складається додатковий файл коментарів та пояснень. Такі пояснення в окремому файлі використовуються, якщо програма передається у вигляді виконуваного чи командного файлу, тобто тоді, коли текст програми не є об’єктом передачі. Якщо ж передбачається передача тексту програми, то в цьому випадку бажане включення коментарів у програмі, що полегшують розуміння її замовником.

32. Головні принципи структурного програмування.

При розробці великих програмних систем виникає проблема контролю за виконанням всього проекту. Одним із способів вирішення принципів цієї проблеми є принцип „розділяй і володарюй”. Він передбачає розбиття основної задачі на деякі під задачі, які більш-менш незалежні. Кожен з компонентів теж може поділятися на під задачі. При цьому зрозуміло, що алгоритм розв’язку теж розділяється на під алгоритми. Такий поділ значно полегшує розробку і від лагодження певних частин.

Такий поділ – структурна декомпозиція, а програмування за цим принципом – структурним. Структурне програмування – дедуктивне (від складного до простого).

В структурному програмування більшість програм можна представити як послідовність викликів окремих найбільш загальних підпрограм.

Кожна з таких підпрограм в свою чергу має аналогічну будову, тобто теж складається з викликів інших підпрограм. Такий поділ може

продовжуватися до рівня елементарних операторів мови програмування, тому виникає питання: які основні структурні елементи можна виділити в алгоритмів і програм. Для побудови основних елементів алгоритму використовують три базових елементи.

 


- об’єднуюча частина. Це точка алгоритму, в якій нічого не виконується. Це лише вхід чи вихід з окремого блоку алгоритму.

- функціональна вершина. Відповідає окремій дії алгоритму. Виклик підпрограм, елементарний оператор мови.

- предикатна вершина. Точка розгалуження в алгоритмі, яка здійснює передачу управління на певний під алгоритм при певній умові.

При допомозі цих трьох елементів можна побудувати будь-яку конструкцію алгоритму, а отже і весь алгоритм.

Зрозуміло, що такий стиль програмування можна реалізувати в засобах структурних мов програмування. Їх особливістю є те, що програми мають строго визначену структуру. Основні частини програми, які відповідають за окремі алгоритми, за своєю будовою подібні до головної програми, тобто мають таку ж структуру.

До структурних мов програмування відносять Pascal, C++,Delphi. В цих мовах основною компонентою є програми, процедури або функції. Це є ніби програма, яка виконує окрему частину алгоритму. Структурні мови зручні тим, що на основі них можна будувати модулі, бібліотеки зовнішніх програм, які використовуються декількома програмами одночасно.

33. Поняття обчислювальної комп’ютерної мережі: призначення, різновиди, особливості ПЗ.

 

Комп'ютерна мережа (інформаційно – обчислювальна мережа (ІОМ)) –два або більше комп'ютерів, з'єднаних за допомогою каналів передачі даних (ліній провідний або радіозв'язку, ліній оптичного зв'язку) з метою об'єднання ресурсів та обміну інформацією.

Обчислювальні мережі класифікують за різними ознаками:
а) по території

- Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) охоплюють невеликі території діаметром до 5-10 кмвсередині окремих контор (офісів), бірж, банків, установ, ВНЗ, науково-дослідних організацій і т.п. За допомогою загального каналу зв'язку ЛОМ може об'єднувати від десятків до сотень абонентських вузлів, включають персональні комп'ютери, зовнішні запам'ятовуючі пристрої, дисплеї та ін

- Регіональні та глобальні ІОМ утворюються шляхом об'єднання локальних ІОМ на окремих територіях або по всій планеті. Найбільшою глобальної комп'ютерної мережі є мережа INTERNET.

б) за способом управління

- Мережі з централізованим управлінням, в яких виділяється одна або кілька машин, які керують процесом обміну даних по мережі. Ці машини називаються серверами. Інші комп'ютери називаються робочими станціями. Робочі станції мають доступ до дисків сервера і спільно використовуваних принтерів, однак з робочої станції не можна працювати з дисками інших робочих станцій і для обміну даними користувачі змушені використовувати диски сервера.

- Децентралізовані (однорангові) мережі не містять у своєму складі виділених серверів. Функції управління мережею передаються по черзі від однієї робочої станції до іншої. Як правило, робочі станції мають доступ до дисків і принтерів інших робочих станцій.

в) за характером виконуваних функцій:

- Обчислювальні;

- Інформаційні.

г) за складом обчислювальних засобів:

- Однорідні – об'єднують однорідні обчислювальні засоби;

- Неоднорідні – об'єднують різні обчислювальні засоби.

д) за типом організації передачі даних:

- Комутація каналів;

- Комутація повідомлень;

- Комутація пакетів.

З'єднання комп'ютера через телефонну лінію здійснюється за допомогою модему. Телефонна лінія призначена для передачі тільки аналогових звукових сигналів. Щоб передати по ній цифрові імпульси, що їх потрібно промоделювати, тобто перетворити на коливання звукової частоти.

Локальною обчислювальною мережею (ЛОМ) називають спільне підключення декількох окремих комп'ютерів до єдиного каналу передачі даних. Поняття ЛОМ відноситься до географічно обмеженого (територіально або виробничо) аппаратно – програмним комплексам, в яких кілька комп'ютерних систем зв'язані між собою за допомогою відповідних засобів комунікацій.

Хоч найбільш важливою областю примінення локальних мереж у дійсний час являється передача цифрових даних, деякі методи мо­жуть бути розповсюджені на передачу мовної, текстової та відеоінформації, що, наприклад, дозволяє об'єднати різні форми учрежденського зв'язку у рамках однієї мережі. Локальні мережі по­чали використовуватися з середини 70-х років. У результаті зни­ження цін на електронні компоненти і розширення можливостей тер­мінальних пристроїв, які використовуються в обчислювальних систе­мах, кількість різноманітного обчислювального обладнання, який встановлений у закладах, школах, універсітетах, на заводах та т.д., збільшилось. Засоби обчислювальної техніки стали більш значними завдяки можливості взаїмодії цих засобів один з одним, доступа до спеціальних служб та пристроїв, одночасного розділен­ня обчислювальних ресурсів. Так, користувачі відносно дешевих "інтелектуальних" пристроїв, які зроблені на мікропроцесорах, по­чали пошуки таких же дешевих методів їх з'єднання між собою. Це стало можливим з появою локальних мереж, хоч частіше всього вони розроблялись для інших цілей. В результаті локальні мережі з ус­піхом стали застосовуватися для вирішення цих нових завдань.

34. Особливості виводу інформації засобами мови Turbo Pascal у текстовому та графічному режимах роботи дисплея.




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 20 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав