Читайте также:
|
Оператор переходу має загальну форму запису goto n; де n - мітка оператора, якому передається управління. Складений оператор являє собою послідовність будь-яких операторів, обмежених операторними дужками begin і end. Застосовується, коли необхідно об’єднати декілька операторів у один. Умовний оператор застосовується, коли необхідно виконати один з двох можливих ланцюжків дій у залежності від виконання або невиконання якоїсь умови. Він може мати наступні форми запису: форма запису if логічний_вираз then оператор_1 else оператор_2;
Якщо логічний вираз приймає значення True, то управління передається оператору_1, інакше управління передається оператору_2. Після виконання оператора if управління передається наступному оператору програми. Оператор вибору є засобом для обробки ситуацій із декількома виходами. Він має наступну форму запису: с ase порядкова_змінна of
перелік_значень_1: оператор_1; … перелік_значень_n: оператор_n; else оператор end. При виконанні ОПЕРАТОРА ЦИКЛУ З ПАРАМЕТРОМ обов'язково вказуються наступні характеристики: На мові Turbo Pascal конструкція виглядає в такий спосіб: for i:=k1 to k2 do оператор; ОПЕРАТОР ЦИКЛУ З ПЕРЕДУМОВОЮ while … do використовується для перевірки деякої умови на початку циклу. Формат оператора циклу: while логічний_вираз do оператор; Якщо логічний_вираз має значення True, тіло циклу (оператор) виконується, інакше виконання циклу завершується, оператор може бути простим або складеним. ОПЕРАТОР ЦИКЛУ З ПІСЛЯУМОВОЮ repeat … until використовується для перевірки умови після кожної ітерації. Загальний вигляд оператора: repeat оператор1; оператор2; … until логічний_вираз; Тіло циклу повторюється доти, поки значення логічного_виразу не стане True.
25. Простые и структурированные типы данных в языке Turbo Pascal: характеристика, примеры.
Тип даних – це правила, за якими інформація зберігається та над нею виконуються операції.
Існують прості типи даних (використовуються для одиночних даних) та структуровані (використовуються для груп даних). Основу типів даних складають базові типи даних. До базових типів даних мови Turbo Pascal відносять цілий, дійсний, символьний, логічний.
Для обробки числових даних використовують Integer - стандартний цілий і його розширення Byte, Shortint, Word, Longint та Real - стандартний дійсний, реальний і його розширення Single, Double, Extended, Comp. Все вищеописане - це прості типи даних. Але бувають і більш складні, структуровані, які базуються на простих типах. Масив - це структура, яка займає в пам'яті єдину область і складається з фіксованого числа компонентів одного типу. Рядки являють собою послідовність символів. Причому кількість цих символів не може бути більше 255 включно. Таке обмеження - характерна риса Pascal. Запис - це структура, що складається з фіксованого числа компонентів, які називаються полями. У різних полях дані можуть мати різний тип. Безлічі являють собою сукупність будь-якого числа елементів, але одного й того ж перераховується типу.
Правило відповідності типів – значення виразу справа від знаку присвоєння := та змінна зліва від цього знаку мають бути однакового типу.
Правило поглинання типів – змінна зліва від знаку := описанатипом, що має більші повноваження, ніж тип значення виразу справа від знаку присвоєння (наприклад, real поглинає integer, integer поглинає word, longint поглинає integer, string поглинає char).
26. Процедури та функції у мові Turbo Pascal. Формальні та фактичні параметри. Локальні та глобальні об’єкти. Поняття рекурсії.
В мові Паскаль виділяють два види підпрограм: процедура (PROCEDURE); функція (FUNCTION).
Принципи побудови Паскаль-програми, процедури і функції ідентичні і відрізняються тільки заголовками. Форма заголовків: Procedure <ім’я> (список параметрів) Function <ім’я> (список параметрів)
У випадку, коли одна й та сама послідовність дій (операторів) повинна виконуватися багаторазово на різних етапах обробки даних, раціонально (із погляду технології структурного програмування) використовувати підпрограми (тобто допоміжні програми). У мові Turbo Pascal виділяють два види підпрограм - процедури та функції. Крім того вони поділяються на стандартні (зберігаються в стандартних бібліотечних модулях компілятора мови Turbo Pascal) та нестандартні (розроблені користувачами), які в свою чергу класифікуються як внутрішні (оголошені та зберігаються в самій програмі) та зовнішні (оголошені та зберігаються за межами програми).
Загальний вигляд заголовка процедури наступний: procedure Ім’я_процедури (Список параметрів); Список параметрів - перелік імен для позначення вхідних даних і результатів роботи процедури з указівкою їхніх типів. Константи, змінні, типи, описані в блоці program,є глобальними стосовно підпрограми, на відміну від локальних, описаних у самій підпрограмі. Допускається розробка процедур, в яких відсутній Список параметрів.
Оператор виклику процедури має вигляд: Ім’я_процедури (Список параметрів);
Функції - це процедури особливого виду, результатом роботи яких є деяке значення (одне), аналогічне змінній. Результат роботи функції привласнюється імені функції. Загальна структура функцій схожа зі структурою процедури, за винятком заголовка та оператора, що виконується останнім. Заголовок функції має наступний вигляд:
function Ім’я_функціі (Список параметрів): Тип_результату;
Оператор, що виконується останнім у функції завжди є оператором присвоєння. Він має структуру Ім’я_функціі: = вираз;. Тобто, обчислюється вираз і його значення стає значенням функції.Як правило, виклик функції здійснюється у операторі присвоєння або до функції звертаються безпосередньо за ім’ям. Параметри, перераховані при описуванні процедури (функції) в Списку параметрів, називаються формальними. Параметри, що містяться в Списку параметрів при виклику процедури (функції), називаються фактичними.
Усі об’єкти, що оголошені в основній програмі є по відношенню до будь-якої підпрограми називаються глобальними. Об’єкти, оголошені у підпрограмі називають локальними, бо вони діють у межах цієї підпрограми. Підпрограми, самі можуть вміщувати інші, вкладені підпрограми, й навіть звертатися (передавати управління) під час роботи до самих себе (насправді до своєї копії) - рекурсивні підпрограми. Під час взаємодії основної програми та підпрограми використовується відділ пам’яті, що має назву стек (це динамічна структура даних, що організована за принципом “ Останній прийшов, першим обслуговується ”). У ньому компактно зберігаються дані основної програми в той час, коли управління передається підпрограмі. Враховуючи можливість використання вкладених підпрограм (різних рівнів вкладеності), стек має багаторівневу організацію. Розміри його обмежені, але є можливість їх зміни, наприклад, за допомогою спеціальної директиви компілятора. У мові Turbo Pascal існує можливість створення користувачем власних бібліотечних модулів – програм з жорсткою структурою. Заголовок починається службовим словом unit замість program; далі йде розділ interface, де записаний перелік заголовків підпрограм, до яких дозволений доступ ззовні; далі йде розділ implementation, де розміщуються повні тексти включених до модуля підпрограм; далі йде розділ реалізації begin end. (як правило пустий). Модулі мають бути відкомпільовані зовнішнім компілятором tpc.exe (перетворені на готовий до використання tpu -файл). Практично оволодівши використанням підпрограм при розв'язанні задач набагато легше зрозуміти зміст таких понять обєктно-орієнтованого програмування, як клас, метод та ін.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 116 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |