Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття, що мають однакове значення.

1.кордоцентризм - 1.філософія серця 2.телеологія - 2.вчення про цілі та цілеспрямованість 3.антропологія - 3. філософія про людину 4.онтологія - 4.вчення про буття 5.теологія - 5. богослов’я

2.) Знайдіть зайве: суб’єкт, об’єкт, матерія, абсолютна істина, емпіризм, раціоналізм, агностицизм, субстанція.

Абсолютна істина - джерело всього, із чого все сформувалося. Абсолютна істина не є істина як процес, вона статична, незмінна. Абсолютна істина сама відкривається людині (абсолютна істина є Бог).

Всі інші поняття людина повинна відкрити для себе сама. Вони піддаються пізнанню.

3.) Вкажіть спільне та відмінне в філософії Ніцше та Шопенгауера

Спільним у філософії А. Шопенгауера та Ф. Ніцше є те, що духовна відкритість, жадоба пізнання, самопізнання і є найхарактернішою рисою всіх їх філософських традицій, а єдність пояснюється тим, що людина, піднявшись до рівня особи, яка керується розумом, не могла задовольнитись традиційними відповідями на світоглядні проблеми і спробувала дати власні. Те, що в XX ст. ідеї індійської філософії завдяки старанням німецьких філософів Артура Шопенгауера (1788—1860) і Фрідріха Ніцше органічно ввійшли в європейську традицію, є ще одним свідченням їхньої суттєвої єдності. Відмінностями ж є те, щоФрідріх Вільгельм Ніцше був агресивним критиком традиційної моралі, утилітаризму, тодішньої філософії, матеріалізму, німецького ідеалізму, німецького романтизму та сучасності того часу в цілому. Артур Шопенгауер напроти, був прихильником німецького романтизму, захоплювався містикою.

4.) У чому полягає сутність діалектичного заперечення? Як забезпечується безперервність розвитку?

Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний, закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Цей процес відбувається об'єктивно як діалектичне заперечення елементів старого і утвердження елементів нового, тобто і в новому є старе, але в перетвореній формі, в "знятому" вигляді. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей, момент зв'язку старого і нового, відмова від першого із збереженням того, що необхідне для розвитку другого. Спосіб діалектичного заперечення має бути таким, щоб давав змогу далі розвиватися, щоб була спадкоємність старого з новим. У природі прикладом такого діалектичного заперечення може бути основний біогенетичний закон всього живого. Цей закон формулюється так: онтогенез (індивідуальний розвиток виду) повторює філогенез (розвиток роду).

5.) Чи згодні ви з тим, що проект Просвітництва зазнав краху?

Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії, вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осудексплуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самоцінності особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.

Я вважаю, що крах - це занадто. Тому, що просвітництво займало певний відрізок часу в історії багатьох країн. В цей період було зроблено багато відкриттів, засновано нові жанри літератури, пожвавлений її розвиток, тому друга назва цього періоду - “Доба Розуму”. Просвітники вірили в розум людини, у можливість справедливого, раціонального влаштування суспільства і, зробили значний внесок в їх розвиток, саме тому стали безсмертними у вдячній пам'яті людства.

Білет № 12

1.) Знайдіть зайве: Емпедокл, Анаксімен, Фалес, Демокріт, Сократ, Платон, Геракліт. Відповідь поясніть.

Сократ і Платон - зайві у цьому рядку, тому що вони не є представниками ранньогрецької натурфілософії, на відміну від інших

2.)Назвіть філософів та філософські течії, котрі розробляли: етику чеснот, етику морального боргу, етику прагматизму, етику відповідальності.

Ответ: 1.) етика чеснот - Аристотель (класична антична філософія). 2.)етика морального боргу - І.Кант (немецкая классическая философия). 3.) етика прагматизму - Дьюї, Джеймс (течія - прагматизм). 4.) етика відповідальності - М.Вебер, Л.Толстой (течія - некласична філософія)

3.) Назвіть соціально-економічні фактори, які сприяли становленню гуманістичної думки.

1 - звільнення суспільства від панування церковної ідеології та релігії.

2 - затвердження у свідомості населення нових нерелігійних форм, ідеалів та цінностей.

3 - відкриття в науці (математика, фізика, астрономія, географія).

4 -становлення капіталістичних відносин та виникнення національних держав.
4.) Розкрийте сутність та значення дедуктивного методу.

Суть свого дедуктивного методу Декарт сформулював у правилах. У першому йдеться про вихідний пункт наукового пізнання — визначення принципів або начал. За істинні, згідно з цим правилом, можна вважати лише ті положення, які не викликають ніякого сумніву і не потребують доведення, істинність яких для розуму самоочевидна. Піддавай усе сумніву!

У другому правилі формулюється вимога аналітичного вивчення природних явищ. Кожну складну проблему слід ділити на простіші і робити це доти, доки не прийдемо до ясних та очевидних речей. Третє правило вимагає "дотримуватись певного порядку мислення", який полягає в тому, щоб починати з найпростіших і доступних для пізнання предметів і поступово сходити до складніших і важчих

5.) Поміркуйте над етичним вченням І. Канта. З чим Ви погоджуєтесь, а що заперечуєте?

Вчення про моральність знаходиться в центрі всієї системі Канта.

Канту вдалося показати, якщо і не пояснити повністю, цілий ряд специфічних рис моралі. Моральність не є психологія людини як такого, вона не зводиться ні до яких притаманних всім людям елементарним прагненням, почуттям, пробудженням, ні до яких особливих унікальних переживань, емоцій, відмінних від всіх інших психічних параметрів людини. Моральність, звичайно, може приймати форму тих або інших психологічних явищ в свідомості людини, але лише через виховання, через підпорядкування стихії почуттів особливій логіці моральної повинності. Взагалі, мораль не зводиться до “внутрішньої механіки” душевних і мпульсів і переживання людини, а має нормативний характер, тобто ставить людині певні дії і самі пробудження до них по їхньому змісту, а не по психологічному вигляду, емоційному забарвленню, душевному настрою і т. п. Цим методологічним розмежуванням “логіки почуттів” і “логіки моралі” Канту вдалося виявити суть морального конфлікту в сфері індивідуальної свідомості в конфлікті обов’язку і схильностей, бажань, безпосередніх прагнень. Обов’язок по Канту — одностороння і тривка цільність, реальна альтернатива моральної м’якотілості і протистоїть останньому як принципіальність компромісам. Одна з історичних заслуг Канта в розвитку поняття моралі полягає в його вказівці на принципову загальність моральних вимог, що відрізняє мораль від багатьох інших подібних з нею соціальних нормативів (звичаїв, традицій).

Парадокс кантовської етики полягає в тому, що, хоча моральна чинність і направлена на здійснення природної і моральної досконолості, досягнути її в цьому світі неможливо.

Порушення Кантом проблеми автономності етики, розгляд етичного ідеалу, міркування про практичний характер моральності і т. д. визнаються неоцінимим вкладом в філософію.

Екзаменаційний білет № 13

1.) Назвіть та наведіть приклади 4-рьох базових причин, що формують дійсність за Аристотелем.

Розглядаючи "суще як таке" в аспекті його причин, Арістотель виділяє чотири першоначала чи вищі причини: форму, матерію, початок руху (причину руху) й мету. Ці чотири начала визначаються виходячи із більш загальних понять можливості й дійсності, двох основих станів сущого. Матерія й початок руху виражають поняття можливості, а форма й мета — поняття дійсності.

Аристотель виходить у своєму аналізі причин зі структури акту людської діяльності. Будь-який предмет, вважає він, має саме ці причини. Припустимо, перед нами прекрасний горщик, каже Аристотель. Він має деяку форму, тобто зовнішній вигляд, вид (по-грецьки – еіdоs, idea), що робить його тілом визначених обрисів, а разом з тим – внутрішню форму, поняття, що робить його саме горщиком, і без якого гончар не зміг би горщик зробити. Далі, горщик зроблений із глини, деякого субстрату, що сам по собі ще не складає горщика, але без якого горщик усе-таки неможливий. Потрібно, далі, гончар, що на основі поняття (форми) надав би глині руху, зробив цей горщик, обпік би його і т.д. Нарешті, необхідна мета, заради якої гончар додає такі зусилля, – зробивши горщик, продати його і тим самим заробити на життя. Визнаючи цю структуру універсальною, Аристотель за аналогією трактує усе світове ціле і кожне з явищ у ньому.

2.) Якими базовими категоріями оперували, розкриваючи структуру та принципи побудови Світу, філософи: Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового Часу?

3.) Вкажіть спільне та відмінне в філософії Платона та Аристотеля.

Аристотель з Платоном розходились у визначенні того, що являє собою оточуюча нас дійсність. У Платона речі світу, що сприймається чуттєво розглядаються лише як видимість, як спотворене відображення істинно сущого, у Аристотеля річ, яка сприймається чуттєво розглядається як реально існуюча єдність форми і матерії. Обидві теорії стоять на позиціях об‘єктивного ідеалізму, оскільки надають особливої, провідної ролі не матерії (яка за Аристотелем пасивна), а формі(Аристотель) та ідеям (Платон). До того ж важлива роль приписується світовому розуму – Богу (Платон), вищій формі (Аристотель), що дає ще одну причину для характеристики цих теорій як об‘єктивно-ідеалстичних.

Арістотель створив енциклопедичне філософське вчення, яке будучи в своїй основі об’єктивно-ідеалістичним, у той самий час містило значні матеріалістичні положення. Арістотель критикував вчення Платона про ідеї як першооснову світу, обгрунтував об’єктивне існування матеріального світу як безкінечної сукупності чуттєво сприйманих речей і явищ.

Аристотель рішуче критикував теорію ідей Платона, показавши в ній неправомірність відділення загального від одиничного й окремих. Однак, уставши сам на позиції ідеалізму, зв'язані насамперед з ідеями форми як «суті буття» речей, бога як «нерухомого двигуна», «форми форм», незалежної від матерії, і «блага», він змушений у чомусь миритися з Платоном.

4.) За яких причин виникає феномен відчуження? Чи можна запобігти відчуженню праці?

Відчуження — стан напруги, ворожості щодо суб'єктивного і об'єктив ного, духовного і матеріального, розумного і стихійного, особистого і суспільного. У загальному значенні — це відношення між творцем і творінням, яке збунтувалось і живе власним життям, нав'язуючи свою логіку творцю, термін широко вживався в німецькій класичній філософії (Фіхте, Гегель, Фейербах) і марксизмі. Проблема відчуження розглядалася багатьма філософами з різних позицій, зокрема К. Марксом, Е. Фроммом, А. Шпенглером, М. Вебером та ін. Під відчуженням в цілому розуміється «соціальний процес, який характеризується перетворенням діяльності людей та її наслідків в самостійну силу, що панує над особистістю».

Основною причиною відчуження в просторі класичного промислового виробництва є крайня форма поглиблення поділу праці до абсолютної „спеціалізації” органічних рухів людини як робочого компоненту виробничого процесу. Наприклад, на відміну від Середньовіччя, вже під час мануфактурного виробництва відбувається процес детальної спеціалізації функцій учасників виробничого процесу. Надалі капіталістичне виробництво періоду автоматизованих технологій досягає універсальності і такої продуктивності, що людина витісняється з процесу виробництва, стає зайвою, непотрібною. Так відбувається розрив свідомості з реаліями життя, який поступово набуває нестерпного характеру.

5.) У чому проявив себе імморалізм вчення Ф. Ніцше? Як Ви ставитесь до заборони його творів за радянських часів?

Ф.Ніцше протиставляє силу життя культурним нормам й цінностям, вважаючи, що саме людська слабкість і незахищеність спричинила виникнення культури як системи штучних засобів виживання. Мораль - це засіб боротьби слабких проти сильних. Життя не підлягає моральним оцінкам, бо воно є лише таким, яким воно може бути: "Людина, якою вона повинна бути, - це звучить для нас настільки ж безглуздо, які «дерево, яким воно повинно бути".

Свою позицію Ф.Ніцше як "імморалізм" (позаморальність). Мораль, на думку Ф.Ніцше, тримається на авторитеті та залякуванні, але "Бог помер" тому, що він не втручається у життя для його зміцнення. Ті ж, що посилаються на Бога, підтримують слабкість і виродження, а не силу життя. Якщо ж людина відчуває у собі "голос крові", вона повинна не звертати увагу на мораль, стати "по той бік добра і зла " й піднести себе саму на надлюдський рівень. Здатна на таке людина стає "надлюдиною", і тільки вона може бути справжнім виявленням сили життя.

Очевидно, що Ф. Ніцше також постає проти розуму як засобу організації людського життя, вважаючи останнє сліпою силою і самовладною сутністю. Але, заперечуючи Ф.Ніцше, слід сказати, що людське буття не зводиться до життя людського організму; у духовному світі діють інші закони, ніж у матеріально-фізичному. Якщо в матеріальному світі панують закони маси й сили, то в духовному - прагнення самовдосконалення і прийняття будь-чого через розуміння.

Деякі ідеї Ф.Ніцше були схвально оцінені фашизмом, а тому були заборонені в радянські часи. На мою думку заборони не мають значного ефекту від застосування, більш суттєвий вплив на свідомість має критичний аналіз творів авторів, які мають помилки у судженнях.

Екзаменаційний білет № 14

1.) 1) Класичні концепції прогресу належать

а) Тюрго і Кондорсе;

2) Віра в прогрес виникла на основі

б) лінійних концепцій часу.

3) Згідно з марксизмом, рушійною силою суспільного розвитку є:

б) класова боротьба;

2.) До якої течії чи епохи належать наступні філософи:

3.) Чому наукова революція відбулася саме у добу раннього модерну?

Для багатьох країн Західної Європи XV століття було переломним у їх розвитку. Наступала нова епоха – епоха краху феодальної системи і виникнення буржуазних суспільних відносин, котрі руйнували феодальну замкненість господарських стосунків, їхню обмеженість і вимагали простору для подальшого розвитку продуктивних сил. Тільки тепер, власне, закладались основи пізнішого розвитку крупного виробництва. Диктатура церкви була зламана. Тому відбувається небачений розквіт мистецтва, літератури, математики, механіки, астрономії, медицини.

4.Сформулюйте закон єдності та боротьби протилежностей. Наведіть приклади його дії в соціально-економічній сфері.

Закон єдності та боротьби протилежностей відображає дуже важливу, фундаментальну особливість об'єктивної дійсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають в стані єдності й боротьби. Єдність, збіг протилежностей означає, що вони взаємопороджують і взаємозумовлюють одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і,взаємодіючи, стикаються між собою, вступають в взаємоборотьбу, яка може набирати різних форм. Боротьба протилежностей веде з рештою до розв`язання суперечностій, яка є переходом до нового якісного стану. Боротьба протилежностей приводить до розвитку, під яким ми розуміємо зміни, що пов`язані з оновленням системи, ії внутрішними структурами і функціональними змінами, перетворення їх в дещо інше, нове.

Приклад:

Між старим укладом життя і елементами нового: Мобільний зв'язок і стаціонарний зв'язок, електронна пошта і звичайна.

Між груповими, корпоративними інтересами, за якими стоять певні владні структури, і суспільством у цілому. Наприклад будівництво екологічно небезпечних підприємств.

Між економічними процесами: інфляцією і дефіцитом бюджету, соціальними виплатами.

5.) Чому людина не зможе задовольнятися виключно позитивістським світоглядом?

Позитивізм (франц. positivisme — умовний, позитивний, побудований на думці) — філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.

Людина не може задовольнятися виключно позитивістським світоглядом тому, що:

- неможливо провести чіткої межі між філософським і науковим знанням;

- модель науки як суто логічного конструкта виявилась хибною, вона розвивається шляхом вдосконалення;

- принципи, критерії науковості виявились залежними і від соціальних факторів, і від практичної доцільності.

Екзаменаційний білет № 15

1.) Назвіть авторів відомих афоризмів:

а) «Знання – сила!» Бекон

б) «Потрібне не важке, а важке не потрібне» Сковорода

в) «Якщо б Бога не було, його слід було б вигадати» Вольтер

2.) Знайдіть поняття, що мають однакове значення:

1 - Надчуттєвий 1 - трансцендентальний

2 - гносеологія 2 - теорія пізнання

3 - потойбічний 3 - трансцендентний

4 - епістемологія 4 - теорія наукового пізнання

3.) Як співвідносяться свідомість та мислення?

Сознание - это особое состояние, свойственное только человеку, Сознание мгновенно связывает, соотносит то, что человек увидел, услышал, и то, что он почувствовал, подумал, пережил. Познать, описать, определить сознание очень трудно, поскольку оно не существует как отдельный предмет или вещь. Мышление - это движение идей, раскрывающей суть вещей. Его итогом является не образ, а некот. мысль, идея. Специфическим результатом мышления может выступить понятие - обобщенное отражение класса предметов в их наиболее общих и существенных особенностях. Прежде всего мышление является высшим познавательным процессом. Мышление - процесс отражения в сознании человека сущности вещей, закономерных связей и отношений между предметами или явлениями действительности. В процессе мышления человек отражает объективный мир иначе, чем в процессах восприятия и воображения..особенности мышления: 1. всегда имеет опосредованный характер. Устанавливая связи и отношения между вещами, человек опирается не только на непосредственные ощущения и восприятия, но обязательно и на данные прошлого опыта, сохранившиеся в его памяти. 2. опирается на имеющиеся у человека знания об общих законах природы и общества. 3. исходит из “живого созерцания”, но не сводится к нему. 4. всегда есть отражение связей и отношений между предметами в словесной форме. Мышление и речь всегда находятся в неразрывном единстве. 5. Мышление человека органически связано с практической деятельностью.

4) Що спільного в філософії Г. В. Ф. Гегеля та К. Маркса

Связь: философия Гегеля - это основа марксизма. Он возн на базе гегелевской диалектики, котор он примtнял к анализу общ-ва и экономики. Гегель - это наиболее яркий рационалист и систематик. Гегель создал диалектическое учение, по которому в мире нет ничего статичного, все находится в развитии, а развитие носит прогрессивный и закономерный характер. Гегель открыл 3 универсальиых закона развития, которые применимы к природе, человеку и обществу. Последователями Гегеля были Фейербах, Маркс, Зелинский, Ленин и пр. мыслители. У Гегилеанства и тоталитаризма есть связь, т.к Г – сторонник панлогизма, кот призывает подавление случайных факторов..В тоталитарном обществе реализуется социальная система, порядок, в которые человек должен вписаться, в противном случае - тем хуже для человека (репрессии, перевоспитание). Было строжайшее подчинение системе.

Гегель разрабатывал диалектику как философскую науку, обобщающую всю историю познания и исследующую наиболее общие закономерности развития объективной действительности, стремился исследовать и всесторонне обосновать важнейшие принципы диалектического способа мышления, в корне противоположного метафизике.

Т.е., он создал диалект. учение, согласно которому в мире нет ничего статистического. Ключевым понятием философии Г. выступает абсолютный дух.

Марксистская философия рассматривается как синтез диалектики и материализма. А также в неразрывном единстве с историческим реализмом.

Концепция матер-ма и диалектики разработана на основе классич.нем.фил-ии. Повторял путь Фейербаха, но считал, что человек не только природное сущ-во, а есть природное сущностно-родовое существо и поэтому к себе относится как к универсальному и свободному существу. Природа сущ-ет как продолжение человека и способ жизнедеятельности. Растения, камни - человеческого сознания, как объект природоведения и частично как объект искусства. В этом специфика и оригинальность гуманистического материализма Маркса. Универсальность человека - в его общественной природе.

5) Вкажіть найвідоміші теорії походження релігії та визначте своє особисте ставлення до них.

Частные теории происхождения религии

1. Декарт. Согласно Декарту – нам врождены идеи о Боге, а до врожденности эта идея попала к человеку от Самого Бога. Опровержение точки зрения Первооткровения приводит к полному отсутствию других объяснений источника религии.

2. Дюркгейм. Согласно же Дюркгейму, религия – это идеологический механизм, обеспечивающий солидаризацию людей и целостность общества через сакрализацию базовых общественных связей.

3. Малиновский. По Малиновскому, «обычному индивиду религия прагматически необходима для того, чтобы преодолеть ошеломляющее, парализующее предчувствие смерти, несчастье и судьбу».

4. Марксизм. Марксисты утверждают, что религия, как форма общественного сознания, производна от общественного бытия. Религия, по словам Маркса, есть «всеобщее основание утешения и оправдания» «превратного мира», «опиум народа».

5. Фейербах: религия – творчество людей. Обычно говорили: религия – это творчество людей. Но не осознанный обман, а самообман: людям казалось, что это именно так. Другие говорили: раз говорили о сущности религии, то нечего говорить о её происхождении.

Гипотезы: