Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Факторний аналіз загальної рентабельності

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення набула факторна модель фірми «DuPont» (Дюпон). Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми обраний один, на їхню думку, найбільш значимий - рентабельність власного капіталу [1]. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне представлення моделі фірми «DuPont» зображено на рис.1.

В основі наведеної схеми аналізу закладена наступна детермінована модель:

,

де P_отд – ресурсовіддача;

R_NPM – чиста рентабельність продажу;

k_зав – коефіцієнт фінансової залежності.

Рис. 1. Модифікована схема факторного аналізу фірми «DuPont» [2]

Побудована у такий спосіб модель компанії «Дюпон» виконувала кілька завдань – виявити фактори, що визначають ефективність бізнесу, оцінити тенденції змін і ступінь впливу кожного з цих факторів, дати порівняльну оцінку ризиків та результатів від інвестування у компанію.

Як свідчить модель, рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників: рентабельність продажів, оборотності активів, і структури капіталу підприємства. Вони, певним чином, узагальнюють усі аспекти фінансово-господарської діяльності організації. Коефіцієнт рентабельності продажів відображає фінансовий результат за певний період, коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання майна підприємства, а мультиплікатор власного капіталу – структуру джерел формування господарських засобів [2].

Слід визначити, що модель факторного аналізу компанії «Дюпон» до середини минулого століття не набула широкого розповсюдження. Справжнє визнання до неї прийшло у 50-ті роки ХХ-го сторіччя і, до 70-х років, модель компанії Дюпон була домінуючим інструментом корпоративного фінансового аналізу. Своє значення, за думкою багатьох фахівців, вона зберігає і сьогодні. Про це свідчать численні інтерпретації моделі, спроби виділити додаткові фактори для поглибленого аналізу. Так, для розрахунку коефіцієнту рентабельності продажів пропонується використовувати замість чистого прибутку операційний або брутто-прибуток. Основним аргументом на користь такої заміни вважають неможливість при розрахунку через чистий прибуток відокремити наслідки операційних. Фінансових і інвестиційних рішень. Для переходу від чистого до операційного прибутку іноді пропонують використовуваним і окремо аналізувати додаткові мультиплікатори – коефіцієнти податкового навантаження (TB – tax burden) і боргового навантаження (IB – interest burden). Крім того, коефіцієнт оборотності активі і мультиплікатор власного капіталу пропонується розраховувати, замінивши середньорічну загальну вартість активів показником середньорічної вартості чистих активів (NA – net assets). Для розрахунку останніх вартість активів підприємства зменшують на величину безвідсоткових зобов’язань [1].

Отже, зацікавленість керівників підприємств у з’ясування причин, що забезпечують зміну рентабельності активів, велика, тому що позитивна динаміка цього показника говорить про привабливість підприємства для інвестора, а негативна тенденція – засвідчує наявність проблем. Вибір результативного показника на вершині піраміди моделі Дюпона, складеної з окремих показників, пов’язаний з тим, що його величина залежить від рішень, прийнятих керівником у трьох сферах діяльності (фінансовій, інвестиційний та основній). Зміна цього показника говорить про спільну тенденцію підвищення або зниження ефективності бізнесу.

Визначимо вплив на зміну рентабельності таких чинників, як зміна цін та собівартості реалізованої продукції.

Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного періодів відповідно Rq0 та Rq₁. Загальна зміна рентабельності

Рентабельність реалізованої продукції

де P ₀, Р ₁ - прибуток від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний,

S₀, S1 - собівартість реалізованої продукції за період відповідно попередній та звітний; V₀, V1 — чиста виручка від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний. Тоді

Вплив на зміну рентабельності цінового чинника AR_P розрахову-ють за методом ланцюгових підстановок. При цьому поки що припус-каємо, що собівартість не змінюється, тобто залишається на рівні попереднього року:

Припускаючи, що виручка від реалізації не змінюється, а береться на рівні звітного року, вплив фактора змін собівартості

Сума впливу двох наведених чинників відповідає загальній зміні рентабельності за період

Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі показники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов’язань і капіталу підприємства.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд

де ПА, ПП - відповідно поточні активи та пасиви за даними балан-су підприємства.

П’ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність ре-алізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобов’язань у валюті балансу, коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.

Наведену формулу з метою розширення аналітичних висновків можна доповнити таким співмножником, як коефіцієнт реінвестування чистого прибутку К (частка чистого прибутку, що спрямовується на нагромадження; за визначенням [3] - нерозподілений прибуток). У результаті отримаємо коефіцієнт нарощування власного капіталу за рахунок прибутку ДВК, який визначається відношенням реінвестованого прибутку до власного капіталу:

де P_r — частка реінвестованого прибутку.

Підвищення рентабельності власного капіталу і коефіцієнта реінвестування прибутку за умов збереження пропорцій між фінансовими показниками, визначеними за три- або п’ятифакторною моделлю.

Задачі

1. Маємо такі дані, що характеризують діяльність підприємств об’єднання за І та ІІ квартали року:

Визначити процент виконання зобов’язань згідно з укладеними договорами в цілому по об’єднанню за І та ІІ квартал, зробити висновки, обґрунтувати застосування тих чи інших середніх.

Для визначення проценту виконання зобов’язань у першому кварталі маємо розрахувати перш за все фактичний обсяг випуску продукції. Таким чином, найбільш ефективним є застосування середньої зваженої:

В_п – випуск продукції згідно укладених договорів

% - відсоток виконання зобов’язань

Таким чином, за перший квартал процент виконаних зобов’язань становив 102,9%.

За другий квартал необхідно розрахувати плановий обсяг договірних зобов’язань, тому доцільно застосувати середню гармонійну:

В_ф – фактичний випуск продукції

% - відсоток виконання зобов’язань

Таким чином, за другий квартал процент виконаних зобов’язань становив 103,3%.

2. За даними задачі відповідного номеру скласти рівняння парної лінійної регресії, що о зв'язок між факторною та результативною ознаками.

Визначити коефіцієнти кореляції та регресії, дати пояснення та зробити висновки, відобразити зв'язок графічно.

Лінійне рівняння тренду має вигляд y = a1t + a0

1. Знаходимо параметри рівняння методом найменших квадратів.

Система рівнянь МНК:

a₀n + a₁∑t = ∑y

a₀∑t + a₁∑t² = ∑y • t

Для наших даних система рівнянь має вигляд:

27a₀ + 404.5a₁ = 262.8

404.5a₀ + 8392.09a₁ = 5277.62

З першого рівняння висловлюємо а0 і підставимо в друге рівняння

Отримуємо a0 = 1.122, a1 = 0.575

Рівняння тренду:

y = 0.575 t + 1.122

Емпіричні коефіцієнти тренду a і b є лише оцінками теоретичних коефіцієнтів βi, а саме рівняння відображає лише загальну тенденцію в поведінці розглянутих змінних.

Коефіцієнт тренда b = 0.575 показує середню зміну обсягів виробництва (в тис. грн..) зі зміною періоду часу t на одиницю зміни обсягів промислово-виробничих фондів. У даному прикладі зі збільшенням t на 1 одиницю, y зміниться в середньому на 0.575

Середні значення

Дисперсія

Середнєквадратичне відхилення

Показники коефіцієнта детермінації та регресії можемо бачити, що зв'язок між величинами є достатньо значущим.

3. Маються дані про роботу пивоварного заводу за рік:

Розрахункові дані:

Залишки напівфабрикатів:

на початок періоду – 160 тис. грн

на кінець періоду – 80 тис. грн..

Залишки незавершеного виробництва:

на початок періоду – 120 тис. грн.

на кінець періоду – 60 тис. грн..

Обсяги реалізованої продукції – 2 300 тис. грн..

Фактично:

Залишки солоду власного виробництва на початок звітного періоду – 120 т, вироблено солоду за рік 2400 т, перероблено солоду – 2300 т.

Залишки незавершеного виробництва в оптових цінах підприємства, тис. грн. на початок року – 100, на кінець року – 140.

Оплачена в звітному році продукція, що була відвантажена у минулому періоді на суму 150 тис. грн.. Залишки готової продукції, що перебували до початку звітного періоду на складі підприємства, відвантажені та оплачені споживачами у звітному році – 30 тис. грн..

Визначити:

1. Обсяг продукції у фіксованих та діючих цінах та обсяги реалізації продукції за розрахунком та фактично

2. Проаналізувати розрахунки за асортиментом виробленої продукції.

Розрахуємо обсяг продукції, використовуючи формулу

РП = НВ_п + НЗВ_п + ВП – НЗВ_к – НВ_к

де: РП – реалізована продукція

НВ_п, НВ_к – вартість напівфабрикатів на початок та кінець року

ВП – обсяг випущеної продукції

НЗВ_п, НЗВ_к - незавершене виробництво на початок та кінець року

Розрахункові дані:

2 300 = 160 + 120 + ВП – 80 – 60

ВП = 2 160 тис. грн..

Фактичні дані:

- у розрахункових цінах

ВП = 2 400 * 320 + 200 *320 + 1000 * 1100 + 500*1280 + 200 * 1450 + 100*1530 + 2,8 + 2,1 = 3 019,9 тис. грн.

РП = 120*320 + 3 019,9 + 100 – 140 + 150 + 30 + 5,7 + 1,2 = 3 205,2 тис. грн.

- у фактичних цінах

ВП = 2 300 * 320 + 220 * 320 + 1100*1400 + 1280 * 400 + 1450*100 + 1530 * 100 + 3,0 + 2,7 = 3 162,1 тис. грн.

РП = 120 *320 + 3 162,1 + 100 – 140 + 150 + 30 + 7,7 + 1,3 = 3 349,5 тис. грн.

Проаналізуємо розрахунки за асортиментом продукції

Можна зробити висновки, що за видом продукції Жигулівське пиво план перевиконано на 40%, або 440 тис. грн.. за видом продукції Славутич план недовиконано на 20%, або 128 тис. грн.. Пиво Хмільне недовиконано на 50% (145 тис. грн.). Пиво Барське залишилося без змін.

4. За наведеними даними про кількість відпрацьованих людино-днів на підприємстві, яке має 300 робочих місць у квітні (22 робочих дні) визначити:

- коефіцієнт змінності та використання змінного режиму по кожному цеху та підприємстві в цілому

- інтегральний коефіцієнт використання робочих місць по підприємству

- коефіцієнт безперервності

1) коефіцієнт змінності визначається так:

Кзм = 10200 +7240+4730 =2,17

2) коефіцієнт неперервності визначається так:

Кнеп. = 10200 = 10200 =1,55%

300*22 6600

3) коефіцієнт використання змінного режиму визначається так:

4 = 1,33%

4) інтегральний коефіцієнт визначається так:

10200+7240+4730 = 10,2%

5. Фонд оплати праці збільшився по підприємству у звітному періоді на 5,5%, а середньоспискова чисельність працівників – на 3,4%. Коефіцієнт еластичності заробітної плати від продуктивності праці становив за цей період – 0,8%. Визначити коефіцієнт випередження зростання продуктивності праці порівняно із зростанням середньої заробітної плати працівників.

Між економічними показниками повинні бути певні співвідношення, серед яких велика увага приділяється співвідношенню темпів (коефіцієнтів) зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати

Коефіцієнт випередження = Темпи зростання продуктивності праці/ Темпи зростання номінальної зарплати;

Коефіцієнт еластичності = Процентний приріст середньої зарплати / Процентний приріст продуктивності праці

В нашому прикладі

0,8 = 1,055 / Процентний приріст продуктивності праці

Процентний приріст продуктивності праці = 1,055 * 1,034 / 0,8 = 1,3636

Коефіцієнт випередження становить:

1,3636 / 1,055 = 1,293

Тобто зростання продуктивності праці працівників перевищує зростання заробітної плати на 29,3%.

Список використаної літератури:

1. Ковтун Н.В., Столяров Г.С. Загальна теорія статистики: Курс лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1996.

2. Кулініч О.І. Теорія статистики: Підручник. – К.: Вища школа, 1992.

3. Мармоза А.Т. Практикум з теорії статистики. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 344 с.

4. Практикум по теории статистики: Учеб. пособие / Под ред. Р.А. Шмойловой. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 416 с.

5. Cтатистика: Підручник / С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін. – К.: КНЕУ, 2000.

6. Статистика підприємництва: Навч. посібник / П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук та ін. – К.: Слобожанщина, 1999. – 600 с.

7. Справочник по прикладной статистике / Пер. с англ.; Под ред. Э.Ллойда, У. Ледермана, С.А. Айвазяна, Ю.Н. Тюрина. - М.: Финансы и статистика, 1989. Т. 1.– 510с.