Читайте также:
|
|
З точки зору маркетингу конкурентоспроможність – це здатність ефективно (насамперед прибутково) завойовувати та утримуватися в сегменті (або його частині) як внутрішнього, так і зовнішнього ринку. Конкурентоспроможність не є синонімом поняття “ефективне ведення господарства”, оскільки останнє замкнуте межами діяльності підприємства. Конкурентоспроможність є відносним поняттям, зміст якого реалізується через співставлення результатів діяльності учасників ринку, та, крім того, чітко визначене у часі. З огляду на це, конкурентоздатність є здатністю підприємства господарювати ефективніше, ніж інші підприємства – конкуренти у визначеному сегменті ринку.
Конкурентоспроможність – це сукупність якісних та вартісних властивостей товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби. Визначається вона найчастіше відношенням корисного ефекту до сумарних витрат, які включають видатки, пов`язані з придбанням, експлуатацією товару, тобто з ціною споживання. Чим кращим є це співвідношення, тим вищим вважається рівень конкурентоздатності товару. Конкурентоспроможність – це, передусім, відповідність товару за його технічними, комерційними та іншими характеристиками вимогам ринку. Визначається вона відповідно до інших товарів і завжди конкретно, виходячи із ступеня задоволення запитів потенційних покупців.
Параметрами конкурентоздатності товару є вартісні та невартісні характеристики. За визначеними параметрами формуються показники конкурентоспроможності, які об`єднані в чотири групи: технічні, комерційні, організаційні, економічні.
Технічний рівень визначається оцінкою відповідності товару сучасним вимогам, які встановлюються споживачами. З цієї точки зору якість товару – це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції.
Технічні параметри, в свою чергу, поділяються на:
1) класифікаційні (особливості продукції, її належність до конкретної гру-пи, виду, типу);
2) технічної ефективності (новизна технічного рівня продукції);
3) конструктивні (основні проектно-конструкторські рішення, надійність і довговічність, технологічність);
4) ергономічні (відповідність продукції особливостям і властивостям організму людини);
5) естетичні (зовнішний вигляд і форма продукції);
6) екологічні (відповідність вимогам навколишнього середовища).
За комерційними умовами конкурентоспроможність продукції визначається такими показниками, як: рівень ціни; термін постачання; умови оплати; рівень митних зборів, податків і коштів, витрачених на придбання товарів; сту-пінь відповідальності продавців за виконання зобов’язань і гарантій.
За організаційними умовами придбання та використання товару конку-рентоспроможність характеризується наступними показниками: наближення продавців до покупців; доставка продавцями товарів до місць споживання; зручність розрахунків; забезпечення машино-технічних товарів обслуговуван-ням у гарантійний та післягарантійний періоди. Найвагомішу роль у конкурен-тоспроможності відіграє реклама і технічна інформація, якщо вони відповідають високим естетичним стандартам.
За економічними умовами споживання конкурентоспроможність включає такі показники, як енергомісткість та економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається або здійснюваної роботи; вартість сирови-ни та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології; надійність, періо-дичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин; чисельність обслуго-вуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати.
Для визначення конкурентоспроможності продукції використовують одиничний, комплексний та інтегральний індекс конкурентоспроможності.
Одиничний індекс характеризує рівень якісних параметрів товару в порів-нянні з такими у конкурентів, нормативними (визначеними стандартами), сере-дньоринковими, або вимогами цільового ринку. Якісні показники конкуренто-спроможності аграрної продукції мають різний характер обмеження, що визна-чаються стандартами та покупцями. Так, для товару “пшениця” величина по-казників хлібопекарської якості має мінімальне обмеження (“не менше”) показ-ників дефектів (засміченість, пошкодження, вміст токсичних речовин) та фізичного стану (вологість, зараженість шкідниками тощо) максимальне обмеження (“не більше…”), тому для визначення конкурентних переваг за якісними параметрами для першої групи показників доцільно застосовувати формулу (8.1.), для другої і третьої – формулу (8.2.), що обернена до першої:
qi = Рф/ Р100; (8.1.)
qi = Р100 / Рф, (8.2.)
де qi – одиничний параметричний індекс конкурентоспроможності;
Рф – фактичний рівень параметра, що аналізується;
Р100 – рівень параметра, що задовольняє потребу на 100% (порівняльна база).
Якщо qi>1, значить рівень параметру, який оцінюється, кращий за еталон (для формули 8.1), якщо qi=1 – дорівнює йому.
Для визначення комплексного показника конкуретоспроможності за гру-пою якісних показників (формула 8.3) вагомість окремих показників визначається експертним шляхом або опитуванням покупців (переробників, маркетингових посередників):
(8.3.)
де Кк – комплексний показник конкурентоспроможності;
qi – одиничний параметричний індекс конкурентоспроможності за і-м параметром;
аі – питома вага і-го параметра серед інших параметрів;
n – число параметрів, що аналізуються.
Інтегральний показник конкурентоспроможності товару характеризує товар з технічної та економічної сторін і розраховується за формулою:
(8.4.)
де Кі – інтегральний показник;
Кк – комплексний технічний показник конкурентоспроможності за якіс-ними параметрами;
Ке – комплексний технічний показник конкурентоспроможності за еко-номічними параметрами, що розраховується за формулою:
,
(8.5.)
де Сф – фактична ціна товару;
Ссп – ціна споживання товару (включає витрати на доробку).
З огляду на те, що конкурентоспроможним є товар, який має нижчу спо-живчу вартість, включає, крім вартості виробництва, витрати на доробку (вит-рати, пов’язані із доведенням якісних параметрів до показників, зазначених у контракті, або стандарту), зберігання, транспортування до місця зустрічі із покупцем, митних послуг, сертифікації тощо, у порівняльному аналізі вартості обов’язково необхідно враховувати ці маркетингові витрати.
Інтегральний показник конкурентоспроможності може бути розрахований і за формулою:
(8.6.)
де В – виторг від продажу товарів;
З – повні витрати на виробництво і реалізацію товарів.
Звичайно, будь-який товар, тільки-но з’явившись на ринку, починає втра-чати свою конкурентоздатність. Тому новий товар має розроблятися так, щоб його вихід на ринку стався в момент, максимально сприятливий щодо товарів-конкурентів. Отже, необхідно прагнути, щоб конкурентоспроможність товару була попереджувальною і довготривалою.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |