Читайте также:
|
Ключовою категорією товарного вир-ва є товар. У самому загальному вигляді, абстрагуючись від деяких нюансів у підходах різних економістів, можна дати таке його визначення: товар – продукт праці, що здатний задовольняти певні потреби людини і призначений для обміну.
Товар має дві властивості: споживну вартість та мінову вартість. Споживна вартість (корисність) – це здатність товару задовольняти певні людські потреби(чи особисті – у їжі, одязі, побутовій техніці, чи виробничі – верстатах, обладнанні тощо).
Мінова вартість — це специфічна властивість, характерна тільки для товарної форми продукту. Вона полягає в здатності товару в певних пропорціях обмінюватися на інший товар. Кількісні пропорції, на основі яких товари обмінюються, свідчать про те, що в них е щось спільне, на основі чого вони прирівнюються й обмінюються. Спільним для обмінюваних товарів є вартість. Вартість — це втілена в товарі абстрактна суспільна праця. Мінова вартість є формою вираження вартості товару, яку саму по собі без порівнювання з іншими товарами виявити не можна. Вартість товару проявляється тільки в обміні.
В основі кожної зі сторін товару міститься відповідний вид праці.
Споживчу вартість створює конкретна праця, вартість - абстрактна.
Конкретна праця має певну мету, характер операцій, предмет, засоби і результати. Конкретна праця — суспільна праця, що витрачається в особливо доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці з певною метою і створює специфічну споживчу вартість.
Абстрактна праця — праця товаровиробника, що характеризується витратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного вир-ва.
У цьому розумінні абстрактна праця є суспільною формою праці взагалі, вона виражає відносини між людьми з приводу вир-ва і привласнення споживчих вартостей. Це означає, що абстрактна праця — загальна ек категорія товарного вир-ва, яка відображає відносини між товаровиробниками в проц порівнювання (через обмін) різних видів праці безвідносно до їх конкретної форми. Він полягає у зростанні питомої ваги розумової праці й відповідному зниженні частки фізичної праці, посиленні нервового, психологічного напруження тощо.
8. Характеристика трудових та нетрудових теорій вартостей.
Tрудова́ тео́рія ва́ртості — ек концепція, розвинута Вільямом Петті, Адамом Смітом, Давидом Рікардо, Карлом Марксом та іншими економістами.
Основою трудової теорії вартості є визнання праці джм багатства, а економічний світ є величезною майстернею, де розгортається суперництво між різними видами праці задля створення сусп багатства. Найважливішу роль у зростанні продуктивності праці та національного багатства відіграє розподіл праці, завдяки якому вдосконалюються навички кожного працівника, забезпечується економія часу за переходу від однієї операції до іншої, відбувається полегшення і скорочення процу вир-ва.
Розподіл праці — головна передумова підвищення її продуктивності. Вартість товару утворює не лише праця, затрачена безпосередньо на його вир-во, а й праця уречевлена. Уречевлена праця — суспільно необхідна (абстрактна) праця, втілена в життєвих благах, у товарі.
Значний внесок у розробку трудової теорії вартості зробив К. Маркс, розробивши положення про двоїстий характер праці, втіленої в товарі. Ще до нього економісти дійшли висновку, що товар має дві властивості: вартість і споживчу вартість, але вони не розуміли, що ця двоєдина властивість зумовлена двоїстим характером праці: вона може бути конкретною та абстрактною. Конкретна — корисна праця, яка не залежить від екго устрою суспільства і є природно необхідною; визначається метою, предметом, засобами, характером дій, які виконуються, кінцевими результатами. Результатами є конкретно вироблені товари або предмети. Абстрактна — праця без визначення корисності та доцільності; визначається як затрати робочої сили людини у фізіологічному розумінні.
До не трудових факторів відносять: теорія граничною корисності, теорія факторів вир-ва, теорія від попиту й пропозиції.
Теорія граничної корисності. Критерієм цінності товару, згідно з теорією граничної корисності, є ступінь його корисності для споживача. Корисність — поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь).
Сукупна корисність (Total Utility) — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним тоиарів чи послуг. Сукупна корисність зростає у проц споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами (див. рис. 2.3, а).
Гранична корисність (Marginal Utility) — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно із законом спадної граничної корисності (закон Гос-сена) величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися із збільшенням кількості товару, що споживається.
Теорії факторів вир-ва. В економіці фактори вир-ва - це все те, що, беручи участь у виробничому проц, створює, робить, виробляє товари і послуги. Французький економіст Ж. Сей у теорії "трьох факторів вир-ва і трьох джерел доходу" обґрунтував гармонійну взаємодію і значення в проц вир-ва капіталу, праці і землі. Кожен з цих факторів у міру своєї корисності і цінності робить внесок у створення вартості. В сучасних умовах необхідно враховувати, що в проц вир-ва бере участь і четвертий фактор — підприємництво. Підприємець організовує фірму і керує її діяльністю, має власність, знання, вміння, професіоналізм тощо, тому має право на винагороду, оскільки бере участь у створенні вартості.
Теорія від попиту й пропозиції. Теорія попиту і пропозиції, розроблена Г. Маклеодом (Шотландія) і Дж. Стюартом (Англія), є спробою пов'язати теорію трудової вартості з реальною дійсністю, з ціною і грошима, з ринковими відносинами. Згідно з цією теорією вартість товару реально може виявитися лише в ціні, тобто в грошовому виразі. Ціна ж, у свою чергу, визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Тому вартість товару визначається в певній сумі грошей, яка в кожен обумовлений момент конкретна залежно від співвідношення попиту і пропозиції на цей товар. Саме це положення теорії сприяло подальшій розробці загальної проблеми вартості.
9) Ва́ртість — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; ек категорія, яка вираж відносини між суб'єктами госп-кої діяльності,що пов'яз сусп поділом праці й обміном тов та послугами.
За означ класичн ек-ки вартість — це суспільн необхід праця,яку потрібно затратити на виготовл продукту.
Собівартість продукції —витрати підпр-ва на виготовл загальн кіл-ті товарів або одного тов у грош (вартісній) формі.Відображаючи рівень витрат на вир-во,собівартість комплексно характеризує ступінь використ усіх ресурсів підпр-ва,а значить, і рівень техніки, технології та організації вир-ва.
Ціна - це грош сума,яку одерж за конкретний тов.Ціна - це грош вираження вартості.Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю.Вона може бути вищ або нижч від вартості.Ціна - сума грошей,що сплачується за одиницю тов,еквівалент обміну тов на гроші.Ціна - могутній чинник рівня життя насел,що вплив на ринок труда,об'єм і структуру споживання,рівень реальн прибутків різн соц груп.І нарешті,ціна - це знаряддя конкурентної боротьби.
Ціни на тов формуються під впливом певн обмежень.З одного боку,ціна виробленого фірмою продукту має принести прибуток,тобто не повинна бути нижчою за певн припустимий рівень.З ін боку,надто висока ціна також може негативн позначитися на попиті,як наслідок — товар не купуватимуть.
Закон вартості - це закон, який передбач,що вир-во й обмін тов мають здійснюватися на основ їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів*
Закон вартості відповідає як теорії труд вартості,так і теорії граничн корисності.Якщо вартість тов повинна детермінувати два фактори-витрати праці та ступінь цінності його для споживача,то еквівалентність обміну, відповідн до закону вартості,припускає еквівалентність обох факторів.Закон вартості діє через відхилення цін від вартості.Коливання цін є механізмом дії закону вартості.
У ринковій економіці закон вартості викон такі функції
- стихійно регулює сусп вир-во;
- стимулює розвиток продуктивних сил сусп.-ва;
- обумовлює економічну і соц диференціацію товаровиробників.
Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільш прибуток.Цього можна досягти, якщо індивідуальна вартість його тов буде нижчою,ніж суспільна,ринкова вартість,а це можливо за умови зменш індивідуальних затрат праці на вир-во товару на основі впровадж нової,продуктивнішої техніки,поліпш організації вир-ва тощо.Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники,це зумовл загальн технічний прогрес,зрост продуктивн сил сусп.-ва.Таким чином,закон вартості виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил.
Закон вартості спричин диференціацію,розшарування товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості ек переваги стимулюють дії товаровиробників,які домоглися зниж індивідуал вартості своїх товарів порівняно із суспільною,і навпаки,потерпають ті товаровиробники,у яких індивідуальна вартість товару вищ за суспільн.Перші отримують додаткові прибутки,збагачуються,процвітають,зміцн своє ек становище, другі - не можуть покрити своїх витрат,зазнають збитків і згодом банкрутують.Таким чином, завдяки дії закону вартості сусп.-ство звільняється від ек неефективних господарств.
10) Походження грошей
Гроші – це одне з найвеличніших досягнень людства.Історично як засіб полегшення обміну використ каміння, худоба,шматки металів чи ін предмети,які отримали загал визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все,що визнавало сусп.-ство в якості обігу, - це і були гроші.
Зокрема, монети із неблагород металів стали використ в обігу у міру того,як росла вартість золота.Згодом з”явил повноцінні гроші,виготовл з паперу.На протязі століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.
В Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вони виявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції.
1. Засобу обігу товарів. Продукти праці в розвинутому товарн вир-ві обмінюються через посередника. Ним є гроші. Це спрощує обмін, прискорює його. Гроші можна використ для будь-яких купівель.
2. Міри цінності (вартості) товару. Гроші виступають як загальноприйнята одиниця обліку цінності різн тов. Вони є вигідним і єдиним мірилом цінності.За доп грошей встановлюється ціна тов,порівнюються їх цінності, вимірюється багатство.
3. Засобу збереження цінності або нагромадження.Власник товару,продавши його,одерж гроші.Через певн час за одержані гроші (за відсутності інфляції) він зможе купити відповідну кіл-сть ін товарів.
4. Засобу платежу.У результаті виникнення кредитних відносин між товаровиробниками,гроші,виступаючи засобом сплати боргового зобов'язання,викон функцію засобу платежу.Маючи таку функцію,вони обслугов широк сферу розрахунків, вкл оплату праці,сплату податків,виплату трансфертних платежів і т. д.
5. Світових грошей.У цій функц вони виступають на світ ринку.У минулому функцію світов грошей викон золото.Зараз воно є звичайним товаром,а функцію світов грошей викон американський долар.
11) Закон грош обігу передбач,що протягом певн періоду в обігу має бути певн,об'єктивно зумовлена грошова маса.Він з'ясовує внутрішн зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою тов,рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Згідно з класичним підходом кіл-сть грошей,необхідн для обігу,може бути визначена за такою формулою:
де КГ – кіл-сть грошей,необхідн для обігу;СЦ - сума цін товарів,реалізованих протяг року; К - сума цін товарів,проданих у кредит; П - платежі за кредити мин року;ВП - платежі, які взаємно погашаються;О - швидкість обороту однієї грош одиниці за рік.
В минулому за умови паралельного обігу золотих і паперових грошей діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому,що їх випуск має дорівнювати тій кіл-сті замінених ними золотих грошей,яка необхідн для забезпеч нормальн товарн обігу.Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх,тобто веде до інфляції.
Більшість суч західних економістів для визначення кіл-сті грошей,необхідної для обігу,базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарн мас,запропонованої американ економістом І. Фішером:
де М - маса грошей в обігу;V - середня швидкість обігу грошей;Р - середн рівень цін на тов та послуги;Q – кіл-сть тов та послуг, представлених на ринку.
З цього рівняння можна визначити кіл-сть грошей, необхідних для обігу:
Однак у суч умовах потреба в грошах не обмеж лише товарними угодами.Вона доповнюється попитом на гроші,зумовленим заощадженнями готівкових грошей насел,придбанням комерційних та держ цінних паперів тощо.Якщо познач цей попит на гроші показником L(r), то формула кіл-сті грошей набуде такого вигляду:
12) Роб день — це установлений законодавством відрізок календарн часу,протяг якого працівник відповідно до правил внутрішн труд розпорядку,графіка роб та умов труд договору повинен виконув свої труд обовязки.
Необхідний роб час — част роб часу,протягом якого створ необхідний продукт,що використ-ся для задовол матеріал і дух потреб працівника і членів його сім'ї для відтвор фізичн і розумової здатності до праці. Решта роб часу наз додатковим. Праця, затрачена протягом Н. р. ч., є необхідною працею.Поділ роб дня на необхідні додатков роб час пов'яз з розвитком сусп поділу праці,збільшенням продуктивності,еволюцією відносин власності тощо.Н. р. ч. визначає вартість роб сили як товару,а споживча вартість цього тов. полягає у здатності створ вартість більшу,ніж його вартість.
Додатков вартість — це вартість,створена працівниками понад вартість роб сили і безкоштовно привласнена власником засобів вир-ва.Виходячи з цього,вартість тов W можна виразити так:
W = с + V + m
де с вартість засобів вир-ва,V — вартість роб сили,m — додаткова вартість.
Ступінь експлуатації роб сили можна визначити за доп норми додаткової вартості — це відношення додатков вартості до перемінног капіталу,виражений у відсотках:
m=mv100% m=tприб.tнеобх.100%
де t приб.- додатк роб час, t необх.- необхідний роб час.
Норма додаткової вартості показ,у ск разів робітник на капіталіста працює більше,ніж на себе.Це і є відносним показником.
Абсолютна величина експлуатації виражається показником маса додаткової вартості.Її можна визначити декількома способами:
m=mv100%
Маса додатк вартості буде тим більше,чим вище норма додатков вартості і чим більш маса експлуатованої найманої праці.
Для збільш додаткової вартості використ 2 основн способи:
- збільшенням тривалості роб дня;
- зростом інтенсивності праці.
13) 3. Суть, причини. Наслідки інфляції
Інфляція виникає тоді,коли створюється такий тиск на підвищ загальн рівня цін,що гроші знецінюються. Широк розповсюдження в ек літ-рі поняття „інфляція" отримало в ХХст. після перш світ війни.
Як правило,суч економісти розглядають інфляцію як багатофакторн проц,тобто причини інфляції різноманітні. До найважливіш причин інфляції можна віднести наступні:
1. Непродумана політика центрального банку: якщо централ банк з певн причин (ек чи політичн)швидко збільш пропозицію грошей,то неминуче розвивається інфляція попиту.
2. Незбалансованість держ видатків і прибутку призводить до дефіциту держ бюджету,фінансування якого за доп додатков емісії прямо розкручує інфляцію попиту.
3. Кредитна експансія - надмірне розшир кредиту веде до емісії грошей в безгрошовій формі.
4. Інфляційне небезпечні інвестиції (військові витрати,утримання збиткових підп.-ств)збільш держ борг,для покриття якого випускаються додатков паперові гроші.
5. Переважання в ринкових структурах олігопольних ринків
6. Імпортована інфляція, роль якої зростає зі зрост відкритості ек-ки й втягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи ін країни.
7. Інфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру.
8. Нееконом чинники - революції,війни,політичн нестабільність,втрата довіри до уряду тощо.
Наслідки інфляції. Загальні негатив наслідки інфляційних проців:
посилення диспропоцій в економіці,дезорганізування госп-ких зв'язків,виникнення кризи фінансів,значна активізація спекуляції,посил злочинності;зниж життєвого рівня трудящих,знецінення труд заощаджень, поглибл майнової нерівності.
Відкрита інфляція призвод до зрост витрат на одиницю продукції;скороч прибутків;зменш випуску товарів, що кінець-кінцем спричиняє зрост цін.Проте відкрита інфляція не руйнує механізму ринкового саморегулюв ек-ки:поступово збільш-ся інвестиції,зрост обсяги вир-ва та ін.
Придушена інфляція супроводж розривом між адміністративно встановленими цінами і ринковими(як правило,вищими);відпливом товарів у тіньову економіку,посиленням її;зрост черг;збагаченням ділків тіньової ек-ки тощо.
У розв'язанні проблеми інфляції важлив знач має антиінфляційна політика держави. її засобами можуть бути такі,що сприяють скороч грошов маси в обігу та обмеженню дефіциту держ бюджету.До них віднос:зрост податків;зменш держ витрат на соці потреби,на оборону,управління тощо;заморожування заробітн плати;обмеження кредитів;підвищ відсоткової ставки по кредитах;проведення антимонопольної політики тощо.
Для стабілізації грош обігу проводять також специфічн заходи із зміцнення грош систем.Таким заходами є нуліфікація, ревалоризація, девальвація, дефляція.
Нуліфікація грошей означ,що знецінені грошові знаки анулюються,оголошуються недійсними,а їм на заміну випускаються нові гроші.Цей метод використ при наявності гіперінфляції.
Ревалоризація означ повернення до попередн купівельної спроможності грош знаків.Такий метод застосовується при незначних темпах інфляції.
Девальвація означ зниж обмінного курсу грош одиниці даної країни відносно ін твердих валют.
Дефляція означ вилучення із обігу надлишков част грошової маси.Вона може відбуватися шляхом підвищ податків,скороч контролю за обсягам кредитування,продажу підпр-вам держ цінних папер тощо.
14) Кожен капітал почин свій шлях у вигляді певн суми грошей.Але гроші самі по собі не є капіталом.Вони стають капіталом,коли вони використ-ся з метою наживи.
Форма обігу грошей має такий вид: Г-Т-Г, т.б. купівля здійс-ся для продажу і збагачення.Тому повна форма руху грошей як капіталу має такий вигляд: Г-Т-Г’, де Г’=Г+’’Г, т.б. = авансовій сумі грошей + деякий приріст. Цей приріст або надлишок назив-ся первісно-авансованою варт-тю.Рух Г-Т- Г’ перетворює первісно-авансовану варт-ть у капітал.Капітал – це самозростаюча варт-ть або варт-ть,що приносить додатк варт-ть.Капітал виникає там і тоді,де і коли власник засобів вир-ва і грошей знаходиться на ринку вільного робітника,як продавця своєї роб сили.Гроші перетвор-ся в капітал тоді,коли вони аванс-ся з метою зростання варт-ті.
Капітал – це авансована варт-ть,що в проц свого руху принос більшу варт-ть,самозростає.Капітал – це категорія,що вираж не стільки технічні чи організац-ні відносини,скільки соц.-ек., т.б. капітал як такий може існувати лише за певн соц.-ек. умов.З таких позицій розглядав капітал К. Маркс.
Нерідко категорію “капітал” ототожнюють із засобами вир-ва,грош. нагромадження. Однак узяті самі по собі засоби вир-ва не є капіталом.Вони стають капіталом лише тоді коли використ-ся наймана робоча сила.Формула Г-Т-Г’ є загальн формулою капіталу.Із загальн форми капіталу не видно,що ж є дж приросту варт-ті,прибутку.
Разом з тим, за неможливості загальн приросту грошей (вартості) у сфері обігу в дійсності такий приріст існує.Навіть тоді,коли товари купують і продають на еквівалентній основі,тобто за їх вартістю.І тут виник суперечність загальн формули капіталу,яка полягає в тому,що власник грошей купує товари за їх вартістю (Г — Т),продає за їх вартістю(Т — Г) і одерж в результаті цього більше вартості(Г + г),ніж було вкладено.Додатков вартість не може виникнути з обігу і не може виникнути поза обігом,вона повинна виникнути в обігу і водночас не в обігу.Суперечність загальн формули капіталу може бути розв'язана позитивн лише в тому разі,якщо на ринку є особливий товар,споживча вартість якого створ нову,більшу вартість,ніж та,якою він наділений.Такий особлив товар з'являється на ринку внаслідок виникнення капіталістичн власності в проц первинн нагромадж капіталу.Ним є роб сила,тобто здатність люд до праці.
Отже,гол умовою перетвор грошей у капітал є перетвор роб сили в товар,предмет купівлі і продажу.
Аналіз загальн формули капіталу та її суперечностей довів життєздатність формули:гроші — товар — гроші (Г—Т—Г),тобто гроші обмінюються на товар, який знову обмінюється на гроші.На перший погляд,дана формула не має змісту,оскільки гроші розрізняються лише кіл-стю.Тобто дана формула матиме сенс за умови, коли отримані гроші після продажу тов будуть кількісно більші від тих грошей,які були витрачені на купівлю попередн тов.Це можна виразити так:
Г—Т—Г1,
де Г1 = Г + D приріст (наприклад, 100 гр. од. — Т — 110 гр. од., де приріст 10 гр. од).
Дану формулу Маркс назвав загальн формулою капіталу.
15) Роб сила - сукупність фіз і дух властивостей люд,які вона застос в проц вир-ва споживч вартостей. Р.с є основн елементом продуктивн сил у будь-якому сусп-ві,але товаром стає лише при капіталізмі.Це зумовлено тим, що робітник розбавлений власності на засоби вир-ва і на засоби існування,але сам він особисто вільний, тб є власником своєї Р.с і може розпоряджатися нею.
Вартість роб сили – це сукупність витрат підприємця,пов'язаних з використ роб сили,забезпечення необхідн для підтримання її працездатності,професійно-кваліфікаційної підготовки,утримання сім'ї і виховання дітей, духовн розвитку тощо.
Формування вартості роб сили на ринку відбувається шляхом порівняння результативності,корисності праці із затратами на відтворення роб сили і встановлюється на рівні,який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця,з витратами, які потрібні для відтворення роб сили.
Існує багато чинників, які по різн вплив на вартість роб сили.Одні збільшь її,ін – зменш. До чинників,що збільш вартість роб сили,можна віднести розшир потреб у нових тов та послугах залежн від ек розвитку сусп.-ства,збільш витрат на житло,транспортні витрати,підвищ інтенсивності праці найманих працівників, зрост психологічн навантаження,що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрач фіз, моральн і психічн сил.
На зниж вартості роб сили вплив підвищ продуктивності праці,оскільки при цьому відбувається зниж вартості життєвих засобів,потрібних для відтворення роб сили.
До складу вартості роб сили вход безпосередньо заробітна плата;натуральні виплати,які підприємці надають працівникам;витрати роботодавців на соц страхування та вихідна допомога(виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);витрати на підвищ проф рівня;витрати на соц-побутове обслуговування;податки, які розглядаються як витрати на роб силу
Заробі́тна пла́та — винагорода,обчислена,зазвичай, у грошов виразі,яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплач працівникові за виконану ним роботу.Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи,професійно-ділових якостей працівника,результатів його праці та господарської діяльності підпр-ва.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 141 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |