Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

В) Зміст уроку ІМ

Зміст уроку складають навчальний матеріал і дії з ним, спрямовані на вирішення запланованих задач.

Розглянемо внутрішню організацію уроку ІМ. В цілісній структурі уроку виділяються початок, основна та заключна час­тини уроку.

Початок уроку складається з організаційного момен­ту, мовленнєвої / фонетичної зарядки, повідомлення завдань уроку. Отже початок уроку має реалізувати такі функції:

1) організувати клас до активної роботи на уроці, до співпраці;

2) створити іншомовну атмосферу з метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність;

3) "настроїти" артикуляційний апарат і спри­яти запуску іншомовного мовленнєвого ритму як перед­умови фонетично правильного оформлення наступних мовленнєвих дій учнів на уроці. Адже, за даними спеціальних досліджень, збудження мовленнєвого ритму є першим кроком до іншомовного мовлення.

В основній частині уроку вирішуються заплановані практичні задачі (у взаємозв'язку з освітніми, розвиваючими та виховними). Отже ця частина уроку присвячена ознайомленню з новим мовним матеріалом, автоматизації дій його вживання на рівні фрази та понадфразової єдності, узагальненню вивченого, контролю мовленнєвих навичок і вмінь. Найбільший відсоток часу основної частини уроку, звичайно, займає вправляння, тобто тренування і практика в мовленнєвій діяльності. Характер тренування чи практики залежить від поставленої учителем задачі (задач) уроку.

Кінець уроку повинен підсумовувати те, чого було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків проведеної роботи.

Вимоги до домашнього завдання:

• спрямованість на формування мовленнєвих навичок і мовленнєвих умінь;
• підготовленість змістом уроку;
• посильність за змістом;
• раціональність за обсягом;
• самостійність виконання.

Результативність уроку значною мірою зумовлена характером внутрішньої структури уроку, тобто поєднанням та координацією практичних задач в основній частині, що створює внутрішній стрижень уроку. Тому при визначенні внутрішньої структури уроку слід керуватися правилами, які відбивають психолого-дидактичні та лінгвометодичні закономірності навчання іноземної мови учнів початкових класів.

г) Специфіка уроку ІМ

Як відомо, у відповідності до вимог дидактики урок у початковій школі повинен враховувати передусім дані вікової психології. Він має бути науковим за характером змісту навчального матеріалу та засобами його засвоєння, враховувати специфіку предмета, вимоги Держстандарту і чинної програми, забезпечувати єдність навчання, освіти, виховання й розвитку особистості дитини.

Зважаючи на ці вимоги у загальнодидактичному плані урок у початковій школі повинен характеризуватися:

• динамічністю,
• цілеспрямованістю,
• чітким розподілом часу,
• взаємозв'язком навчальної діяльності з ігровою,
• емоційною насиченістю,
• опорою розумових дій на дії практичні,
• поступовим переходом від співробітництва з учителем до самостійності роботи (Л.В.Занков, І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв, О.Я.Савченко).

ІІ. Урок ІМ як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. До нього ставляться ті ж загальнодидактичні й методичні вимоги, що й до всього навчального процесу. В ньому синтезують­ся закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст та методи. Він реалізує методичну концепцію, покладену в основу навчання. Тому питання уроку звичайно розглядають разом з питаннями методики та організації системи уроків. Розглянемо вимоги до уроку ІМ, що випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі:

1) Мовленнєва спрямованість уроку ІМ

Визначення мовленнєвої діяльності як основного об'єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання, письма на уроці ІМ. Для досягнення цієї мети необхідна, по-перше, практична орієнтація уроку, тобто переважання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. По-друге, мовленнєва спрямо­ваність уроку означає комунікативний характер вправлення. Такі вправи як повторення за вчителем, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту і т.п. мають бути також підпорядковані комунікативним цілям. Комунікативне вправляння - це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Виконуючи комунікативну вправу, учень вирішує задану вчителем мовленнєво-розумову задачу, його мовлення пов'язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування.

Комунікативна атмосфера повинна пронизу­вати весь урок, починаючи з повідомлення вчителем завдань уроку ("Сьогодні ми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, прочитаємо казку, навчимося виражати прохання англійською /французькою, німецькою, іспанською/ мовою") і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів, наголошуючи на їх досяг­неннях саме в оволодінні комунікацією.