Читайте также:
|
Національна академія прокуратури України
Інститут підвищення кваліфікації кадрів
Кафедра підтримання державного обвинувачення
Л Е К Ц І Я
Реалізація прокурором повноважень по зміні
Обвинувачення в суді та відмові від обвинувачення
Старший викладач кафедри
доцент кафедри Ганова Г.О.
Пономарьова Н.В.
Лекция обговорена і
схвалена на засіданні
кафедри підтримання
державного обвинувачення
(протокол № ______ від
____________________)
План
Вступ
1. Межі судового розгляду кримінальної справи
2. правові підстави і процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення в суді.
3. Структура і зміст постанови прокурора про зміну обвинувачення в суді.
4. Правові підстави і процесуальний порядок відмови прокурора від обвинувачення.
5. Структура і зміст постанови прокурора про відмову від обвинувачення.
Використані нормативно-правові документи і література
Вступ
Основними завданнями кримінального судочинства, передбаченими у ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України, є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть в ньому участь, швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жодна невинна особа не була покарана. Це означає, що кримінальне судочинство покликано гарантувати всім його учасникам створення належних умов для повної реалізації їхніх законних прав та інтересів.
Статтею 121 Конституції України визначено прокуратуру як єдину систему, першою з функцій якої є підтримання державного обвинувачення в суді. Виконання покладеної на прокуратуру функції підтримання державного обвинувачення є надзвичайно важливим самостійним видом державної діяльності.
Законами України від 21 червня 2001 року та 12 липня 2001 року «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» та Закону України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України» внесені суттєві зміни до чинного кримінально-процесуального законодавства, які визначили нові завдання прокурора з питань обвинувальної діяльності.
Отже, обвинувачення є одним із найбільш важливих процесуальних явищ, механізмом, що приводить в дію всю систему кримінального судочинства, оскільки з нього безпосередньо і розпочинаються кримінально-процесуальні відносини між слідчим та обвинуваченим. Основний обсяг обвинувачення формується в стадії досудового слідства, у якій здійснюється збір і перевірка доказів вчинення певною особою злочину, упорядкування цих доказів у сувору систему, що згодом і лягає в основу обвинувачення. Однак сформульоване у даній стадії обвинувачення не є остаточним і може змінюватися як в процесі подальшого розслідування, так і під час перебування справи у провадженні суду. Правильне вирішення питання про зміну обвинувачення має велике значення, оскільки, по-перше, саме пред’явлене обвинувачення визначає межі судового розгляду кримінальної справи (ст. 275 КПК України), по-друге, від прийняття такого рішення прокурором залежить повна реалізація прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, насамперед потерпілого.
Зміна прокурором обсягу і змісту обвинувачення згідно з чинним кримінально-процесуальним законом є можливою як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи. Однак кожній стадії властиві свої особливості. Не применшуючи значення зміни обвинувачення в ході досудового слідства, зауважимо, що вирішальне значення для завершення справи має усе ж таки зміна обвинувачення в стадії судового розгляду. Тільки під час судового розгляду відповідно до ст. 264 КПК України прокурор вправі взагалі відмовитися від обвинувачення, якщо дійде переконання, що дані судового слідства його не підтверджують.
Межі судового розгляду кримінальної справи
Предмет і межі судового розгляду кримінальної справи визначені кримінально-процесуальним законодавством.
Предметом судового розгляду є сукупність обставин, що підлягають з’ясуванню у конкретній кримінальній справі. Перелік обставин, які необхідно встановити у будь-якій кримінальній справі, передбачений ст. 64 КПК України, а у справах про злочини неповнолітніх – також у ст. 433 КПК України.
Дослідження обставин у судовому розгляді обмежене певним колом підсудних і межами пред’явленого їм обвинувачення (ст. 275 КПК України), яке складає фактичний і правовий зміст справи, що розглядається судом.
Таким чином, закон обмежує розгляд справи в суді колом осіб, вказаних у постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку, постанові судді про призначення справи до розгляду, після якої обвинувачений стає підсудним (ч. 1 ст. 43 КПК України), а також постанові прокурора про зміну обвинувачення в суді.
Межами пред’явленого обвинувачення є обвинувачення, сформульоване в останній постанові про притягнення як обвинуваченого та обвинувальному висновку (фактичні обставини справи і кваліфікація злочину), з урахуванням змін, які внесено до обвинувального висновку постановою прокурора в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 231 КПК України, чи постановою прокурора про зміну обвинувачення в суді.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, мають право подати апеляцію на судове рішення у справі лише в межах того обвинувачення, яке підтримано у судовому засіданні (п. 8 ст. 348 КПК України).
Разом з тим закон не обмежує суд рамками дослідження доказів, зібраних у справі на стадії досудового слідства.В суді можуть бути досліджені додаткові докази, надані прокурором та іншими учасниками процесу, що стосуються обвинувачення підсудного, стосовно якого розглядається кримінальна справа.
Суд не вправі за результатами судового розгляду справи змінити обвинувачення підсудного на більш тяжке чи таке, що суттєво відрізняється від пред’явленого досудовим слідством чи зміненого прокурором в суді за фактичними обставинами, а також не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення.
Проте в бік пом’якшення суд вправі змінювати обвинувачення підсудному аж до виправдання.
Недодержання вимог закону щодо межсудового розгляду є суттєвим порушенням права підсудного на захист і може бути підставою для скасування вироку (п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України).
За необхідності в процесі судового розгляду доповнити чи змінити пред’явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу за новим обвинуваченням чи стосовно нових осіб, суд повинен діяти за вимогами, передбаченими ст.ст. 276, 277 та 278 КПК України, які не наділяють суд правом виконати такі важливі процесуальні дії за своєю ініціативою.
Порядок вирішення у судовому розгляді питання про нове обвинувачення врегульовано у ст. 276 КПК України. Це питання виникає, коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще й інший злочин, за яким обвинувачення не було йому пред’явлено.
Під «іншим злочином» слід розуміти вчинення такого злочину, що підпадає під ознаки іншої статті Кримінального кодексу України, або ж вчинення нового злочину, що охоплюється тією самою юридичною кваліфікацією, що й діяння, інкриміноване обвинуваченому.
Якщо нове обвинувачення не пов’язане з раніше пред’явленим і можливий їх окремий розгляд, суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу (суддя – постанову), якою про вчинення нового злочину повідомляє прокурора (ч. 1 ст. 276 КПК України).
Якщо ж нове обвинувачення тісно пов’язане з раніше пред’явленим і в суді встановлено, що окремий розгляд цих обставин справи неможливий, справа за клопотанням тих же учасників процесу направляється на додаткове досудове слідство (ч. 2 ст. 276 КПК України).
Наприклад, судом розглядалася кримінальна справа за обвинуваченням К. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Відповідно до пред’явленого обвинувачення К. проник в гараж свого сусіда П., звідки таємно викрав належне потерпілому майно. Під час досудового і судового слідства К. повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину. Потерпілий під час допиту у суді пояснив, що крім перелічених в обвинувальному висновку речей, які належать йому, з гаражу було викрадено речі, що належали його сину, і про це П. дізнався вже після направлення справи до суду. Підсудний К. з цього приводу нічого пояснити не зміг. В результаті допиту, професійно проведеного прокурором, К. зізнався, що крадіжку з гаража П. він вчинив за попередньою змовою з раніше судимим М. Оскільки М. за вчинення цього злочину не притягувався до кримінальної відповідальності, за обґрунтованим клопотанням прокурора суд направив справу для проведення додаткового досудового слідства.
Зі змісту ст. 276 КПК України вбачається, що можливе апеляційне чи касаційне (якщо справа розглядається апеляційним судом у першій інстанції) оскарження постанови чи ухвали, якими суд повідомив прокурора про вчинення підсудним іншого злочину.
Оскарження судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про порушення питання щодо нового обвинувачення підсудному законом не передбачено.
При постановленні вироку суд не вправі вирішувати питання про нове обвинувачення підсудного у порядку, передбаченому ст. 276 КПК України. Проте, якщо для цього є підстави, суд про наявність в діях підсудного ознак іншого злочину, якщо є можливість постановити вирок окремо, вправі винести окрему ухвалу, якою повідомити про це прокурора (ч. 5 ст. 232 КПК України). Окрема ухвала може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядках.
Стаття 278 КПК України передбачає порядок вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи у випадку встановлення судом під час судового слідства, що злочин вчинено будь-якою з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності.
Будь-яка з осіб, крім підсудного, – це особа, стосовно якої під час судового розгляду справи встановлені дані про вчинення нею злочину у співучасті з підсудним або ж іншого злочину, що не стосується предмета судового розгляду.
Клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи вправі заявити прокурор, потерпілий або його представник.
Якщо кримінальну справу стосовно підсудного можливо розглянути окремо, суд виносить ухвалу, а суддя – постанову, якими повідомляє прокурора про вчинення злочину іншою особою. Якщо окремий розгляд справ неможливий, оскільки обидва злочини тісно пов’язані між собою, кримінальна справа направляється прокурору для проведення додаткового досудового слідства чи дізнання за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника.
Законом не передбачено оскарження судового рішення, яким прокурор повідомлений про вчинення злочину іншою особою, у зв’язку з тим, що питання про притягнення до кримінальної відповідальності вирішує не суд, а прокурор.
Судові рішення, постановлені в порядку ст.ст. 276, 278 КПК України виносяться у нарадчій кімнаті.
Ухвала (постанова) місцевого суду про направлення кримінальної справи на додаткове досудове слідство може бути оскаржена лише в апеляційному порядку (ч. 2 ст. 383 КПК України).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 236 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |