Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Структура і зміст постанови прокурора про відмову від обвинувачення

Частина 3 ст. 264 КПК України передбачає, що відмова прокурора від обвинувачення можлива лише шляхом винесення відповідної постанови, в якій мають бути викладені мотиви відмови.

Як свідчить практика, постанова прокурора про відмову від обвинувачення є складним і надзвичайно відповідальним процесуальним документом. Для його підготовки суд зобов’язаний надати прокурору певний час, тривалість якого має визначити сам державний обвинувач.

Структура і зміст постанови прокурора про відмову від обвинувачення на сьогодні законом не визначені, що, звичайно, ускладнює роботу державних обвинувачів, особливо молодих спеціалістів. Науковці і практики пропонують різні варіанти цього документа, але, на нашу думку, оптимальним і таким, що відповідає всім вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, є варіант, коли він складається із вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин. Зміст вступної частини постанови про відмову від обвинувачення аналогічний постанові про зміну обвинувачення.

Описово-мотивувальна частина постанови повинна містити:

• викладення фактичних обставин справи так, як вони були встановлені досудовим слідством та досліджені у суді;

• аналіз і оцінку доказів, зібраних в процесі судового слідства і досліджених в суді;

• обґрунтування рішення про відмову від обвинувачення;

• посилання на юридичні і фактичні підстави для відмови від обвинувачення.

При викладенні оцінки доказів прокурору необхідно проаналізувати:

• кожен доказ окремо та всі у сукупності;

• які докази обвинувачення, представлені досудовим слідством, не можна взяти до уваги і з яких причин.

Аналізуючи докази, необхідно звертати увагу на те, чи підтверджують вони такі елементи складу злочину, як умисел підсудного на вчинення певного діяння, час, місце, спосіб, інші обставини вчинення злочину, його наслідки, причинний зв’язок між діями підсудного та злочинним результатом, розмір та вид заподіяної шкоди тощо.

Мотивація прийняття рішення про відмову від обвинувачення залежить від прокурора. Суд не вправі «надавати поради» державному обвинувачу, яким чином обґрунтувати таку відмову. Суд також не може не прийняти у прокурора постанову про відмову від обвинувачення, вона не може бути скасована ані прокурором, який затвердив обвинувальний висновок, ані вищестоящим прокурором, адже це не передбачено законом.

У резолютивній частині постанови прокурор викладає своє рішення про відмову від обвинувачення.

Постанова оголошується прокурором в судовому засіданні і приєднується до справи. Вручення учасникам процесу її копій законом не передбачено.

Якщо прокурор проголосив постанову про повну відмову від обвинувачення і передав її суду, він перестає бути державним обвинувачем і повинен залишити зал судового засідання, оскільки з цього моменту він не являється учасником процесу у даній кримінальній справі.

Суд, закриваючи справу за п. 2 ч. 1 ст. 264 КПК України, мотивує своє рішення відмовою прокурора від обвинувачення, а не відсутністю події злочину чи складу злочину в діях підсудного або недоведеністю його вини.