Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Способи порівняння варіантів

Лекція № 19. Методика техніко-економічного порівняння проектних рішень

Загальні положення

У тих випадках, коли можливі різні варіанти перебудови роздільних пунктів, а також окремих їхніх елементів, проекти розробляються в кількох варіантах. Число розроблюваних варіантів залежить від складності об'єкта.

Варіанти розробляються на підставі загальних вихідних даних:

1) однакових розмірів роботи з пасажирського і вантажного руху на розрахунковий термін;

2) єдиних технічних умов і нормативів;

3) однакових експлуатаційних вимог.

Для можливих варіантів розробляють принципові схеми роздільних пунктів і зіставляють їх по основних перевагах, недолікам і задоволенню загальних вимог до проектів (освоєння перевезень, безпека і поділ поїзного руху і маневрової роботи, зручне обслуговування пасажирів, ув'язування з плануванням міста й ін.).

У результаті попереднього зіставлення частина варіантів схем може відпасти. Для конкурентноздатних варіантів, що залишилися, розробляють масштабні проекти, підраховують капітальні вкладення, експлуатаційні витрати. Потім виконується техніко-економічне порівняння, що включає визначення порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень одного варіанта стосовно інших, зіставлення варіантів по якісних і натуральних показниках. На основі техніко-економічного порівняння вибирається оптимальний варіант.

Способи порівняння варіантів

Щоб правильно порівняти капітальні вкладення і щорічні експлуатаційні витрати і визначити порівняльну економічну ефективність капітальних вкладень, застосовують різні способи.

1. Якщо капіталовкладення по порівнюваних варіантах одноетапні, а експлуатаційні витрати по варіантах постійні (не міняються в часі) чи ростуть за законом, близьким до лінійного.

Порівняльна економічна ефективність варіантів у цьому випадку визначається по сумі річних приведених будівельних і експлуатаційних витрат П.

Найкращим за грошовими показниками буде варіант для якого

. (19.1)

де K_i - капітальні вкладення по варіантах;

Е_i - річні експлуатаційні витрати по варіантах, включаючи амортизаційні відрахування;

Е _н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (для споруд залізничного транспорту 0,12–0,10).

Менше значення Е _н застосовується для об'єктів першорядного державного значення, зокрема для робіт з розвитку вузлів з метою підвищення їх пропускної і перероблювальної спроможності, а також для об'єктів, перебудова яких в експлуатаційних умовах складна чи пов'язана з великими непридатними роботами. При рості експлуатаційних витрат за законом, близькому до лінійного, величина Е_i визначається для розрахункового року, що відповідає нормативному строку окупності Т _н, причому

Т _н = 1 / Е _н.

Порівняння тільки двох варіантів з одноетапними капітальними вкладеннями і постійними експлуатаційними витратами (чи маючими ріст за законом, близькому до лінійного) може також виконуватися по строку окупності варіанта з великими капітальними вкладеннями за рахунок економії в експлуатаційних витратах:

(19.2)

де K ₁, K ₂- капітальні витрати по першому і другому варіантах (K ₂> K ₁ );

Е ₁, Е ₂- річні експлуатаційні витрати по першому і другому варіантах (Е ₁> Е ₂).

Термін Т _окне повинний перевищувати нормативний термін Т _н (при Е_н = 0,10 Т _н =10 років, при Е _н = 0,12 Т _н =8 років).

Коли капітальні вкладення хоча б по одному з варіантів намічається здійснювати в кілька термінів, а також коли залежність перемінних експлуатаційних витрат від часу не відноситься до прямолінійної.

У цьому випадку при порівнянні варіантів необхідно приводити витрати більш пізніх років до сучасного моменту шляхом множення їх на коефіцієнт приведення.

Цей коефіцієнт відображає зменшення значимості витрат, чинених не в початковий момент, а в наступні роки, і визначається по формулі

де E _нп= 0,08 –норматив для приведення різночасних витрат;

t - число років, що передують розглядаємому року, рахуючи від року, до якого приводяться витрати.

На коефіцієнт приведення збільшуються як капітальні витрати, так і експлуатаційні витрати наступних років. Значення коефіцієнтів для приведення витрат майбутніх років на початок базисного року наведені в табл. 19.1.

Таблиця 19.1

Якщо на останній розрахунковий термін, на який є економічні дані про вантажообіг, усі порівнювані варіанти будуть мати рівну потужність і однакове технічне оснащення, то цей термін може бути прийнятий як кінцевий рік розрахункового періоду підсумовування витрат. Приведені витрати по кожнім варіанті

(19.3)

де t _p- період, за який враховуються витрати, t _p ³ Т _н

t _l- початковий рік підрахунку експлуатаційних витрат (після здачі в експлуатацію 1-ї черги чи 1-го етапу розвитку), однаковий для усіх варіантів.

Найкращим вважається варіант, що дає найменшу величину сумарних витрат, приведених до початкового року.

Якщо експлуатаційні витрати по порівнюваних варіантах перебудови роздільного пункту істотно відрізняються, то у формулі (19.3) значення t _pзаміняється більшим періодом підсумовування витрат t _c, тривалість якого рекомендується приймати рівним 20 рокам (при Е _н= 0,10). У розрахунках експлуатаційних витрат для перспективного періоду (t _c - t _p ) років можна припустити, що вони залишаться постійними на рівні останнього року розрахункового періоду t _p.