Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розвиток економічної думки в Україні.

Економічна думка в Україні бере початок із суспільно-еко­номічних поглядів Київської Русі, з таких пам'яток, як «Русь­ка правда» Ярослава (XI ст.), «Повчання» Володимира Моно­маха (XII ст.), «Слово о полку Игоревім» (XII ст.), літопису «Повість временних літ» (кінець XI — початок XII ст.), «Киї­вський літопис» (XII ст.), «Галицько-Волинський літопис» (XII—XIII ст.), «Моління Данила Заточника» (XIII ст.). Ці тво­ри містять окремі елементи суспільно-економічної думки, що відображають ідеологію пануючого класу феодалів, його на­магання зміцнити феодальний лад та обґрунтувати прагнен­ня давньоруської держави відігравати самостійну роль у міжнародному житті.

У XVI — на початку XVII ст. суспільно-економічна думка була спрямована на захист національної незалежності украї­нських земель, які захопила шляхетська Польща. Серед про­світителів України значне місце посідає I. Вишенський, який вбачав ідеал майбутнього суспільства у створенні «царства божого», де всі люди будуть рівними. Засобом досягнення цього він вважав самовдосконалення людини, додержання за­повідей божих.

З другої половини XVII ст. головним центром культури та освіти стала Києво-Могилянська академія. Видатними її дія­чами були I. Гізель, Л. Баранович, Ф. Прокопович.

У другій половині XVIII ст. суспільно-економічній думці України були властиві антикріпосницькі ідеї. Так, просвіти­тель Я. П. Козельський у творі «Філософські пропозиції» (1768) зазначав, що «не золото та срібло, а працелюбність людей складає багатство народів».

Найрішучіший протест проти кріпосництва висловив Г. С. Сковорода — видатний український мислитель. Най­більшим благом людства Г. С. Сковорода проголошував сво­боду. Новий суспільний устрій, створений на основі прин­ципу загального щастя, філософ вбачав у формі демократич­ної республіки, яка гарантує свободу і відносини братства між людьми. Здійснення свого соціального ідеалу Г. С. Сковоро­да пов'язував з вихованням людей, розвитком освіти і куль­тури.

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. в умовах розпаду кріпосницької системи та формування капіталістич­ного укладу відбувався процес становлення економічної на­уки як самостійної галузі знань. У цей період посилилася дворянсько-ліберальна течія, видатним представником якої був В. Н. Каразін — засновник Xарківського університету. Він роз­робив аграрну програму, в якій пропонував ліквідувати пан­щину, замінивши її грошовою рентою, а частину поміщиць­ких земель передати селянам у вічне спадкування. З метою подолання економічної відсталості В. Н. Каразін пропонував розвивати високими темпами промисловість, зміцнювати грошову систему та державні фінанси.

У 50 — 60-х роках XIX ст. виникає революційно-демократична течія економічної думки, видатним представником якої в Україні був Т. Г. Шевченко. У своїх творах він рішуче осудив кріпосництво, панщину і закликав народ до боротьби проти феодального гніту, за створення нового суспільства, «сім'ї вольної, нової».

У середині XIX ст. панівним напрямом в економічній думці України була класична політична економія. Найвідоміші пред­ставники класичної школи в Україні — професор Харківського університету Т. Ф. Степанов (1795—1847), професори Київ­ського університету I. В. Вернадський (1821 — 1884), М. X. Бунге (1823 — 1895), професор Новоросійського (нині Одеський) уні­верситету М. М. Вольський (1834 — 1876). Вони були лідерами економічної науки в Російській імперії. Наприклад, Т. Ф. Сте­панов склав перший підручник з політичної економії, за яким навчалися не лише студенти Xарківського і Київського, а й Московського та Петербурзького університетів.

З початку 80-х років ідейною течією в Україні стає мар­ксизм. Значну роль у поширенні марксизму в Україні відіграли твори М. I. Зібера, Г. I. Петровського, Е. I. Квірінга, О. Г. Шліхтера, М. О. Скрипника, В. Я.Чубаря та ін.

В останнє десятиріччя XIX — перші 20 років XX ст. сфор­мувалася українська школа неокласичного напряму, найвідомішими представниками якої були Р. М. Орженцький, Д. I. Піхно, О. Д. Білімович, Є. Є. Слуцький. Зокрема, Є. Є. Слуцький започаткував теорію поведінки споживача, опублікував­ши в італійському економічному журналі працю «До теорії збалансованого бюджету споживача» (1915), в якій поєднав аналіз функції корисності з грошовими доходами і спожив­чим бюджетом. У цей же період значно вплинув на розви­ток економічної думки М. I. Туган-Барановський (1865 — 1919) — видатний економіст, організатор науки, педагог. У своїх дослідженнях він розробляв проблеми ринків, промис­лових криз, розподілу, розвитку капіталізму, соціалізму, ко­операції тощо. За його безпосередньою участю було створе­но Українську академію наук (1920), у складі якої діяло одне з перших у світі відділення соціально-економічних наук. В останні роки свого життя він був професором і деканом юридичного факультету Київського університету, головою кооперативного комітету та Українського наукового това­риства економістів.

У радянський період значним внеском у розвиток еко­номічної теорії були твори П. М. Першина, Л. I. Кухаренко, А. А. Чухна, А. К. Покритана та ін.

Головними центрами економічної науки в Україні є Інститут економіки НАН України, Інститут економіки промисло­вості НАН України, Інститут аграрної економіки УААН, Інститут регіональних досліджень НАН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Рада з вивчен­ня продуктивних сил України. Економічні дослідження про­водяться також в економічних секторах, лабораторіях, інших підрозділах неекономічних науково-дослідних установ та на економічних кафедрах вузів України.