Читайте также:
|
Філософи Старод.Греції – Платон, Арістотель та ін.. досліджували проблеми економ.теорії такі як: вартість, ціна, гроші, податки, оренда. Встановлення економічної системи породило потребу в усвідомленні основних принципів механізму її функціонування і виділенні економ.знань, що відокремлюються від більш узагальнених уявлень про суспільний ровиток.
Основні етапи розвитку економ.теорії:
- Меркантилізм (15-17 ст.) – визначення закономірностей у грошовому обороті й торгівлі (Ман, Батист Кольбер);
- Школа фізіократів (18 ст.) – «влада природи», фізіократи переносили акцент досліджень на виробництво(Ф.Кєне, АннТюрго);
- Англійська класична політекономія (18 ст.) – зосереджували увагу на аналізі відносин у сфері вир-ва (А.Сміт, Д.Рікадо);
- Марксизм (19 ст.) – було сформовано вчення про сусп..-економ. формації, її склад та елементи (К.Маркс, Ф.Енгельс);
- Маржиналізм (др.. пол.. 19 ст.) – економ. аналіз переважно з позиції психології окремого суб’єкта(К.Менгер, Ф.Візер, Є.Бем-Баверк)
Економічна теорія як наука пройшла довгий шлях розвитку. Економічна думка зародилася в далекій давнині. Спочатку економічні погляди не виділяли у спеціальну галузь знань, вони були складовою єдиної неподільної науки. Разом з розвитком людського суспільства, матеріального виробництва поступово набувалися досвід і вміння виготовлення різних видів продукції. Ці знання зберігалися та передавалися від покоління до покоління у вигляді навичок, звичаїв, заповідей та правил поведінки.
Мислителі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму намагалися визначити принципи й методи організації управління господарством рабовласників. Вчення про його організацію називали економією, а вчення про управління державою — політикою. Наприклад, Ксенофонт (430—355 до н.е.) у своїй праці "Економікос" визначав економію як науку про збагачення господарства. Він високо оцінював гроші як концентроване багатство і засіб обігу.
Філософ Платон (427— 347 до н.е.) у своїх творах висунув концепцію про ідеальну державу, в якій існує єдність інтересів усіх станів.
Вершиною економічної думки Стародавньої Греції були твори Арістотеля (384 — 322 до н.е.). Своє економічне вчення він розвивав виходячи з передумови, що рабство є природним явищем і завжди має бути основою суспільного виробництва.
Оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, Арістотель досліджував товарно-грошові відносини і зробив це досконаліше, ніж інші античні мислителі. Він розрізняв простий товарообіг та обіг грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він вказав на відмінності між споживною вартістю та вартістю товару. За грошима Арістотель визнавав лише дві функції — міри вартості та засобу обігу.
Арістотель поділяв багатство на два види: 1) як сукупність споживних вартостей; 2) як нагромадження грошей, золота та срібла. Перший вид багатства він вважав природним, оскільки воно створюється у процесі виробничої діяльності людей. Другий вид багатства він назвав протиприродним, тому що воно виникає у процесі обігу. Відповідно до цього науку про багатство він поділяв на дві частини: економіку і хрематистику, тобто вміння "робити" гроші.
Значним внеском у розвиток економічного знання було римське право приватної власності, яке стало класичним для всієї історії і відіграло важливу роль у подальшому розвиткові економічних відносин.
У середні віки, коли в усіх сферах життя панувала релігія, економічні ідеї розвивалися у межах церковних вчень під впливом політичних теорій та фантазій раннього утопічного соціалізму.
У цей період переважали феодальні економічні відносини. Вони характеризувалися наявністю двох основних класів — феодалів і селян. Тому економічні вчення представників класу феодалів були спрямовані на узурпацію селянських земель і виправдання феодальної організації господарства. Представники ж селянства обґрунтовували необхідність ліквідації поміщицького землеволодіння та передачі землі селянам.
2. Економічні категорії - абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.
Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.
3. Структура методів економ.теорії
Специфічні:
- аналіз і синтез: аналіз – метод пізнання, який полягає в розд.цілого на складові частини; синтез – це метод, який полягаєт в поєднанні окремих частин в одне ціле.
- індукція та дедукція – індукція – бузується на умовиводі від окремого до загального; дедукція – базується на умовиводі від загального до одиничного.
- аналогія – базується на перенесенні одного чи декількох властивостей з відомого явища на невідоме.
- гіпотеза – базується на висуненні науково-обгрунтованих пропозицій.
- докази – обґрунтування істинності однієї думки за допомоги інших.
Загальнонаукові:
діалектичний
наукової абстракції
системний підхід
Економічні моделі та експерименти:
- експериментальні
- економіко-математичне моделювання
Метод кількісного і якісного аналізу
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 182 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |