Читайте также: |
|
Для здійснення хімічної реакції необхідне зіткнення реагуючих частинок, при якому стає можливим перерозподіл електронної густини та виникнення нових зв'язків. Однак далеко не кожне зіткнення призводить до хімічної взаємодії. Результативними є зіткнення між частинками, які мають деякий надлишок енергії. Такі частинки називають активними. Надлишкову енергію, яка необхідна для подолання сил відштовхування (енергетичного бар'єру), що виникають між електронними оболонками реагуючих частинок, називають енергією активації. її визначають експериментально та виражають у кДж/моль.
З підвищенням температури енергія системи зростає, відповідно зростає і число активних частинок. Угруповання активних частинок (активовані комплекси) приймають участь у перерозподілі хімічних зв'язків. Вони менш стійкі, ніж вихідні речовини або продукти реакції. Таким чином, при хімічному перетворенні перехід системи з енергетичного стану Σ∆Нвих у, стан Σ∆Нпрод здійснюється через енергетичний бар'єр. Енергетичні схеми перебігу реакцій:
Н2 + І2 = 2НІ, ∆Н = -17 кДж,
2НІ = І2 + Н2, ∆Н =+17кДж.
наведені на рисунку 30, де по осі ординат відкладена потенціальна енергія системи, а ось абсцис є координатою реакції, яка характеризує зміни у між'ядерних відстанях.
Якщо реакція екзотермічна, то загальний запас енергії продуктів реакції менший, ніж вихідних речовин. Відповідно, внаслідок такої реакції система переходить на нижчий енергетичний рівень. Різниця початкового та кінцевого енергетичних станів сис-
теми (Σ∆Нвих - Σ∆Нпрод) складає тепловий ефект реакції. Рівень К визначає той найменший запас енергії, яким повинні характеризуватися молекули, щоб їх зіткнення могли призводити до хімічної взаємодії. Різниця між цим та вихідним рівнями енергії є енергією активації реакції.
Таким чином, схема перебігу реакції між воднем та йодом, приведена вище, має вигляд: вихідні речовини— проміжна сполука — кінцеві продукти. Активні молекули Н2 та І2 при зіткненні об'єднуються в активований комплекс Н2... І2, в якому водночас з розривом зв'язків Н — Н та І — І утворюються зв'язки Н — І.
Внаслідок утворення активованого комплексу енергія активації реакції (168 кДж/моль) виявляється значно меншою, ніж енергія, яка необхідна для повного розриву зв'язків Н — Н та І — І. Тому для здійснення більшості реакцій кожна пара частинок повинна пройти через конфігурацію, проміжну між вихідною та кінцевою. Таку конфігурацію називають активованим комплексом, а енергію, яка необхідна для перетворення реагуючих частинок у стан активованого комплексу — енергією активації.
Величина енергії активації залежить від природи реагуючих речовин, тому кожна хімічна реакція характеризується своїм значенням Еакт. У відповідності з рівнянням Арреніуса, чим більша Еакт, тим важче перебіг реакції і тим значніше вплив температури на її швидкість. Так, реакції між валентнонасиченими молекулами (прості реакції) потребують високої енергії активації (150 — 450 кДж/моль). Це означає, що більша частина зіткнень взаємодіючих частинок не призводить до перебігу хімічної реакції. Швидкість подібних реакцій досить мала, тому реакції між валентнонасиченими молекулами трапляються рідко. Навпаки, незначна енергія активації реакції свідчить про те, що більша частина зіткнень між частинками реагуючих речовин призводить до хімічної взаємодії. Такі реакції перебігають практично миттєво. Прикладом реакцій з малою величиною енергії активації можуть бути реакції між іонами протилежного знаку (0 — 80 кДж/моль) або між вільними радикалами (0 — 40 кДж/моль).
Зменшити енергію активації системи можна іншими шляхами: дією випромінювання (ультрафіолетового, рентгенівського, у-випромінювання) або електричним розрядом.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 151 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |