Читайте также:
|
План
1. Ринок праці та механізм його функціонування.
2. Крива Філліпса.
3. Рівень життя та показники, що його визначають. Крива Лоренца.
4. Поняття зайнятості та безробіття.
5. Причини та види безробіття.
Закон Артура Оукена.
1. Ринок праці та механізм його функціонування
Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Робоча сила є специфічним товаром, на який формується попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати.
Ринок праці у ринковій економіці - це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.
Основу ринку праці складають дві головні особи: роботодавці та наймані працівники. Різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва.
Пропозиція робочої сили визначається сукупністю таких фактів:
- рівнем заробітної плати;
- рівнем освіти;
- рівнем профспілкового захисту;
- релігією;
- податковою системою тощо.
Попит на робочу силу визначається потребою підприємств мати необхідну кількість і якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічного оснащення виробництва.
За своїм змістом ринок праці складається з трьох частин:
1. Потенційного ринку праці - сфери, де формується сама праця. Сюди належать особи, що зайняті у домашньому та особистому підсобному господарстві, студенти, старшокласники, військовослужбовці, фермери та інше працездатне населення.
2. Циркулюючого ринку праці - сфери купівлі-продажу робочої сили, де робоча сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітними. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті; звільнених військовослужбовців; пенсіонерів, які шукають роботу; осіб, які перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.
3. Внутрішньофірмового ринку праці - сфери боротьби за робочі місця на підприємствах між зайнятими працівниками. До нього відносять осіб, що перебувають безпосередньо на підприємствах у зв’язку з появою вакансій за рахунок збільшення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщення на робочих місцях.
Для нормального функціонування ринку праці має бути розроблений і впроваджений комплекс правових, економічних та соціальних передумов, серед них найважливими є:
- єдність правових умов функціонування ринку праці на основі вільно вибраної зайнятості і конкурентності;
- наявність єдиного економічного простору і забезпечення вільного переміщення в ньому громадян;
- відсутність обмежень на заробітну плату, що забезпечує працівникові відтворення його здатності до праці, можливість утримання сім’ї, наявність ринку житла і робочих місць;
- організація системи бірж праці (центрів зайнятості);
- створення широкомасштабної системи професійної орієнтації, навчання та перепідготовки кадрів.
Механізм функціонування ринку праці
Співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці проявляється у ринковій ціні робочої сили і залежить від кон’юнктури ринку та фази економічного циклу у країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає, і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а рийок праці звужується.
За класичною теорією ринку праці точка перетину Т (рис. 1) кривих попиту на робочу силу LD та пропозиції робочої сили LS показує рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється певний рівень рівноважної заробітної плати WТ при рівноважній кількості робочої сили LT .
W
LD LS
 | |||
 |
WA A
 | |||||
 | |||||
 | |||||
WT T
безробітні
LA1 LT LA Чисельність зайнятих
Рис. 1. Модель рівноважного ринку праці за класичною теорією.
За класичною теорією безробіття викликане надто високою заробітною платою.
Коли розмір заробітної плати WA вищий за рівноважний WT, при якому пропонується стільки робочої сили, скільки необхідно, виникає перевищення пропозиції робочої сили LD над попитом на неї LS, яке означає посилення безробіття. Рівень безробіття визначається впливом надлишкової робочої сили (LA - LT). Ціна робочої сили починає знижуватися до досягнення рівноважної WT.
Тобто, за класичною теорією проблеми безробіття встановлення рівноваги досягається через механізм ринкового саморегулювання. Держава у цей процес не повинна втручатися.
За кейнсіанською теорією ринку праці зростання зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати (рис. 2). На думку Дж. Кейнса, у ринковій економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення. А безробіття виникає через недостатній сукупний попит. Зростання попиту на робочу силу вплине на переміщення кривої попиту з LD до LD1, що при незмінній пропозиції робочої сили LS призведе до збільшення заробітної плати WA та чисельності зайнятих LA.
W
LD LD1 LS
 |
A
WA
WT T
LT LA Чисельність зайнятих
Рис. 2. Кейнсіанська теорія ринку праці.
Сукупний попит у суспільстві визначає обсяг виробництва, а значить, і попит на робочу силу. Шляхом зниження заробітної плати, вважають прихильники кейнсіанської теорії, можна стимулювати значне підвищення зайнятості. Держава повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати, або зменшувати податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період.
Монетарна теорія ринку праці (грошова теорія гнучкого ринку праці). З погляду монетаристів М. Фрідмена, Ф. Хайєка, макроекономічна нестабільність та довгострокова рівновага досягається тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не повинна втручатися у ринок праці, якщо безробіття не перевищує природного рівня, інакше починає розвиватися стагфляція. Макроекономічне регулювання ринку праці повинне здійснюватися за допомогою бюджетно - податкової та грошово – кредитної політики.
2. Крива Філліпса.
Відомий економіст А.Філліпс свого часу зробив аналіз статистичного матеріалу за 1861 - 1913 та 1923 - 1958 рр., який підтверджував існування залежності між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття.
При безробітті 4,5% від числа працездатних рівень зарплати залишається незмінним. При скороченні безробіття до 4% відбувається річне збільшення зарплати на 0,5%.
На основі цих даних і була побудована відома крива Філліпса.
P,% P (u)
 |
P* N
u* u,%
Рис. 3. Крива Філліпса.
Р – рівень інфляції (середньорічний приріст цін);
Р* - рівень інфляції (середньорічний приріст цін) в умовах повної зайнятості;
u – рівень безробіття;
u* - природний рівень безробіття.
Крива Філліпса відображує обернено пропорційний зв’язок між рівнем безробіття і річним темпом зростання цін, тобто зв’язок між рівнем безробіття і рівнем інфляції. Як бачимо з рис. 3. такий зв’язок обернено пропорційний.
Пояснення взаємозв’язку між рівнем інфляції та рівнем зайнятості полягає у тому, що високе безробіття примушує працюючих за наймом погоджуватися на нижчу заробітну плату, що уповільнює зростання цін. Але коли рівень безробіття низький, то найманим працівникам легше вимагати таке зростання заробітної плати, яке випереджує зростання продуктивності праці. Наслідком цього є зростання цін (інфляції).
Отже, низький рівень безробіття породжує тенденцію до більш високого рівня інфляції, і навпаки, високе безробіття супроводжується низькою інфляцією.
Відрізок кривої Філліпса зліва від точки N характеризує інфляцію попиту, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучну високу зайнятість.
Відрізок праворуч від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.
Так звана оригінальна крива Філліпса показує взаємозв’язок ставок заробітної плати і безробіття: чим вищі ставки заробітної плати, тим менша зайнятість, і навпаки. Тобто вона достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточними показниками. За кривою Філліпса неможливо досягти повної зайнятості без інфляції.
Протягом 70-х - початку 80-х років у ринковій економіці спостерігалося одночасне зростання інфляції та безробіття, тобто з’явилась стагфляція.
Виникнення стагфляції пояснюють появою таких чинників:
- зростання цін на енергоносії та на сільськогосподарську продукцію;
- знецінення паперових грошей;
- стрімким зростання заробітної плати завдяки скасуванню контролю урядів над її рівнем;
- повне вивільнення цін з-під контролю держави;
- зниження продуктивності праці;
- інфляційне очікування підприємців і населення.
Графічно стагфляцію можна зобразити шляхом зсуву кривої Філліпса Р(u) праворуч вгору (рис. 4).
P,% P (u)
 |
P* 
N N1
u* u1 u,%
Рис. 4. Крива Філліпса в умовах стагфляції.
З огляду на важливість макроекономічних досліджень щодо економіки України доцільно максимально використовувати надбання світової науки з метою позитивного впливу на реальні економічні процеси, з урахуванням особливостей національної економіки.
3. Рівень життя та показники, що його визначають. Крива Лоренца
Для будь - якої держави велике значення має не тільки ринок праці, його зміст та механізм функціонування, а також рівень життя населення та показники, що його визначають.
Кінцевою метою функціонування суспільного виробництва є створення умов для життєдіяльності людей та досягнення певного рівня їхнього життя. Наукове осмислення категорії “рівень життя” почалося у XVII ст. і збігалося з періодом зародження політичної економії.
Рівень життя - це досягнутий рівень задоволення матеріальних, духовних, соціальних та екологічних потреб людини або сім’ї (умови праці, освіти, охорони здоров’я, якості харчування, якості житла, довкілля), а також соціальних прошарків і груп. Визначення рівня життя у вітчизняній науці відображають дві позиції:
1. вузьке розуміння категорії, тобто фактичне ототожнення рівня життя і досягнутого обсягу споживання матеріальних та духовних благ і послуг;
2. широке - як комплекс взаємопов’язаних соціально-економічних факторів, що забезпечують процес життєдіяльності людини.
На рівень життя впливають історичні, географічні, національно – традиційні та інші умови життєдіяльності людини чи людської спільноти.
Однак вирішальними факторами є соціально – економічні, зокрема такі як: реальні грошові доходи; обсяг і структура споживання; забезпеченість роботою (зайнятість) та умови праці; тривалість робочого дня і вільного часу; інтенсивність праці; житлові та побутові умови; рівень освіти і культури; система охорони здоров’я і фізичної культури; система соціального забезпечення; піклування суспільства про дітей та материнство; раціональне використання вільного часу.
Щодо забезпечення головних параметрів рівня життя і Нормальної життєдіяльності людини, то воно залежить від соціально – економічної структури суспільства.
Історично і дотепер існують дві моделі забезпечення рівня життя населення.
Перша ґрунтується на принципі, згідно з яким сама людина має дбати про власний та родинний добробут через свої доходи.
Друга надає перевагу державі у забезпечені гідного рівня життя, що передбачає активну соціальну політику і систему створення та розподілу загальнонаціонального соціального фонду.
На практиці жодна з цих моделей не існує у чистому вигляді.
Для визначення рівня життя у 1990 р. ООН запропонувала такий показник, як індекс людського розвитку (ІЛР), який щорічно подають до цієї організації понад 80 країн світу, у тому числі й Україна. Методика обчислення ІЛР базується на трьох показниках: довголіття, рівень освіти, рівень доходів, які враховують 32 фактори.
За оцінками спеціалістів СРСР за рівнем життя перебувала у 1990 р. на 42-му місці у світі. Україна у 1992 р. мала такі показники рівня життя: очікуване довголіття - 69,4 роки, доросла грамотність - 95%, реальний ВВП на душу населення на рік - 5010 дол., та займала 54-те місце серед країн, що подають показник ІЛР до ООН. У 2000 р. ці показники, відповідно, були такими: очікуване довголіття - 69,1 рік; доросла грамотність - 99,6 %; реальний ВВП на душу населення на рік - 3194 дол. і займала 78-е місце. В цілому за 1991 - 2004 рр. рівень життя населення знизився майже у 6 разів.
Велике значення також мають такі показники, як умови та якість життя населення.
Умови життя - безпосередні обставини життєдіяльності населення - зайнятість населення, оплата праці, доходи, характеристика житла, майнова забезпеченість сімей, розвиток соціальних виплат, розвиток галузей соціальної сфери.
Якість життя - це поняття, яке характеризує, з одного боку, тривалість життя, а з другого - рівень фізичного і психічного здоров’я.
Показник ІЛР дає лише загальне уявлення про рівень життя, він не відображає диференціацію сімей за доходами, не містить таких даних, як психологічний фактор, задоволення способом життя, тіньовий і кримінальний доходи, поділ людей за статево – віковою ознакою тощо.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 146 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |