Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Крива Лаффера

План

1. Сутність фінансів. Фінансова система.

Податкова система.

Крива Лаффера

4. Фіскальна політика держави.

1. Сутність фінансів. Фінансова система

Фінанси - це сукупність економічних заходів з формування, розподілу, перерозподілу та використання грошових засобів в економіці.

Фінансова система складається з фінансів:

- державних – фінанси місцевих органів, держбюджету, бюджету Автономної Республіки Крим;

- господарюючих суб’єктів – фінанси підприємств та організацій;

- населення – доходи та витрати населення.

Фіскальна політика являє собою фінансові заходи держави щодо регулювання бюджетних податків і витрат з метою стабілізації економіки. Функції фіскальної політики:

- вплив на стан господарської кон’юнктури;

- перерозподіл національного доходу;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- стимулювання економічного зростання;

- підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний доход за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.

Основним елементом фінансової системи є державний бюджет.

Державний бюджет (англ. budget – сумка) – це фінансовий план видатків держави та джерел їх покриття (за рік).

Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку.

Через державний бюджет розподіляється близько 70% національного доходу країни. Сутність держбюджету визначається соціально-економічним ладом, природою, задачами і функціями держави.

Бюджетну систему України складають: державний бюджет і місцеві бюджети.

На першому етапі відбувається процес складання проекту держбюджету, Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня подає його на розгляд Верховній Раді України.

На другому етапі – розгляд і затвердження проекту бюджету на сесії Верховної Ради.

На третьому – виконання і складання звіту про виконання (покладено на Кабінет Міністрів України). Фактично виконання бюджету починається з 1 січня і завершується 31 грудня кожного календарного року.

Державний бюджет України

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст. Була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на і військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів тощо.

У 1990 р. прийнято Закон “Про бюджетну систему України”, відповідно до якого державний бюджет складається з двох ланок – загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки.

До основних джерел доходів відносять:

1) податки;

2) платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);

3) неподаткові надходження (від приватизації);

4) доходи від операцій з капіталом;

5) офіційні трансферти;

6) цільові фонди.

До основних джерел видатків відносять:

1) національна оборона;

2) утримання державного апарату;

3) фінансування бюджетного сектора економіки;

4) соціальні видатки;

5) фінансування розвитку економіки;

6) відсоток за державний борг.

Державний бюджет за структурою надходжень та видатків може бути дефіцитним або профіцитним.

Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків державного бюджету над доходами. Дефіцит вважається безпечним, якщо він перебуває на рівні 2-3% від ВВП.

Державне бюджетне обмеження:

B^g_n = B^g_n – 1 + rB^g_{n – 1} + T_n – Tr_n – (C^g_n + I^g_n), (1)

B^g_n – чисті фінансові активи держави в n-му році;

B^g_{n – 1} – чисті фінансові активи в (nr – 1) – му році;

r – відсоток по чистих фінансових активах B^g_{n – 1} попереднього року;

T_n – податки в n-му році;

Tr_n – трансферти в n-му році;

C^g_n – державні споживчі витрати в n-му році;

I^g_n – державні інвестиційні витрати в n-му році.

Є три основні засоби збалансування дефіцитного держбюджету:

1. підвищення податків;

2. додаткова емісія грошей;

3. державні позики – випуск державних цінних паперів.

До причин дефіциту державного бюджету можна віднести:

- зменшення приросту національного доходу в умовах кризового стану економіки;

- падіння доходів;

- зменшення акцизних податків, які надходять у держбюджет;

- збільшення бюджетних витрат;

- непослідовна фінансово-економічна політика.

Для зменшення бюджетного дефіциту потрібно:

- змінити систему оподаткування;

- перейти від фінансування до кредитування;

- зменшити управлінські витрати;

- підвищити роль місцевих бюджетів;

- скасувати необґрунтовані фінансові пільги;

- здійснювати конверсію (переведення військового виробництва на випуск мирної продукції);

- ліквідувати дотації збитковим підприємствам.

Профіцит державного бюджету - це перевищення доходів державного бюджету над видатками.

Державний борг - сума дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків.

Державний борг виникає через брак у державі коштів, необхідних для виконання її функцій, тому держава змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує пряма залежність. Державні позики - головне економічно виправдане джерело покриття бюджетних дефіцитів.

Розрізняють внутрішній і зовнішній державний борг:

Внутрішній державний борг - це боргові зобов’язання уряду у формі кредитів, отриманих урядом, державних; займів, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

Внутрішній борг - це борг уряду країни своїм громадянам. Це ситуація, коли всі “винні самі собі”. Коли борг не дуже великий, він не справляє відчутного негативного впливу на економіку, оскільки не супроводжується вивезенням за кордон матеріальних цінностей.

Зовнішній державний борг - борг фізичним, юридичним особам за кордоном та іноземним державам.

Зовнішній борг лягає тягарем на країну, оскільки вона змушена віддавати товари й послуги в рахунок оплати відсотків і погашення боргу. Крім цього, нерідко іноземні країни надають кредити за умови внесення певних корективів в його економічну політику.

Якщо у країни дуже великий зовнішній або внутрішній державний борг, їй може бути оголошений дефолт.

Дефолт - визнання країни як неплатоспроможної.

При бюджетному профіциті державний борг може частково погашатися. Витрати на погашення боргу збільшуються із зростанням ставок відсотка.