Читайте также:
|
Для визначення ступеня нерівності доходів використовують криву Макса Лоренца, американського економіста, статистика. Нерівність доходів існує в усіх країнах. Вона зумовлена різними розумовими та фізичними здібностями, розбіжністю в оплаті праці, різним складом родин, професійною підготовкою людей, володінням власністю (землею, капіталом, нерухомістю, цінними паперами), везінням, удачею, ризиком, особистими зв’язками.
Причини, що обумовлюють диференціацію доходів: необхідність збереження мотивів для праці (диференціація зарплати), мотиви для одержання освіти.
Крива Лоренца - крива, яка ілюструє фактичний розподіл доходів у суспільстві й дає наочне уявлення про його відхилення від лінії абсолютної рівності у розподілі доходів і ступінь нерівності їх розподілу (рис. 5).
Відсоток доходу, %
100 А
80 абсолютна рівність
Ступінь нерівності доходу
60 (Крива Лоренца)
20
0 20 40 60 80 100 Відсоток сімей, %
Рис. 5. Крива Лоренца.
Величина ступеня нерівності вимірюється коефіцієнтом Джині.
Коефіцієнт Джині - макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни. Має значення від 0 (абсолютна рівність) до 100 (весь дохід одного отримувача - абсолютна нерівність).
На рис. 5. по осі абсцис відкладено кількість сімей (у відсотках), по осі ординат - їх доход (теж у відсотках). Причому на осі абсцис зліва - найбідніші сім’ї, а справа - найбагатші; на осі ординат внизу - доход найбідніших сімей, а вверху - найбагатших. Абсолютна рівність розподілу представлена бісектрисою А0, тобто певна частина сімей (наприклад 60%) одержує відповідний відсоток доходу (20 %).
Крива Лоренца, яка показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Згідно ситуацією яка приведена на рис. 5, 40% найбідніших сімей одержують 10% доходу, 60% сімей - 20% доходу, 90% сімей - 60% доходу. Можна, зокрема, визначити і доход 10% найбагатших сімей, він складає 40% від усього доходу.
Область між лінією абсолютної рівності та кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Чим ближче крива Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності, тим більша рівність сімей за рівнем доходів.
За фактичного розподілу доходів отримуємо криву Лоренца, яка відхиляється праворуч від бісектриси.
4. Поняття зайнятості та безробіття
Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення макроекономічної стабільності. Безробіття є проявом нестабільності економічного розвитку країни.
Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), усе населення можна поділити на три категорії.
1. Зайняті – це ті люди, які виконують будь яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день.
2. Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Тобто, людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям одночасно: не має роботи, робить активні спроби знайти роботу, готова відразу ж приступити до роботи.
Зайняті та безробітні становлять економічно активне населення або робочу силу.
3. Економічно пасивне (неактивне) населення – це люди до 16 років, ті, хто перебувають у спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, лепрозоріях, виправних закладах), а також дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються з відривом від виробництва, військові строкової служби, перебувають на пенсії, жінки, які доглядають дитину; мають інвалідність або просто не шукають роботи).
Таким чином, усе населення складається з економічно активного населення (зайнятих та безробітних) та економічно пасивного.
Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обігу всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи й такий ресурс, як робоча сила.
Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення ВВП та НД. В Україні працездатне населення - це жінки віком від 16 до 55 років, та чоловіки від 16 до 60 років.
Економічно активне населення включає:
- осіб найманої праці;
- самостійних робітників;
- осіб, які тимчасово не працюють з об’єктивних причин;
- неоплачуваних членів сім’ї у працездатному віці;
- осіб, які поєднують навчання з працею на умовах неповного робочого дня;
- учнів та осіб, які проходять профпідготовку.
5. Причини та види безробіття.
Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці і, не вирішивши її, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.
Аналіз причин безробіття дають багато економічних шкіл. Одне із найбільш ранніх пояснень дав англійський економіст Т. Мальтус (кінець XVIII ст.). Він помітив, що безробіття викликають демографічні причини, коли темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва. Недолік цієї теорії у тім, що вона не може пояснити виникнення безробіття у країнах з низькою народжуваністю.
К. Маркс (друга пол. XIX ст.) вважав, що з технічним прогресом зростає маса і вартість засобів виробництва, що приходяться на одного працівника. Це призводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, що є причиною безробіття. Також однією з причин безробіття К. Маркс вважав циклічність розвитку.
Дж. Кейнс помітив, що із зростанням національного доходу не весь доход споживається, його частина йде на заощадження, але вони не обов’язково стають інвестиціями. При падінні стимулів до інвестування виробництво не зростає і навіть може зменшуватися, що призводить до безробіття.
А. Пігу обґрунтував тезу, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату одному висококваліфікованому фахівцю і при цьому скоротити робочий персонал.
Основні види безробіття.
Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати робочу силу.
1. Фрикційне безробіття відображає плинність кадрів, пов’язану зі зміною робочих місць, місця проживання, а також працівників у тих галузях, де тимчасове звільнення є нормою, без впливу на загальний рівень доходу людей, наприклад будівництво.
У період НТП такий рух стає неминучим і більш інтенсивним. Якоюсь мірою це безробіття бажане, тому що робітники переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер.
2. Структурне безробіття виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з’являються невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільшується. Виникає ситуація, коли структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого з’являється структурне безробіття.
Структурне безробіття більш довгострокове і є серйознішою проблемою, ніж фрикційне безробіття.
3. Інституціональне безробіття пов’язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватися, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.
4. Циклічне безробіття виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу.
5. Добровільне безробіття викликане тим, що у будь-якому суспільстві є люди, що за своїм психічним складом та з інших причин не хочуть працювати.
6. Приховане безробіття - це коли люди формально працюють, але фактично не працюють або займають зайві робочі місця.
Таке безробіття характерне для сільського господарства, різноманітних управлінських структур з нераціонально великим штатом, а також в цілому для країн соціалізму, які навмисне створювали зайві робочі місця, щоб уникнути відкритого безробіття. Так, у СРСР у 1930 р., коли закрилась остання біржа праці, приховане безробіття за деякими даним становило 10 – 15% від числа працюючих.
Приховане безробіття також було притаманне Україні у 90-х роках, коли люди вважалися працюючими задля продовження стажу праці, а фактично перебували у довгострокових (річних та більше) відпустках за власний рахунок.
Природний рівень безробіття - це коли існує фрикційне та структурне безробіття, а циклічне дорівнює нулю; тоді кажуть, що у країні досягнута повна зайнятість, тобто максимальний рівень зайнятості.
ПРБ = фрикційне + структурне, при цьому циклічне = 0.
Ця концепція у 1968 р. вперше була запропонована М.Фрідменом і незалежно від нього була розроблена Едмундом Феліпсом. Слово «природний» означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим, тоді як циклічне безробіття можна побороти за допомогою засобів макроекономічної політики.
Циклічне безробіття = фактичне безробіття – природне безробіття.
На величину природного рівня безробіття впливає ряд факторів:
- демографічний фактор;
- існуючий рівень мінімальної заробітної плати;
- вплив профспілок тощо.
Для кожної країни природний рівень безробіття різний, він коливається від 5,5% до 6,5% і залежить від рівня соціальної забезпеченості населення й системи підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційних служб зайнятості тощо. Але в усіх випадках природний рівень безробіття не означає 100% зайнятості.
Природний рівень безробіття виникає за збалансованості ринку робочої сили, тобто коли кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць.
Реальний обсяг національного продукту, виробленого за умов існування природного рівня безробіття, називають виробничим потенціалом економіки.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 164 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |