Читайте также:
|
Надалі, наші зусилля спрямовуватимуться на формування наукової складової мислення майбутніх економістів. Більше того, не просто наукової, а теоретичної, фундаментальної, світоглядної складової мислення. Тому ми переходимо до терміну «мислення економіста» як певного способу мислення, як мислення із використанням певних прийомів, процедур обробки інформації.
Мислення економіста – мислення людини, що володіє певними специфічними прийомами, підходами та методами пізнання, недоступними «широкій публіці» і, певною мірою – мислення серед факторів формування якого переважає наукова складова.
Складовими такого мислення є як знання як процедурної складової обробки інформації (формуються функціональними дисциплінами) так і розуміння загальної картини функціонування економіки та окремих її суб’єктів, закономірностей їх взаємодії в певних суспільних умовах. Саме формуванню такої загальної картини, визначенню загальних закономірностей функціонування економіки як цілого, окремих її секторів та суб’єктів та їхньої взаємодії і буде підпорядковано вивчення цього курсу.
Відповідно, серед факторів формування такого економічного мислення переважає засвоєння систематизованих знань, вмінь і навичок, в процесі цілеспрямованого навчання, зокрема і в процесі виробничої діяльності.
Коли ми кажемо про МЕ, йдеться про мислення людини, яка засвоїла певні принципи та моделі, відповідно, володіє науковими інструментами пізнання, роботи з інформацією, має цілісне бачення процесів і явищ економічного життя, яке відрізняється не поверховістю, сьогоденністю, популярністю, поширеністю, а комплексним, багатовимірним, досить складним і тому доступним лишу не чисельному колу професіоналів розумінням внутрішньої суті і причин економічних процесів, здатністю відрізняти сутність і форми прояву явища, закономірне випадкове, об’єктивно необхідне і суб’єктивне.
Поки ми сформулюємо лише базові принципи, ті вихідні положення, аксіоми, які значною мірою зумовлюють специфіку і продуктивність МЕ:
1. Людина існує лише як соціальна істота, тобто кожна її дія, обумовлена не лише її внутрішніми мотивами і рушійними силами діяльності, а й її взаємодією з іншими людьми. Така взаємодія має певним чином організовуватись і регламентуватись, кожен має виконувати певні ролі, інакше діяльність не може досягати результатів а ні індивідуальних а ні спільних. Отже, доки ми розглядаємо людину ізольовано – значна частка закономірностей, які регулюють її поведінку зникає, ми поринаємо в сферу, що регулюються лише законами людської природи та фізичного світу. Але коли ми розглядаємо людину, яка взаємодіє з іншими, ми стикаємось із об’єктивними залежностями, із необхідністю певних ролей, їх не випадковістю, закономірністю. Саме виділення ролей, які ми виконуємо в процесі суспільної взаємодії створює основу мислення економіста. Приклад із Робін Гудом.
2. Ми виходимо із бачення економіки як сукупності правил і норм взаємодії, що дозволяють певною мірою реалізовувати наявний ресурсний потенціал щодо забезпечення добробуту суспільства, тобто певною мірою вирішити наш головний економічний конфлікт – суперечність між бажаним і досяжним, між потребами і ресурсами. Звідси перша модель, яка відображає аксіому економічного мислення – обмеженість ресурсів. Модель ТВМ.
3. Ми використовуємо специфічне поняття «економічна ефективність» розуміючи його відмінності від поняття «технічна» чи «соціальна ефективність» (приклад із паровозом і локомотивом, модель ТВМ з добробутом двох суб’єктів).
4. Ми вбачаємо стимули до розвитку – до зсуву межі виробничих можливостей в наших потребах, які завжди зростають швидше ніж наші виробничі можливості.
5. Ми розглядаємо всі форми взаємодії між людьми як обмін діяльністю та її результатами. Необхідність такого обміну випливає з наведеного прикладу – виграш від спеціалізації й кооперації. В суспільстві система такої кооперації незрівнянно складніша, ніж наведена нами в прикладі, але вона може приносити плоди, дозволяє підвищувати ефективність, заміщує хаос організацією стихійно, навіть за відсутності єдиного координаційного центру. Іноді це називають нашою здатністю до „співробітництва завдяки взаємному пристосуванню”). Приклад із використанням наявного потенціалу шляхів сполучення для автомобільного руху в місті.
6. Економісти враховують вплив „правил гри”, тих правил поведінки, які легітимні в межах суспільства чи організації і за порушення яких наступає покарання. Змінюючи правила, можна змінювати поведінку, але не її загальні закономірності, прояви, але не закони раціонального вибору. (приклад із вибором виграшу дотримання/недотримання правил).
7. Економіст не володіє готовими для застосування істинами щодо кожного окремого випадку, він володіє інструментами, застосування яких для вирішення прикладних завдань іноді більше мистецтво ніж наука. Приклад із лікарем, який пристосовує пацієнта до свого методу лікування, а не навпаки.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 149 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |