Читайте также:
|
Платіжний баланс є одним з найбільш важливих понять міжнародної економіки. Його вивчення дозволяє дати узагальнену оцінку економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв'язків. Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема МВФ, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.
За формою складання платіжний баланс – це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період часу.
Платіжний баланс виконує такі функції:
- дає уявлення про рівень міжнародних взаємозв'язків країни, структурні зміни міжнародних трансакцій, оскільки є джерелом інформації;
- дозволяє моделювати процеси макроекономічного розвитку відкритої економіки, тому що характеристика платіжного балансу крім практичної, має ще наукову цінність;
- слугує орієнтиром для органів державного управління, які відповідальні за економічну політику держави, тому що грошові й фіскальні заходи, а також заходи, що стимулюють конкуренцію, часто є наслідком стану платіжного балансу, результатом міжнародного впливу, який фіксується платіжним балансом.
|
Платіжний баланс базується на певних принципах, що випливають із його призначення – обліковувати зовнішньоекономічні операції. Економічна операція вважається зовнішньоекономічної, якщо вона здійснюється між економікою певної країни й економікою інших країн. Економічні операції, що відбуваються між резидентами й нерезидентами, охоплюють угоди, предметом яких є товари, послуги, доходи, зовнішні фінансові активи й зобов'язання. Економічні угоди, по визначенню МВФ, являють собою економічний потік, що відображає передачу реальних ресурсів (операції з товарами, послугами або доходами), а також створення, ліквідацію зовнішнього фінансового активу або зобов'язання та/або при переході права власності на існуючий зовнішній фінансовий актив і зобов'язання (операції із зовнішніми фінансовими активами й зобов'язаннями).Зовнішньоекономічні операції бувають обмінними й односторонніми.
Більшість економічних операцій, які реєструються в платіжному балансі, є обмінними й припускають, що один учасник угоди передає іншому учасникові економічну цінність й натомість отримує її вартісний еквівалент. Виділяють три типи міжнародних обмінних операцій: 1) обмін товарів і послуг на інші товари і послуги (це бартерні операції, т.к. обидві сторони даних операцій реальні; 2) обмін товарів і послуг на грошові чи інші фінансові вимоги, тобто одна сторона операції реальна, інша – фінансова; 3) обмін фінансових інструментів на інші фінансові інструменти, тобто обидві сторони операції фінансові.
Операції, згідно з якими один учасник угоди надає економічні цінності іншому учасникові без отримання натомість вартісного еквіваленту, називаються односторонніми. Якщо економічна цінність відсутня в однієї зі сторін, то в платіжному балансі використовується спеціальний запис - "трансферт". Трансферти виступають, як правило, у формі коштів або товарів. Залежно від того, до якого з цих видів належить певна зовнішньоекономічна операція, здійснюється її облік у платіжному балансі країни.
Визначення предмета зовнішньоекономічної операції базується на такому понятті як "економічна територія країни", що тотожно поняттю "економіка". Економічна територія, по визначенню МВФ, - це територія, яка перебуває під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої можуть вільно переміщатися робоча сила, товари й капітал. Однак, ця територія не завжди збігається з географічним кордоном держави, тому що в її межі включаються територіальні анклави поза основним державним кордоном: посольства, консульства, військові бази, наукові станції, інформаційні, імміграційні або благодійні агентства, які розташовані на території інших держав і перебувають у розпорядженні уряду країни, яка володіє або орендує ці об'єкти.
Поняття "економічна територія" відіграє істотну роль у визначенні першого принципу складання платіжного балансу - принципу резидентства. Концепція резидентства в системі платіжного балансу не базується на критеріях національної належності економічного суб'єкта або на юридичних критеріях визначення резидентів тієї або іншої держави. Економічний суб'єкт (господарська одиниця), центр економічного інтересу якого перебуває на економічній території конкретної країни, є резидентом цієї країни. Економічний суб'єкт має центр економічних інтересів на території даної країни, якщо він веде господарську діяльність і економічні операції в межах цієї країни і має наміри продовжувати цю діяльність протягом тривалого часу. Встановлення одиниць- резидентів є важливим з точки зору реєстрації та класифікації операцій у межах конкретної економіки. Позиція працюючого як резидента й нерезидента визначає різні записи в платіжному балансі.
Згідно із класифікацією МВФ, до резидентів економіки відносяться такі господарські одиниці:
- домашні господарства й фізичні особи, які входять до складу домашніх господарств;
- юридичні особи, тобто підприємства різних організаційно-правових форм;
- некомерційні організації;
- органи державного управління даної країни.
Другий принцип складання платіжного балансу - принцип подвійного запису. Оскільки платіжний баланс ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку, кожна зовнішньоекономічна операція, яка реєструється, повинна бути представлена двома записами, які мають однакову вартісну величину: статті кредиту й статті дебету. Статті кредиту - плюсові статті (+) - відображають операції "експортного типу", за якими країна отримує, "заробляє" іноземну валюту. Статті дебету - мінусові статті (-) - відображають операції "імпортного типу", за якими іноземна валюта витрачається. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет - витрачання іноземної валюти, тобто попит на неї.
Отже, згідно із принципом подвійного запису по кредиту реєструється зменшення міжнародних активів країни або збільшення її зовнішніх зобов'язань (міжнародних пасивів), а по дебету реєструється збільшення міжнародних активів країни або скорочення її зовнішніх зобов'язань. Кожна зміна в дебеті повинна супроводжуватися відповідною зміною в кредиті, і навпаки, тобто операція записується двічі: один переказ – як дебет, а другий – як кредит. Таким чином, у платіжному балансі сумарний дебет і сумарний кредит завжди рівні. У систематизованому вигляді правила відображення операцій у платіжному балансі по дебету й кредиту наведені в табл.13.2.
Таблиця 13.2
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 110 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |