Читайте также:
|
Наслідки міжнародної міграції робочої сили досить різноманітні. Вони проявляються як у країнах, що експортують робочу силу, так і в країнах, що імпортують її, приносячи певні вигоди та втрати обом сторонам, хоча, як видно з аналізу, вигод більше в країнах - імпортерах робочої сили, а в країнах - експортерах у цілому втрати перевищують вигоди. Світ у цілому виграє, оскільки свобода міграції дає людям змогу переміщуватись до країн, де вони можуть внести більший чистий доход у світове виробництво.
Економічний ефект від міграції робочої сили проілюструємо на прикладі двокраїнової моделі (рис 8.1) [23, с.323; 71, с. 352].
Рис 8.1. Двокраїнова модель міжнародної міграції робочої сили
Припустимо, що країна А має у своєму розпорядженні трудові ресурси в розмірі ОА, а країна В - О′А. Прямі Д1 и Д2 показують зростання обсягу виробництва (у вартісному виразі) залежно від обсягу робочої сили, яка використовується в країні А та В відповідно.
В умовах відсутності міжнародної міграції обидві країни використовують увесь запас трудових ресурсів всередині країни. В країні А рівень заробітної плати дорівнює ОС, а обсяг виробництва – площі фігури ОFGA. В країні В рівень заробітної плати дорівнює О′Н, а обсяг виробництва, досягнутий за допомогою наявних трудових ресурсів, - площі фігури O′AMJ.
Теперь розглянемо ситуацію, коли зняти всі обмеження на міжнародне переміщення робочої сили. Оскільки в країні В рівень заробітної плати (О′Н) вище, ніж у країні А (ОС), то частка робітників АВ переміщується з країни А у країну В, внаслідок чого заробітна плата в цих країнах вирівнюється на рівні ВЕ. В країні А відбувається зростання заробітної плати, в країні В – її зниження. Обсяг виробництва, який забезпечується робочою силою, яка залишилася в країні А і яка мігрувала в країну В, дорівнює площі фігури OFERA: продукт OFEB виробляється робітниками даної країни, а продукт BERA - робітниками, які емігрували в країну В. В результаті міграції сукупний продукт, який виробляється з використанням того самого обсягу праці, буде більшим, ніж первісний на величину площі фігури GER. Доход трудящих зросте до ONRA, а доходність решти факторів виробництва зменшиться до NFE.
У країні В приплив робочої сили викликає зниження заробітної плати з О′Н до О′Т. Однак за рахунок використання свого труда та іноземного з країни А відбувається зростання обсягу внутрішнього виробництва з O′AMJ до O′BEJ. Продукт, вироблений іноземними робітниками, дорівнює площі фігури АВЕR, переважна частка якого у вигляді заробітної плати віддається іноземним робітникам із країни А. Чистый зріст внутрішнього виробництва дорівнює площі фігури ЕМR. У країні В у результаті зниження рівня заробітної плати доходи трудящих скоротяться з О′АМН до О′АRТ, а доходи власників інших факторів виробництва збільшаться з HMJ до TEJ.
З позиції усього світу, в результаті міграції робочої сили з однієї країни до іншої сукупний обсяг виробництва збільшився з OFGA+O′AMJ до OFEB+O′BEJ, тобто на розмір площі фігури EMG, при цьому ERG належить країні А, оскільки вона більш ефективно використовує свої трудові ресурси в результаті їх еміграції в країну В, а EMR належить країні В завдяки збільшенню обсягу трудових ресурсів за рахунок робочої сили, яка приїхала з країни А.
Країни, що приймають робочу силу, отримують такі переваги:
а) в країні, що ввозить робочу силу, особливо кваліфіковану, прискорюються темпи зростання економіки: додатковий попит на товари та послуги іммігрантів стимулює зростання виробництва і створює додаткову зайнятість у країні їх перебування;
б) підвищується конкурентоспроможність вироблюваних країною товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов'язаного з більш низькою ціною іноземної робочої сили і можливістю стримувати зростання заробітної плати місцевим робітникам через підвищену конкуренцію на ринку праці;
в) приймаюча країна виграє за рахунок податків, розмір яких залежить від кваліфікаційної та вікової структури іммігрантів. Висококваліфіковані фахівці, що вже володіють мовою приймаючої країни, відразу стають великими платниками податків;
г) значний доход приносить трансфер знань з країни еміграції. При імпорті кваліфікованих працівників і наукових кадрів приймаюча країна економить на витратах на освіту та професійну підготовку. Так, у США 230 членів Національної академії наук, 33% лауреатів Нобелівської премії — іммігранти;
д) іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор на випадок зростання безробіття: вони можуть бути звільнені у першу чергу.
е) іммігранти поліпшують демографічну картину розвинутих країн, які потерпають від старіння населення. У Німеччині, Франції, Швеції 10% усіх новонароджених з'являються в сім'ях переселенців, у Швейцарії — 24%, у Люксембургу — 38%.
До негативних наслідків, породжених імміграцією, відносяться: соціальні чвари,конфлікти, загострення міжнаціональних проблем, злочинність тощо.
Зміни густоти населення і соціальні чвари використовуються урядами приймаючих країн як аргументи на користь політики обмеження або поступовості імміграції, відбору іммігрантів, що допускаються в країну. П. X. Ліндерт іронічно зауважує з цього приводу: "Статуя Свободи тримає свою лампу яскраво запаленою для фізиків, інженерів та спеціалістів з ЕОМ" [28, с. 442].
Сучасна міграція до країн ЄС породжує низку специфічних проблем. До основних з них слід віднести:
- після 2000 р. помітно збільшується частка іноземців, які працюють у сфері послуг,а не у виробничій сфері (в сталеливарній, металообробній промисловості, автомобілебудуванні);
- поширення ЄС породжує проблему масової міграції населення з країн, що приєдналися до "багатих" країн Союзу;
- значне збільшення нелегальних мігрантів. Кількість "нелегалів", що знаходяться в країнах ЄС, зросла до 3,5 млн. чол.; в основному це вихідці з країн Північної Африки та Азії.
Країни - експортери робочої сили також отримують певні вигоди:
а) зниження рівня безробіття і, як наслідок, - соціального напруження в країні;
б) безплатне для країни-експортера навчання робочої сили новим професійним павичкам, ознайомлення з передовою технологією, організацією праці тощо;
в) отримання доходів у ВКВ внаслідок грошових переказів емігрантів.
Ці перекази включаються до статті "Приватні перекази" платіжного балансу і становлять для багатьох держав значну частину валютних надходжень. З поверненням на батьківщину мігранти привозять із собою цінності та заощадження на суму, що приблизно дорівнює сумі їхніх переказів. А відтак додачу до національного доходу країни-експортера робочої сили можна розглядати як подвоєну суму переказів.
Розрахунки зарубіжних фахівців показують, що роль приватних переказів особливо велика для країн з середнім рівнем розвитку. У цих країн доходи від експорту робочої сили в окремі роки перевищують надходження з решти видів зовнішньоекономічної діяльності. Заданими МВФ, середня норма прибутку при експорті товарів становить 20%, послуг — 50%, а від експорту робочої сили значно вище. Наприклад, перекази в Пакистан від працюючих за кордоном перевищує надходження від експорту товарів і послуг у 5 разів. В Єгипті у 90-х роках перекази емігрантів становили понад 3,7 млрд дол. на рік, а експлуатація Суецького каналу – 970 млн. дол. У Йємені перекази емігрантів в окремі роки у ЗО разів перевищували надходження від експорту товарів і послуг. Зараз близько 43 країн світу мають надходження від мігрантів не менше як 100 млн дол., а 10 країн – понад 1 млрд дол.
Це – один бік наслідків міграції для країн-експортерів робочої сили. З іншого боку, ці країни мали такі наслідки експорту робочої сили: а) скорочення податкових надходжень через зменшення числа платників податків; б) постійна міграція означає, що відбувається відплив кваліфікованих, ініціативних працівників, так званий "відплив умів", який призводить до уповільнення темпів зростання науково-технічного та культурного рівня країни. За підрахунками фахівців, ці втрати становлять близько 76 млрд. дол.
Можливими шляхами зняття негативних наслідків еміграції робочої сили можуть бути такі заходи держави:
§ заборона еміграції;
§ введення податку на "відплив кращих голів", компенсувати державні капіталовкладення в емігрантів;
§ створення державою високоприбуткових галузей, що здійснюють експорт робочої сили. Така практика існує. Наприклад, азіатські НІК створили потужну високоприбуткову галузь економіки —експорт робочої сили, яка займається підготовкою і вербування працівників необхідних спеціальностей для роботи за кордоном. Перекази грошей на батьківщину експортованими працівниками приносять державі значний доход. Так, наприклад, експортні працівники Південної Кореї відповідно до чинного законодавства зобов'язані 80% заробітку переказувати на батьківщину у твердій валюті через національні банки.
П. X. Ліндерт робить такі загальні висновки про наслідки міграційних процесів: "...виграють самі мігранти, їх роботодавці і робітники, що з алишаютьсяв країні імміграції; зазнають втрат конкуруючі робітники приймаючої країни і підприємці в країні попереднього місцеперебування мігрантів... Приймаюча країна виграє і за рахунок змін на ринку робочої сили, і за рахунок позитивного впливу на державний бюджет. Країна еміграції втрачає за рахунок обох цих чинників" [28, с. 442].
Для країн, що приймають мігрантів, важливими є питання, що пов’язані з управлінням та контролем над міграційними потоками. Так, в країнах ЄС міграційні системи, які регулюють потоки трудової міграції, поділяються на два основні види: короткострокове перебування іноземців для задоволення пікового попиту щодо сезонної зайнятості та довгострокове перебування, що пов’язано із міграцію робочої сили. Незважаючи на те, що країни ЄС ще не розробили єдину імміграційну політику, не прийняли єдині міграційні квоти, у цілому ця політика здійснюється на основі загальних принципів, які передбачають: обмеження в`їзду низькокваліфікованої робочої сили, боротьбу з нелегальною імміграцією; уніфікацію національних правових норм по відношенню до іноземців, які знаходяться на території країн ЄС.
Для підвищення ефективності управління міграційними потоками та скорочення незаконної міграції Європейський Союз на період 2004-2008 рр. виділяв 250 млн. євро [32, с. 5]. Переважна частина цих коштів спрямовується на фінансування різних програм щодо запобігання незаконної міграції у країнах масового виходу “нелегалів”. Посилюється контроль на зовнішніх кордонах ЄС щодо іммігрантів, створюється єдина база даних віз, що видаються, і які містять біометричні характеристики.
Країни ЄС намагаються своєчасно вносити зміни у національні міграційні системи із урахуванням внутрішніх факторів та принципів загальноєвропейської політики у даній сфері.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |