Читайте также:
|
Той факт, що пенсійна реформа назріла дуже давно, зрозумілий усім. Величезні пенсійні видатки, перманентний дефіцит Пенсійного фонду протягом останніх років, низький рівень пенсій, відсутність чіткого взаємозв'язку між сплаченими пенсійними відрахуваннями працівника і його пенсією, негативний демографічний прогноз – це лише найголовніші ознаки хворобливого стану пенсійної системи в Україні.
Нещодавно президент оголосив про початок пенсійної реформи. І хоча самої програми реформи пенсійної системи ще немає, уже зараз можна говорити про основні зміни, що стосуватимуться існуючої солідарної системи. Ці зміни були сформульовані ще влітку 2010 року. 16 липня уряд направив Лист про наміри до МВФ, де прописані основні зобов'язання, які бере на себе Україна для отримання нової програми кредитування [72].
Основне зобов'язання, яке викликало найбільший резонанс у суспільстві, стосується «поступового підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, із щорічним підвищенням на 6 місяців кожного року, починаючи з 2010 року, маючи на меті вирівняти пенсійний вік для всіх працюючих».
Україна витрачає на пенсії надзвичайно високу частку ВВП, і ця частка постійно зростає. Так, у 2003 році пенсійні видатки становили 9,2% ВВП, 2004 – 11,4%, 2005 – 15,3% [72]. Таке різке зростанні пенсійних видатків було зумовлено тим, що за два місяці до президентських виборів у 2004-му році уряд різко підвищив пенсії. Усі пенсії, менші за прожитковий мінімум, були підвищені до цього рівня, і таке підвищення стосувалося майже 12 мільйонів пенсіонерів [72].
Склалася парадоксальна ситуація, коли мінімальна пенсія стала перевищувати мінімальну зарплату. Рівень видатків на пенсії в Україні почав суттєво перевищувати відповідні видатки в європейських країнах. Ситуація ускладнюється перманентними підвищеннями пенсій напередодні виборів, унаслідок чого таке підвищення доволі часто є хаотичним і політично обумовленим.
Так, у 2007 році видатки на пенсії становили 13,9% ВВП, 2008 – 15,8%, а в 2009 році – понад 18% ВВП. У 2010-му році пенсійні видатки перевищили 17% ВВП. В європейських країнах ситуація виглядає дещо інакше (рис. 3.1.) [72]:
Рис. 3.1. Загальні пенсійні видатки в європейських країнах, 2008рік (відсоток ВВП) [72]
Різке зростання видатків призвело до того, що Пенсійний фонд не має достатньо коштів для виплати пенсій. І цей дефіцит щороку зростає.
Це, у свою чергу, зумовлює необхідність постійних трансферів із держбюджету для покриття цього дефіциту. Так, у 2007 році Пенсійний фонд отримав із держбюджету 18,7 мільярдів гривень, у 2008 – 33,7 мільярдів, 2009 – 40,2, у 2010-му – 60,0 мільярдів гривень [72].
У законі "Про держбюджет-2011" [19] на дотації Пенсійному фонду закладено 54,8 мільярдів гривень, з яких 37 мільярдів – дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, і 17,8 мільярдів гривень – покриття дефіциту коштів Пенсіонних фондів для виплати пенсій [68].
Уряд схвалив Концепцію дальшого проведення пенсійної реформи в Україні.
Мета даної Концепції полягає у подальшому реформуванні пенсійної системи України. Документом, зокрема, передбачене створення дієвих механізмів захисту прав та інтересів людей похилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність, а також забезпечення стабільного функціонування та прозорості пенсійної системи.
Передбачається, що Концепція буде реалізована протягом 2010-2017 років у два етапи. Зокрема, з 2010 року по 2013 рік планується запровадження дієвого механізму підвищення призначених пенсій, забезпечення диференціації розміру мінімальної пенсійної виплати залежно від набутого страхового стажу, легалізація заробітної плати, забезпечення захисту пенсійних активів, сприяння розвитку недержавного пенсійного забезпечення та запровадження економічних стимулів для сплати пенсійних внесків тощо.
На другому етапі, з 2014 року по 2017 рік, передбачається забезпечити рівноправність громадян у пенсійній системі – єдині для всіх правила призначення пенсій, звільнити бюджет Пенсійного фонду від невластивих йому виплат, запровадити уніфіковану законодавчу базу пенсійної системи та забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного забезпечення [99].
Ситуація суттєво ускладнюється негативними демографічними процесами в Україні.
За кількістю населення Україна посідає 6 місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 28 місце у світі. На її долю припадає 7,3% населення Європи i 1% населення Землі [67].
Протягом тривалого часу територія України була розчленована між сусідніми державами, кожна з яких проводила політику денаціоналізації українців, прагнучи до їхньої повної асиміляції. Відновлення незалежності у 1991 році створило умови для консолідації українців, розвиткові їх етнічної самосвідомості, згуртуванню усіх, хто відчуває свою приналежність до української нації, навколо історичної батьківщини [67].
Систематичне проведення переписів населення протягом ХХ століття дає змогу достовірно відтворити найбільші зміни чисельності населення України за цей періоду [67].
У 1913 році в межах сучасної України проживало 35,2 млн. осіб. За приблизними підрахунками під час Першої світової і громадянської воєн, колективізації сільського господарства, репресій, штучного голодомору, Другої світової війни Україна втратила близько 20 млн. осіб.
У післявоєнний період відбувався приплив в Україну населення з інших республік колишнього СРСР, проте він був меншим за масову міграцію українців на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, цілинні землі Казахстану. Довоєнного рівня населення (40,6 млн. осіб) держава досягла лише у 1956 році [67].
Чисельність населення в другій половині XX ст. поступово збільшувалася переважно за рахунок природного приросту. Пік її зростання припадає на початок 1993 року, коли в Україні було зафіксовано 52 244, тис. осіб.
Кризові процеси 90-х років негативно вплинули на демографічну ситуацію в Україні [64]. Бурхлива міграція населення, викликана появою можливостей вільного переміщення у межах і за межі території країни, зниження народжуваності та зростання смертності внаслідок економічних і соціопсихологічних чинників спричинили загальне скорочення чисельності населення України. Лише у 2003 році, внаслідок стабілізаційних процесів та стабільного зростання економіки країни, в Україні намітилася низка позитивних тенденцій, які в подальшому здатні були вплинути на покращення демографічної ситуації.
Як і більшість європейських країн, Україна має високу щільність населення - 77 осіб/км2. Найнижчий показник щільності на півночі, в Чернігівській області - 39 осіб/км2. Найвищий - у Донецькій області - 183 особи/км2. Східні області мають дещо вищий за середній показник - 90 осіб/км2 [67].
Україна залишається переважно урбаністичною країною, з чисельною перевагою міського населення над сільським: 32 млн. 754 тис. городян (або 68%) проти 15 млн. 883 тис. (або 32%) сільського. Найменш сільськими є такі області України, як Донецька - 10%, Луганська - 14%, Дніпропетровська - 17%, Харківська - 21%, Запорізька - 24% (селян). Найбільш сільськими є Тернопільська і Закарпатська області - по 59% сільського населення, Івано-Франківська і Чернівецька - по 58%, Вінницька - 56% і Рівненська - 55%. Водночас найвищий рівень урбанізації в Донецькій області, в якій мешканці міста становлять 90% населення, Луганській - 86% та Дніпропетровській - 83% [67].
В Україні спостерігається перевищення кількості жіночого населення над чоловічим: 22 млн. 441 тис чоловіків (або 46,3%) проти 26 млн. 16 тис. жінок (або 53,7%). Найбільший відсоток жінок - 55 в Чернігівській області, найменший - 52 в Закарпатській, у решті регіонів коливається в діапазоні 53-54% [67].
У віковій структурі збільшилася частка людей пенсійного віку, яка складає понад 15.9% (чоловіки 2 422 311 осіб/жінки 4 831 110 осіб), і зменшилася частка дітей, яка становить 13.8%. Середня тривалість життя людей в Україні становить приблизно 68 років, зокрема жінок - 75 роки, чоловіків - 62 роки. Старіння населення є характерним явищем для всіх європейських держав.
У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) – росіянами [67]. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Вперше після другої світової війни в Україні відбулося зростання питомої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох областях (Запорізька, Одеська та Харківська) кількість осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.
Основним фактором етнічних трансформацій стали міграційні процеси та зміна самосвідомості - якщо за радянського періоду частина українців (як і багатьох інших народів) відносила себе до росіян, то нині вони усвідомлюють себе представниками основного етносу незалежної України.
Рівень освіти населення в Україні [67] є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15-18 років Україна поступається в Європі тільки країнам Балтії та Угорщині. Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про істотне поліпшення освітнього складу населення. Значно (на 26 %) зросла і чисельність випускників вузів, що дозволяє оптимістично оцінювати подальші зміни. Більш освіченим є міське населення, яке значною мірою поповнюється за рахунок навчальної та після навчальної міграції сільської молоді.
Природний приріст населення у 2010 році складає -0.619%. Показник скорочення населення пов’язаний із переважанням кількості померлих над такою народжених, що продовжує залишатися характерною рисою природного руху населення України. При цьому в минулі роки відзначалося поступове збільшення кількості народжених та зменшення такої померлих. Останні ж дані Держкомстату свідчать про те, що в Україні знову почав знижуватися рівень народжуваності, що, вірогідно, пов’язано з поточною економічною кризою [67].
Водночас відбувається скорочення міграції населення. Близько 80% трудових мігрантів працюють за кордоном нелегально, хоча із 13 країнами світу Україна підписала двосторонні міждержавні угоди щодо працевлаштування мігрантів, а з 15 ведуться переговори. По суті, трудова міграція українського населення не відрізняється від подібних процесів Центрально-Східної Європи, громадяни яких виїжджають на заробітки до країн Західної Європи, де їхня праця оплачується дорожче, ніж на батьківщині [67].
Наразі, населення України стрімко скорочується й старіє (рис. 3.2.). У 1991 році в Україні проживало 51,8 мільйонів осіб, у 1999-му – 49,9, а станом на 1 січня 2010 року – 45,96 мільйонів осіб [68], 1 лютого 2011 року – 45,76 мільйонів осіб. З початку року чисельність населення скоротилась на 18,5 тис. осіб [38].
На рис. 3.2. поданні данні перепису населення з1990 по 2011 роки[39]:
Рис. 3.2. Зміна численності населення України за 1990-2011 роки.
На жаль, негативні демографічні процеси будуть лише поглиблюватися. Так, за даними Світового банку, Україна буде мати найбільше відносне зменшення населення серед усіх пострадянських країн [72].
Скорочення населення викликане тим, що рівень смертності перевищує рівень народжуваності. Щороку населення України скорочується приблизно на 200 тисяч осіб.
Зменшення кількості населення в Україні супроводжується його старінням, тобто частка людей літнього віку у віковій структурі населення зростає. У 2009 році частка населення старше чинної межі пенсійного віку становила 26%. До 2021-го року вона збільшиться до 29%, а в 2050-му році – до 38% населення [72].
Співвідношення групи населення старше 65 років та населення у віці 15-65 років зросте з 23% у 2010 році до 38% у 2050-му році [72].
Старіння населення є загальною проблемою більшості розвинених країн. І саме це зумовлює підвищення пенсійного віку.
Таким чином, робимо висновок, що Україна витрачає на пенсії більше будь-якої країни у світі. Але грошей усе одне не вистачає для виплати всіх пенсій, тому і планується рівноправність громадян у пенсійній системі. А також населення України зменшується й старіє, а тому не можна зволікати з пенсійною реформою.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 124 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |