Читайте также:
|
Правове регулювання у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування можна визначити як форму регулювання суспільних відносин у цій сфері, за допомогою якої поведінка учасників цих відносин проводиться у відповідність до вимог, що містяться у нормах права.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що передбачає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним пенсійним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Саме ця норма Конституції є правовою основою системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, частиною якого є пенсійне страхування.
Базовим законом у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Цим законом врегульовано загальні принципи побудови системи соціального страхування. Основним законом, що регулює питання загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, в якому уперше комплексно врегульовано всі питання, пов’язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, - від визначення суб’єктів цієї системи, їхніх прав та обов’язків до порядку сплати страхових внесків, здійснення пенсійних виплат, механізму управління цією системою. Донедавна всі ці питання регулювалися різними законодавчими актами, які належали до різних галузей права. Наприклад, умови та розміри пенсій визначалися Законом «Про пенсійне забезпечення», питання обов’язкових платежів до Пенсійного фонду – Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», механізм управління пенсійною системою взагалі не було врегульовано на законодавчому рівні. Важливим у цьому законі є те, що вперше визначено поняття пенсійного законодавства та предмет його правового регулювання згідно зі статтею 4 цього закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода яких на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів і нормативно-правових актів, ухвалених відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні [50, c. 58-59].
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:
- види пенсійного забезпечення;
- умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;
- пенсійний вік для чоловіків і жінок, з досягненням якого особа має право на пенсійні виплати;
- джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;
- умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;
- організація та порядок управління в системі пенсійного забезпечення.
Отже, в інших законодавчих актах не можуть міститися норми, які регулюють ці питання. З урахуванням цього мають бути внесені зміни майже до 40 законів України для увідповіднення їх до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [2]. Так, сьогодні питання пенсійного забезпечення регулюється більш ніж двадцятьма законами України, які встановлюють спеціальні умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. Це закони України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Національний банк України», «Про статус народного депутата України» і інших. Водночас. Крім Конституції та законів України, правове регулювання у сфері пенсійного забезпечення здійснюється на підставі інших актів законодавства: актів Президента України, Кабінету Міністрів України, а також відомчих нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
Стаття 5 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [2] визначає коло питань, які регулюються виключно цим законом, а саме:
- принципи та структура системи пенсійного страхування;
- коло осіб, які підлягають пенсійному страхуванню;
- платники страхових внесків, їхні права та обов’язки;
- види пенсійних виплат;
- мінімальний розмір пенсії за віком [50, c.61].
В умовах постійного зростання кількості суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню, всі питання, пов’язані із загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, неможливо врегулювати одним або кільком спеціалізованими законодавчими актами. Відповідно виникає потреба у застосуванні правових норм інших галузей права, а зокрема окремі питання, які виникають у сфері пенсійного страхування, регулюються цивільним, кримінальним, адміністративним законодавством, законодавством у сфері праці, підприємництва. Так, статтею 212 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за ухилення від сплати страхових внесків; Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає загальні принципи притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили правопорушення, зазначені у статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [2].
За загальним правилом норми національного законодавства застосовують у частині, що не суперечить міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Не є винятком і законодавство у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Усього на цей час діє 12 міжнародних договорів, укладених між Україною та іншими державами щодо пенсійного забезпечення. Цими договорами передбачено спеціальні умови пенсійного забезпечення громадян держав, які підписали відповідні договори, відмінні від загальних правил, встановлених національним законодавством [50, c. 62-63].
З прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне страхування» [8] 9 липня 2003 року і набранням чинності його з 1 січня 2004 року, було створено законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення, яка надає можливість громадянам робити додаткові добровільні накопичення на старість. Цей Закон установлює:
1) поняття системи недержавного пенсійного забезпечення;
2) коло осіб та умови їх участі в системі недержавного пенсійного забезпечення;
3) види недержавних пенсійних фондів, порядок їх утворення та функціонування;
4) порядок використання, захист та інвестування пенсійних активів;
5) види пенсій та порядок їх виплати;
6) успадкування пенсійних активів;
7) звітність у системі недержавного пенсійного забезпечення;
8) відповідальність юридичних осіб, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного страхування;
9) державний нагляд за юридичними особами, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
На сьогоднішній день це є єдиний законодавчий акт, спрямований на впорядкування діяльності з цього виду страхування громадян. Однак слід зазначити, що сьогодні вже існують організації, які зареєстровані як недержавні пенсійні фонди та займаються залученням коштів від підприємств та громадян для управління цими коштами з подальшим накопиченням та виплатою громадянам так званої додаткової пенсії. Департаментом нагляду за недержавними пенсійними фондами був складений список таких організацій та розроблений план проведення перевірок діяльності зазначених організацій. Перевірки проводяться працівниками департаменту та працівниками Комісії, які знаходяться в регіонах. Також з метою оптимізації роботи працівників в регіонах Управління виїзного нагляду були розроблені методичні рекомендації по проведенню перевірок недержавних пенсійних фондів, що провадять свою діяльність до набрання чинності Законом України «Про недержавне пенсійне страхування» [8].
Згідно з цим законом підприємства, установи та організації, які займають недержавним пенсійним забезпеченням або в назвах яких використовуються слова «недержавний пенсійний фонд» чи «пенсійний фонд», можуть здійснити реорганізацію в пенсійні фонди, створені відповідно до вимог цього Закону, у строки та в порядку, встановлені Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, з урахуванням певних особливостей або ліквідуватися [18, c.6].
Верховна Рада України ухвалила у першому читанні проект Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» [42]. За дане рішення проголосували 245 із 381 народного депутата, зареєстрованого у сесійній залі [42].
Законопроектом визначаються параметри функціонування ІІ рівня (накопичувального) пенсійної системи. Перелік страхових внесків до накопичувального пенсійного фонду пропонується впровадити, починаючи з року, в якому буде забезпечена бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду. Передбачається, що другий рівень буде заснований на таких параметрах: учасниками цієї системи будуть особи, яким на дату впровадження системи виповнилося не більше 35 років; розмір страхового внеску становитиме 2% із подальшим його щорічним підвищенням на 1% до досягнення 7%; адміністрування страхових внесків накопичувальної системи здійснюватиме Пенсійний фонд [42].
Через 2 роки після початку сплати страхових внесків за накопичувальною системою її учасники матимуть право вибрати недержавні пенсійні фонди для накопичення пенсійних коштів.
Згідно із пояснювальною запискою до документа, пропонується також обмежити максимальний розмір пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (з 1 квітня 2011 року – 7,64 тис. грн.), із поширенням цього обмеження на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набуття чинності законопроекту; зменшити розмір пенсії з 90 до 80% зарплати держслужбовців; виплату дострокової (за півтора роки) пенсії держслужбовцем, депутатам, прокурорам, суддям проводити лише для непрацюючих пенсіонерів; обмежити заробіток для призначення пенсії народним депутатам, суддям, прокурорам, військовослужбовцям сумою заробітної плати, на яку нараховується єдиний соцвнесок, як для інших категорій пенсіонерів [42].
Крім того, законопроектом передбачається підвищити пенсійний вік для чоловіків-держслужбовців до 62 років, починаючи з 2013 року, поступово протягом 4 років; цей вік буде граничним, інститут продовження перебування на держслужбі буде скасовано. Також передбачено призначення дострокових пенсій народним депутатам, у разі закінчення їх депутатських повноважень, не за два роки до досягнення пенсійного віку, а за півтора [42].
З метою покращення умов пенсійного забезпечення працівників бюджетної сфери при виході на пенсію пропонується ввести одноразову допомогу в розмірі 10 призначених їм пенсій.
Передбачається поступово, впродовж 10 років, збільшити необхідну вислугу для призначення пенсії військовослужбовцем і деяким іншим особам із 20 до 25 років, упровадивши при цьому її календарне обчислення.
Для зацікавленості осіб у тривалішому трудовому житті передбачається:
спростити механізм збільшення розміру пенсії за вибором особи при відстроченні терміну виходу на пенсію, в межах перших 5 років підвищувати пенсії на 0,5% за кожен місяць пізнішого виходу на пенсію, в разі роботи понад 5 років – збільшувати на 0,75% при виході на пенсію. При цьому досягши пенсійного віку від особи не буде потрібне звернення до пенсійних органів про відстрочення призначення пенсії.
Пропонується також підвищити мінімально необхідний страховий стаж для отримання пенсії за віком із 5 до 15 років, а для новопризначених пенсій підвищити нормативну тривалість страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі для жінок із 20 до 30 років і для чоловіків із 25 до 35 років.
Уряд, як і в попередньому варіанті законопроекту, в новому також продовжує наполягати на підвищенні пенсійного віку для жінок. Зокрема, пенсійний вік для жінок, які отримують пенсію, згідно із загальним законом, буде підвищено з 55 до 60 років, починаючи з 1 вересня 2011 року, з поступовим збільшенням його на 6 місяців щорічно впродовж 10 років. Вік для жінок для отримання державної соцдопомоги буде підвищено з 58 до 63 років [42].
Законопроектом [37] передбачено компенсатори у зв`язку з підвищенням пенсійного віку для жінок: за кожні півроку пізнішого виходу на пенсію жінка отримає збільшену на 2,5% пенсію (за 5 років відстрочення пенсія збільшиться на 25%); впродовж 3 років пропонується надати можливість добровільного виходу на пенсію непрацюючим жінкам після досягнення 55 років.
Для зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пропонується переглянути порядок призначення, перерахунку пенсій: для призначення пенсії брати розмір середньої зарплати за 3 календарних роки, які передують року звернення за призначенням пенсії, а перерахунок пенсії проводити з середньої зарплати, за якою призначена (перерахована) пенсія; проводити перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам, які отримують пенсію за вислугу років, тільки після досягнення пенсійного віку; проводити призначення пенсій за зарплатою лише за даними персоніфікованого обліку, а за бажанням особи з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до впровадження персоніфікованого обліку – до 1 липня 2000 року; вдосконалити механізм обчислення коефіцієнта зарплати для осіб, які отримували допомогу з безробіття, або здійснювали догляд за дитиною до 3 років, дитиною-інвалідом.
Водночас, очікуваний у 2011 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду у розмірі 17,8 млрд. грн. покривається за рахунок коштів держбюджету. Реалізація законопроекту, на думку його авторів, дозволить скоротити дефіцит у 2011 році на 211,6 млн. грн. Передбачається, що при ухваленні законопроекту зменшення витрат солідарної системи пенсійного страхування в 2012 році становитиме 2,501 млрд. грн [42].
На мою думку цей законопроект має трохи врівноважити і трохи привести до ладу систему пенсійного страхування.
Таким чином, в цьому розділі запропоновані деякі шляхи для покращення системи пенсійного страхування. Це:
¾ як можна швидше проводити пенсійну реформу, оскільки якщо і далі затягувати, то, швидше за все, ситуація ще більше посилиться;
¾ по швидше вводити II рівень пенсійної системи – накопичувальний.
Якщо уряд зробить все так, як було заплановано, то, скоріше за все Україна зможе вибратися з нинішнього положення та зайняти гідне місце серед кращих європейських країн.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ
1. Величезні пенсійні видатки, перманентний дефіцит Пенсійного фонду протягом останніх років, низький рівень пенсій, відсутність чіткого взаємозв'язку між сплаченими пенсійними відрахуваннями працівника і його пенсією, негативний демографічний прогноз – це лише найголовніші ознаки хворобливого стану пенсійної системи в Україні.
2. Україна витрачає на пенсії надзвичайно високу частку ВВП, і ця частка постійно зростає.
3. Різке зростання видатків призвело до того, що Пенсійний фонд не має достатньо коштів для виплати пенсій.
4. Уряд схвалив Концепцію дальшого проведення пенсійної реформи в Україні.
5. За кількістю населення Україна посідає 6 місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 28 місце у світі.
6. Відновлення незалежності у 1991 році створило умови для консолідації українців, розвиткові їх етнічної самосвідомості, згуртуванню усіх, хто відчуває свою приналежність до української нації, навколо історичної батьківщини.
7. У віковій структурі збільшилася частка людей пенсійного віку, яка складає понад 15.9% і зменшилася частка дітей, яка становить 13.8%.
8. Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи.
9. За даними Світового банку, Україна буде мати найбільше відносне зменшення населення серед усіх пострадянських країн.
10. Скорочення населення викликане тим, що рівень смертності перевищує рівень народжуваності. Щороку населення України скорочується приблизно на 200 тисяч осіб.
11. Старіння населення є загальною проблемою більшості розвинених країн. І саме це зумовлює підвищення пенсійного віку.
12. Правове регулювання у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування можна визначити як форму регулювання суспільних відносин у цій сфері, за допомогою якої поведінка учасників цих відносин проводиться у відповідність до вимог, що містяться у нормах права.
13. Базовим законом у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
14. Установи та організації, які займають недержавним пенсійним забезпеченням або в назвах яких використовуються слова «недержавний пенсійний фонд» чи «пенсійний фонд», можуть здійснити реорганізацію в пенсійні фонди.
15. Пропонується обмежити максимальний розмір пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (з 1 квітня 2011 року – 7,64 тис. грн.); зменшити розмір пенсії з 90 до 80% зарплати держслужбовців.
16. З метою покращення умов пенсійного забезпечення працівників бюджетної сфери при виході на пенсію пропонується ввести одноразову допомогу в розмірі 10 призначених їм пенсій.
17. Пропонується підвищити мінімально необхідний страховий стаж для отримання пенсії за віком із 5 до 15 років, а для новопризначених пенсій підвищити нормативну тривалість страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі для жінок із 20 до 30 років і для чоловіків із 25 до 35 років.
18. Очікуваний дефіцит бюджету Пенсійного фонду у розмірі 17,8 млрд. грн. покривається за рахунок коштів держбюджету.
ВИСНОВКИ
Згідно статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основу пенсійної системи в Україні складає система державного пенсійного забезпечення, яка охоплює всіх непрацездатних осіб похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати, яким провадяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, компенсаційних виплат, додаткових пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Враховуючи те, що система пенсійного страхування є складовою загальної фінансової системи країни, вона функціонує на основі єдиних макроекономічних показників розвитку України, зокрема таких як демографічна ситуація. Стан використання трудового потенціалу, досягнутий рівень розвитку економіки і соціальної сфери та інших чинників, а також очікуваних тенденцій зміни цих чинників у перспективі.
Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні було зумовлене низкою проблем макроекономічних і демографічних. Одна з них полягала у тому, що значно зростала кількість пенсіонерів, а інша в низькій зайнятості населення та поширення практики надання пільг із сплати пенсійних внесків, що суттєво послаблювало фінансову базу пенсійної системи. З урахуванням усіх цих чинників в Україні було проведено реформу у трьох напрямах: реформування солідарної системи, створення обов’язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.
Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне страхування», якими детально регламентуються правові засади функціонування реформованої системи пенсійного страхування і які набули чинності з 1 січня 2004 року двох рівнів нової пенсійної системи: реформованого солідарного рівня та добровільного недержавного пенсійного забезпечення. З набуття чинності цими законами процес пенсійної реформи в Україні вступив у фазу активних практичних дій.
Проведена в Україні пенсійна реформа одночасно із встановленням нових умов пенсійного страхування громадян передбачила і перерахування пенсій нинішнім пенсіонерам, скасування максимального обмеження розміру пенсій і відновлення їх диференціації. Це забезпечило підвищення розмірів пенсій з першого дня запровадження нового закону.
З 1 січня 2004 року за даними про стаж і заробітну плату, наявними в пенсійних справах, було перераховано призначені раніше пенсії, що дало можливість не вимагати від пенсіонерів надання додаткових документів. Крім того, пенсіонерам було надано право протягом 2004 року надавати до органів Пенсійного фонду додаткові документи про заробітну плату і стаж, набутий до 1 січня 2004 року. Нові розміри пенсій у цьому разі будуть виплачені за період з 1 січня 2004 року, незалежно від дати подання документів. Загалом за перерахунками відповідно до закону пенсії підвищено майже 3,3 мільйонам осіб.
Одночасно з набуттям чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» були ухвалені відповідні рішення уряду, спрямовані на підвищення рівня пенсійного забезпечення пенсіонерів, пенсія яких за новим пенсійним законодавством не збільшилась. Так, цим пенсіонерам з 1 січня 2004 року було підвищено пенсії на 12% відповідно постанови КМУ «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян».
Таким чином, уперше за роки незалежності України забезпечено виконання норм Конституції України.
Починаючи з 2005 року згідно зазначеного закону проводитиметься щорічне підвищення пенсій не менше ніж на 20 відсотків зростання реальної середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком та їх індексація. Крім того, законом передбачено запровадження з часом другого накопичувального рівня реформованої пенсійної системи.
Багаторівнева пенсійна система – це шлях до поступового збільшення співвідношення між середнім розміром пенсії і заробітної плати. Вона покликана усунути чинники соціальної несправедливості та перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пільгових категорій. Крім того, з часом пенсійна система стане потужним джерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Це, своєю чергою сприятиме збільшенню зайнятості, зростанню доходів громадян і зміцненню фінансової бази пенсійної системи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
1. Конституція України. – К.:1996р. – 80с.
2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV.
3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII.
4. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.
5. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03квітня 1997р. №168/97 із змінами та доповненнями.
6. Закон України «Про страхування» від 11 квітня 1996 року (згідно з Постановою Верховної Ради України від 7 березня 1996 року № 86/96-ВР).
7. Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (із змінами).
8. Закон України «Про недержавне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1057-IV.
9. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР.
10. Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 року № 1727-IV.
11. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000р. № 1533-III.
12. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001р. № 2240-II.
13. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 р» від 19 грудня 2006р. - [Електронний ресурс]Режим доступу: // http://portal.rada.gov.ua.
14. Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997р. № 37. – Ст. 237.
15. Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001р. № 11. – Ст. 47.
16. Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001р. № 17. – Ст. 80.
17. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» 26 грудня 2008 року № 835-VI
18. Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» 27 квітня 2010 року № 2154-VI
19. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VI.
20. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року № 2790-XII
21. Проект Закону України «Про обов'язкове пенсійне забезпечення окремих категорій осіб через професійні та корпоративні пенсійні фонди» від 24 вересня 2005р.
22. Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» 15 травня 1990 року № 1480-I
23. Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» от 28 квітня 1990
24. Кодекс законів про працю України від 11 травня 2007 року № 1014-V, ОВУ, 2007р., № 44, ст. 1776.
25. Законопроект «Про єдиний соціальний внесок» (реєстраційний № 1045) - [Електронний ресурс]Режим доступу: // http://portal.rada.gov.ua.
26. Законопроект «Про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (реєстраційний № 1065) - [Електронний ресурс]Режим доступу: // http://portal.rada.gov.ua.
27. Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР // Офіційний вісник України № 2755 – VI
28. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 13.12.2010 № 7455.
29. Податковий кодекс від 2 грудня 2010р. № 2755-VІ.
30. Постанова Верховної Ради України «Концепцію соціального забезпечення населення України» від 21 грудня 1993 року № 3758-XII
31. Про проведення експерименту із створення автоматизованої системи Накопичувального фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування від 14 вересня 2005 р. № 909.
32. Антропов В. В. Система социальной защиты в Великобритании. Труд за рубежом. - 2005. - №3. – С. 6, 37-54.
33. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. Лит. 1997. - 400с.
34. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2002. – 203с.
35. Бойко М.Д.«Право пенсійного забезпечення в Україні» Навч. посіб. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Київ: Атака, 2006. – 356 с.
36. Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України. – Харків, 2007. – 242с.
37. Бухгалтерское сопровождение. Ведение фирм от А до Я «Профи Винс». - ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»
38. Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-III
39. Вільна енциклопедія. Wikipedia. - [Електронний ресурс]Режим доступу: // http://uk.wikipedia.org/wiki/
40. Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посіб. За заг. ред. проф. Н. М. Внукової – Х.: Бурун Книга, 2004. – 376с.
41. Воблый К.Г. Основы экономии страхований. – М.: Издательский центр «АНКИЛ», 1995. – 232с.
42. Всеукраїнська громадсько-політична та літературна газета «Кримська світлиця», №21, 17 червня 2011р., Урядовий Законопроект Пенсійної Реформи Ухвалено у першому читанні.
43. Гаряча О.В., Зарудний О.Б., Антоненко Т.В., Шамбір Н.В., Мущинін В.В., Придня Т.Г., Кравченко Л.Г., Плаксій М.В. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення. У цифрах і фактах. – К.: 2006р. – 50с.
44. Герасименко С. С., Головач А. В., Єріна А. М. Статистика. За наук. ред. д-ра екон. наук С. С. Герасименка. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 343-353.
45. Головне управління державного казначейства України в м. Києві. - [Електронний ресурс]Режим доступу: http://treasury.kiev.ua/
46. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посіб. – 2-ге вид., виправл. – К.: Кондор, 2003. – 252с.
47. Грушко В.Н., Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Любунь, І.І. Рулік, К.В. Павлюк, К.В. Рясна, Т.І. Шпильова, Пенсійна система України, за редакцією доктора економічних наук, професора Грушка В.І., навч. посібн., Київ, "Кондор", 2006 рік, С.-26.
48. «Дзеркало тижня. Україна.» №22, Марчін Свєнчіцкі «Виправлення пенсійної системи» - К.: 17-24 червня 2011року
49. Економіка України: десять років реформ. За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 496с.
50. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. – К.: Видавничий Дім «Альтернативи» 2001. – 607с.
51. Зайчук Б.О., Зарудний О.Б., Березіна С.Б., Александров В.Т., Недбаєва С.М. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Навч. курс. – Київ: НВП «АВТ», 2004 р. – 256 с. (Інтегрований навчально-атестаційний комплекс).
52. Залетов А.Н. Страхование в Украине. - К.: Логос, 2002. – С. 456
53. Залетов О.М. Пенсійний захист населення: глобальна проблема ХХІ століття. Страхова справа. - 2006. - №3(23). –С. 34-42.
54. Зернов А.А., Зубец А.Н. Системное исследование страхового регулирования. – М.: Издательский Дом «Страховое ревю», 1997. – 160с.
55. Інформаційне видання «Tristar. Твій фінансовий навігатор» www.TRISTAR.com.ua
56. Кабінет Міністрів України. Розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо створення накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на 2004-2007 роки» від 13 липня 2004 р. № 479-р.
57. Кан М. Организация пенсіонного обеспечения (из мирового опыта). Человек и труд. – 2006. - №5. – 2-32с.
58. Клапкін М.С. З історії зародження національного страхового ринку. Фінанси України. – 1998. - №1. – 81-94с.
59. Кокшарова С.М., Кравченко І.Ю. Податки в Україні. Навч. посіб. Підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. – К.: 2004р. – 225-245с.
60. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 431 с.
61. Кузнецова А.Я. Фінансування інвестиційно - інноваційної діяльності: Монографія. Інститут економічного прогнозування НАН України. – Л.: Львів, ін-т НБУ, 2005. – 367с.
62. Кузнецова А.Я. Теорія фінансів: Навч. посіб. – Львів: ЛБІНБУ, 2001. – 158с.
63. Кусайкіна Н.Д., Цибульник Ю.С. Новий український тлумачний словник. Близько 20000 слів і словосполучень. За заг. ред. д-ра філол..наук, проф. Дубічинського В.В. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2008р. – 608 с.
64. Лендьел М. Спеціальні інститути розвитку територій: європейський досвід // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / за ред. Максименка С., Київський центр Інституту Схід-Захід. – К.: «Міленіум», 2001. – С.67-148.
65. Луганська обласна державна адміністрація - [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.loga.gov.ua/
66. Луганський регіональний центр зайнятості. Офіційний сайт - [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/
67. Міністерство закордонних справ України. Офіційний сайт - [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/
68. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.:КНЕУ, 2004. – 240 с.
69. Основы страховой деятельности: Учебник. Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 768с.
70. Пенсійна реформа в Україні - [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.pension.kiev.ua/, «Підвищення пенсійного віку: що раніше, то краще»
71. Пенсійний Фонд України - [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.pfu.gov.ua/
72. Періодичне видання «Українська правда» заснована Георгієм Гонгадзе у 2000 році, 30 грудня 2010р., Назар Холод
73. Періодичне видання «Finanse.ua. Про гроші», 18 березня 2011року.
74. Періодичне видання «Gazeta.ua», 17 червня 2011 року.
75. Періодичне видання «Osvita.ua», вид-во «Плеяди», 1998-2011роки
76. Періодичне видання «Економічна правда», Податкова реформа відбудеться в три етапи, 03 червня 2010р.
77. Плиса В.Й. Основи страхування: навч. посіб. За ред. М.І. Крупки. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 144 с.
78. Плиса В.Й. Основні страхові поняття і терміни для студентів економічного факультету. – Львів ЛДУ, 1997. – 16 с.
79. Плиса В.Й. Основні страхові поняття і терміни: Довідник. – Львів: Видавничий центр ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. – 64 с.
80. Плиса В.Й. Особливості становлення, проблеми та перспективи розвитку страхового ринку в Україні. Вісник Львів, ун-ту Сер. екон. вип. ЗО. – 2001. –С. 158-167.
81. Плиса В.Й. Страхування: Довідник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 197 с.
82. Плиса В.Й. Страховий ринок України в умовах глобалізації страхових відносин. Формування нової парадигми економічної теорії в Україні. Наук. збірн. За ред. З.Г.Ватаманюка. – Львів: Інтереко, 2001. – 369-377с. (Формування ринкової економіки в Україні. Спецвипуск 8)
83. Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку н виробництві та професійного захворювання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000р. №1423 Україна – бізнес. – 2000. – 14с.
84. Постанова «Затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік» від 21 липня 2010 р. № 626
85. Програма економічного і соціального розвитку Луганської області на 2011 рік. – Луганськ, 2010. [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.loga.gov.ua/oda/about/depart/economy/se-state/program/
86. Про податки і збори населенню України: Посіб. За ред. М.Я. Азарова, Г.І. Бондаренка, П.В. Мельника та ін. – К.: АДПСУ, 2000. – 182 с.
87. Офіційний сайт пенсійної реформи України – [Електронний ресурс]Режим доступу: http://pension.ukrinform.ua/
88. Прутська О.О. Інституціоналізм і проблеми економічної поведінки в перехідній економіці. – К.: Логос, 2003. – 256с.
89. Прутська О.О. Невраховані фактори українських реформ. Економіка України. – 2002. - №8. –С. 51-56.
90. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б.. Современный экономический словарь. — 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М, 1999. - 479 с.
91. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. – М.: Изд-во АН СССР, 1947. – 282с.
92. Сандлер Д. Проблеми і перспективи становлення сучасної системи пенсійного забезпечення в Російській Федерації та Україні. Україна: аспекти праці. - 2005. - №7. – С. 10-14
93. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: изд-во социально-экономической литературы, 1962 г. – 654 с.
94. Социальная політика. Под ред. Волгина. – М.: Экзамен, 2002.- 736с.
95. Т.В. Калінеску, О.М. Антіпов, Г.М. Бурлуцька, Т.М. Чернякова, М.М. Соловей, М.Б. Харківський; Кер. авт. кол. і наук. ред. професор Т.В.Калінеску. Основи оподаткування: навч. посіб. – Л.: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2007р. – 532с.
96. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність. – К.: 2004р. – 339 – 360 с.
97. Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року
98. Український бізнес ресурс – [Електронний ресурс]Режим доступу: http://ubr.ua/.
99. Урядовий портал - [Електронний ресурс]Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/ - Дохідну частину Держбюджету за 7 місяців перевиконано на 0,9%
100. Харитонова Л.І. Пенсійна реформа в України, навчально-методичний посіб., Одеса: «Юридична література» - 2006, 12-19 с.
Додаток А
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 126 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |