Читайте также:
|
Економічною основою розвитку України традиційно залишилось сільське господарство, а його провідною галуззю - зернове землеробство. Прискореними темпами розвивалося с/г Гетьманщини, Слобожанщини й Запоріжжя. Причому в старшинських і монастирських маєтностях воно базувалося на використанні переважно найманої робочої сили, а не кріпаків, як це було до війни. Високопродуктивна праця наймитів, досконала техніка й технологія обробітку ґрунтів вивели панські господарства на досить високий рівень с/г виробництва.
Розширилися посіви під технічні культури. Започаткувалася спеціалізація вирощування коноплів, яка дала поштовх розвитку капіталістичних мануфактур в текстильному виробництві. Значні зміни відбувалися в садівництві та городництві. Вони поступово набирали рис товарного характеру. Важливе місце займало тваринництво. Великі тваринницькі господарства виходили за межі звичного феодального виробництва, оскільки базувалися на використанні переважно найманої робочої сили. Розвинуте тваринництво України відігравало важливу роль у становленні суконних мануфактур і накопичення багатства в руках підприємливих старшини, шляхти, заможних козаків і селян.
Національно-визвольна війна справила значний вплив і на розвиток української промисловості. Склалися сприятливі умови для розвитку міст тих українських земель, що були визволені від польського володарювання. На великі промислово-торгові центри перетворились Київ, Ніжин, Переяслав, Прилуки (магдебурзьке право).
Розвивалося ремесло й промисли, використовувались праці вільних наймитів. Вони застосовували нові прийоми та інструменти в своїй роботі. Ремесло перетворилось на дрібнотоварне виробництво, промисли зберігали риси капіталістичної мануфактури основи індустріального суспільства (селітроварні, рудні, винокурні...) У неоднакових умовах перебували ремесла і промисли Правобережної і Західної України. Безперервні воєнні дії та панування інонаціональних феодалів серйозно перешкоджали розвитку національної промисловості.
Створювалося нове українське суспільство. Місце вигнаного чи знищеного польського панства намагались зайняти козацька старшина, дрібна українська шляхта, а також вище православне духовенство. Соціальною опорою української держави стала козацька старшина, яка поступово перетворювалася на окремий стан. Вона формувалася на демократичній основі і повніше враховувала інтереси різних верств суспільства.
Старшина формувалася з різних кіл населення. Але головним її джерелом залишалось козацтво. Їй надавалися окремі пільги в економіці, судочинстві, фінансах і адміністративних правах. Володіючи селами, старшина, наполегливо домагалася звільнення своїх маєтностей від державного оподаткування. До 80-х років такі пільги одержували окремі полковники й генеральні старшини. І тільки в Коломацьких статтях 1687р. був підписаний пункт про звільнення від податків всієї вищої козацької старшини.
На Гетьманщині зберігалася та українська шляхта, що взяла участь у боротьбі проти польсько-шляхетського панування. Шляхта зробила спробу домогтися собі особливих прав (за спиною Б. Хмельницького передали прохання про привілеї керівнику російського посольства Василю Бутурліну). Перебравши владу до своїх рук козацька старшина не збиралася ні з ким її ділити. Шляхті не залишалось нічого іншого, як завойовувати привілейоване місце в суспільстві через старшинські посади.
З шляхти походили Антон Жданович, Василь Дворецький, Григорій Гуляницький, Павло Тетеря та інші полковники. Березневі статті 1654р. закріплювались за старшиною ї особливі права та вольності. Вони й стали юридичною підставою для панівного становища шляхти в суспільстві, яка дедалі більше зближувалась з козацькою старшиною, складаючи панівну верству населення. снувало «Значкове військове товариство» - списки з іменами дорослих чоловіків із старшинських родин, які ще не займали ніяких посад, але з появою вакансій могли отримати їх. У 1760р. – 1300 прізвищ (О. Субтельний с. 231).
Питання 2.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 161 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |