Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Облікова політика банку

Повнота та достовірність операцій у сфері бухгалтерського обліку залежить від обліко­вої політики та внутрішніх процедур банку, що проводяться відповідно до чинного законо­давства і нормативних актів Національного банку України без будь-яких відхилень.

Облікова політика банку — це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності.

Загальні вимоги щодо облікової політики банків визначені у Положенні про органі­зацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України, затвердженому постановою Правління НБУ від 30. 12.1998 р. № 566.

Відповідно до цього нормативно-правового акту, в кожному банку має бути розроб­лено Положення про облікову політику банку, яке затверджується наказом до початку нового календарного року і доводиться до відома всіх філій та підрозділів банку. Поло­женням про облікову політику банку встановлюється порядок ведення бухгалтерського обліку операцій, які здійснює банк згідно з чинним законодавством, особливості ор­ганізації та ведення бухгалтерського обліку банку. Внесення змін до Положення про облікову політику банку протягом року, як правило, не допускається (окрім випадків істотних змін у діяльності або правовій базі).

Облікова політика банку базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких банки повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та вну­трішньої звітності. Банки ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за офіційним валютним кур­сом, установленим Національним банком України на дату здійснення операції або складання звітності. Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному пері­оді, в якому вони були здійснені, незалежно від дати руху коштів за ними

Банки висвітлюють обрану ними облікову політику шляхом опису:

• принципів обліку статей звітності;

• методів оцінки окремих статей звітності;

• фактів, що стосуються змін в обліковій політиці.

Облікова політика банку має враховувати методи оцінки активів та зобов'язань. Це передбачає вибір певної бази оцінки. Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, розробленою КМСБО, у фінансових звітах використовують кілька різних основ оцінки з різним ступенем та в різних комбінаціях. До основ оцінки відносяться: історична собівартість; поточна собівартість; чиста вартість реалізації (погашення); теперішня вартість (дисконтована).

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України вимагає, щоб активи і зобов'язання були оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу банку, на наступні звітні періоди. Активи і зобов'язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або справедливою вартістю). При обліку за первісною (історичною) вартістю активи визнаються за сумою фактично сплачених за них коштів, а зобов'язання — за сумою мобілізованих коштів в обмін на зобов'язання. При обліку за справедливою (ринковою) вартістю активи ви­знаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких ак­тивів у поточний час, а зобов'язання — за тією сумою коштів, яка б вимагалася для проведення розрахунку у поточний час. Приведення вартості активів у відповідність із ринковою здійснюється шляхом їх переоцінки.

Облікова політика має передбачати такі процедури бухгалтерського обліку, які ви­ключають можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

• кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості різних юридич­
них та фізичних осіб;

• кредитів, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих же
юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах та з різними строками
погашення;

• депозитів та кредитів, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповід­
ними законодавчими актами;

• витрат та доходів тієї ж юридичної особи.

Облікова політика банку обов'язково має охоплювати такі основні складові, як:

• характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

• додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі
яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаю­
чи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• правила документообороту та технології обробки облікової інформації;

• перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;

• перелік операцій, що потребують додаткового контролю;

• порядок проведення інвентаризації і методи оцінки активів та зобов'язань;

• порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

• порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки);

• порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;

• порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

• порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи
порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);

• політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);

• процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);

• порядок реєстрації договорів;

• інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітно­го або майбутніх періодів, повинні бути описані з зазначенням їх причин і змін у відповідних статтях. Зміни положень облікової політики та причини цих змін розкриваються
банком у примітці до річної фінансової звітності банку 1.23 «Ефект змін в обліковій по­літиці та виправлення суттєвих помилок», в якій зазначається така інформація:

• яка облікова політика змінюється, причини та суть змін, статті звітів, у яких відображе­ні коригування;

• факт повторного надання зіставленої інформації у фінансових звітах або недоцільність
її перерахунку;

• зміст та суму помилки;

статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного
надання зіставленої інформації;

• факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність їх

повторного оприлюднення.

Не вважається зміною в обліковій політиці: 1) нова облікова політика щодо опера­цій, які не є суттєвими; 2) нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювалися раніше. Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.