Читайте также:
|
На рівень освітленості приміщення впливають наступні фактори:
– світловий клімат;
– площа та орієнтація світлових прорізів;
– ступінь чистоти скла у світлових прорізах;
– колір стін та стелі приміщення;
– глибина приміщення;
– наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.
Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна його оцінка проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природної освітленості (КПО), е, %:
де Е вн – освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім або відбитим); Е зов – освітлення горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.
Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Е вн до одночасної освітленості ззовні приміщення Е зов у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою).
За умовну робочу поверхню приймається горизонтальна поверхня на висоті 0,8 м від підлоги.
В чиннихДБН В.2.5.28-2006 нормовані значення КПО (е н) наведені для III світлового поясу. Для приміщень, розміщених в I, II, IV і V поясах, визначаються за формулою:
e NI, II, IV, V = е нIII ∙ m N,
де е нIII– значення КПО, яке задається ДБН В.2.5.28-2006 в залежності від розряду виконуваних робіт; m N – коефіцієнт світлового клімату, який враховує особливості світлового клімату; N – номер групи забезпеченості природним світлом.
Природна освітленість робочої поверхні всередині приміщення створюється кількома складовими, що можна представити наступним рівнянням:
Е вн = Е з + Е в + Е б,
де Е з – освітленість, яка створюється дифузним світлом неба, що потрапляє через світловий проріз безпосередньо на робочу поверхню; Е в – освітленість, яка створюється за рахунок відбиття світла від стін, стелі, підлоги; Е б – освітленість, яка створюється за рахунок відбиття світла від будівлі, що стоїть навпроти світового прорізу.
При розрахунку природного освітлення необхідно враховувати всі три складові освітленості.
Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованими значеннями КПО.
Попередній розрахунок площі світлових прорізів проводиться за формулами:
а) при односторонньомубоковому освітленні приміщень
;
б) при верхньому освітленні
,
де S в – площа вікон при боковому освітленні; S n‒ площа підлоги приміщення; е н– нормоване значення КПО (при односторонньому боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на віддалі 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні; при верхньому освітленні нормується середнє значення КПО в точках, розташованих на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні); η в – світлова характеристика вікон; К 3 – коефіцієнт запасу (для виробничих приміщень К 3 = 1,3 – 1,5); К буд – коефіцієнт, який враховує затінювання світлових прорізів будівлями, які розташовані навпроти; τ 0 – загальний коефіцієнт світлопроникнення, який визначається за формулою:
де τ 1 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу; τ 2 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в рамах світлопрорізу; τ 3 – коефіцієнт, який враховує втрати світла у несучих конструкціях (при боковому освітленні рівний τ 3 =1, при верхньому – τ 3 =0,8 – 0,9); τ 4 – коефіцієнт, який враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях; τ 5 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, яка встановлюється під ліхтарями (приймається рівним 0,9); r 1– коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при боковому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення, значення якого визначається залежно від параметрів приміщення та середнього коефіцієнта відбиття (ρ сер)стелі, стін та підлоги, що визначається за формулою:
де ρ стелі, ρ стін, ρ підлоги – відповідні коефіцієнти відбиття; S стелі, S стін, S підлоги – відповідні площі поверхонь;
S л – площа світлових прорізів при верхньому освітленні; η л – світлова характеристика ліхтарів або світлового прорізу в площині покриття; r 2 – коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при верхньому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення; Кл – коефіцієнт, який враховує тип ліхтаря.
Найпростіший метод розрахунку природної освітленості, що застосовується, головним чином, як перевірочний, зводиться до вибору типу вікон і розрахунку їх кількості за світловим коефіцієнтом (α):
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 273 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |