Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Другий південнослов’янський вплив.

Спроби руської церкви знайти додаткову ідеологічну та культурно-освітню опору охарактеризували як «другий південнослов'янський вплив» (друга половина XIV — перша половина XV ст.).

Причинами «другого південнослов'янського впливу» були:

— піднесення болгарської та сербської культур у другій половині XIV — першій половині XV ст.;

— еміграція з Болгарії та Сербії церковних діячів на руські землі (під тиском мусульман та задля зміцнення православ'я у східних слов'ян).

Осередками впливу були Константинополь (Царго-род), Афон, Галичина. «Другий південнослов'янський вплив» мав такі наслідки:

1) розповсюдження ісихазму (грец. hSsychia — спо­кій, безмовність) — ідеології православної церкви, вчен­ня про спосіб досягнення стану блаженного спілкування з Богом. Розрізняють три ступені цього стану: звернення до Бога, очищення, освячення (злиття душі з Богом);

2) поширення емоційно-експресивного стилю у літе­ратурі («плетення словес»), для якого характерні рито­ричні фігури, внутрішні монологи, складна стилістика (нагромадження синонімів, епітетів, порівнянь, повто­рів), гіперболізація почуттів та емоцій;

3) активізація жанрів житія, проповіді, похвального слова (панегірик), повчання, послання;

4) виправлення біблійних текстів, які від часу запро­вадження християнства зазнали певних змін на русько­му ґрунті.

Подвижниками «другого південнослов'янського впливу» були київські митрополити Кіпріан та Григо­рій Цамблак. Кіпріан (прибл. 1330—1406) — автор про­повідей, житій, послань, листів. Зокрема, у «Посланні до ігумена Федора» (1376) він обстоював права на митро­полію «всієї Русі» і критикував московського князя Дмитрія Донського, оповідав про свої поневіряння у Москві і відносини Москви з Ордою. Григорій Цамблак (прибл. 1364—1420) у київський період написав декіль­ка творів, серед яких «Слово надгробне митрополиту Кіпріану» (1406). За жанром це панегірик, для якого характерні щирість, використання особистих спогадів, порівняння діяльності Кіпріана з біблійними персона­жами, піднесеність і пафосність стилю.

_____6_____

1. Люблянська та Брестська унії, католицько-польська експансія на українських землях. Мова полемічної літератури (Герасим Смотрицький „Ключ царства небесного”, Христофор Філарет „Апокрисис”, „Пересторога” І. Борецького, „Палінодія” Захарія Крпистенського та ін.)

Року 1569-го 5 червня відбулася т. зв. Люблинська унія, в силу якої до Польщі приєдналися Литва й уся Україна.

Українське політичне, релігійне й культурно-освітнє життя з початку XVII ст. складалося під впливом берестейської унії, прийнятої у Бересті (Бресті) в 1596 р. Почалася велика свара між уніатськими і православними єпископами. Це й знайшло своє відбиття в розвитку полемічної літератури. Власне полемічну літературу, користуючись сучасною термінологією, можна було б назвати публіцистичною. Але здебільшого полемічний характер мала й тодішня художня література.

Чому Литва захотіла об'єднатися з Польщею:

1. прагненя значної частини укр.., литовської та білоруської шляхти (обмеження сваволі магнатів);

2. литовська шляхта прагнула до полегшення військової повинності;

3. поступова втрата Литвою своєї території (напади Московії);

4. з поч.. 16 ст. почали формуватися умови для укладення унії.

В січні 1569 р. на спільному сеймі у Люблені підписана Люблінська унія, яка завершила процес об'єднання двож держав: Литви і Польщі.

Основні положення

· єдина федеративна держава – Річ Посполита:

· литовсько-укр. та польська шляхта зрівнювалися в правах;

· між ними немає кордонів;

· Литва офіційно передавала укр. землі під юрисдикцію Польщі.

Негативні наслідки ЛУ:

· посилення польської експансії;

· наступ католицизму;

· поленізація (ополячення) укр. знаті;

· покріпачення селян.

Позитивні наслідки:

· зближення укр. земель з зах.-європейькою культурою;

· піднесення культурно-просвітницького руху (розвиток самосвідомості).

В 1596 - об'єднання православної і католицької церкви з ініціативи укр. духовенства – Берестейська унія.

Укр духовенство за допомогою унії хотіло здобути рівні права з польським духовенством. Знать прагнула здобути місця в структурах управління. Міщанство хотіло отримати місця в цехах і судах.

Все це нейтралізувало вплив Москви.

Полемічна література – відбиття свари між уніатськими та православними єпископами.

Із середовища укр. міщанства виділилися письменники, які створили низку гострих полемічних праць спрямованих проти католицизму та уніатства.

Виникнення пов'язане з П. Скаргою «Єдність церкви Божої» - у своєму творі доводив, що «грецька наука безповоротно занепала, для Русі краще відмовитися від неї і залучитися до латинської».

П. Скарга видає Річ Посполиту за повноправного претендента європейської культури і радить Русіприєднатися до європейського, відмовившись від власного.

Проти виступив Герасим Смотрицький видав «Ключ царства небесного» і «Календар Римський новий» - у них виступив як публіцист, сатирик, письменник і як патріот свого народу.

І. Вишенський – захисник православного християнства. Засуджував переклади церковних книг на просту мову.

В свої мові традиціоналіст, консерватор. Добре знає церковнослов'явську і відстоює її. Твори: «Обличения дьявола», «О еретиках», «Краткословного ответа Петру Скарзе».