Читайте также:
|
Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні, безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. У реалізації цієї політики значну роль має відігравати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України, спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням і ґрунтується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності;використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;забезпечення координаційної діяльності державних органів, установ, організацій та громадських обєднань, що вирішують різні проблеми охорони здоровя, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов праці та її безпеки.
6.Які гарантії надані в законодавчому порядку щодо громадян про охорону праці?
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням рівноцінними харчовими продуктами мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку. При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я. Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
7.
8.
9..Яким чином здійснюють фінансування страхування від нещасного випадку?
Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників,
штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
10. Основні положення законодавчих актів що до охорони праці жінок Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закрі-пила рівність прав жінок і чоловіків. Разом з тим, трудове законодавст-во, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охо-рони материнства і дитинства, встановлює особливі вимоги щодо охо-рони праці жінок і неповнолітніх.
Статтею 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється за-стосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встано-влені для них граничні норми:
- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою ро-ботою (до 2 разів на годину) – 10 кг;
- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг.
Законодавством про працю забезпечені права жінок на максималь-но досконалі режими праці і відпочинку, обмеження праці жінок на ро-ботах у нічний час. При цьому значна увага приділяється наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років: не до-пускаються роботи у нічний час, надурочні роботи і роботи у вихідні дні, направлення у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Жінкам на-даються відпустки по вагітності і пологам тривалістю 70 календарних днів до і 56 календарних днів після пологів, а також перерви для году-вання дитини. Вони, відповідно до медичного висновку, можуть мати знижені норми виробітку або бути переведені на легку роботу із збере-женням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
Гарантії трудових прав жінок чітко визначені ст. 184 КЗпП. Заборо-няється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробі-тну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, також забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, самотніх матерів у випадку наяв-ності у них дітей віком до 14 років чи дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов’язковим працевлаштуванням.
Жінкам, які працюють і мають двох і більше малолітніх дітей або дитину-інваліда, надаються пільги до відпустки.
11.
12. Які нормативні акти про охорону праці діють у межах підприємства?
Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. Відповідно доРекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування „Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:
Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.Положення про службу охорони праці підприємства.Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.
Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму.
Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників.Положення про санітарну лабораторію підприємства.Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.Інструкції' про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві.Загальнооб'єктові та цехові інструкції' про заходи пожежної безпеки. Перелік робіт з підвищеною небезпекою.
Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування.Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах.Наказ про порядок.забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.Виходячи із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства власник затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.
13. Які види відповідальності передбачені за порушення законодавства про охорону праці?
За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці винні особи притягаються до відповідальності згідно законів. Робітники, у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність у дисциплінарному, адміністративному або кримінальному порядку. Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.Посадові особи підприємств або громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7-ми років.
14. Які органи здійснюють державне управління охороною праці?
Відповідно до ст. 37 Закону України „Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють: Кабінет Міністрів України; Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України; міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів; асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.
Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України: забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці; визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.
15. Що являе собою система управління охороною праці
В системі управління охороною праці використовують організаційно-розпорядливі, соціально-психологічні та економічні методи управління.
Організаційно-розпорядливі методи враховують виконання працівни-ками своїх посадових обов’язків з охорони праці, видання та виконання на-казів, розпоряджень і ін. Це методи прямої дії. Будь-який регламентований документ або усний наказ, розпорядження повинні обов’язково виконува-тись. Правомірність, оперативність і силу цих дій визначають відповідні но-рми, правила, стандарти, інструкції та інші нормативні акти. Ефективність організаційно-розпорядливих методів ґрунтується на свідомій дисципліні працівників.
Соціально-психологічні методи передбачають: виховну роботу; на-вчання і пропаганду з охорони праці; особистий приклад керівників підроз-ділів, їх відношення до виконання вимог охорони праці; встановлення конт-ролю, підвищення дисципліни; створення здорового психологічного клімату в колективі; моральне стимулювання, застосування адміністративних, дис-циплінарних заходів тощо.
Економічні методи – це управління, з одного боку, з застосуванням ма-теріальних стимулів за плідну роботу щодо поліпшення умов та підвищення безпеки праці, з іншого – про впровадження економічних санкцій за пору-шення умов праці.
16.
17.
18. Як здійснюється навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу?
Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників при прийнятті на роботу, підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи. При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 30 годин, а специфічні питання охорони праці, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва. Працівники, що приймаються на роботи, проходять на підприємстві (в ЗО, якщо останнє передбачено відповідними нормативними актами) попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних робіт, які вони виконуватимуть. Попереднє спеціальне навчання і перевірка знань працівників за його результатами проводяться одноразово до початку самостійної роботи, а також у разі перерви в роботі понад один рік. На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом (розпорядженням) керівникастворюються постійно діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, в службові обов'язки яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх заступники.До складу комісій входять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, виробничих і технічних служб, представники органів державного нагляду за охороною праці та профспілок. У разі відсутності на підприємстві будь-якої із зазначених служб чи профспілки комісія вважається правочинною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб. Усі члени комісії в установленому цим Типовим положенням порядку повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці при прийнятті на роботу на підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації. Для навчання рекомендується застосування комп'ютерних тренажерів, інших технічних засобів, у разі їх наявності. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства.
Як здійснюється навчання з питань охорони праці у процесі роботи?
Перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб проводиться комісією, створеною наказом спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Очолює комісію Голова (заступник Голови), до складу комісії входять керівники управлінь та відділів цього органу та представники інших органів державного нагляду за охороною праці, а також представники відповідних профспілок.Посадові особи районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці підприємств проходять навчання з питань охорони праці у галузевих навчальних центрах або навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці. Перевірка знань проводиться комісією, створеною наказом вищого органу. Очолює комісію керівник або заступник керівника цього органу, до службових обов’язків якого входить організація роботи з охорони праці, чи керівник служби охорони праці цього органу. До складу комісії входять представники органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок. Посадові особи малих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, проходять навчання у навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці.Перевірка знань з питань охорони праці таких посадових осіб проводиться комісією, створеною місцевим органом виконавчої влади або територіальним управлінням спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю представників інших органів державного нагляду за охороною праці.Особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки та посадові особи під час навчання згідно з вимогами Типового положення, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці в обсязі виконуваної ними роботи.Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння) груповий або із смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці в порядку, встановленому Типовим положенням, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці.Позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів.
19. Які існують види інструктажів з питань охорони праці, з ким; як і коли вони проводяться та яким чином оформляються?
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем, на якого наказом (розпорядженням) по підприємству покладено ці обов'язки і який в установленому цим Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу), який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у документі про прийняття працівника на роботу. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт, а також з урахуванням вимог орієнтовного переліку питань первинного інструктажу Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення. Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються в залежності від виду робіт, що ними виконуватимуться. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер). Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. Про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника на протязі 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.
20. Які органи мають право здійснювати державний нагляд за охороною праці, їх повноваження та права?
Основні повноваження і права органів державного нагляду за охороною праціОргани державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань; зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно із законодавством.Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
Громадський контроль за додержанням законодаства про охорону праці здійснюють:
трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки - в особі своїх виборних органів і представників.
21. Хто здійснює громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці?
Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працюСтаття 259. Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю. Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю здiйснюють спецiально уповноваженi на те органи та iнспекцiї, якi не залежать у своїй дiяльностi вiд власника або уповноваженого ним органу. Центральнi органи державної виконавчої влади здiйснюють контроль за додержанням законодавства про працю на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, що перебувають у їх функцiональному пiдпорядкуваннi.
Вищий нагляд за додержанням i правильним застосуванням законiв про працю здiйснюється Генеральним прокурором України i пiдпорядкованими йому прокурорами.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здiйснюють професiйнi спiлки та їх об'єднання.
Стаття 260. Державний нагляд за охороною працi
Державний нагляд за додержанням законодавчих та iнших нормативних актiв про охорону працi здiйснюють: Державний комiтет України по нагляду за охороною працi; Державний комiтет України з ядерної та радiацiйної безпеки; органи державного пожежного нагляду управлiння пожежної охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ України; органи та заклади санiтарно-епiдемiологiчної служби Мiнiстерства охорони здоров'я України.
Стаття 263. Повноваження мiсцевих державних адмiнiстрацiй та Рад народних депутатiв у галузi охорони праці Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї i Ради народних депутатiв у межах вiдповiдної територiї: забезпечують реалiзацiю державної полiтики в галузi охорони працi; формують за участю профспiлок програми заходiв з питань безпеки, гiгiєни працi i виробничого середовища, що мають мiжгалузеве значення; здiйснюють контроль за додержанням нормативних актiв про охорону працi. Стаття 265. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про працюОсоби, виннi в порушеннi законодавства про працю, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством.
22. Як здійснюетсья розслідування та облік нещасних віпадків на віробництві Про кожний нещасний випадок працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинен негайно повідомити безпосередньо керівника підрозділу і вжити заходів до надання допомоги потерпілому.
Керівник повинен терміново організувати медичну допомогу поте-рпілому, повідомити про випадок свого керівника і інспекцію держав-ного нагляду за охороною праці при ГУМВС, УМВС. Якщо це пов`язане з пожежею – повідомити пожежні органи, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) – СЕС системи МВС України, зберегти обстановку місця потерпілого, а також вжити заходів щодо не-допущення подібних випадків.
У разі нещасного випадку з працівником ГУМВС, УМВС чи відділу центрального апарату МВС керівник зобов`язаний повідомити про це Відділ державного нагляду за охороною праці МВС України.
Лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звертан-ня потерпілого з посиланням на нещасний випадок повинен протягом до-би повідомити керівника підрозділу, а в разі виявлення гострого захворювання або отруєння – СЕС системи МВС за відповідною формою.
Керівник підрозділу, де стався нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням створює комісію, до складу якої включає: керівника (спеціаліста) служби охорони праці підрозділу (голова), керівника (без-посереднього або прямого начальника) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інших посадових осіб, а в разі отруєнь, профзахво-рювань – спеціаліста СЕС.
До складу комісії не може входити зацікавлена особа. У разі спро-би самогубства працівника до складу комісії включається психолог.
Комісія з розслідування нещасного випадку потерпілого при вико-нанні ним роботи, яка має таємний характер, за рішенням керівника підрозділу може мати інший склад.
У разі травмування працівника апарату МВС, ГУМВС, УМВС ко-місія створюється розпорядженням начальника головного управління департаменту тощо.
Комісія зобов`язана протягом 3-х діб обстежити місце події, опита-ти свідків, одержати пояснення потерпілого; вивчити відповідність умов служби нормативним актам; з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити винних осіб, а також розробити заходи щодо запобі-гання подібним випадкам. Етапи розслідування нещасних випадків на-ведені далі на рис. 4.
Комісія визначає, коли стався нещасний випадок (НВ), і складає акт його розслідування, у тому числі поранення за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 (НПВ) у п’яти примірниках і передає їх на затвердження керівнику підрозділу. У разі необхідності керівник може подовжити термін роботи комісії.
Комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок трапився у ході виконання службових обов’язків, якщо він стався в період прохо-дження служби під час:
- перебування на робочому місці, на території підрозділу або в ін-шому місці роботи чи служби (далі – роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час;
- приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу пе-ред початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни;
- проведення навчань, тренувань, обов’язкових фізичних занять у встановлений час;
- використання власного транспорту в інтересах підрозділу з до-зволу або за дорученням керівника;
- надання підрозділом шефської допомоги;
- провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить слу-жбу (працює) потерпілий;
- перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на те-риторії вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов’язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов’язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора середовища;
- прямування працівника до об’єкта (між об’єктами) обслугову-вання за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням керівника;
- прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку від-повідно до завдання про відрядження.
Комісія з розслідування також визнає, що нещасний випадок тра-пився при виконанні службових обов’язків, якщо він стався в період про-ходження служби внаслідок:
- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов’язаних з виконанням службо-вих обов’язків;
- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого).
Комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок трапився при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі зло-чинністю, якщо він трапився в період проходження служби:
- внаслідок безпосередньо впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов’язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);
- у ході ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків;
- при виконанні службового або громадського обов’язку з ряту-вання людського життя, охорони державного, громадського або особис-того майна громадян, захисту їх честі та гідності;
- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС.
Комісія може визначити, що нещасний випадок трапився в період проходження служби, але не пов’язаний з виконанням службових обов’язків (перебування у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, внаслідок дій, вчинених у корисливих цілях, під час спортив-них ігор на перерві, в результаті невдалої спроби самогубства тощо).
Контроль за своєчасним та об`єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС. Ці служ-би мають право вимагати від керівника складання акта за формою Н-1 або його перегляду у разі порушення.
Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності вимагати проведення розслідування нещасно-го випадку і видавати обов`язкові для виконання керівником приписи за
встановленою формою Н-9 щодо необхідності складання акта за фор-мою Н-1 та взяття нещасного випадку на облік.
У разі незгоди керівника з рішенням посадової особи служби дер-жавного нагляду за охороною праці питання вирішується керівником інспекції з охорони праці при ГУМВС, УМВС чи керівником відділу державного нагляду за охороною праці Головного штабу МВС або в по-рядку, передбаченому чинним законодавством.
23. Як здійснюеться розслідування та облік випадків виявлення хронічних профзахворювання Вперше виявлені профзахворювання підлягають розслідуванню. Перелік професійних хвороб затверджує Кабінет Міністрів України. Зв’язок профзахворю-вання з умовами праці визначається на основі клінічних даних і санітар-но-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санітарно-епідеміологічною службою за участю представників підприємства (спе-ціалістів), первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи, якщо хворий не є чле-ном профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціа-льного страхування за місцезнаходженням підприємства.
Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з професійної патології.
Діагноз на професійне захворювання та його зв’язок з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу має право встано-влювати спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, а направ-лення хворого до цього закладу здійснює головний спеціаліст з профе-сійної патології міста, області.
У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наяв-ність професійного захворювання особа направляється до інституту ме-дицини праці Академії медичних наук. У разі незгоди хворого або робо-тодавця з рішенням цього спеціалізованого закладу воно може бути оскаржено в судовому порядку.
Після встановлення діагнозу протягом 3-х діб спеціалізований ліку-вально-профілактичний заклад надсилає повідомлення за формою П-3 роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори
на якому призвели до захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за місцезнаходженням підприємства.
Власник, отримавши повідомлення, протягом 10 робочих днів ор-ганізовує роботу комісії з розслідування професійного захворювання. До складу комісії входить представник санітарно-епідеміологічної слу-жби (голова комісії), представники лікувально-профілактичної устано-ви, підприємства, профспілкової організації або уповноваженого трудо-вого колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки. Комісія про-водить розслідування випадку професійного захворювання. Власник зо-бов’язаний надавати допомогу в роботі комісії і забезпечувати якісне і своєчасне розслідування та підготовку необхідних матеріалів.
Комісія дає гігієнічну оцінку умовам праці хворого, складає акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, в якому пропонуються заходи щодо нормалізації умов праці, а також за-значаються особи, які не виконали відповідних вимог законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідеміологічного бла-гополуччя населення.
Акт за формою П-4 затверджує головний державний санітарний лі-кар області (міста, району), МВС, Міноборони або інших відомств. Він складається у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем потерпілому, лікувально-профілактичному закладу, робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та первинній організації профспілки або упов-новаженій найманими працівниками особі, якщо потерпілий не є чле-ном профспілки.
Примірник акта форми П-4 надсилається також установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, для аналізу і контролю за виконанням заходів. На підставі цього акта скла-дається карта форми П-5, яка зберігається протягом 45 років у цій уста-нові та МОЗ.
Примірник акта разом з іншими матеріалами розслідування зали-шається на підприємстві та зберігається 45 років.
Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його ма-теріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним за-хворюванням й у письмовій формі інформувати установу державної са-нітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, про їх виконання.
Реєстрація та облік профзахворювань ведеться в журналі на підпри-ємстві, у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального стра
хування та в установах державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі актів форми П-4, у лікувально-профілактичних закладах на під-ставі медичної карти амбулаторного хворого, діагнозу хвороби, встано-вленого під час обстежень у стаціонарі.
У разі виявленні кількох професійних захворювань потерпілий ре-єструється в журналі один раз із зазначенням усіх діагнозів. У цьому журналі також вносяться дані про працездатність кожного потерпілого, в якого виявлено професійне захворювання.
Контроль за своєчасністю й об’єктивністю розслідування причин професійних захворювань, документальним оформленням, виконанням запропонованих заходів комісією здійснюють установи санітарно-епідеміологічної служби, робочі органи виконавчої дирекції Фонду со-ціального страхування, профспілки та уповноважені найманими праців-никами особи відповідно до їх компетенції.
24. як здійснюеться облік та розслідування аварій Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1998 р. за № 923 на підприємстві має бути розроблений і затверджений план попередження надзвичайних ситуацій. У плані розглядаються мо-жливі аварії, надзвичайні ситуації техногенного, природного походжен-ня; прогнозуються наслідки, визначаються заходи з їх попередження, терміни виконання.
Одночасно розробляються плани (інструкції) ліквідації аварій, над-звичайних ситуацій, визначаються дії посадових осіб, працівників під-приємств, установ, які будуть ліквідовувати ці аварії.
Власник зобов’язаний терміново повідомити про аварію місцеві ор-гани Держгірпромнагляду, відомство, до сфери управління якого нале-жить підприємство (для підприємств з державною формою власності), місцевий орган виконавчої влади, прокуратуру, штаб з надзвичайних ситуацій, відповідні профспілкові органи, а в разі травмування або заги-белі працівників – також відповідний робочий орган виконавчої дирек-ції Фонду соціального страхування. Розслідування аварій, що спричи-нили нещасні випадки, проводиться згідно з розслідуванням нещасних випадків із зазначенням в акті форми Н-5 категорії аварій.
Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісією, яка створюється наказом міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, якщо аварія належить до першої категорії; якщо ж аварія належить до другої категорії – наказом керівника органу, до сфе-ри управління якого належить підприємство, або розпорядженням міс-цевого органу виконавчої влади з узгодженням з відповідним органом Держгірпромнагляду і МНС. Головою комісії призначається представ-ник органу, у сфері якого знаходиться підприємство, або представник місцевого органу виконавчої влади.
Розслідування аварій може здійснюватись і за спеціальним рішен-ням Кабінету Міністрів України.
Комісія зобов’язана протягом 10 робочих днів розслідувати аварію, скласти акт за формою Н-5, визначити збитки.
На основі акта комісії власник видає наказ, в якому затверджуються заходи щодо попередження подібних аварій, визначаються винні особи, які порушили відповідні нормативні акти.
Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить підприємство, де сталася аварія. Керівник підприємства в п’ятиденний термін після закінчення розслідування надсилає матеріали розслідуван-ня їх прокуратурі та органам, представники яких брали участь у розслі-дуванні. Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох років.
25. Які існують методи аналізу виробничого травматизму та професійних захворювань?
Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.
Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:
Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.
Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочогс місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналіз: небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лшш тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові; прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого! середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість,і загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці.. Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом. Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного] обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування. Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно нормативних вимог.
26. Основні причини виробничого травматизму.
Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні. Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.
Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування. Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни .Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі. Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.
Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; установлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування. Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючих засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.
МІКРОКЛИМА Т
28. Мікроклімат виробничих приміщень. Параметри мікроклімату.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат(метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.
Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає нa тепловий стан організму людини та ї теплообмін з навколишні середовищемПараметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом^ конвекції та випромінювання і може зумовити переохолодження організму.Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню онвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту.При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад ЗО °С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту.При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами. Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повингі заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.
Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумове діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення на 15...20 призводить до смертельного наслідку.Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду та виклика порушення діяльності серцево-судинної системи.
Параметри мікроклімату спричиняють суттєвий вплив на продуктивність праці та на травматизм.
29. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
Заходи захисту від тепловипромінювань можна поділити на чотири групи:
а) усунення джерела тепла;
б) захищення від тепловипромінювання;
в) полегшення тепловіддачі від тіла людини у навколишнє середовище;
г) індивідуальний захист від теплового впливу.
Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснюється екрануванням встановленням термічного опору на шляху теплового потоку. Екрани досить різноманітні і захищають людину від теплових променів, дії іскор і розжарених та гарячих бризок, виплесків рідин та викидів шлаків та окалини.
Для зменшення вологості у виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів з відкритими поверхнями випаровування рідини. Технологічне обладнання повинно бути герметизоване, а для видалення пари обладнане витяжками. Як засіб видалення вологи із повітря приміщення використовується вентиляція. В приміщеннях, де діють оптимальні норми мікроклімату, слід встановлювати апарати для кондиціювання повітря.
30. Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:
1) кров'яні отрути, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його здатність
до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду та ін.);
2) нервові отрути, які викликають збудженість нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірчаний водень, кофеїн та ін.);
3) подразнюючі отрути, що вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуглеводні та ін.) ті, що пропалюють та подразнюють шкіру і слизові оболонки (сірчана та соляна кислоти, лупі);
4) печінкові отрути, дія яких супроводжується зміною та запаленням тканин почіпки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець);
5) алергени, що змінюють реактивну спроможність організму (алкалоїди та інші речовини);
6) канцерогени, що спричиняють утворення злоякісних пухлин (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола, смола);
7) мутагени, що впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки ртуті та ін.);
8) ті, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).
Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.
31. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
Заходи захисту від тепловипромінювань можна поділити на чотири групи:
а) усунення джерела тепла;
б) захищення від тепловипромінювання;
в) полегшення тепловіддачі від тіла людини у навколишнє середовище;
г) індивідуальний захист від теплового впливу.
Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснюється екрануванням встановленням термічного опору на шляху теплового потоку. Екрани досить різноманітні і захищають людину від теплових променів, дії іскор і розжарених та гарячих бризок, виплесків рідин та викидів шлаків та окалини.
Для зменшення вологості у виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів з відкритими поверхнями випаровування рідини. Технологічне обладнання повинно бути герметизоване, а для видалення пари обладнане витяжками. Як засіб видалення вологи із повітря приміщення використовується вентиляція. В приміщеннях, де діють оптимальні норми мікроклімату, слід встановлювати апарати для кондиціювання повітря.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 121 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |