Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Валюта, її види, курс. Міжнародні валютні відносини

Читайте также:
  1. D. наука про відносини у суспільстві з приводу раціонального використання обмежених ресурсів; Верно
  2. Аграрні відносини.
  3. Валютный курс. Факторы, влияющие на валютный курс
  4. Вентиляція, її види, принципи розрахунку
  5. Види, властивості та одиниці вимірювання іонізуючого випромінювання
  6. Види, засоби та способи знезараження
  7. Відносини власності в економічній системі суспільства
  8. Відносини глави держави з парламентом і урядом.
  9. Державний кордон: поняття, види, порядок встановлення, режим.

Валюта — це грошова одиниця, що використться як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Існують такі види валют:

1. Залежно від емітента валютних коштів розрізняють види валют:

— національна — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо);

— іноземна — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використся в міжнародних розрахунках;

— колективна — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

2. Залежно від режиму використання:

— конвертована валюта (повно або частково);

— неконвертована.

3. Залежно від сфери і мети використання:

— валюта оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекю угодою чи погашення міжнародного кредиту;

— валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

— валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використться для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — валюта, що використться для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги та ін. її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Валютні відносини — сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Учасники валютних відносин: держави, міжнародні організації, юридичні особи, фізичні особи.

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використться для обміну валют при здійсненні валютних та інших ек операцій.

Види валютних курсів:

— офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну, і навпаки;

— ринковий (гнучкий) валютний курс — формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

— змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу і под.

Основу курсів становить співвідношення купівельних спроможностей. Купівельна спроможність валюти — це сума товарів і послуг, котрі можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності (РРР) — це співвідношення купівельної спроможності валют,

Міжнародні валютні відносини сукупність ек відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.

Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних, грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві.

При проведенні валютних операцій укладаються валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої. При цьому фігурують такі поняття, як валютний курс і валютний паритет.

Валютний паритет це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.

Валютний курс це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

36. характеристика Бреттон-Вудської валютно-фінансової системи

Бре́тон-Ву́дська систе́ма (англ. Bretton Woods system) — створена після Другої світової війни міжнародна валютна система, яка регулювала валютні курси. МВФ сприяв стабілізації валютних курсів, а золото і долар США використовувалися як міжнародні валютні резерви. Складовими підписаного на конференції Заключного акта стали статути Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР). Статут МВФ визначив основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. На відміну від золотого стандарту її основу становила система золотовалютного стандарту, яка в подальшому трансформувалася в систему золо-тодоларового стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 70-х років XX ст. і відіграла суттєву роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації вир-ва, інтенсивному розвитку зовнішньоек зв'язків.

Основні положення:

1. В новій системі зберігалася роль золота як загального еквівалента, платіжного засобу та розрахункової одиниці в міжнародному обігу. Бреттон-Вудська угода (стаття IV, розділ І Статуту М ВФ) проголосила: "Паритети валют усіх держав-учасниць мають виражатися у золоті, яке є загальним еквівалентом, а також у доларах США за їхнім золотим вмістом на 1 липня 1944 року". Однак фактично це положення валютної угоди не виконувалося.

2. Бреттон-Вудська валютна система як система золотого стандарту базувалася на принципі фіксованих валютних курсів, Офіційно курси валют установлювалися шляхом визначення їх золотого вмісту (масштабу цін) і відповідно до цього твердо фіксувалися щодо долара.

3. Долар, функціонуючи в режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота відповідно до визначеного паритету на основі фіксації ринкової ціни на золото

4. Важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Торговельні операції з золотом могли здійснюватися лише на рівні центральних банків на основі фіксованої ціни.

Конвертованість забезпечувалася нагромадженням США значної частки (понад 70 % у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота. Наприкінці 60-х—на початку 70-х років ситуація суттєво змінилася. США значною мірою втратили на світовому ринку свої конкурентні переваги: виник дефіцит платіжного балансу, почали розвиватися інфляційні проци. Падіння Бреттон-Вудської системи було спричинене не тільки погіршенням внутрішньої екї ситуації у США, валюті яких належало центральне місце в системі, а й зміною розстановки сил у світовій економіці. США втратили монопольне становище, яке утримували в перші повоєнні десятиріччя: в кінці 60-х — на початку 70-х років сформувалося три центри світового екго суперництва — США, Західна Європа та Японія. Поліцентризм у світовому господарстві зайшов у суперечність із заснованим на монопольній позиції долара моноцентризмом у сфері міжнародних валютних відносин. Це суттєво підривало підвалини Бреттон-Вудської системи, породжувало необхідність створення нової, більш ефективної світової валютної системи. Першим кроком у цьому напрямі стало створення на початку 70-х років міжнародних платіжних засобів — спеціальних прав запозичення (СПЗ, або СДР) і відповідно перехід до плаваючих валютних курсів та заміна валютного паритету "валютним кошиком" СПЗ. Згідно з рішенням МВФ, СПЗ були випущені в обіг з 1 січня 1970 р., їхня вартість визначалася середньозваженою величиною ринкового курсу "валютного кошика" спочатку 16, а пізніше 5 провідних валют світу.

37. Проблеми інтеграції України до ЄС:

Європейська інтеграція - це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України, тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови ек розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації ек-ки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політ системи та її інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини.

Аналіз характеру, особливостей та чинників зовнішньої торгівлі України, свідчать про недостатній рівень ефективності зовнішньої торгівлі, через несприятливу структуру зовнішньої торгівлі з позиції розширення присутності України на ринках Євросоюзу.

До причин,що стримують динамічний розвиток зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС,можна розділити на три групи:

І.Загальні рамкові умови. Угоди між Україною та ЄС про партнерство і співпрацю. 2.Внутрішні чинники. Це перешкоди з відшкодуванням ПДВ експортерам продукції, слабкість механізмів державної підтримки експорту, організаційна та структурна слабкість українських виробників експортоспроможної продукції. З.Зовнішні чинники. Негармонізованість європейських та українських стандартів, недостатню інформаційну підтримку експорту з України, слабкість інфраструктури зовнішньоек представництв.

Розвиток торговельно-ек відносин України з ЄС стримують невирішені проблеми, пов'язані з режимом доступу українських експортерів на ринок ЄС. Невирішеність проблеми гармонізації стандартів і процедури сертифікації України та ЄС є чи не найголовнішою перешкодою на шляху організації кооперування промислових підприємств України та європейських країн.

Одним з пріоритетних напрямків зовнішньої екї діяльності України є подальший розвиток торговельно-екго та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС.

Європейська інтеграція відповідає життєво важливим інтересам Українського народу. Вона є визначальним чинником як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, зміцнює безпеку та позитивно впливає на відносини України з усіма державами світу, насамперед - сусідніми. Неухильна реалізація курсу на інтеграцію до Європейського Союзу забезпечуватиме гарантії верховенства права, демократії, дотримання прав людини, розвиток в Україні громадянського суспільства, побудову соц орієнтованої ринкової ек-ки.

38. Капітал – це запас матеріальних і нематеріальних цінностей, використовуваних продуктивно для отримання доходів, або це будь-який ресурс, що використться з метою вир-ва більшої кількості ек благ. Капітал – це один із факторів вир-ва. Технічна будова капіталу змінюється внаслідок прогресу продуктивних сил, зростання продуктивності праці та інших факторів. Зміни вартісної будови капіталу є відносно незалежними від змін його технічної будови.

Органічна будова капіталу — відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, що відображає технічну будову капіталу. Отже, О. б. к. відображає взаємозв'язок між вартісною і технічною будовою капіталу.

Вартісна будова капіталу — співвідношення між вартістю засобів вир-ва /постійним капіталом/ і вартістю робочої сили /змінним капіталом/, що приводить в рух дану масу засобів вир-ва. В. б. к. певною мірою залежить від змін у технічній будові капіталу, тобто є співвідношенням між масою засобів вир-ва і чисельністю працівників, які приводять в рух ці засоби вир-ва.

39. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність по виробництву товарів і послуг, яка здійснюється у відповідності з діючим законодавством країни і націлена на отримання прибутку. Підприємництво передбачає здійснення нововведень і проходить в умовах ризику.

Підприємництво – невід’ємний елемент ринкової ек-ки, може існувати тільки на ринкових засадах. А тому умови для становлення підприємництва в нашій країні почали створюватися тільки в період, коли Україна розпочала проц ринкових перетворень (з початку 90-х років).

В ек дослідженнях традиційно виділяють три основних функції підприємництва: 1) ресурсна – полягає в забезпеченні вир-ва фінансовими, матеріальними, трудовими, інформаційними ресурсами; 2) організаційна – зводиться до поєднання ресурсів вир-ва в оптимальних пропорціях, найбільш ефективного їх використання, здійснення контролю за використанням виробничих ресурсів; 3) творча – передбачає генерування та реалізацію нових ідей, здійснення техніко-ек, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.Види підприємництва:

1) Виробниче – діяльність, спрямована на вир-во товарів і послуг, створення матеріальних і духовних благ (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін);

2) Комерційне – діяльність по виконанню торгово-обмінних операцій (торгівля);

3) Фінансове – діяльність по виконанню товарно-грошових операцій (банківська, біржова діяльність).

Окремо виділяється посередницьке підприємництво, яке може бути присутнім при здійсненні вищеназваних видів. Посередницьке – це підприємництво, що надає інформаційні, маркетингові, консалтингові, страхові послуги.

Принципи здійснення підприємницької діяльності:

- Свобода дій(вільний вибір видів діяльності);

- Самостійна організація і управління бізнесом та розпорядження його результатами;

- Залучення на добровільних засадах майна і коштів юридичних та фізичних осіб;

Умови здійснення:

- Створення відповідної законодавчої бази;

- Конкурентний режим господарювання;

- Розвиток елементів ринкової інфраструктури;

- Створення відповідного екго середовища для розвитку підприєм.

Суб’єкти: громадяни України і не громадяни, юридичні і фізичні особи всіх форм власності.

Забороняється займатись підприємницькою діяльністю: службовим особам органам прокуратури, суду, митниці, працівникам органів державної влади та управління.

40. Заробітна плата — грошовий вираз вартості й ціни товару робоча сила, а також часткової оплати результатів праці з урахуванням виконуваних заробітною платою основних функцій.

Відтворююча функція – полягає у забезпеченні розширеного відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім’ї.

Розподільча функція – полягає у встановленні частки працівника в створеному продукті залежно від його внеску в діяльність підприємства.

Стимулююча функція – полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від кількості та якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства

Регулююча функція – полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями і сферами вир-ва, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури.

Соціальна функція – полягає в забезпеченні соцї справедливості, однакової винагороди за однакову працю.

41. Здійснення підприємством притаманних йому функцій, потребує певних витрат на придбання ек ресурсів: землі, праці, капіталу, підприємництва, необхідних для вир-ва і реалізації продукції (робіт, послуг). Ек витрати – це ті виплати, які підприємство зобов’язане зробити, або ті доходи, які фірма змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб отримати можливість використовувати їх у своїх виробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних вир-вах. В екй теорії ек витрати розділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні витрати – це неоплачувані витрати, витрати, пов’язані з використанням ресурсів, які перебувають у власності підприємства. Зовнішні витрати – це витрати підприємства на оплату ресурсів, що йому не належать. Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від змін обсягів вир-ва. До них відносять амортизацію основного капіталу, орендну плату покриття банківських кредитів, плату службовцям тощо. Змінні витрати змінюються в залежності від обсягів вир-ва. До них відносять заробітну плату робітників, платежі за сировину, паливо, напівфабрикати, електроенергію та ін. Сукупність постійних і змінних витрат є валові або загальні витрати підприємства. Важливо обчислювати також середні витрати підприємства – витрати (постійні, змінні, валові) на одиницю продукції.

Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.

Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:

 

Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.

42. Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.

Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:

Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.

Бухгалтерський прибуток – це надлишок валового доходу над бухгалтерськими витратами, або валовий доход мінус зовнішні (бухгалтерські) витрати. Економічний прибуток – надлишок валового доходу над економічними витратами (сукупності зовнішніх та внутрішніх витрат). Розраховується він таким чином: бухгалтерський прибуток мінус внутрішні витрати з урахуванням нормального прибутку.

В практиці господарювання широкого використання набув показник бухгалтерського прибутку, при цьому розрізняють балансовий прибуток і чистий прибуток.

Балансовий прибуток – це прибуток підприємства, обчислений як сума прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходу або витрат (витрати вираховуються) від позареалізаційних операцій.

Чистий прибуток – це частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після виплат першочергових платежів (податків до бюджету, процентів по позиках банків та ін.)

Прибуток – це абсолютний показник діяльності підприємства. З точки зору екго аналізу дуже важливе значення має такий відносний показник, як норма рентабельності. Показник рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

43. Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. У найзагальнішому вигляді визначають:

- фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

- соціальні потреби, зумовлені соцю природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

- духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

А. Маслоу визначав, що поведінка особистості мотивована певною системою потреб, що виник у певній послідовності й ієрархічно впорядковані. Для того щоб вищі потреби заявили про себе, спочатку мають бути задоволені потреби, що розташовані на нижчих рівнях ієрархії. Порядок домінування потреб особистості такий: фізіологічні потреби; потреби у безпеці та захисті; потреби належності та любові; потреби самоповаги; потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення. Ієрархія потреб функціонує за певними закономірностями. Якщо людина потрапляє в ситуацію вибору між нижчими і вищими потребами, вона надає перевагу нижчим.

37. Проблеми інтеграції Укр до ЄС:

Європейська інтеграція - це магістральн напрям розвитку континенту,який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі.Європейська інтеграція і членство в ЄС є стратегічною метою Укр,тому,що це є найкращим способом реалізації націонал інтересів, побудови економіч розвинутої і демократичної держави,зміцнення позицій у світ сист міжнародн відносин.Для Укр європейська інтеграція -це шлях модернізації ек-ки,подолання технологічної відсталості,залучення іноземн інвестицій і новітніх технологій,створ нових роб місць,підвищ конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника,вихід на світ ринки,насамперед на ринок ЄС.Основн політичн вигодами послідовної євроінтеграції є зміцнення стабільності демократичної політ системи та її інститутів,модернізація правового поля і забезпеч прозорості націонал законодавства,поглиблення культури демократії і повага до прав люд.

Аналіз характеру,особливостей та чинників зовнішн торгівлі Укр,свідчать про недостатній рівень ефективності зовнішн торгівлі, через несприятливу структуру зовнішн торгівлі з позиції розшир присутності Укр на ринках Євросоюзу.

До причин,що стримують динамічний розвиток зовнішн торгівлі Укр з країнами ЄС,можна розділити на три групи:

І.Загальні рамкові умови.Угоди між Укр та ЄС про партнерство і співпрацю.2.Внутрішн чинники.Це перешкоди з відшкодуванням ПДВ експортерам продукції,слабкість механізмів держ підтримки експорту,організаційна та структурна слабкість укр виробників експортоспроможної продукції.З.Зовнішні чинники. Негармонізованість європейс та укр стандартів,недостатню інформаційну підтримку експорту з Укр,слабкість інфраструктури зовнішньоекономіч представництв.

Розвиток торговельно-ек відносин Укр з ЄС стримують невирішені проблеми, пов'язані з режимом доступу українських експортерів на ринок ЄС. Невирішеність проблеми гармонізації стандартів і процедури сертифікації Укр та ЄС є чи не найголовнішою перешкодою на шляху організації кооперування промислових підприємств Укр та європейських країн.

Одним з пріоритетних напрямків зовнішньої ек діяльності Укр є подальший розвиток торговельно-ек та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС.

Європейська інтеграція відповідає життєво важливим інтересам Укр народу.Вона є визначальним чинником як міжнародної діяльності Укр, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу,зміцнює безпеку та позитивно вплив на відносини Укр з усіма державами світу,насамперед - сусідніми.Неухильна реалізація курсу на інтеграцію до ЄС забезпечуватиме гарантії верховенства права,демократії,дотримання прав люд,розвиток в Укр громадянського сусп-тва, побудову соц орієнтованої ринкової ек-ки.

38. Капітал – це запас матеріал і нематеріал цінностей,використовуваних продуктивно для отрим доходів, або це будь-який ресурс,що використться з метою вир-тва більшої кіл-сті ек благ.Капітал – це один із факторів вир-ва.

Технічна будова капіталу змін внаслідок прогресу продуктивних сил, зростання продуктивності праці та інших факторів. Зміни вартісної будови капіталу є відносно незалежними від змін його технічної будови.

Органічна будова капіталу — відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, що відображає технічну будову капіталу. Отже, О. б. к. відображає взаємозв'язок між вартісною і технічною будовою капіталу.

Вартісна будова капіталу — співвідношення між вартістю засобів вир-ва /постійним капіталом/ і вартістю робочої сили /змінним капіталом/, що приводить в рух дану масу засобів вир-ва. В. б. к. певною мірою залежить від змін у технічній будові капіталу, тобто є співвідношенням між масою засобів вир-ва і чисельністю працівників, які приводять в рух ці засоби вир-ва.

39. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність по виробництву товарів і послуг, яка здійснюється у відповідності з діючим законодавством країни і націлена на отримання прибутку. Підприємництво передбачає здійснення нововведень і проходить в умовах ризику.

Підприємництво – невід’ємний елемент ринкової ек-ки, може існувати тільки на ринкових засадах. А тому умови для становлення підприємництва в нашій країні почали створюватися тільки в період, коли Укр розпочала проц ринкових перетворень (з початку 90-х років).

В ек дослідженнях традиційно виділяють три основних функції підприємництва: 1) ресурсна – полягає в забезпеченні вир-ва фінансовими, матеріальними, трудовими, інформаційними ресурсами; 2) організаційна – зводиться до поєднання ресурсів вир-ва в оптимальних пропорціях, найбільш ефективного їх використання, здійснення контролю за використанням виробничих ресурсів; 3) творча – передбачає генерування та реалізацію нових ідей, здійснення техніко-ек, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Види підприємництва:

1) Виробниче – діяльність, спрямована на вир-во товарів і послуг, створення матеріальних і духовних благ (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін);

2) Комерційне – діяльність по виконанню торгово-обмінних операцій (торгівля);

3) Фінансове – діяльність по виконанню товарно-грошових операцій (банківська, біржова діяльність).

Окремо виділяється посередницьке підприємництво, яке може бути присутнім при здійсненні вищеназваних видів. Посередницьке – це підприємництво, що надає інформаційні, маркетингові, консалтингові, страхові послуги.

Принципи здійснення підприємницької діяльності:

- Свобода дій(вільний вибір видів діяльності);

- Самостійна організація і управління бізнесом та розпорядження його результатами;

- Залучення на добровільних засадах майна і коштів юридичних та фізичних осіб;

Умови здійснення:

- Створення відповідної законодавчої бази;

- Конкурентний режим господарювання;

- Розвиток елементів ринкової інфраструктури;

- Створення відповідного екго середовища для розвитку підприєм.

Суб’єкти: громадяни Укр і не громадяни, юридичні і фізичні особи всіх форм власності.

Забороняється займатись підприємницькою діяльністю: службовим особам органам прокуратури, суду, митниці, працівникам органів державної влади та управління.

40. Заробітна плата — грошовий вираз вартості й ціни товару робоча сила, а також часткової оплати результатів праці з урахуванням виконуваних заробітною платою основних функцій.

Відтворююча функція – полягає у забезпеченні розширеного відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім’ї.

Розподільча функція – полягає у встановленні частки працівника в створеному продукті залежно від його внеску в діяльність підприємства.

Стимулююча функція – полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від кількості та якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства

Регулююча функція – полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями і сферами вир-ва, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури.

Соціальна функція – полягає в забезпеченні соцї справедливості, однакової винагороди за однакову працю.

41. Здійснення підприємством притаманних йому функцій, потребує певних витрат на придбання ек ресурсів: землі, праці, капіталу, підприємництва, необхідних для вир-ва і реалізації продукції (робіт, послуг). Ек витрати – це ті виплати, які підприємство зобов’язане зробити, або ті доходи, які фірма змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб отримати можливість використовувати їх у своїх виробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних вир-вах. В екй теорії ек витрати розділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні витрати – це неоплачувані витрати, витрати, пов’язані з використанням ресурсів, які перебувають у власності підприємства. Зовнішні витрати – це витрати підприємства на оплату ресурсів, що йому не належать. Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від змін обсягів вир-ва. До них відносять амортизацію основного капіталу, орендну плату покриття банківських кредитів, плату службовцям тощо. Змінні витрати змінюються в залежності від обсягів вир-ва. До них відносять заробітну плату робітників, платежі за сировину, паливо, напівфабрикати, електроенергію та ін. Сукупність постійних і змінних витрат є валові або загальні витрати підприємства. Важливо обчислювати також середні витрати підприємства – витрати (постійні, змінні, валові) на одиницю продукції.

Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.

Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:

 

Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.

42. Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.

Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:

 

Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.

Бухгалтерський прибуток – це надлишок валового доходу над бухгалтерськими витратами, або валовий доход мінус зовнішні (бухгалтерські) витрати. Економічний прибуток – надлишок валового доходу над економічними витратами (сукупності зовнішніх та внутрішніх витрат). Розраховується він таким чином: бухгалтерський прибуток мінус внутрішні витрати з урахуванням нормального прибутку.

В практиці господарювання широкого використання набув показник бухгалтерського прибутку, при цьому розрізняють балансовий прибуток і чистий прибуток.

Балансовий прибуток – це прибуток підприємства, обчислений як сума прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходу або витрат (витрати вираховуються) від позареалізаційних операцій.

Чистий прибуток – це частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після виплат першочергових платежів (податків до бюджету, процентів по позиках банків та ін.)

Прибуток – це абсолютний показник діяльності підприємства. З точки зору екго аналізу дуже важливе значення має такий відносний показник, як норма рентабельності. Показник рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

43. Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. У найзагальнішому вигляді визначають:

- фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

- соціальні потреби, зумовлені соцю природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

- духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

А. Маслоу визначав, що поведінка особистості мотивована певною системою потреб, що виник у певній послідовності й ієрархічно впорядковані. Для того щоб вищі потреби заявили про себе, спочатку мають бути задоволені потреби, що розташовані на нижчих рівнях ієрархії. Порядок домінування потреб особистості такий: фізіологічні потреби; потреби у безпеці та захисті; потреби належності та любові; потреби самоповаги; потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення. Ієрархія потреб функціонує за певними закономірностями. Якщо людина потрапляє в ситуацію вибору між нижчими і вищими потребами, вона надає перевагу нижчим.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 167 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.025 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав