Читайте также:
|
|
Валюта — це грошова одиниця, що використться як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.
Існують такі види валют:
1. Залежно від емітента валютних коштів розрізняють види валют:
— національна — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо);
— іноземна — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використся в міжнародних розрахунках;
— колективна — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).
2. Залежно від режиму використання:
— конвертована валюта (повно або частково);
— неконвертована.
3. Залежно від сфери і мети використання:
— валюта оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекю угодою чи погашення міжнародного кредиту;
— валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;
— валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.
Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використться для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.
Міжнародна резервна валюта — валюта, що використться для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги та ін. її головною функцією є створення валютних державних резервів.
Валютні відносини — сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Учасники валютних відносин: держави, міжнародні організації, юридичні особи, фізичні особи.
Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використться для обміну валют при здійсненні валютних та інших ек операцій.
Види валютних курсів:
— офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну, і навпаки;
— ринковий (гнучкий) валютний курс — формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;
— змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу і под.
Основу курсів становить співвідношення купівельних спроможностей. Купівельна спроможність валюти — це сума товарів і послуг, котрі можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності (РРР) — це співвідношення купівельної спроможності валют,
Міжнародні валютні відносини – сукупність ек відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.
Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних, грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві.
При проведенні валютних операцій укладаються валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої. При цьому фігурують такі поняття, як валютний курс і валютний паритет.
Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.
36. характеристика Бреттон-Вудської валютно-фінансової системи
Бре́тон-Ву́дська систе́ма (англ. Bretton Woods system) — створена після Другої світової війни міжнародна валютна система, яка регулювала валютні курси. МВФ сприяв стабілізації валютних курсів, а золото і долар США використовувалися як міжнародні валютні резерви. Складовими підписаного на конференції Заключного акта стали статути Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР). Статут МВФ визначив основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. На відміну від золотого стандарту її основу становила система золотовалютного стандарту, яка в подальшому трансформувалася в систему золо-тодоларового стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 70-х років XX ст. і відіграла суттєву роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації вир-ва, інтенсивному розвитку зовнішньоек зв'язків.
Основні положення:
1. В новій системі зберігалася роль золота як загального еквівалента, платіжного засобу та розрахункової одиниці в міжнародному обігу. Бреттон-Вудська угода (стаття IV, розділ І Статуту М ВФ) проголосила: "Паритети валют усіх держав-учасниць мають виражатися у золоті, яке є загальним еквівалентом, а також у доларах США за їхнім золотим вмістом на 1 липня 1944 року". Однак фактично це положення валютної угоди не виконувалося.
2. Бреттон-Вудська валютна система як система золотого стандарту базувалася на принципі фіксованих валютних курсів, Офіційно курси валют установлювалися шляхом визначення їх золотого вмісту (масштабу цін) і відповідно до цього твердо фіксувалися щодо долара.
3. Долар, функціонуючи в режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота відповідно до визначеного паритету на основі фіксації ринкової ціни на золото
4. Важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Торговельні операції з золотом могли здійснюватися лише на рівні центральних банків на основі фіксованої ціни.
Конвертованість забезпечувалася нагромадженням США значної частки (понад 70 % у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота. Наприкінці 60-х—на початку 70-х років ситуація суттєво змінилася. США значною мірою втратили на світовому ринку свої конкурентні переваги: виник дефіцит платіжного балансу, почали розвиватися інфляційні проци. Падіння Бреттон-Вудської системи було спричинене не тільки погіршенням внутрішньої екї ситуації у США, валюті яких належало центральне місце в системі, а й зміною розстановки сил у світовій економіці. США втратили монопольне становище, яке утримували в перші повоєнні десятиріччя: в кінці 60-х — на початку 70-х років сформувалося три центри світового екго суперництва — США, Західна Європа та Японія. Поліцентризм у світовому господарстві зайшов у суперечність із заснованим на монопольній позиції долара моноцентризмом у сфері міжнародних валютних відносин. Це суттєво підривало підвалини Бреттон-Вудської системи, породжувало необхідність створення нової, більш ефективної світової валютної системи. Першим кроком у цьому напрямі стало створення на початку 70-х років міжнародних платіжних засобів — спеціальних прав запозичення (СПЗ, або СДР) і відповідно перехід до плаваючих валютних курсів та заміна валютного паритету "валютним кошиком" СПЗ. Згідно з рішенням МВФ, СПЗ були випущені в обіг з 1 січня 1970 р., їхня вартість визначалася середньозваженою величиною ринкового курсу "валютного кошика" спочатку 16, а пізніше 5 провідних валют світу.
37. Проблеми інтеграції України до ЄС:
Європейська інтеграція - це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України, тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови ек розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації ек-ки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політ системи та її інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини.
Аналіз характеру, особливостей та чинників зовнішньої торгівлі України, свідчать про недостатній рівень ефективності зовнішньої торгівлі, через несприятливу структуру зовнішньої торгівлі з позиції розширення присутності України на ринках Євросоюзу.
До причин,що стримують динамічний розвиток зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС,можна розділити на три групи:
І.Загальні рамкові умови. Угоди між Україною та ЄС про партнерство і співпрацю. 2.Внутрішні чинники. Це перешкоди з відшкодуванням ПДВ експортерам продукції, слабкість механізмів державної підтримки експорту, організаційна та структурна слабкість українських виробників експортоспроможної продукції. З.Зовнішні чинники. Негармонізованість європейських та українських стандартів, недостатню інформаційну підтримку експорту з України, слабкість інфраструктури зовнішньоек представництв.
Розвиток торговельно-ек відносин України з ЄС стримують невирішені проблеми, пов'язані з режимом доступу українських експортерів на ринок ЄС. Невирішеність проблеми гармонізації стандартів і процедури сертифікації України та ЄС є чи не найголовнішою перешкодою на шляху організації кооперування промислових підприємств України та європейських країн.
Одним з пріоритетних напрямків зовнішньої екї діяльності України є подальший розвиток торговельно-екго та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС.
Європейська інтеграція відповідає життєво важливим інтересам Українського народу. Вона є визначальним чинником як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, зміцнює безпеку та позитивно впливає на відносини України з усіма державами світу, насамперед - сусідніми. Неухильна реалізація курсу на інтеграцію до Європейського Союзу забезпечуватиме гарантії верховенства права, демократії, дотримання прав людини, розвиток в Україні громадянського суспільства, побудову соц орієнтованої ринкової ек-ки.
38. Капітал – це запас матеріальних і нематеріальних цінностей, використовуваних продуктивно для отримання доходів, або це будь-який ресурс, що використться з метою вир-ва більшої кількості ек благ. Капітал – це один із факторів вир-ва. Технічна будова капіталу змінюється внаслідок прогресу продуктивних сил, зростання продуктивності праці та інших факторів. Зміни вартісної будови капіталу є відносно незалежними від змін його технічної будови.
Органічна будова капіталу — відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, що відображає технічну будову капіталу. Отже, О. б. к. відображає взаємозв'язок між вартісною і технічною будовою капіталу.
Вартісна будова капіталу — співвідношення між вартістю засобів вир-ва /постійним капіталом/ і вартістю робочої сили /змінним капіталом/, що приводить в рух дану масу засобів вир-ва. В. б. к. певною мірою залежить від змін у технічній будові капіталу, тобто є співвідношенням між масою засобів вир-ва і чисельністю працівників, які приводять в рух ці засоби вир-ва.
39. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність по виробництву товарів і послуг, яка здійснюється у відповідності з діючим законодавством країни і націлена на отримання прибутку. Підприємництво передбачає здійснення нововведень і проходить в умовах ризику.
Підприємництво – невід’ємний елемент ринкової ек-ки, може існувати тільки на ринкових засадах. А тому умови для становлення підприємництва в нашій країні почали створюватися тільки в період, коли Україна розпочала проц ринкових перетворень (з початку 90-х років).
В ек дослідженнях традиційно виділяють три основних функції підприємництва: 1) ресурсна – полягає в забезпеченні вир-ва фінансовими, матеріальними, трудовими, інформаційними ресурсами; 2) організаційна – зводиться до поєднання ресурсів вир-ва в оптимальних пропорціях, найбільш ефективного їх використання, здійснення контролю за використанням виробничих ресурсів; 3) творча – передбачає генерування та реалізацію нових ідей, здійснення техніко-ек, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.Види підприємництва:
1) Виробниче – діяльність, спрямована на вир-во товарів і послуг, створення матеріальних і духовних благ (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін);
2) Комерційне – діяльність по виконанню торгово-обмінних операцій (торгівля);
3) Фінансове – діяльність по виконанню товарно-грошових операцій (банківська, біржова діяльність).
Окремо виділяється посередницьке підприємництво, яке може бути присутнім при здійсненні вищеназваних видів. Посередницьке – це підприємництво, що надає інформаційні, маркетингові, консалтингові, страхові послуги.
Принципи здійснення підприємницької діяльності:
- Свобода дій(вільний вибір видів діяльності);
- Самостійна організація і управління бізнесом та розпорядження його результатами;
- Залучення на добровільних засадах майна і коштів юридичних та фізичних осіб;
Умови здійснення:
- Створення відповідної законодавчої бази;
- Конкурентний режим господарювання;
- Розвиток елементів ринкової інфраструктури;
- Створення відповідного екго середовища для розвитку підприєм.
Суб’єкти: громадяни України і не громадяни, юридичні і фізичні особи всіх форм власності.
Забороняється займатись підприємницькою діяльністю: службовим особам органам прокуратури, суду, митниці, працівникам органів державної влади та управління.
40. Заробітна плата — грошовий вираз вартості й ціни товару робоча сила, а також часткової оплати результатів праці з урахуванням виконуваних заробітною платою основних функцій.
Відтворююча функція – полягає у забезпеченні розширеного відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім’ї.
Розподільча функція – полягає у встановленні частки працівника в створеному продукті залежно від його внеску в діяльність підприємства.
Стимулююча функція – полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від кількості та якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства
Регулююча функція – полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями і сферами вир-ва, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури.
Соціальна функція – полягає в забезпеченні соцї справедливості, однакової винагороди за однакову працю.
41. Здійснення підприємством притаманних йому функцій, потребує певних витрат на придбання ек ресурсів: землі, праці, капіталу, підприємництва, необхідних для вир-ва і реалізації продукції (робіт, послуг). Ек витрати – це ті виплати, які підприємство зобов’язане зробити, або ті доходи, які фірма змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб отримати можливість використовувати їх у своїх виробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних вир-вах. В екй теорії ек витрати розділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні витрати – це неоплачувані витрати, витрати, пов’язані з використанням ресурсів, які перебувають у власності підприємства. Зовнішні витрати – це витрати підприємства на оплату ресурсів, що йому не належать. Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від змін обсягів вир-ва. До них відносять амортизацію основного капіталу, орендну плату покриття банківських кредитів, плату службовцям тощо. Змінні витрати змінюються в залежності від обсягів вир-ва. До них відносять заробітну плату робітників, платежі за сировину, паливо, напівфабрикати, електроенергію та ін. Сукупність постійних і змінних витрат є валові або загальні витрати підприємства. Важливо обчислювати також середні витрати підприємства – витрати (постійні, змінні, валові) на одиницю продукції.
Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.
Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:
Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.
42. Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.
Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:
Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.
Бухгалтерський прибуток – це надлишок валового доходу над бухгалтерськими витратами, або валовий доход мінус зовнішні (бухгалтерські) витрати. Економічний прибуток – надлишок валового доходу над економічними витратами (сукупності зовнішніх та внутрішніх витрат). Розраховується він таким чином: бухгалтерський прибуток мінус внутрішні витрати з урахуванням нормального прибутку.
В практиці господарювання широкого використання набув показник бухгалтерського прибутку, при цьому розрізняють балансовий прибуток і чистий прибуток.
Балансовий прибуток – це прибуток підприємства, обчислений як сума прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходу або витрат (витрати вираховуються) від позареалізаційних операцій.
Чистий прибуток – це частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після виплат першочергових платежів (податків до бюджету, процентів по позиках банків та ін.)
Прибуток – це абсолютний показник діяльності підприємства. З точки зору екго аналізу дуже важливе значення має такий відносний показник, як норма рентабельності. Показник рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
43. Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. У найзагальнішому вигляді визначають:
- фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
- соціальні потреби, зумовлені соцю природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
- духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).
А. Маслоу визначав, що поведінка особистості мотивована певною системою потреб, що виник у певній послідовності й ієрархічно впорядковані. Для того щоб вищі потреби заявили про себе, спочатку мають бути задоволені потреби, що розташовані на нижчих рівнях ієрархії. Порядок домінування потреб особистості такий: фізіологічні потреби; потреби у безпеці та захисті; потреби належності та любові; потреби самоповаги; потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення. Ієрархія потреб функціонує за певними закономірностями. Якщо людина потрапляє в ситуацію вибору між нижчими і вищими потребами, вона надає перевагу нижчим.
37. Проблеми інтеграції Укр до ЄС:
Європейська інтеграція - це магістральн напрям розвитку континенту,який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі.Європейська інтеграція і членство в ЄС є стратегічною метою Укр,тому,що це є найкращим способом реалізації націонал інтересів, побудови економіч розвинутої і демократичної держави,зміцнення позицій у світ сист міжнародн відносин.Для Укр європейська інтеграція -це шлях модернізації ек-ки,подолання технологічної відсталості,залучення іноземн інвестицій і новітніх технологій,створ нових роб місць,підвищ конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника,вихід на світ ринки,насамперед на ринок ЄС.Основн політичн вигодами послідовної євроінтеграції є зміцнення стабільності демократичної політ системи та її інститутів,модернізація правового поля і забезпеч прозорості націонал законодавства,поглиблення культури демократії і повага до прав люд.
Аналіз характеру,особливостей та чинників зовнішн торгівлі Укр,свідчать про недостатній рівень ефективності зовнішн торгівлі, через несприятливу структуру зовнішн торгівлі з позиції розшир присутності Укр на ринках Євросоюзу.
До причин,що стримують динамічний розвиток зовнішн торгівлі Укр з країнами ЄС,можна розділити на три групи:
І.Загальні рамкові умови.Угоди між Укр та ЄС про партнерство і співпрацю.2.Внутрішн чинники.Це перешкоди з відшкодуванням ПДВ експортерам продукції,слабкість механізмів держ підтримки експорту,організаційна та структурна слабкість укр виробників експортоспроможної продукції.З.Зовнішні чинники. Негармонізованість європейс та укр стандартів,недостатню інформаційну підтримку експорту з Укр,слабкість інфраструктури зовнішньоекономіч представництв.
Розвиток торговельно-ек відносин Укр з ЄС стримують невирішені проблеми, пов'язані з режимом доступу українських експортерів на ринок ЄС. Невирішеність проблеми гармонізації стандартів і процедури сертифікації Укр та ЄС є чи не найголовнішою перешкодою на шляху організації кооперування промислових підприємств Укр та європейських країн.
Одним з пріоритетних напрямків зовнішньої ек діяльності Укр є подальший розвиток торговельно-ек та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС.
Європейська інтеграція відповідає життєво важливим інтересам Укр народу.Вона є визначальним чинником як міжнародної діяльності Укр, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу,зміцнює безпеку та позитивно вплив на відносини Укр з усіма державами світу,насамперед - сусідніми.Неухильна реалізація курсу на інтеграцію до ЄС забезпечуватиме гарантії верховенства права,демократії,дотримання прав люд,розвиток в Укр громадянського сусп-тва, побудову соц орієнтованої ринкової ек-ки.
38. Капітал – це запас матеріал і нематеріал цінностей,використовуваних продуктивно для отрим доходів, або це будь-який ресурс,що використться з метою вир-тва більшої кіл-сті ек благ.Капітал – це один із факторів вир-ва.
Технічна будова капіталу змін внаслідок прогресу продуктивних сил, зростання продуктивності праці та інших факторів. Зміни вартісної будови капіталу є відносно незалежними від змін його технічної будови.
Органічна будова капіталу — відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, що відображає технічну будову капіталу. Отже, О. б. к. відображає взаємозв'язок між вартісною і технічною будовою капіталу.
Вартісна будова капіталу — співвідношення між вартістю засобів вир-ва /постійним капіталом/ і вартістю робочої сили /змінним капіталом/, що приводить в рух дану масу засобів вир-ва. В. б. к. певною мірою залежить від змін у технічній будові капіталу, тобто є співвідношенням між масою засобів вир-ва і чисельністю працівників, які приводять в рух ці засоби вир-ва.
39. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність по виробництву товарів і послуг, яка здійснюється у відповідності з діючим законодавством країни і націлена на отримання прибутку. Підприємництво передбачає здійснення нововведень і проходить в умовах ризику.
Підприємництво – невід’ємний елемент ринкової ек-ки, може існувати тільки на ринкових засадах. А тому умови для становлення підприємництва в нашій країні почали створюватися тільки в період, коли Укр розпочала проц ринкових перетворень (з початку 90-х років).
В ек дослідженнях традиційно виділяють три основних функції підприємництва: 1) ресурсна – полягає в забезпеченні вир-ва фінансовими, матеріальними, трудовими, інформаційними ресурсами; 2) організаційна – зводиться до поєднання ресурсів вир-ва в оптимальних пропорціях, найбільш ефективного їх використання, здійснення контролю за використанням виробничих ресурсів; 3) творча – передбачає генерування та реалізацію нових ідей, здійснення техніко-ек, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.
Види підприємництва:
1) Виробниче – діяльність, спрямована на вир-во товарів і послуг, створення матеріальних і духовних благ (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін);
2) Комерційне – діяльність по виконанню торгово-обмінних операцій (торгівля);
3) Фінансове – діяльність по виконанню товарно-грошових операцій (банківська, біржова діяльність).
Окремо виділяється посередницьке підприємництво, яке може бути присутнім при здійсненні вищеназваних видів. Посередницьке – це підприємництво, що надає інформаційні, маркетингові, консалтингові, страхові послуги.
Принципи здійснення підприємницької діяльності:
- Свобода дій(вільний вибір видів діяльності);
- Самостійна організація і управління бізнесом та розпорядження його результатами;
- Залучення на добровільних засадах майна і коштів юридичних та фізичних осіб;
Умови здійснення:
- Створення відповідної законодавчої бази;
- Конкурентний режим господарювання;
- Розвиток елементів ринкової інфраструктури;
- Створення відповідного екго середовища для розвитку підприєм.
Суб’єкти: громадяни Укр і не громадяни, юридичні і фізичні особи всіх форм власності.
Забороняється займатись підприємницькою діяльністю: службовим особам органам прокуратури, суду, митниці, працівникам органів державної влади та управління.
40. Заробітна плата — грошовий вираз вартості й ціни товару робоча сила, а також часткової оплати результатів праці з урахуванням виконуваних заробітною платою основних функцій.
Відтворююча функція – полягає у забезпеченні розширеного відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім’ї.
Розподільча функція – полягає у встановленні частки працівника в створеному продукті залежно від його внеску в діяльність підприємства.
Стимулююча функція – полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від кількості та якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства
Регулююча функція – полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями і сферами вир-ва, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури.
Соціальна функція – полягає в забезпеченні соцї справедливості, однакової винагороди за однакову працю.
41. Здійснення підприємством притаманних йому функцій, потребує певних витрат на придбання ек ресурсів: землі, праці, капіталу, підприємництва, необхідних для вир-ва і реалізації продукції (робіт, послуг). Ек витрати – це ті виплати, які підприємство зобов’язане зробити, або ті доходи, які фірма змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб отримати можливість використовувати їх у своїх виробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних вир-вах. В екй теорії ек витрати розділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні витрати – це неоплачувані витрати, витрати, пов’язані з використанням ресурсів, які перебувають у власності підприємства. Зовнішні витрати – це витрати підприємства на оплату ресурсів, що йому не належать. Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від змін обсягів вир-ва. До них відносять амортизацію основного капіталу, орендну плату покриття банківських кредитів, плату службовцям тощо. Змінні витрати змінюються в залежності від обсягів вир-ва. До них відносять заробітну плату робітників, платежі за сировину, паливо, напівфабрикати, електроенергію та ін. Сукупність постійних і змінних витрат є валові або загальні витрати підприємства. Важливо обчислювати також середні витрати підприємства – витрати (постійні, змінні, валові) на одиницю продукції.
Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.
Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:
Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.
42. Валовий доход – це виручка, одержана підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Він являє собою добуток ціни одиниці продукції і кількості продукції. Більш докладний аналіз валового доходу потребує розгляду таких понять, як середній і граничний валовий доходи.
Середній валовий доход характеризує середню ціну одиниці продукції і вимірюється таким чином:
Граничний валовий доход – це додатковий доход, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції.
Бухгалтерський прибуток – це надлишок валового доходу над бухгалтерськими витратами, або валовий доход мінус зовнішні (бухгалтерські) витрати. Економічний прибуток – надлишок валового доходу над економічними витратами (сукупності зовнішніх та внутрішніх витрат). Розраховується він таким чином: бухгалтерський прибуток мінус внутрішні витрати з урахуванням нормального прибутку.
В практиці господарювання широкого використання набув показник бухгалтерського прибутку, при цьому розрізняють балансовий прибуток і чистий прибуток.
Балансовий прибуток – це прибуток підприємства, обчислений як сума прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходу або витрат (витрати вираховуються) від позареалізаційних операцій.
Чистий прибуток – це частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після виплат першочергових платежів (податків до бюджету, процентів по позиках банків та ін.)
Прибуток – це абсолютний показник діяльності підприємства. З точки зору екго аналізу дуже важливе значення має такий відносний показник, як норма рентабельності. Показник рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
43. Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. У найзагальнішому вигляді визначають:
- фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
- соціальні потреби, зумовлені соцю природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
- духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).
А. Маслоу визначав, що поведінка особистості мотивована певною системою потреб, що виник у певній послідовності й ієрархічно впорядковані. Для того щоб вищі потреби заявили про себе, спочатку мають бути задоволені потреби, що розташовані на нижчих рівнях ієрархії. Порядок домінування потреб особистості такий: фізіологічні потреби; потреби у безпеці та захисті; потреби належності та любові; потреби самоповаги; потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення. Ієрархія потреб функціонує за певними закономірностями. Якщо людина потрапляє в ситуацію вибору між нижчими і вищими потребами, вона надає перевагу нижчим.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 167 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |